Динаміка чисельності музеїв України та кількості їх відвідувачів наприкінці XX – на початку XXI ст

За перші роки становлення державної незалежності й національної самосвідомості музейна мережа держави з 1990 до 1995 pp. зросла на 100 установ (з 214 до 314), а де-факто — майже вдвічі. У подальші роки темпи росту суттєво знизилися: до 64 нових музеїв за період 1995–2000 pp. та 44 музеїв за період 2000–2005 pp. Цю тенденцію ілюструє рис. 1.

Збільшення чисельності національної музейної мережі на початку XXI ст. (2001 —2005 pp.) завдячує зростанню їх кількості, головним чином в областях: Тернопільській — на 12 музеїв, Полтавській — на 7 музеїв, Кіровоградській — на 6 музеїв та Чернігівській — на 5 музеїв. Дещо повільнішими темпами з 2000 р. (після майже 20-річного періоду затяжного спаду) почала зростати кількість відвідувачів українських музеїв (рис. 2) головним чином за рахунок найбільш популярних серед туристів музеїв Києва, Севастополя, АР Криму та Львівської області. Станом на 1 січня 2005 р. середньорічний обсяг відвідувачів українських музеїв досяг позначки 18,5 млн осіб, що на 2,5 млн більше порівняно з 2000 p., проте ще майже вдвічі нижче порівняно з 1990 р.

Рис. 1. Динаміка кількості музеїв України 1990–2004 pp.

Рис. 2. Динаміка кількості відвідувачів музеїв України (тис. осіб), 1990–2004 pp.

Сучасна географія музейної спадщини України така: на Київ припадає 32 музеї, Західне Полісся — 20, Центральне Полісся — 22, Чернігівщину — 28, Карпатський регіон — 34, Поділля — 60, Черкаську й Кіровоградську області — 50, Дніпропетровську й Запорізьку області — 26, Слобожанщину — 62, Донбас — 38, Західне Причорномор'я — 22, АР Крим (включаючи м. Севастополь) — 23 установи. Таким чином, серцевиною національної музейної мережі виступає подільсько-наддніпрянський терен — смуга споконвічного оселення українського етносу в Лісостеповій частині країни від річки Збруч до Дніпра. На цій території зосереджено 110 державних музеїв, тобто рівно 1/4 національного музейного фонду. З урахуванням музеїв Києва ще одна чверть національного музейного фонду зосереджена в межах Українського Полісся.

Станом на 1 січня 2005 р. площа музейної території країни становила 88,88 млн м², у т. ч. площа експозиційна — 3,85 млн м², наукова — 1,43 млн м², заповідна — 75,69 млн м², рекреаційна — 5,13 млн м² та господарська — 0,43 млн м². Такі високі загальнодержавні показники виникли головним чином за рахунок музеїв-заповідників Київщини і Києва (їх заповідна площа — 33,45 млн м², тобто 37,6% сукупної музейної площі України) та АР Крим (заповідна площа музеїв-заповідників автономії — 18,8 млн м², або 21,2% музейної площі держави).

В Україні домінують музейні установи комунальної форми власності (88,4% музеїв), на початку XXI ст. у державній власності залишився всього 41 музей (9,7%), ще 8 музеїв (1,9%) країни функціонує на правах приватної власності (з них 3 в Івано-Франківській області). Державні музеї зосереджені здебільшого в Києві (16 з 41), на решті території країни налічується по 1 –2 державні музеї на регіон.

Основний фонд музеїв України станом на 1 січня 2005 р. налічував 11 510 900 пам'яток. З них експонується лише 1121 854 експонатів (тобто 9,7% пам'яток), у виставковій діяльності впродовж 2004 р. було задіяно 404 432 експонати (тобто 3,5% пам'яток). Решта перебуває на збережені у музейних сховищах і не доступна огляду широкої громадськості. Такий стан справ розцінюємо як "непрозорий", оскільки левова частка (більш як 90%) музейних пам'яток України й на початку XXI ст. не виконує функції суспільної трансляції культурного надбання нашої нації і світової цивілізації в цілому. Музеї Європи і Північної Америки успішно долають названу дилему шляхом інтеграції наявної музейної спадщини в глобальну інформаційну мережу Інтернет, тим часом музейна спадщина України досі залишаєтся поза світовим культурно-інформаційним простором.

Музейний фонд нашої країни розподілений вкрай нерівномірно. Основні скарбниці національних музейних пам'яток розміщені в Києва та на Львівщини. У фондосховищах столичних музеїв сьогодні зберігається 22,3% експонатів (тобто більш аніж кожна п'ята пам'ятка музеїв країни), у музейних фондосховищах Львова й області зосереджено 9,75% експонатів (тобто майже кожна десята пам'ятка музеїв країни). А загалом у музеях міст Києва, Львівщини й Криму нині зберігається 4 516 452 пам'ятки, тобто 39,2% експонатів держави.

Варто зауважити, що стан фондових приміщень деяких музеїв дуже часто є незадовільним. Забезпечення належного стану збереження пам'яток та проведення комплексного обстеження умов збереження фондів музеїв є однією з важливих проблем у діяльності музейних закладів більшості регіонів нашої країни.

Окремі твори мистецтва експонується на виставках поза музеями, але це число доволі незначне (лише 0,55% експонатів від загальної кількості усіх експонатів основних фондів музеїв України було показано на виставках протягом 2004 p.). Наприклад, у рамках Року України в Республіці Польща у виставці «Львів прекрасний» було представлено твори мистецтва з колекції Львівського історичного музею в м. Валбжиху; у Замойському музеї м. Замостя та Окружному музеї м. Ряшева проходили виставки із збірки Львівського історичного музею.

Розподіл музеїв країни за профілем ілюструє рис. 3:

Рис. 3. Розподіл музеїв України за профілем

Найпоширенішим видом музеїв в Україні є краєзнавчі — аналогів їм у західних країнах не існує. На них припадає 34 % музейного фонду. Варто зазначити, що впродовж 1994–2004 pp. краєзнавчим музеям приділялося недостатньо уваги, в результаті чого багато з них, особливо у незначних за кількістю жителів населених пунктах, було зачинено. Понад 32 % музейного фонду країни становлять музеї історичного профілю (140 історичних та сім археологічних), 17 % – мистецькі, 10 % – літературні, на музеї всіх інших профілів сукупно припадає всього 7 % національного музейного фонду.

За профілем музеї окремих регіонів нашої країни розподілені доволі нерівномірно. Так, 62,5 % етнографічних та 34 % історичних музеїв країни зосереджено в межах Карпатського регіону, 50 % галузевих музеїв країни сконцентровані в Києві, понад 1/4 літературних — на Полтавщині, 1/8% історичних — на Чернігівщині.

Число днів на рік, відкритих для відвідування у середньому на один музей в Україні, становить 76,0. Максимальне значення в Україні має Дніпропетровська область — 414,7, мінімальне — Чернігівська область — 25,4.

Відвідуваність музеїв країни — це основний показник їх суспільної значущості. Щороку музеї нашої країни відвідує понад 18 млн осіб, тобто, у перерахунку на кількість населення, фактично кожен третій мешканець України або кожна друга дитина шкільної й студентської вікової групи. На перший погляд, це цілком успішні показники, що свідчать про належне задоволення музейними установами держави культурних потреб її громадян. Одначе насправді ситуація набагато складніша й навіть до певної міри депресивна.

В Україні має місце явище глибоко нерівномірного географічного розподілу обсягів відвідувань музеїв за регіонами (табл. 2). Діапазон в обсягах відвідування музеїв окремих регіонів країни коливається від 123,7 тис. осіб/рік у Волинській області до 3198,8 тис. осіб/рік у Києві. Загалом Київ дуже вирізняється з-поміж інших теренів країни за показником популярності його музеїв серед відвідувачів. У відносному перерахунку на музеї Києва припадає понад 17% (або 1/6) усіх відвідувачів музеїв нашої країни. Промовистим є також той факт, що Київ і АР Крим сукупно обслуговують близько 37,5% відвідувачів музейних установ України. Отже, між цими двома регіонами та рештою території країни існує істотний диспропорційний розрив в обсягах відвідування їхніх музейних установ. Для прикладу, музеї лише одного міста Севастополя у 2004 р. обслужили більше відвідувачів, ніж музеї туристично привабливих Львівської, Івано-Франківської, Одеської, Київської, Полтавської чи будь-якої іншої області України.

Таблиця 2

Поиск по сайту: