Відповідальність

На відміну від поняття обов'язку, що характеризує наявність в суб'єкта уявлення про морально належне та здатність його до реалізації, поняття відповідальності характеризує суб'єкта з позицій виконання (чи невиконання) обов'язку.

Поняття відповідальності пов'язане з проблемою свободи. Даром свободи дії наділена лише людина. Однак такий дар є водночас і нелегкою ношею. Адже вибір дії, до якого спонукає свобода, накладає на людину певну відповідальність. Наприклад, за знищені врожаї внаслідок природного стихійного лиха (буревію, засухи) природа не несе відповідальності, а за знищені врожаї внаслідок недбалості чи злочинних дій (підпалу тощо) людина несе відповідальність в об'єктивно визначених межах.

Міра відповідальності — це складна проблема, оскільки абсолютних критеріїв її визначення не існує. Вона залежить від сукупності обставин (об'єктивних і суб'єктивних факторів):

1) наскільки суб'єкт обізнаний з реальними обставинами конкретного поведінкового акту (так, при купівлі викраденого автомобіля покупець може бути дезінформованим);

2) на скільки суб'єкт здатен адекватно усвідомлювати відповідальність (скажімо, неповнолітні не завжди здатні оцінювати відповідальність за власні дії з огляду на свою інтелектуальну, моральну та фізичну незрілість);

3) особливостей внутрішнього стану суб'єкта (приміром, при надмірних переживаннях, внутрішній тривозі тощо людина може бути неадекватною в своїх діях);

4) на скільки суб'єкт здатен до відповідної дії (наприклад, не кожен має достатньо сили волі, морального духу, щоб кинутися у вогонь при пожежі та врятувати дитину);

5) імовірності бажаних і небажаних результатів дії (приміром, при порушенні правил дорожнього руху можливі як незначні пошкодження транспортного засобу, так і заподіяння шкоди здоров'ю людини, навіть, зі смертельним наслідком);

6) допущення альтернативних (навіть недозволених) варіантів поведінки (так, за вбивство для захисту чи за крадіжку хліба заради голодних міра відповідальності об'єктивно може бути зведена до нуля).

Суть моральної відповідальності визначається здатністю людини виконати моральний обов'язок. Людина нібито є вільною у виборі: виконувати чи не виконувати їй свій обов'язок, але водночас за невиконання обов'язку людина несе відповідальність, яка супроводжується особливими душевними переживаннями і тривогою сумління.

Вирішення проблеми моральної відповідальності вимагає осмислення двох моментів: за що людина повинна відповідати та перед ким вона має відповідати.

За буденними уявленнями, людина відповідає за те, що "лежить на її совісті". З одного боку, це можна прийняти. Адже фактично засвоєнням цієї формули розпочинається моральний розвиток особистості (мораль дитини формується через переживання відповідальності за власні провини).

Щодо морально зрілої особистості, відповідальність лише за свої думки, дії, вчинки є недостатньою. Позаяк ще кодекс честі мушкетерів зазначав: "Один за всіх та всі за одного!". У вузькому трактуванні цей лозунг є закликом до підтримки та захисту, а в більш ширшому — і закликом до відповідальності за всіх, за вчинки інших. Необхідно вкладати реальний зміст у відповідальність "за все".

Проте й категорично відкидати цю формулу морального життя неможливо. Адже лише морально свідома людина може прийняти на себе гріхи інших. Сьогодні заслуговує на відзнаку вчинок сучасного покоління народу Німеччини, котре взяло на себе відповідальність за гріхи Гітлера в Другій світовій війні (зокрема, це виявляється у виплатах остарбайтерам, євреям тощо).

Так само є перебільшеною формула "відповідаю перед собою". З одного боку, найкращим суддею справді є лише Я (моя совість, сумління). Ніхто так не зможе докоряти за безвідповідальність, як власне сумління (совість), позаяк від зовнішнього наглядача-контролера можна втекти.

Одночасно все залежить від "совісності" людини. У разі її "затуплення" відповідальності не буде "ні перед собою", ні перед іншими. Крім того, як зазначає В. Малахов, наше сумління досить легко може стати на шлях ілюзій і улесливого самообдурення. Тож потрібен реальний адресат, перед ким людина відчуватиме відповідальність.

Легко ця проблема вирішується для віруючої людини. Водночас і моральним ідеалом, і зовнішнім спостерігачем, перед яким людина несе відповідальність, виступає Бог.

У реальному житті, як підтверджує життєвий досвід, близькими є люди, перед якими ми несемо відповідальність. У разі хибних безвідповідальних дій, ми шукаємо у ній погляд, чекаємо їхнього прощення. Недаремно, стосовно чужих людей є виправдання, що передається народною мудрістю "Мені з ними дітей не хрестити", тобто я перед ними відповідальності не несу. Хоча повне ігнорування іншими — "чужими" — є хибне у сприйнятті адресата відповідальності. Морально свідома людина ігнорувати думку інших не буде — вона відчуватиме відповідальність і перед ними.

Поиск по сайту: