Категорія милосердя в етиці

В етичній теорії сформувалося декілька підходів до потрактування категорії милосердя.

Перший підхід визнає тотожність понять "милосердя" та "співстраждання", поняттю "людяності" (конфуціанство, Аристотель). У конфуціанстві, зокрема, милосердя (людяність) — жень — вважалося основою доброчинності й основним життєвим принципом. Такий підхід до категорії "милосердя" викладений у словнику з етики під редакцією Аверинцева і А. Гусейнова, де зазначається, що милосердя — це співстраждальне, доброзичливе, турботливе ставлення до іншої людини. Звідси, милосердя протистоїть байдужості, безсердечності, ворожості, насиллю, "гніву" (згідно з Аристотелем).

Другий підхід визнає за милосердям діяльне прагнення допомогти іншому, що не завжди вимагає співстраждання та співчутливої схильності до нього. Акцент в цьому підході робиться на "задіяності", тобто співучасті індивіда в долі іншого, що відстоювала і християнська етика також. Християнство визнавало певну змістову схожість "милосердя" з поняттям "милостиня". Свідченням цього є тексти Старого Завіту, де в перекладі на різні мови в одних і тих же місцях вживаються різні слова — "милосердний", "милостивий", "людинолюбивий". Згідно з християнською етикою, милосердям характеризується співчутливе ставлення до людей, а йому протистоїть недбальство і безтурботність. Моральний бік милосердя в такому разі проявляється в тому, що, обмежуючи себе матеріально, людина жертвує собою заради іншого.

Такий підхід розкритий у підручнику з етики В. Малахова, де зазначається: "Милосердя передбачає чітко окресленого суб'єкта, який, керуючись моральними прагненнями, від надміру власного буття чинить добро тим, кого усвідомлює саме як інших, відмінних від себе, хоча здебільшого й не без сердечної схильності до них".

Третій підхід до потрактування категорію "милосердя" ототожнює з поняттям "альтруїзм": альтруїзм вичерпується доброзичливим ставленням до інших. Така думка поширилася в європейській культурі в Новий час.

Цей підхід зазнає критики тому, що саме так підкреслюється значущість самозакоханості, адже, як стверджують багато мислителів, якщо вимагається полюбити ближнього, то чому б спочатку не полюбити себе. Усе зрештою звелося до заклику кожному набути власного обличчя, ствердити свою особистість (Ф. Ніцше). Насправді ж в милосерді самозакоханості не приділяється увага. Милосердя співвідносне не із самозакоханістю, а з ідеалом.

Милосердя є вищою моральною вимогою, загальнолюдською цінністю.

Необхідно сказати про ще одну особливість милосердя. Милосердя не може розглядатись як вимога. У реальному житті для людини воно є лише рекомендацією, хоча мораль людини вимірюється її здатністю до милосердя.

Поиск по сайту: