Становлення і завдання загальнодержавного програмування

У 60-х роках минулого століття розвинені країни з ринковою економікою вже маючи досвід складання конкретних галузевих, регіональних, а також надзвичайних програм, перейшли до загальнонаціонального середньострокового програмування.

Середньострокові загальнонаціональні програми охоплюють усі найважливіші показники соціально-економічного розвитку країни. Як правило, вони складаються строком на п'ять років з щорічним коригуванням і продовженням на один рік (ковзаюче програмування).

Піонерами в цій області стали Франція, Нідерланди, Скандинавські країни, Японія. Нині програмування отримало сильний розвиток в Німеччині, Австрії, Іспанії, Фінляндії, Індії, Аргентині, Кувейті, Бразилії, тобто в країнах самого різного рівня розвитку і з різними цілями державної економічної політики.

Проте в цитаделі ринкового господарства, в США єдиного загальнонаціонального програмування немає, але широко застосовуються цільові, звичайні і надзвичайні програми. Очевидно, відмінності в ступені розвитку і формах державного програмування в окремих країнах залежать від характеру і масштабів завдань, які економічна і соціальна ситуації ставлять перед правлячими кругами.

Розглянемо завдання, що стоять перед державним програмуванням, які при усіх національних і тимчасових відмінностях мають такі загальні риси:

1. Забезпечення максимально можливого досягнення чотирьох основних цілей державного регулювання економіки («Магічного чотирикутника»). Магічний чотирикутник - це 4 взаємозв'язаних цілі, за реалізацію яких держава несе відповідальність: 1) помірне і стабільне економічне зростання; 2) високий рівень зайнятості; 3) стабільність цін (стійкість грошей); 4) зовнішньоекономічна рівновага.

2. Здійснення державного регулювання економіки не на шкоду, а на благо існуючій системі ринкової економіки.

3. Прогнозування, максимально наближене до дійсного розвитку економічних і соціальних процесів усередині країни і на основі цього, - розробка ієрархії цілей державних програм з точки зору важливості і терміновості.

4. З'ясування сумісності намічаних цілей і сполучуваності інструментів здійснення державних програм.

5. Забезпечення ефективності і економії бюджетних коштів, що витрачаються.

Програмування отримало широке поширення в діяльності більшості держав, великих підприємств і транснаціональних корпорацій в силу ряду переваг.

По-перше, програми є найбільш ефективним способом реалізації стратегії соціально-економічного, науково-технічного, екологічного, регіонального розвитку, забезпечують концентрацію ресурсів на найбільш перспективних і ефективних напрямах розвитку, допомагають долати виникаючі кризи і протиріччя, забезпечити вихід економіки на більш високий рівень.

По-друге, програми служать дієвим способом з'єднання саморегулювання ринкової економіки, самостійності в ухваленні рішень підприємцями, державній підтримці в рішенні стратегічних проблем освоєння базисних інновацій, рішенні великих і екологічних проблем.

По-третє, програмування забезпечує додатковий синергетичний (системний) ефект від концентрації кращих ресурсів на вузькому полі прориву з подальшим його розширенням, узгодження проектів програми і взаємодії зв'язаних програм, що підвищує ефективність, гнучкість і конкурентоспроможність економіки в цілому.

Нині в Україні прийнятий ряд програм: Державна програма зайнятості населення; Національна програма «Українська сім'я»; Програма боротьби з бідністю; Програма компенсації знецінених вкладів громадян; Національна програма професійної реабілітації і зайнятості інвалідів в Україні; Державна програма поліпшення стану дітей на 2005гг. та ін.

Розробка середньострокових державних програм і контроль за їх виконанням

Спеціальна урядова організація або Міністерство економіки зазвичай готує проект програми, формулює ієрархію цілей, засобів їх досягнення, терміни і послідовність здійснення окремих заходів, визначає установи, що несуть відповідальність за виконання. Міністерство фінансів розробляє план фінансування програми. Проект і звіт програми щорічно затверджуються парламентом.

Розробка цільових програм здійснюється наступними етапами.

Перший етап: вибір об'єкту програми. При виборі об'єкту виходять з декількох критеріїв:

- він має бути стратегічним об'єктом;

- забезпечувати перелом траєкторії руху цього об'єкту;

- не повинен носити занадто широкий характер, охоплюючи план розвитку цільової галузі;

Другий етап: побудова «дерева цілей». За кожною програмою визначається генеральна мета і конкретні цілі першого, другого і третього рівнів. В даному випадку потрібний строгий економіко-логічний аналіз, щоб цілі нижчестоячого рівня забезпечували досягнення вищестоящого.

Третій етап: обгрунтування системи заходів, необхідних для досягнення цілей програми: адресність цих заходів; побудова мережевого графіку реалізації програми; визначення критичного шляху.

Четвертий етап: структуризація програм, тобто визначення підпрограми, блоків, проектів, окремих проектів. Тим паче, що проект повинен забезпечити певний програмний результат.

П'ятий етап: оцінка ресурсів, необхідних для виконання проектів і програм в цілому, а також можливих джерел фінансування.

Шостий етап: маркетингові дослідження, тобто визначення обсягу випуску, цін і ефективності програмних продуктів, термінів окупності проектів, підсистем і програм в цілому.

Сьомий етап: створення цільових організаційних структур для виконання програми по підготовці кадрів (консорціум, холдинг, фінансово-промислова група та ін.)

Восьмий етап: контроль і приймання робіт. Це контроль над ходом і результатами виконання програм для того, щоб своєчасно внести в неї корективи, здійснюючи приймання закінченого проекту, зіставляючи отримані результати із заданими цілями.

З усього розглянутого виходять виводи:

1) програмування є вищою формою державного регулювання економіки і забезпечує комплексне використання усіх елементів державного регулювання економіки для досягнення поставлених цілей;

2) державне програмування в ринковій економіці носить цільовий, рекомендаційно-стимулюючий характер. Воно індикативне, оскільки остаточні економічні рішення завжди приймають власники, виходячи зі своїх інтересів і індивідуальної оцінки господарських умов;

3) державні програми виявилися досить ефективними при рішенні ряду економічних і соціальних завдань. Якщо навіть вони не реалізувалися повністю, але все таки забезпечували розвиток економіки у бажаному напрямі.

Поиск по сайту: