Транспортна інфраструктура національної економіки національної економіки

Транспорт — найважливіша ланка у сфері економічних стосунків. Він бере участь у створенні продукції та доставці її споживачам, здійснює зв'язок між виробництвом та споживанням, між різними галузями господарства, між країнами та регіонами. Він впливає на розвиток господарства і як споживач металу, енергії, деревини, гуми, інших продуктів. На нього припадає значна частина основних виробничих фондів та промислово-виробничого персоналу. У світі в системі транспорту працює понад 100 млн. чол. Транспорт — це комплекс, що складається з окремих видів: залізничного, морського, річкового, автомобільного, трубопровідного та повітряного. У них свої особливості, переваги, вади та сфера застосування. Вони взаємодіють між собою і становлять транспортну систему, що розвивається під впливом господарства у цілому та окремих його галузей. Найбільший вплив на транспорт справляє промисловість, бо вона формує основні вантажопотоки. Транспортний фактор є одним з вирішальних при розміщенні промислових підприємств. Сільське господарство впливає на роботу транспорту залежно від ступеня його інтенсивності та рівня розвитку агропромислової інтеграції. Транспорт вивозить сільськогосподарську продукцію в натуральному та переробленому вигляді, завозить корми, паливо, мінеральні добрива, будівельні матеріали, сільськогосподарські машини та запчастини до них. Високий рівень агропромислової інтеграції знижує транспортні видатки, бо відходи переробки сільськогосподарської продукції залишаються усередині АПК. Будівельна індустрія впливає на розміщення транспорту через великі потоки вантажу, особливо при концентрації великого будівництва у визначеному районі. У цьому випадку створюється транспортний комплекс. При розосередженому будівництві будіндустрія користується послугами місцевого транспорту. При лінійному будівництві (дороги, трубопроводи) працює відповідний відомчий транспорт. Безпосередньо з транспортом пов'язані зовнішня та внутрішня торгівля. Обсяг вантажообороту з закордонними країнами залежить від економічних стосунків з цими країнами. У внутрішній торгівлі цей вантажооборот залежить від багатьох факторів: територіальної організації торгівлі, особливостей товарних ресурсів, розмірів та складу товарообігу, концентрації населення як споживача роздрібного товару та ін. У процесі виробництва продукції та обміну нею між окремими державами, регіонами, містами складаються транспортно-економічні зв'язки, які проявляються у вантажопотоках. Головним у вивченні транспорту є встановлення основних направлень вантажів та пасажирів, виявлення нераціональних перевезень та оптимального поділу вантажів між окремими видами транспорту. Докладний аналіз зв'язків дозволяє дати наукові рекомендації щодо раціонального розміщення підприємств і галузей господарства. Транспортно-економічні зв'язки розрізняють за видами транспорту, вантажами, розмірами території. Вони можуть бути міжнародними, міжрегіональними та внутрішніми. Розміщення транспортно-економічних зв'язків залежить від рівня розвитку країн та може мінятись під впливом суспільно-політичної ситуації у світі.
У різних країнах світу розвиток транспортної системи відбувається по-своєму, але має багато спільних рис. Наприклад, як у розвинених країнах, так і в країнах, що розвиваються, види транспорту, їхні основні фонди належать або державі, або приватним компаніям. Так, у США залізниці належать кільком монополіям, а у Великобританії, Франції, Німеччині, Індії, Аргентині, Бразилії, Мексиці, Індонезії, Туреччині та інших країнах вони є власністю держави. В переважній більшості держав світу залізниці не довіряються приватним компаніям. Найбільш розвинена транспортна система країн Європи та Північної Америки, де зосереджено більш як половину залізничних ліній, рухомого складу, шосейних доріг, автопарку тощо. У цих країнах досягнуто високого технічного рівня розвитку транспорту (великі швидкості, регулярність сполучення, відносна дешевизна, масові перевезення вантажів та пасажирів, відносна безпека, постійне оновлення засобів транспорту та ін.). Країнам, що розвиваються, властивий низький рівень розвитку видів транспорту: застарілий різнотипний склад, малопотужний парк локомотивів, вагонів, автомобілів, непридатне обладнання. У багатьох країнах Азії, Африки та Латинської Америки користуються послугами таких архаїчних видів транспорту, як в'ючний та гужовий, працюють носильники та рикші. В'ючний транспорт розповсюджений у Тропічній Африці, гірських областях Південної Америки, пустелях та напівпустелях Азії, рикші та велорикші — у Південній та Південно-Східній Азії. Таким чином, роль транспортного комплексу в національній економіці значна: він забезпечує потреби народного господарства в перевезеннях вантажів і пасажирів, міжрайонні та внутрішньорайонні господарські зв’язки. Для вирішення цих завдань використовуються різні види транспорту, плани розвитку яких повинні бути взаємоузгоджені. Темпи розвитку транспорту визначаються розвитком виробництва промислової та сільськогосподарської продукції, обсягами капітального будівництва, внутрішнього та зовнішнього товарообігу, матеріально-технічного постачання, а також необхідністю задоволення потреб населення у перевезеннях. План розвитку транспорту є невід’ємною частиною народногосподарської програми, тому він повинен бути взаємоузгоджений зі всіма іншими розділами плану. Роль окремих видів транспорту у перевезені вантажів і пасажирів неоднакова, що визначається особливостями їх розвитку.

Транспортний комплекс – це об’єднання підприємств з експлуатації, ремонту й обслуговування транспортних засобів, терміналів, головне завдання яких – задоволення потреб споживачів у перевезеннях вантажів і пасажирів у межах єдиної транспортної системи країни.

Залізничний транспорт найбільш розвинений в Україні. Залізниці займають ведуче місце у економічному житті країни, а саме: за загальною довжиною колії посідає четверте місце в світі (після США, Росії та Канади); виконує майже половину всього вантажообігу (40-50%); за пасажирообігом є незаперечним лідером – на нього припадає 50-70% загального обсягу перевезень. Залізничний транспорт забезпечує масовість перевезень вантажів завдяки значній пропускній та провізній здібності, великій швидкості руху потягів, безперервності роботи і порівняно невеликій собівартості перевезень. Водночас, залізничний транспорт має високий ступінь зношеності основних фондів (з деяких головних видів – 80-90%), переважна частина колій змонтована на дерев’яних шпалах, з яких 15-17% непридатні до подальшого користування. Важливість залізничного транспорту в системі транспортних комунікацій України зростає, оскільки через територію держави пролягають головні транспортні транс’європейські коридори: Схід-Захід, Балтика-Чорне море. Це дає змогу налагодити швидкісне залізничне сполучення практично між усіма державами Європи. Враховуючи, що із 24 прикордонних залізничних переходів на восьми змінюється ширина колії, українські фахівці намагаються спроектувати вагонні візки з розсувними колісними парами. Запровадження такої системи допоможе виграти час, оскільки ми відчутно відстаємо від європейських швидкостей перевезення вантажів.

Автомобільний транспорт є універсальним і маневреним видом, який виконує великий обсяг перевезень вантажів в основному на невеликі відстані (середня відстань перевезення 1т вантажів – близько 20 км.: підвезення вантажів на станції, розвезення прибувших вантажів та інше), забезпечуючи практично гарантію збереження вантажу, терміновість і надійність перевезень. За обсягом перевезень вантажів, тобто масою, він стабільно перевищує показники залізничного транспорту у 4-5 разів, а за обсягом перевезень пасажирів, тобто кількістю, – у 5-6 разів (за обсягом перевезень, а не за вантажообігом чи пасажирообігом). Тобто, автомобільний транспорт переважає у вантажних перевезеннях на короткі відстані.
Зростає роль автомобільного транспорту і в перевезеннях вантажів на дальні відстані – в райони, де відсутні залізничні і водні шляхи, а також термінових вантажів у закордонні країни. Він забезпечує перевезення вантажів безпосередньо з місця виробництва до місця споживання без участі інших видів транспорту. Важливим завданням є підвищення ефективності використання автотранспортних засобів за рахунок використання причепів та напівпричепів, скорочення порожніх пробігів, нераціональних перевезень, непродуктивних простоїв, тощо. Підвищенню ефективності роботи транспорту сприяє вдосконалення структури автомобільного парку шляхом збільшення випуску автомобілів з дизельними двигунами, використання газобалонних автомобілів. Розвиток автомобільного транспорту безпосередньо залежить від якості шляхів (доріг). Слід відмітити, що автомобільні дороги України не відповідають європейським стандартам з багатьох показників, зокрема таких: швидкість пересування; забезпеченість сучасними дорожніми знаками і розміткою; потрібною кількістю пунктів технічної та медичної допомоги, харчування і відпочинку; заправки пальним і мастилом, телефонного зв’язку тощо. Практично нема доріг першої категорії з багаторядним рухом на високих швидкостях. Значного поліпшення потребує матеріально-технічна база організацій, які здійснюють розвиток і обслуговування автомобільної транспортної мережі.

Морський транспорт за вантажообігом посідає третє місце після трубопровідного і залізничного, але за кількістю відправлених вантажів він значно відстає (близько 1%) (тобто кількість мала, а відстань велика). Переважають обсяги закордонних перевезень, причому їхня частка за останні 10 років стабільно зростає і тепер становить понад 95%. Головні вантажі – мінеральні добрива, будівельні матеріали.

Річковий транспорт не відіграє значної ролі в обсягах вантажних і пасажирських перевезень, однак значно випереджає всі інші види транспорту за рівнем доходів, головно, за рахунок закордонних перевезень вантажів. Робота річкового транспорту є усталеною, бо обмежена басейнами річок Дніпра та Дунаю, а також прибережними водами Чорного моря. Це дає змогу доставляти вантажі і пасажирів у річкові та морські порти країн Центральної та Південно-східної Європи. Проте ефективність функціонування річкового транспорту України значно нижча (близько 20%) порівняно з розвиненими державами, що мають такі ж ресурси для цього виду транспорту. Повітряний транспорт посідає скромне місце в загальному обсязі вантажних і пасажирських перевезень, хоча він поза конкуренцією серед інших видів транспорту щодо швидкості доставки пасажирів і термінових вантажів на великі відстані.

Трубопровідний транспорт України має достатні виробничі потужності для забезпечення держави енергоносіями – нафтою і газом, а також для транзиту російської нафти і газу в країни Європи.
Особливості розвитку окремих видів транспорту необхідно враховувати при розподілі перевезень між ними, з тим щоб досягти взаємодії різних видів транспорту, у максимальній мірі використовувати їх, забезпечити зниження витрат на транспортування у народному господарстві

Поиск по сайту: