Моральне значення співчуття

До моральної категорії "співчуття" в історії етичної думки прослідковується різне ставлення.

Співчуття визнається як безкорисне й непотрібне (наприклад, даосизм, стоїки). Так, Лао-Цзи твердив: "Небо і земля позбавлені співчуття... І мудрий не має співчуття". Згідно з доктриною даосизму, співчуття лише позбавляє спокою того, кому співчувають, і зовсім йому не допомагає. Представник німецької класичної філософії І. Кант називав співчуття природною схильністю та не вважав його моральним чинником.

Однак співчуття визначається і як прояв моральних чеснот людини (християнські мислителі та богослови). За християнською етикою, людина повинна прагнути любити, співчувати тощо. На цьому ґрунтуються всі людські взаємини. Згадаймо заповідь Христа про любов до ближнього: "Потрібно жаліти ближнього як самого себе".

Відчуття, подібні до співчуття, можуть переживати тварини й, навіть, рослини. Про це свідчать безліч наукових спостережень за світом природи. Приміром, ще в 1968 р. американський інженер К. Бекстер провів експеримент. Він спорудив апарат, який кидав дрібних рачків по одному в киплячу воду, та помістив його до сусідньої кімнати з тією, де були рослини, приєднані через електроди до апарата-самописця. Інженер помітив, що рослини реагують (відзначалися певні електричні коливання) на занурення в киплячу воду тільки живих рачків (реакції рослин на занурення мертвих рачків апарат не реєстрував). Звідси, висунули припущення, що навіть рослини мають певне відчуття переживання. Однак, що це за відчуття — невідомо.

Сьогодні залишається очевидним лише те, що тільки людині властивий духовний вимір такого людського почуття, як співчуття. Тож співчуття як моральна категорія є суто людською даністю.

Співчуття людини — це здатність поділяти з іншими радість або тугу, захоплюватися успіхами іншого чи сумувати з приводу невдач.

Співчуття може набувати двох форм — співрадості та співстраждання. Існує така думка, що "друг пізнається в біді". Це означає, що справжній друг не кине в біді, допоможе в скрутну хвилину, принаймні — співстраждатиме. Співстраждання є більш глибше почуття, ніж співчуття. Як зазначає В. Малахов, співстраждання означає: добровільне моральне залучення до того полюса людського самопочуття, котрий найбільшою мірою сприймає всю складність, стражденність, уразливість реального життя людини.

У сучасній культурі також вважають, що співрадіти складніше, ніж співстраждати: справжній друг той, хто здатний не лише сумувати з приводу ваших невдач, але й щиро радіти вашим досягненням. Чому це так? Адже аморальним чинником людської свідомості є заздрощі. Саме вони є перешкодою до щирої співрадості.

У житті ж здатність людини і до співпереживання, і до співрадості вимагає значних зусиль волі в подоланні деяких егоїстичних рис людської природи, гордині. Людина, що наділена здатністю співчувати в обох формах (чи то співрадіти, чи співпереживати), відзначається високою мораллю.

Поиск по сайту: