Особистість у вимірах психологічної науки

Актуальність дослідження. Поняття «особистість» є об'єктом вивчення багатьох наук: філософії, соціології, психології, етики, естетики, педагогіки тощо. Життя і діяльність людини обумовлені єдністю і взаємодією біоло­гічного (природні дані), психологічного та соціального (суспільне середовище) факторів. У розвитку одних властивостей особистості визначальним є біологічний фактор (темперамент), у розвитку інших - соціальний (формування навичок, умінь, набуття знань, досвіду, становлення світогляду, ідеалів).

Особистість як біолого-соціально-психологічна сутність людини формується в результаті засвоєння людиною суспільних форм свідомості та поведінки, суспільно-історичного досвіду людства. Діти, які з раннього віку розвиваються поза суспільством, залишаються на рівні розвитку тварин: у них не формуються ні мова, ні свідомість, ні мислення; у таких дітей відсутня вертикальна хода. Отже особистість формується в процесі життєдіяльності і є не лише об'єктом і продуктом суспільних відносин, а й активним суб'єктом діяльності, спілкування, свідомості, самосвідомості.

Особистість — це людина, яку ми сприймаємо як свідому, розумну істоту, що володіє мовою, здатністю до трудової діяльності та перебуває у певних відносинах з іншими людьми.

Бути особистістю означає:

• здійснювати вибір, потреба в якому виникає внаслідок внутрішньої необхідності;

• оцінювати наслідки прийнятого рішення й нести відповідальність за нього перед собою і перед суспільством;

• постійно удосконалювати себе й інших;

• мати свободу вибору та нести тягар відповідальності за це.

Англійський філософ-матеріаліст середини XII ст. Томас Гоббс дав таке образне визначення особистості: «Особистістю є той, чиї слова або дії розглядаються як його власні».

Особистість характеризують п'ять потенціалів:

• пізнавальний (гносеологічний) — це обсяг і якість інформації, якою володіє особистість;

ціннісний (аксіологічний) — набута в процесі соціалізації система ціннісних орієнтацій у моральній, політичний, релігійній, естетичній сферах;

творчий — набуті й самостійно вироблені вміння, навички й мотивації діяльності;

• комунікативний — рівень та форми товариськості, характер і міцність контактів особистості з іншими людьми;

• художній — рівень, зміст та інтенсивність художніх потреб, способи їх задоволення.

Від часу появи досліджень німецького психолога Вільгельма Штерна категорія особистості трактується як цілісне сприйняття людини з урахуванням її індивідуально-психологічного начала.

У вітчизняній психології проблеми особистості вивчали О. Ф. Лазурський, Л. С. Виготський, С. Л. Рубінштейн, О. М. Леонтьєв, К. К. Платонов, Б. Г. Ананьєв, Ю. М. Забродін, О. Д. Глоточкін, О. В. Петровський, В. О. Отрут, О. Ф. Шикун та ін.

Найбільш вдалою із цього погляду є концепція функціональної динамічної структури особистості, яку запропонував К. К. Платонов. За його визначенням бути особистістю означає:

• здійснювати вибір, потреба в якому виникає внаслідок внутрішньої необхідності;

• оцінювати наслідки прийнятого рішення й нести відповідальність за нього перед собою і перед суспільством;

• постійно удосконалювати себе й інших;

• мати свободу вибору та нести тягар відповідальності за це.

Від часу появи досліджень німецького психолога Вільгельма Штерна категорія особистості трактується як цілісне сприйняття людини з урахуванням її індивідуально-психологічного начала. У вітчизняній психології проблеми особистості вивчали О. Ф. Лазурський, Л. С. Виготський, С. Л. Рубінштейн, О. М. Леонтьєв, К. К. Платонов, Б. Г. Ананьєв, Ю. М. Забродін, О. Д. Глоточкін, О. В. Петровський, В. О. Отрут, О. Ф. Шикун та ін.

Найбільш вдалою із цього погляду є концепція функціональної динамічної структури особистості, яку запропонував К. К. Платонов. Елементами психологічної структури особистості є її психологічні властивості й особливості, які можна розглядати в розрізі чотирьох підструктур:

· біологічної — вікові, статеві, іноді патологічні властивості психіки, вроджені властивості й типи нервової системи (темперамент, схильності, найпростіші потреби);

· психологічної — індивідуальні особливості психічних процесів (відчуття, сприйняття, уваги, пам'яті, мислення), почуттів і сили волі;

· підструктури соціального досвіду —уміння, навички, знання й звички;

· структури спрямованості особистості — потяг, бажання схильності, ідеали, переконання, світогляд, особистісне наповнення, інтереси.

Поиск по сайту: