Свідомість, відповідальність та правосвідомість

Правослухняна поведінка є результатом соціалізації, в результаті якої відбувається засвоєння суб’єктом моральних та правових заборон, соціальних стереотипів поведінки, що у свою чергу визначається груповою та індивідуальною правосвідомістю, почуттям соціальної відповідальності, соціальної справедливості, правової інтуїції тощо.

Процес соціалізації особистості включає і виховання активної соціальної відповідальності, усвідомлення особистістю свого обов'язку перед суспільством, розуміння необхідності дотримання соціальних норм, що в результаті забезпечує нормативну поведінку, високий рівень соціальної вихованості людини, попередження антисоціальних проявів з її боку.

Повага до права міститься усамій суті громадського (цивільного) виховання. Але повага до закону - цетаке ставлення до правових приписів, коли людина практично у своїй діяльностіта мотивації визнає особистісну цінність закону.

При формуванніособистості в нормальних умовах соціалізації правові заборони беруться до уваги і стають звичними рамками поведінки; поступовоутворюється соціальний стереотип поведінки особистості. В основі цьогостереотипу міститься індивідуальна правосвідомість, яка базується на громадській правосвідомості. У людини формується механізм соціального саморегулювання, тобто звична готовність діяти у даній обстановці певним чином.

Свідомість або свідомі процеси як і всі психічні процеси, виконують функції регуляції людської діяльності і в якості її регуляторів включені у процес життя та діяльності людини, її взаємодію зі світом.

Свідомість, відповідно, покращує пристосованість людини до зовнішнього світу.Свідомість формує внутрішній план діяльності, її програму. Саме в свідомості синтезуються динамічні моделі реальності, за допомогою яких людина орієнтується у навколишньому фізичному та соціальному середовищі.

Свідомість визначає попередньо осмислену модель дій, передбачаючи їх наслідки; контрольта управління поведінкою людини; її здатність давати собі звіт у тому, що відбувається в її внутрішньому та зовнішньому світі.

Результатомуспішного засвоєння норм поведінки є „етичний” контроль, коли людина такглибоко засвоїла існуючі норми моралі, поведінки, що не задумуючись, поводиться так як цього вимагає суспільство. Людина, яка нормально соціалізована, при скоєнні вчинку, який не відповідає її внутрішнім критеріям, відчуває незадоволення собою.

Особистісне ставлення до прав та обов'язків - це прояв рівня засвоєння соціального, що виражається в характері прийнятих рішень, мотивах, способах та засобах реалізації юридичних норм.

Повнота і ступінь реалізації прав та свобод здебільшого залежать від самої особистості, від її соціальних установок, ціннісних орієнтацій та психологічних властивостей і якостей.

Під правосвідомістю, в широкому аспекті слова, розуміється весь правовий досвід поведінки особистості, групи, суспільства. В першу чергу сюди відноситься психологічний механізм правослухняної поведінки та залежність між різними дефектами індивідуальної правосвідомості та протиправної поведінки.

Правосвідомість - це одна з форм суспільної свідомості. Зміст і розвиток її є детермінованими матеріальними умовами існування суспільства. Вона відображає суспільні стосунки, які регулюються або повинні бути врегульовані нормами права.

Правосвідомість як одна з форм суспільної свідомості має такі ознаки:

- вона не тільки відображає соціальну дійсність, але й активно на неї впливає, є вищим рівнем відображення соціально-економічних відносин людей, які виражені в законах їх суспільства;

- завжди проявляється через другу сигнальну систему; мовно-мислительна діяльність людей виступає в якості механізму правосвідомості відображаючи систему правових знань та понять, яка регулює суспільні стосунки;

- не може існувати без свого конкретного носія - конкретної особистості, груп, колективів. На підставі спільності свідомості, своїх правових норм, в суспільстві відбувається об’єднання людей в групи, виникає групова правосвідомість, яка є характерною для соціальних спільнот та історичних епох.

Дослідження осіб, які скоїли злочини, дозволили виявити такі закономірності:

- правосвідомість особи, яка скоїла злочин, як правило, з різних аспектів не співпадає з існуючою суспільною правосвідомістю тобто є протирічить правовим нормам;

- злочинець заперечує конкретну правову норму або групу норм, які захищають суспільні стосунки на які він заприсягнувся;

- злочинець погоджується з правильною і справедливо діючою правовою нормою, у відповідності з якою він був засуджений, в її абстрактному розумінні, проте вважає вирок несправедливим (як правило надто суворим) стосовно до себе.

Отже при перевихованні засуджених потрібно працювати над відновленням не правосвідомості взагалі, а саме тих її аспектів, які втрачено або заперечуються даною особистістю.

Правосвідомість є функцією віку. Вона формується на протязі всього життя індивіда. Новонароджена дитина правосвідомістю не володіє. Особистість формує правосвідомість через свою соціалізацію. Розвиток індивідуальної правосвідомості тісно пов'язаний з дієздатністю особистості.

Для ефективності правової норми потрібно дотримуватись таких умов:

- особистість повинна визнавати ті соціальні цінності, які закріпляє та оберігає правова норма;

- правова норма повинна розвиватись та змінюватись з врахуванням змін, які відбуваються у суспільній правосвідомості;

- норми права повинні враховувати розвитком суспільних потреб, матеріальних та духовних інтересів суспільства й не відставати від них.

Контрольні запитання:

1. Що таке особистість?

2. Розкрийте правове значення поняття особистість.

3. Основні наукові підходи до вивчення особистості людини.

4. У чому полягає процес розвитку та формування особистості людини?

5. За якими критеріями оцінюється рівень сформованості особистості?

6. Що представляє собою риса, фактор, тип особистості?

7. Розкрийте психологічну структуру особистості.

9. Чи існує зв’язок між темпераментом та особистістю?

10. Що таке мотив? Розкрийте психолого-правове значення мотиву, його співвідношення з поняттям мотивації.

Поиск по сайту: