Етичні проблеми початку XXI ст

Початок XXI ст. — це час науково-технічного прогресу, інтенсивного розвитку всіх сфер суспільного життя, а також утвердження ринкових, підприємницько-менеджерських відносин.

Результатом науково-технічного прогресу стали глобальні відкриття у фундаментальних науках, налагодження глобального комунікативного зв'язку. Звісно, все це вражаючий показник розвитку людства. Проте цей розвиток не пройшов повз людину та суспільні відносини. Він суттєво вплинув на них. Це сприяло поширенню раціоналізму в суспільстві, що проявилося в зміні ставлення до власного життя, до проблем особистості людини, котра робить саму себе. Основними моральними цінностями такої людини стало розвинене почуття власної гідності, особистої незалежності та відповідальності за власні дії. У суспільних відносинах це орієнтувало на захист демократичних цінностей.

Водночас неможливо обійти проблеми, що супроводжують науково-технічний прогрес. Одна з найбільш важливих — Це екологічна криза, що визначила інший бік сучасної моралі. Загроза людському існуванню вплинула на формування песимістичних поглядів людей на життя, котрі філософською Рефлексією позначилися в нігілістичних і апокаліптичних настроях (передчуття кінця світу), поширилися есхатологічні думки (про кінцеву долю людини та Всесвіту).

За таких умов людина стала ставити перед собою нові завдання та вимоги. Насамперед, ці вимоги були спрямовані на певні обмеження власних дій. Особливо це стосується взаємин людини та природи. Так сформувалася екологічна етика. Англійський історик, соціолог Арнольд Тойнбі з цього приводу сказав: "Нині вперше ми знаємо, що наше майбутнє залежить від того, що ми самі робимо.... Результати подальшого розвитку науки залежатимуть від того, наскільки використання її здійснюватиметься з добрими або злими цілями, в етичному сенсі слів "добрий" і "злий". Зло, породжене наукою, не може зцілитися самою наукою".

Основними засадами екологічної етики стало взяттям до уваги можливостей природи при використанні її ресурсів і збереженні природної рівноваги. Отож на початку XXI ст. до кола моральних проблем стали залучати не лише питання ставлення людини до людини, а й людини до природи.

Мораль сучасного суспільства визначена також особливостями підприємницьких, менеджерських зв'язків і відносин, які склалися під впливом розквіту ринкової економіки. У розвинених країнах мораль ринкового суспільства можна охарактеризувати низкою особливостей:

1) основна мета сучасної людини полягає у відкритті своїх індивідуальних особливостей;

2) оскільки ринкові відносини орієнтують підприємців на служіння клієнтам, зростає моральна цінність такої риси, як "служіння суспільству";

3) найвищою цінністю людини сучасного суспільства стають знання, а не гроші;

4) у людини-підприємця (новий типаж людини) ніколи немає відчуття задоволеності досягнутим, їй, як і письменникові, здається, що "краща книга в неї ще попереду";

5) для досягнення поставленої мети люди, переважно, обирають високі моральні цінності — відкритість, щирість, добросовісність. Усі вони сприяють організації чесної конкуренції, а це, відповідно, підтримується і захищається безпосередньо державою;

6) прагнення набути високого професіоналізму є абсолютною метою людей нового типу суспільства. У такому суспільстві значимими стають соціальні компоненти. Відносини будуються не за принципом "поважай старшого", а за принципом "поважай вартого себе" (в соціальному сенсі);

7) у разі досягнення певної мети, досягнення суспільного визнання людина не цурається почуття гордості за успіх своєї справи. Це, відповідно, посилює впевненість у власних силах;

8) людина, що пройшла шлях власного становлення та має чим гордитися, не стоїть осторонь суспільних проблем;

9) формуються "кодекси честі" різних професійних груп, набуває популярності ділова, професійна етика та ін.;

10) стратегія розвитку сучасного суспільства спрямована на утвердження основ тендерної демократії, згідно з якою відстоюються принципи рівності чоловіка та жінки.

Ринкова економіка слабко розвинених країн виконує зворотну функцію у формуванні суспільної моралі - деморалізує як окремих людей, так і суспільства загалом. Це проявляється в такому:

1) мораль орієнтована на такі цінності, як користь, успіх, перевага, тобто на приватний, егоїстичний розрахунок. Високі ж цінності добра, краси, істини, досконалості стають другорядними;

2) розцвітає економічний прагматизм: "усе заради грошей!";

3) моральність протиставляється доцільності;

4) особливо відчутним стає протиставлення моралі та моральності. Моральність характеризується не просто низьким рівнем моралі, вона стає далекою від моралі. Цінності моральної свідомості (добро, обов'язок, відповідальність, справедливість, честь, гідність), моральної діяльності (вчинок, подвиг), моральних відносин (повага, милосердя, дружба, любов) стають лише "гарними словами";

5) нестабільність економіки слабкорозвинених країн виховує комплекс "неповноцінності", покірність, боягузтво;

6) стимулом до діяльності в суспільстві для людей такого типу залишається віра в "лотерею", миттєвий казковий талан, а не віра у власні сили та наполегливість;

7) звісно, про "кодекси честі" в такому суспільстві не йдеться ділова, професійна етика залишаються також "гарними словами".

Отже, мораль не тільки формує та визначає суспільні відносини, а й породжується ними. Якщо в часи політичної та економічної криз перемагають меркантильні інтереси, навіть при виборі правильного політичного й економічного шляху розвитку, відбувається деморалізація суспільства. Мораль як сила, що не здатна подолати "зло", сама стає об'єктом зазіхання й усувається з поля бою.

Такий стан перехідного періоду довелося відчути на собі й українцям. Соціально-політична криза, труднощі виходу з неї сприяли саме тому, що відбулася зміна багатьох особистісних і суспільних цінностей, духовних та моральних орієнтирів, які характеризують деморалізацію суспільства. І лише власна самокритичність і висока значущість думки світового співтовариства здатні сприяти подоланню моральної кризи.

Поиск по сайту: