|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Цілі державної політики структурних перетворень економіки УкраїниСтруктура національної економіки постійно міняється, а її успішний розвиток більшою мірою залежить від темпів структурних перетворень і їх пристосування до вимог ринкової економіки. Регулювання структурних зрушень в кожній державі здійснюється за допомогою так званої структурної політики. Структурна політика держави - це обгрунтування цілей і характеру структурних перетворень, визначення комплексу способів відносно підтримки розвитку тих елементів економічної системи, які забезпечують економічне зростання і рішення актуальних проблем сьогоднішнього дня. Смислове навантаження концепції структурної політики настільки широке, що дає можливість розуміти під нею як загальну стратегію максимізації економічного зростання, так і комплекс способів держави, спрямованих на реалізацію пріоритетних програм і проектів. Засадничим критерієм оцінки раціональності існуючої структури і її змін є найбільша їх відповідність досягненню основних соціально-економічних цілей розвитку суспільства в тактичному і стратегічному плані. Державна структурна політика, покликана здійснювати своєчасні структурні зрушення в економіці у зв'язку із завданнями, що змінюються, зовнішніми і внутрішніми умовами, повинна в якості цільових орієнтирів використати не лише соціально-економічні цілі, але і характеристики самої структури, якими виступають: а) економічні пропорції і їх динаміка (наприклад, пропорція накопичення і споживання, громадською і приватною форм власності, сфери матеріального виробництва і сфери послуг і так далі); б) питомі ваги окремих галузей, видів діяльності і ін. у відповідних макроекономічних показниках (наприклад, доля у ВВП, в сукупних ОПФ, в трудових ресурсах, в зайнятому населенні); в) результативність, міра впливу окремих чинників-ресурсів на досягнення конкретних соціально-економічних результатів (наприклад, питома вага впливу нових технологій або інноваційного підприємництва в забезпеченні економічного зростання, збільшення долі нового технологічного устрою, зростання експорту наукомісткої продукції, зниження долі імпорту в забезпеченні внутрішнього попиту на окремі види товарів); г) зниження диференціації соціально-економічного розвитку регіонів і життєзабезпечення їх населення; д) повнота комплексного ресурсного забезпечення розвитку усіх рівнів економіки, здатність, що характеризує її, до саморозвитку, до відтворення; е) відповідність основних пріоритетів (соціальних, наукових, технологічних, галузевих і ін.) кращій світовій практиці (з урахуванням української специфіки); ж) конкурентоспроможність основної виробничої ланки основних сфер і секторів економіки на світових ринках. Аналіз вітчизняних наукових публікацій, зарубіжної практики з урахуванням названих вище орієнтирів дозволяє представити основні цілі, завдання і напрями державної структурної політики на макрорівні. Цілі, завдання і напрями державної структурної політики носять стратегічний характер і повинні конкретизуватися в тактичних планах, програмах і діях для кожного рівня економіки. Стосовно сучасних кризових умов України в числі основних тактичних завдань структурної політики багатьма фахівцями називають наступні: - підтримка ефективних і конкурентоздатних виробництв при послідовному згортанні безперспективних застарілих; - пріоритетний розвиток інфраструктури (виробничий, ринковий, інформаційний); - пристосування галузевої структури виробництва під платоспроможний попит; - стимулювання переливання усіх видів ресурсів із стагнирующих галузей в сектори росту; - стимулювання розвитку слаборозвинених регіонів; - створення передумов стійкого економічного зростання; - капіталізація експортних доходів ПЕК в галузях оброблювальної промисловості, потенційно конкурентоздатних на світовому ринку та ін. Очевидно, що навіть успішне рішення данних задач не знімає проблему забезпечення прогресивних структурних зрушень в економіці, не створює відчутних передумов для подолання кризової ситуації, оскільки ці завдання разнонаправлены, не системні, а головне, не мають достатнього ресурсного забезпечення.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.) |