На рівні соціуму здійснюються наступні функції масової комунікації:
1. Інформаційна — інформація про події та умови життя в суспільстві і світі; інформаційне забезпечення інноваційних процесів.
2. Соціального зв ´язку — коментування та інтерпретація того, що відбувається; підтримка існуючих норм і владних відносин; соціалізація; координація різноспрямованої соціальної активності; формування громадської думки.
3. Забезпечення спадкоємності — подання зразків домінуючої культури; забезпечення "пізнавання" субкультур, нових культурних напрямів; підтримки спільності соціальних цінностей.
4. Рекреативна — повернення можливостей для відпочинку та розваг; зниження соціальної напруженості.
5. Мобілізації — організація компаній у зв´язку з актуальними цілями в політиці, економіці, соціальній сфері.
На індивідуальному рівні здійснюються такі функції масової комунікації:
1. Інформаційна — споживання інформації про події та умови життя безпосереднього оточення, суспільства, світу загалом; задоволення спільних інтересів і цікавості; навчання та самоосвіта; пошук порад, необхідної інформації для прийняття рішень.
2. Особистісної ідентифікації —підкріплення індивідуальних цінностей; отримання відомостей про моделі поведінки; ідентифікація з цінностями інших; досягнення розуміння самого себе.
3. Інтеграції та соціального спілкування — розуміння становища іншого, співпереживання; формування основи для діалогу, соціального спілкування; допомога в реалізації соціальних ролей; можливість спілкування із сім´єю, друзями, оточуючими.
4. Розваги — емоційна розрядка; заповнення вільного часу; ескапізм, втеча від проблем; отримання естетичної насолоди; сексуальне збудження.
Зазначимо, що випадки невідповідності між функціями суспільного та індивідуального рівнів можуть викликати так звану дисфункцію масової комунікації, що виявляється у викривленні форм прояву відповідних функцій: інформаційна функція перетворюється в дезінформацію, функція розваг — у функцію "контролю свідомості" і тому подібне.
У структурно-функціональному підході по суті пропонується універсальна методологічна мова описання системи взаємовідносин " масова комунікація — суспільство", що дає змогу представити основні види активності масової комунікації в контексті інших соціальних процесів та елементів соціальної структури. Водночас масова комунікація розглядається в ракурсі інших дослідницьких традицій: концепції ідеології та методології аналізу масової комунікації; семіологічного підходу; критичної традиції аналізу і традиції постмодерністської перспективи
Головні виміри медійних визначень та уявлень
1. Відносини медій з державою та суспільством
Контроль з боку держави
Незалежність
Конформізм
Схильність до критики
Орієнтованість на політику
Непов'язаність із політикою
2 Соціальні та культурні цінності
Орієнтація на реальність
Орієнтація на фантазії
Серйозність та моральність
Розважальність
Мистецтво, висока культура
Маскультура
3. Організаційні й технологічні риси
Організаційні наголоси: повідомлення - виробництво - поширення
Високі технології
Нерозвинені технології
Професіоналізм
Непрофесіоналізм
4. Обставини поширення, сприймання та використання
Унітарний зміст
Різноманітний зміст
Зміст, обмежений часом і простором
Зміст, не обмежений часом і простором
Індивідуальна увага та використання
Колективна (групова) увага та використання
Використання обмежується часом і простором
Використання не обмежується часом і простором
Кероване постачання
Некероване постачання
5. Соціальні взаємини відправника та одержувача
Одержувач як приватна особа
Одержувач як член громадськості
Висока залученість чи прикріпленість
Низька втягненість чи прикріпленість
Джерело, віддалене у часі, просторі чи культурі
Джерело, близьке у часі, просторі чи культурі
Інтерактивність
Не-інтерактивність
Питання. Принципи організації системи засобів масової комунікації
Система засобів масової комунікації — це сукупність взаємодіючих комунікативних каналів, засобів, форм і методів підготовки, збирання, перерозподілу і передачі інформації, а також встановлення та здійснення контактів між суб’єктами економічних, соціальних, політичних, духовно-культурних відносин.
Система масової комунікації (СМК) складається з таких елементів:
керівний орган СМК;
трудовий колектив СМК;
відповідальні виконавці за ЗЗГ;
технічні засоби СМК;
апарат підготовки, збору, збереження, порівняльного аналізу та оцінки інформації;
текстовий потік інформації, тобто вказівок, інструкцій, розпоряджень;
зворотний зв’язок з виконавцями і громадськістю.
Керівний орган СМК, який очолює перший (вищий) керівник організації, зазвичай включає керівника і провідних спеціалістів служби зв’язків з громадськістю. Його головним завданням є розробка структури і стратегії системи масових комунікацій, регулювання, контроль та управління діяльністю всіх структурних елементів системи і трудового колективу. До трудового колективу системи масових комунікацій входять фахівці транспортних, телефонних, телеграфних, радіо- і телевізійних мереж, спеціалісти з підготовки звернень і повідомлень, рекламних матеріалів, забезпечення зворотного зв’язку. При цьому в трудовому колективі також є відповідальні виконавці з різних аспектів і проблем зв’язків з громадськістю. Наприклад, за розробку рекламних матеріалів, їхній зміст, дизайн і розміщення, просування до цільової аудиторії відповідає спеціально призначений спеціаліст високої кваліфікації. За роботу транспорту, телефонних і телевізійних кабельних мереж, радіозв’язку і сотових телефонів відповідають інші спеціалісти. Матеріально-технічну базу СМК становлять технічні засоби, до яких належать: телефонні лінії, телеграфний зв’язок, факс, сотовий телефон, радіозв’язок, преса, телебачення, всі види транспорту та ін. Конкретні засоби матеріально-технічної бази системи масових комунікацій тієї чи іншої організації (фірми, корпорації) визначає керівний орган СМК відповідно до реальних власних потреб і фінансових можливостей. Важливу роль у системі масових комунікацій виконує апарат підготовки, збору, збереження, порівняльного аналізу та оцінки інформації, без якої навіть найдосконаліші технічні засоби СМК не здатні нічого зробити. Тому у складі апарату з підготовки і просування інформації мають бути спеціалісти високого класу, які добре знають усі галузі суспільного життя, економіки, політики, виробництва, торгівлі, ринку, засобів масової інформації, соціальної сфери та культури. Текстовий потік інформації, тобто просування звернень, повідомлень, вказівок, інструкцій, розпоряджень і т. ін., цілковито залежить від якості роботи апарату з підготовки інформації і всіх елементів системи масової комунікації. Зворотний зв’язок у системі масових комунікацій має бути безперервним і надійним, його організують і здійснюють або спеціальні агенти зі служби зв’язків з громадськістю, які працюють безпосередньо в цільових аудиторіях, або довірені (підготовлені й перевірені) представники певної цільової аудиторії.
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг(0.003 сек.)