Вимірювання кута фазового зсуву з перетворенням його на струм чи напругу
Перетворення КФЗ на струм ілюструється на прикладі ключових схем фазочутливих випрямлячів – ФЧВ (рис. 4.2, а). Один з сигналів х 1 подається на вхід 1–1, другим сигналом х 2, що його зазвичай називають опорним (ще комутуючим, керуючим), змінюється за допомогою ключа S провідність вимірювального кола від G 0 до 0 (рис. 4.2, б). Залежність вихідного сигналу від часу показано на рис. 4.2, в. При застосуванні згладжувального фільтра постійна складова вихідного сигналу І 0 буде рівною:
І 0 =CX 1 m G 0 cos φ, (4.4)
де С – постійний коефіцієнт; X 1 m – амплітуда сигналу х 1. Як бачимо, струмовий вихідний сигнал пропорційний до амплітуди вхідного сигналу х 1, косинусу КФЗ і не залежить від амплітуди опорного сигналу. Тому за опорний сигнал використовують менш стабільний з двох вхідних сигналів за амплітудою сигнал з попереднім підсиленням і обмеженням. Амплідуду іншого вхідного сигналу X 1 m слід підтримувати постійною. Чутливість ФЧВ
(4.5)
залежить від КФЗ; вона максиальна при φ=90˚ і наближається до нуля при φ=0 і φ=180˚, тому такий ФЧВ зазвичай використовують в діапазоні 30˚< φ <150˚.
Основними джерелами похибок фазомірів з ключовими ФЧВ є зміна параметрів кола під впливом дестабілізуючих факторів, непостійність амплітуди вхідного сигналу, похибка відлікового пристрою, похибка градуювання і відхилення нуля.
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | Поиск по сайту:
|