Класифікація екскурсій

Класифікація екскурсій — це їх розподіл на групи та види, виділення в кожній з них основних рис, які визначають характер та специфіку її проведення.

Питання класифікації екскурсій привертало увагу вчених ще в період становлення екскурсійної теорії. В. О. Герд зробив одну з перших спроб визначення цього питання: «Нашою метою буде розподіл екскурсій на групи та підгрупи, виділення в них тих основних рис, які визначають характер ведення екскурсії, а саме, допомагають керівникові орієнтуватися в усіх питаннях її розробки. Це визначення основних рис обумовлює кілька центральних типів екскурсій, до яких будуть приєднуватись проміжні класифікаційно невизначені екскурсії». Б. Є. Райков зробив більш детальну класифікацію екскурсій. В її основу він заклав шість основних ознак, у залежності від фактичного матеріалу та методичної побудови, які мали місце як основні напрями і зміст екскурсійної роботи ще у 1920-і роки, а саме:

ü за змістом: природно-географічні, гуманітарні, виробничі;

ü за обсягом матеріалу: на одну тему, на кілька близьких за змістом тем, комплексні;

ü за завданням: дослідницького типу, ілюстративного типу;

ü за логічною побудовою чи структурою: аналітичні, синтетичні;

ü за тривалістю: одноденні, одноденні з ночівлею, багатоденні;

ü за складом учасників: шкільні, дошкільні, позашкільні.

Подальший розвиток екскурсійної справи та туризму в цілому призвів до значних змін і в класифікації екскурсій. Зникли багатоденні екскурсії. Заходи такого типу сформували самостійну форму — подорож, тур. Розвиток та збагачення змісту екскурсійної методики визначили неможливим поділ екскурсій на аналітичні та синтетичні. Аналіз і синтез при показі об’єктів використовуються у кожній екскурсії. Більш складним став поділ екскурсій за складом учасників. У процесі розвитку екскурсійної справи були неодноразові спроби більш чітко визначати екскурсії, які за класифікацією Б. Є. Райкова входили в групу «за завданням», тобто такі екскурсії, коли екскурсанти виходили на маршрут з метою проведення дослідницької роботи. І хоч класифікаційні підходи з того часу змінились, однак сутність класифікації екскурсій залишається центральним питанням екскурсійної теорії й має важливе значення для:

ü постановки цілей і завдань нових екскурсій;

ü правильної розробки маршруту;

ü формування підтем і використання методичних прийомів;

ü забезпечення умов тісної співпраці екскурсовода з екскурсантами;

ü діяльності методичної комісії.

У наш час екскурсії традиційно класифікують за такими принципами:

ü за змістом;

ü за складом й кількістю учасників;

ü за місцем проведення;

ü за способом пересування;

ü за тривалістю;

ü за формою проведення.

Кожна група має властиві їй компоненти, специфіку й особливості. Часто на практиці поділ екскурсій на чітко визначені групи має дещо умовний характер, проте є дуже позитивним для діяльності екскурсійних фірм. Правильна класифікація екскурсій забезпечує умови для кращої організації роботи екскурсовода з клієнтами, полегшує спеціалізацію, створює основу для діяльності методичних секцій.

Провідною класифікаційною ознакою в екскурсіях є поділ їх за змістом на оглядові (багатопланові) й тематичні.

Класифікація екскурсій за змістом:

ü оглядові (багатопланові) — об’єкти показу різняться за формою та змістом: пам’ятки історії та культури, будинки, природні об’єкти, парки, сквери тощо; відбувається поєднання історичних даних з сьогоденням тощо;

ü тематичні — присвячена одній темі (літературні, історичні, природничі, архітектурні, виробничі, мистецтвознавчі тощо).

Оглядові екскурсії, як правило, багатотемні. Не випадково їх називають багатоплановими. У них використовується історичний і сучасний матеріал. Будується така екскурсія на показі всіляких об’єктів (пам’ятників історії й культури, будинків і споруд, природних об’єктів, місць визначних подій, елементів благоустрою міста, промислових і сільськогосподарських підприємств тощо).

В оглядових екскурсіях події викладаються великим планом. Це дає загальне уявлення про місто, край, область, державу в цілому. Хронологічні рамки такої екскурсії — від часу заснування міста (першої документальної згадки про нього) до сьогоднішнього дня з обов’язковим оглядом перспектив подальшого розвитку.

Оглядові екскурсії мають свої особливості. На відміну від тематичних, у них формулювання теми представляє певну складність. Незалежно від місця, де їх готують і проводять, вони практично схожі між собою насамперед за своєю структурою. У кожній з них висвітлюється кілька підтем (історія міста, коротка характеристика промисловості, науки, культури, освіти, природи, релігії, національностей населення та ін.). в оглядовій екскурсійї події подаються більш узагальнено, щоб відтворити «біографію» міста, області, району, намалювати його «портрет», характер, основні особливості розвитку. У той же час в оглядових екскурсій є й відмітні риси. Вони диктуються тими особливостями в історичному розвитку, які властиві певному місту, області, краю. Наприклад, воєнно-історичну підтему включають в оглядові екскурсії ті міста, на території областей яких відбувалися військові події. Літературні підтеми включаються в оглядові екскурсії міст, пов’язаних з життям і діяльністю письменників, поетів і т.д.

Багатотемність оглядової екскурсії не дає можливості досить глибоко розкрити зміст кожної підтеми, дати більш глибоке тлумачення подій. У такій екскурсії звичайно буває більше фактів без їхнього тлумачення. Однак оглядова екскурсія має велике значення для розвитку екскурсійної тематики, тому що майже кожна її підтема може надалі стати темою для розробки самостійної екскурсії.

Отож, напротивагу до оглядової тематична екскурсія присвячена розкриттю однієї теми. Якщо це історична екскурсія, то в її основу може бути покладено одна або кілька подій, об’єднаних однією темою, а іноді більш тривалий період часу. Якщо це екскурсія на архітектурну тему, то предметом вивчення можуть стати найцікавіші здобутки зодчества, розташовані на вулицях і площах міста, а у великому місті — архітектурні ансамблі минулих століть.

Зазвичай, тематичні екскурсії поділяють на такі групи:

Ø історичні (історико-краєзнавчі, воєнно-історичні, археологічні, етнографічні);

Ø релігієзнавчі (історико-регілієзнавчі, релігійно-богословські);

Ø мистецтвознавчі (різні види мистецтва + видатні люди галузі);

Ø літературні (літературно-біографічні, історико-літературні, літера­турно-художні, літературно-краєзнавчі);

Ø архітектурні (історико-архітектурні, архітектурно-біографічні, забудова міст тощо);

Ø природничі (геологічні, географічні, гідрологічні, біологічні, ландшафтні, екологічні);

Ø виробничі (виробничо-історичні, виробничо-економічні, виробничо-технічні).

За змістом в історичних екскурсіях виділяються основні підгрупи: історико-краєзнавчі, археологічні, етнографічні. До підгрупи історико-краєзнавчих можна віднести екскурсію «Давньою столицею Київської Русі». Історичні екскурсії можна класифікувати залежно від періоду, до якого відносяться події, наприклад, «Середньовічний Львів».

Археологічні екскурсії будуються на показі матеріальних історичних витоків — пам’яток далекого минулого, що знайдені в місцях розкопів древніх городищ (поселень), поховань. Речовими доказами є знаряддя праці та створені за їх допомогою матеріальні блага: будівлі, зброя, твори мистецтва, знаряддя праці, прикраси та інші предмети. Такі екскурсії проводяться в музеях, у місцях, де знаходяться поселення, стоянки, кургани. Прикладом може бути екскурсія археологічним заповідником Херсонес Таврійський (місто засноване у V ст. до н. е., а під час розкопок тут було виявлено три яруси фортечних укріплень (стін) — грецькі, римські та візантійські, античний театр, водопровід, лазня, майстерні, винокурні, кілька житлових кварталів, поховальні споруди, фрагменти живопису, мозаїки), «Загадки і легенди старого Стільська» (Стільсько — унікальний історико-культурний археологічний комплекс (VIIІ-Х ст.), осередок общинної та великосвітської влади білих хорватів, який складається зі скель, печер, жертовників, підземних лабіринтів; укріплена площа Стільського городища становила 250 га і є найбільшою зі всіх аналогічних давньослов’янських місць такого типу, довжина оборонних стін становить 10 км) або ж у Миколаєві проводиться екскурсія до археологічного заповідника — давньогрецької колонії Ольвії VI-I ст. до н. е.

Етнографічні екскурсії знайомлять з побутом та культурою народів. Музеї під відкритим небом в Україні існують у багатьох обласних центрах і деяких містах. Та найбільші з них у Переяславі-Хмельницькому, Києві, Львові, Ужгороді. Музей народної архітектури та побуту України у Києві користується особливою популярністю. Тут встановлено майже 300 споруд, що є пам’ятками української народної архітектури XVI-XX ст. Пам’ятки матеріальної культури різних епох з усіх областей України згруповані відповідно до історико-етнографічних районів. Екскурсія знайомить з народною архітектурою, характером забудови українського села, з традиціями, звичаями та побутом народу, етнографічними особливостями різних регіонів України. Музей народної архітектури та побуту «Шевченківський гай» у Львові створений теж за етнографічним принципом з метою порятунку пам’яток дерев’яної архітектури, предметів побуту і зразків народного мистецтва усіх історико-етнографічних груп Західної України: Бойківщина, Лемківщина, Гуцульщина, Волинь, Поділля, Полісся, Буковина, Покуття, Закарпаття і Львівщина. Кожній з них присвячений окремий сектор мікросело, де поряд з житловими будівлями знайшли своє місце господарські, виробничі, сакральні. У об’єктах обладнанні відповідні інтер’єри, що дає відвідувачам повну картину життя, праці і відпочинку мешканців західноукраїнського села кінця XIX — початку XX ст.

Історичні екскурсії на воєнно-історичну тематику можна розділити на такі групи:

ü пам’ятними місцями військової слави;

ü військово-інженерними спорудами;

ü пам’ятними місцями, що пов’язані з виготовленням зброї;

ü пам’ятними місцями, що пов’язані з життям та діяльністю героїв;

ü присвячені історії війни чи військової кампанії, конкретній історичній події чи подвигу (битва, бойова операція, оборона міста, штурм фортеці, звільнення міста), бойовим діям військової частини, загону, партизанському рейду тощо.

Релігієзнавчими називаються ті екскурсії, ціллю яких є знайомства з релігійними пам’ятками, історією релігії і релігійною культурою. Перш за все релігієзнавчі екскурсії пов’язані з відвідуванням «святих місць», релігійних центрів. Це ознайомлення як з визначними культовими об’єктами своєї релігії так і з іншими релігійно-культовими традиціями різних регіонів світу. А по-друге, поєднання відвідувань релігійних об’єктів з цікавими та пізнавальними екскурсійними програмами розширює кругозір і сприяє більш глибокому сприйняттю духовної та історичної спадщини народів різних країн світу, розуміння суті їхньої релігії. У релігієзнавчих екскурсіях виділяють найчастіше історико-релігієзнавчі та релігійні (богословські) екскурсії. Більш поширені історико-релігієзнавчі. За роки незалежності України значно зросли духовні потреби людей. Тому, осмислення місця і ролі релігії у сучасному світі є необхідною передумовою гуманітарної освіченості кожного громадянина. Тому релігієзнавча екскурсійна діяльність, на відміну від войовничого атеїзму, який активно насаджувався у свідомість людей за часів тоталітаризму, набуває все більшого поширення і стає важливою інтелектуальною складовою пізнання навколишнього світу та духовного виховання людини.

Серед екскурсій на релігійну тематику можна до прикладу виділити такі: «Єрусалим трьох релігій», «Одеса — місто різних релігій», «Святоуспенська Почаївська лавра і джерело Святої Анни», «Православ’я в Києві», «Рік 988: легенди та реальність» тощо.

Історико-рілігієзнавчі екскурсії — порівняно новий напрям екскурсійної діяльності у сучасній Україні, який має суто світський характер. Їх мета — допомогти кожному, хто бажає пізнати роль релігії у духовній культурі та історії нашої держави. При їх розробці слід опиратися на сучасне релігієзнавство.

Релігійні (богословські) екскурсії користуються популярністю серед віруючих та студентів духовних навчальних закладів. Такі екскурсії розкривають систему релігійно-догматичних доказів і обґрунтовують надприродні «абсолютні» істини, що випливають із необмеженої і надчасової природи Бога, його творчого потенціалу, ставлять суспільний прогрес у пряму залежність від кінцевої реалізації богословських істин, що викладені у різних церковних документах та канонічних книгах.

Отже, історико-релігієзнавчі (світські) та релігійні (богословські) екскурсії — це протилежні, хоча й зв’язані єдиним предметом проявлення та відображення типів світогляду і світосприйняття різних систем духовних цінностей. У той же час зазначені види екскурсій мають деяку спільність, оскільки розкривають з різних точок зору одне і те ж явище — релігію та її інституції. Релігія подається як складова частина суспільного життя, що розвивається разом з ним і впливає на людську свідомість.

Мистецтвознавчі екскурсії об’єднують такі підгрупи: театральні, музичні, художні, показ монументальної скульптури, яка як вид мистецтва володіє величезним пізнавальним та виховним потенціалом, дає змогу уявити конкретно втілені ідеали людини певної епохи, на їх прикладі сприяє вихованню сучасної людини. Це екскурсії у музеях, картинних галереях, майстернях художників та скульпторів, виставкових залах, ознайомлення з народними художніми промислами, місцями життя та діяльності артистів та художників.

Прикладом можуть служити такі екскурсійні теми: «Театральний Київ», «Врубель у Києві», «Монументальний літопис міста», «Полтава — натхнення моє», «В гості до гуцулів» (Косів), «Гавареччина — край чорної кераміки», «До опішнянських майстрів», «Петриківські розписи» тощо. Екскурсії окресленої тематики сприяють естетичному вихованню людини, розвитку її творчого потенціалу та естетичної уяви.

Літературні екскурсії можна згрупувати таким чином:

ü історико-літературні;

ü літературно-біографічні;

ü літературно-художні;

ü літературно-краєзнавчі

Історико-літературні екскурсії можна умовно класифікувати як оглядово-тематичні («Житомир літературний»), і такі, які розкривають певний період розвитку літератури («Літератори ХІХ ст. у Києві»). Літературно-біографічні проводяться місцями, які зберігають пам’ять про життя та творчість письменника. Це монографічні екскурсії «Тарас Шевченко у Києві», «Наша Леся» (Новоград-Волинський). У літературно-художніх або поетико-текстових екскурсіях за основу беруть, як правило, зміст літературних творів та характеристики літературних персонажів. Наприклад, «Улюблені герої дитинства», «Крим у казках та легендах». До цієї групи відносять і екскурсії місцями, які відображені у творах того чи іншого письменника — «Київ у житті та творчості М. Булгакова» тощо.

Літературно-краєзнавчі екскурсії присвячені вивченню певного природного чи культурного комплексу виключно за допомогою літературних творів.

Для архітектурної тематики знайшли розповсюдження такі підгрупи:

ü екскурсії, які пов’язані з показом пам’яток архітектури якогось певного періоду, наприклад «Сецесія у Львові»;

ü екскурсії, які дають уяву про творчість одного архітектора. Такі екскурсії, як правило, будуються за монографічним принципом і демонструють, як у творчості архітектора відтворювався час та його ідеали, даючи змогу познайомитись з певним архітектурним стилем, у якому працював зодчий, а також місцем, яке він займав у розвитку архітектури та містобудівництві свого часу, наприклад — «Кастелівка — місто-сад Ю. Захарєвича та І. Левинського»;

ü екскурсії, які презентують великі архітектурні ансамблі, наприклад «Площа Ринок».

Архітектурні екскурсії віддзеркалюють особливості архітектурного вигляду міста, створюють його архітектурний портрет, неминущу естетичну та історичну цінність міського середовища, створеного попередніми поколіннями майстрів, тим самим доводячи необхідність його охорони та вдумливого ставлення до проблеми поєднання традиційного та нового.

Природознавчі екскурсії фактично можуть створюватися в кожній місцевості. Вони не тільки знайомлять екскурсантів з природою рідного краю — його рослинним та тваринним світом, кліматом, водоймами, природними ландшафтами різних регіонів. Їх мета — навчити учасників цих заходів природокористуванню, взаєминам людини з навколишнім середовищем.

У них можна визначити такі найбільш розповсюджені підгрупи:

ü ландшафтні екскурсії до лісів, гаїв, парків, зелених масивів;

ü геологічні, які дають уяву про структуру і будову земної кори, більш глибинні сфери землі і процеси, які в них відбуваються;

ü зоологічні — знайомлять з тваринним світом регіону;

ü ботанічні — про життя та розвиток рослин;

ü гідрологічні — знайомство з водними ресурсами — річками, озерами та іншими водоймами.

Природознавчі екскурсії повинні сприяти формуванню екологічної культури людини, вихованню цивілізованого господаря своєї землі. Для цього Україна має багатий природний потенціал. Досить сказати, що в нашій країні створено 11 національних парків, 16 природних заповідників, 4 біосферні заповідники.

Все більшого поширення набувають екологічні екскурсії. Їх слід визначити як різновид природознавчих екскурсій, які об’єднують екскурсантів для відвідування екскурсій зазначеної тематики з науково-пізнавальною метою, вивчення картин природи з естетичного боку. Сферою інтересів учасників таких екскурсій повинно стати не лише оточуюче середовище, його спостереження, а й охорона. Поняття екологічності екскурсії, включають конкретні заходи щодо захисту, відновлення навколишнього середовища.

Так, сафарі по гірському Криму, які безумовно порадують любителів (аматорів) пригодницьких екскурсій, не можуть вважатися екологічними через те, що бензин не є екологічно чистим паливом. Або так звані «зелені» екскурсії, основна принадність яких — збір трав в екологічно чистих районах. Це також не відповідає основній умові екологічних екскурсій — «Не нашкодь» — нічого не рвати, не збирати, не виносити (навіть із печер). Ці екскурсії повинні знайти свою принадність у споглядальному та екологічному розвитку.

У ході екскурсій до національних парків та заповідників екскурсанти проходять за спеціально розробленими маршрутами, знайомлячись з природними та культурними пам’ятками, чудовими краєвидами.

Серед екологічних екскурсій можна виділити підгрупи: екологія міста; екологія і людина; екологія, тваринний та рослинний світ; екологія водного та повітряного басейна тощо.

Екологічні екскурсії — невід’ємна складова екологічного туризму, який в Україні тільки починає розвиватися, але з часом він, безсумнівно, стане не менш популярним, ніж у всьому цивілізованому світі.

Виробничі екскурсії повинні сприяти розширенню досвіду екскурсантів, формуванню практичних умінь та навичок, вихованню поваги до масових професій, ознайомленню з умовами ринкової економіки, різними формами господарювання, підприємництва, забезпеченню мобільності фахівця на ринку праці тощо. Ці екскурсії поділяються на підгрупи:

ü виробничо-історичні;

ü виробничо-економічні (наприклад, банківська, біржова діяльність, ринок нерухомості та ін.);

ü виробничо-екологічні;

ü виробничо-технічні;

ü професійно-орієнтаційні для учнів.

Необхідно зауважити, що таку класифікацію екскурсій можна назвати умовною, бо тематичні екскурсії того чи іншого виду дуже рідко існують в ізоляції одна від одної. Історичний матеріал використовується майже у кожній групі тематичних екскурсій. Однакових екскурсій не існує, вони розрізняються насамперед за темою. Слово «тема» в перекладі із грецької означає «те, що покладено в основу». Кожна екскурсія повинна мати свою чітко визначену тему. Тема в екскурсії — це предмет показу й розповіді. Формування теми має презентувати короткий і концентрований виклад основного змісту екскурсії.

Підготовка нової теми, змісту екскурсії — це багатомісячна напружена, але і креативна цікава праця колективу працівників. Особливістю кожної екскурсійної теми є те, що вона тісно пов’язана з об’єктами показу й з тим екскурсійним матеріалом, що насичує її зміст. Цей матеріал повинен бути поданий у такому обсязі, що може бути засвоєний екскурсантами при показі об’єктів. Тема відіграє вирішальну роль в об’єднанні зовні розрізнених частин екскурсії в єдине ціле. Вона регулює розповідь, не даючи можливості екскурсоводу розповісти про об’єкт усе, що він про нього знає, особливо в тих випадках, коли об’єкт буває багатоплановим і містить велику кількість інформації. Саме темою екскурсії визначається як показати об’єкт, яку частину інформації дати екскурсантам у цьому випадку.

Бувають і такі випадки, коли окремі об’єкти показують у декількох екскурсіях. Наприклад, Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької або приміщення Ратуші у Львові показуються як в оглядових, так і в тематичних екскурсіях. І у кожній з них про один і той же об’єкт подають різний обсяг інформації, висвітлюють у різних ракурсах, використовуючи при цьому різні методичні прийоми.

Велике значення має дотримання тематики екскурсії. Вся розповідь і показ повинні «працювати» на її основну тему. На шляху проходження екскурсійного маршруту в поле зору можуть «потрапляти» об’єкти, розташовані на цьому маршруті, але такі, які не стосуються обраної теми. Відомості про такі об’єкти можуть бути дуже цікавими, але другорядними щодо конкретної теми. Тому часто екскурсовод повідомляє відомості про них екскурсантам у формі відповідей на запитання.

Кожна тема презентує собою сукупність цілого ряду підтем. У кожній підтемі повинна бути повнота й логічна завершеність. Правильно розроблена підтема повинна сприйматися екскурсантами не сама по собі, а комплексно, у композиції. Композицією екскурсії називають розташування, послідовність і співвідношення підтем, основних питань, вступу й заключної частини екскурсії. Провідна підтема — це композиційний центр екскурсії, навколо якого будується вся розповідь екскурсії. Вона сприяє більш глибокому розкриттю змісту екскурсії, робить її переконливою і такою, що запам’ятовується. Тому для тематичної екскурсії важливим є формулювання назви екскурсії. Назва екскурсії — це мовний вираз, який у прямій і непрямій формі окреслює зміст екскурсії. Він повинен бути точним і не допускати двоякого або незрозумілого тлумачення.

В одній темі може бути кілька назв залежно від складу учасників і поставленого завдання (наприклад, оглядова екскурсія по м. Львову може мати такі назви: «Львів — перлина Європи», «Львів: сторінки історії й сучасність» «Львів: учора-сьогодні-завтра», «Я люблю моє рідне місто Львів», «Львів — моя мала Батьківщина» тощо).

Підсумовуючи, варто зазначити, що тематичні екскурсії того або іншого виду рідко існують ізольовано. Так, історичний матеріал використовується в екскурсіях на архітектурно-містобудівні теми; елементи природознавчих екскурсій знаходять своє місце в екскурсіях майже кожної групи тематичних екскурсій. Зміст залежить від конкретних умов проведення екскурсії, від ресурсів пізнавального плану того або іншого міста чи регіону.

Окрім звичайних (традиційних) екскурсій культурно-пізнавального спрямування вирізняють ряд специфічних видів екскурсій з огляду на специфіку форми і мети проведення. Отож, за формою проведення екскурсії прийнято розрізняти на такі групи:

ü навчальна екскурсія

ü показова

ü екскурсія-урок

ü пробна екскурсія

ü екскурсія-консультація

ü екскурсія-прогулянка

ü екскурсія-масовка

ü екскурсія-концерт

ü театралізована екскурсія (екскурсія-вистава)

ü екскурсія-гра

ü екскурсія-дегустація

ü рекламна екскурсія.

Мета проведення навчальних екскурсій може бути різною. Вони, зазвичай, проводяться для:

1) майбутніх екскурсоводів;

2) підвищення фахової майстерності діючих екскурсоводів;

3) студентів профільних ВНЗ.

4) удосконалення самої екскурсії.

У ході проведення екскурсій для названих категорій (1-3), увага слухачів звертається на вмілий показ об’єктів, використання методичних прийомів, аналіз архітектурних пам’яток, використання логічних переходів, співвідношення загального та локального матеріалу тощо.

У випадку, коли поставлено за мету вдосконалити вже розроблену екскурсію, обговорюється питання актуальності екскурсії, доцільності її змісту, відбору об’єктів, побудова маршруту, повнота висвітлення окремих підтем, методичний рівень екскурсії.

Екскурсовод, який проводить таку екскурсію, при показі об’єктів пояснює мету використання методичних прийомів, особливість змісту розповіді для різних груп, техніку демонстрації наочних посібників тощо.

Показова екскурсія — це форма навчальної екскурсії, метою якої є продемонструвати зразок (еталон) проведення екскурсії. Звичайно, таку екскурсію може провести лише досвідчений професіонал, який чудово володіє темою екскурсії, екскурсійною методикою та професійною майстерністю екскурсовода.

Екскурсія-урок також має навчальну мету, може розглядатись як варіант навчальної екскурсії, однак має інше завдання і цільову аудиторію. Це своєрідна форма організації навчального процесу, різновид навчального заняття, що проводиться за межами шкільних класів чи аудиторій, але у відповідності до навчальної програми тієї чи іншої дисципліни відповідного навчального закладу. Цей вид екскурсії часто використовують під час вивчення історії, літератури, географії, геології, біології, мистецтва, архітектури тощо. Так, вивчаючи на українській літературі діяльність товариства «Руська Трійця» учні часто відвідують музей «Русалки Дністрової» або ж під час вивчення творчої спадщини Івана Франка доцільно відвідати меморіальний музей письменника. Зміна трацидійного формату навчання урізноманітнює навчальний процес та сприяє кращому закріпленню отриманих знань.

Пробна екскурсія презентує собою завершальний етап індивідуальної роботи з підготовки і проведення нової екскурсії, а також це форма перевірки знань, вмінь і професійних навиків у студентів та екскурсоводів, що розробили і засвоїли нову для себе екскурсійну тематику.

Екскурсія-консультація відбувається тоді, коли необхідно дати наглядні відповіді на запитання екскурсантів; такі екскурсії можуть бути присвячені вузькій темі (наприклад, архітектурні стилі міста чи різновиди рослин парку тощо), методиці проведення екскурсії чи вдосконаленню професійної майстерності екскурсовода. Також, провдедення такої екскурсії може бути викликане потребою унаочнення певних фактів при написанні наукової роботи чи тематичної статті тощо.

Екскурсія-прогулянка поєднує елементи загальноосвітні та відпочинкові. Зазвичай, це природознавчі екскурсії, які поєднують активні та пасивні види рекреаційної діяльності, а місцем проведення для таких екскурсій часто є ліс, парк, гори, море, річка тощо.

Екскурсія-масовка передбачає велику кількість учасників (10-30 автобусів). Крім суто екскурсійної діяльності, у такому випадку передбачається проведення акцій на місці визначних подій, зустрічі з їх учасниками. Такі екскурсії часто пов’язані з обслуговуванням пасажирів турпоїздів та теплоходів. Такі екскурсії почали проводити ще за часів становлення екскурсійної справи. Їх описували так: «Для масових екскурсій типова, перш за все, їх масовість, багатолюдність. Вони можуть внутрішньо будуватись по різному. Це може бути одна багатолюдна маса, натовп, який провадить одну екскурсію. Це може бути багато груп, у кожної з яких є своє завдання, свій план. Але через те, що вони збираються разом, вони значною мірою підкоряються характерній ознаці, масовості».

Для масових екскурсій далекого минулого характерними були веселі процесії з плакатами та знаменами під духовий оркестр. На щастя, тепер це вже далека історія. Нині масові екскурсії на 5-10-ти автобусах проводяться, в основному, для школярів, які подорожують в туристичних поїздах і закінчуються колективним відвідуванням театру, цирку, інших закладів культури. Ще одним прикладом екскурсії-масовки можуть бути екскурсії (часто безкоштовні), що приурочуються до якоїсь визначної події (наприклад, відзначення дня туризму, дня міста, ніч в місті тощо), коли збирається багато зацікавлених людей. Такі люди, як правило, між собою нічим не пов’язані, і приходять на екскурсію, попередньо отримавши рекламну інформацію.

Вдалою формою мистецьких екскурсій є екскурсія-концерт. Така екскурсія присвячена музичній темі, часто може бути приурочена до якоїсь музичної події, а її особливість — збагачення змісту екскурсії тематичною музичною програмою. Наприклад, Бахчисарайський історико-культурний заповідник пропонує своїм відвідувачам екскурсію-концерт «Бахчисарай. Історія поряд»; ця екскурсія передбачає ознайомлення з Ханським палацом та можливістю послухати старовинні кримськотатарські пісні та побачити народні танці. Або ж у Музеї гуцульського побуту, етнографії та музичних інструментів (Верховина) огляд експозиції часто супроводжується демонстрацією та прослуховуванням різних музичних інструментів, що презентовані в музеї.

Театралізована екскурсія (екскурсія-вистава) — це одна із форм проведення літературно-мистецької чи історичної екскурсії, що підготована на основі творів художньої літератури, історичних подій тощо з метою «візуалізувати, оживити» перед екскурсантами сюжети літературних творів чи реальні сторінки історичного минулого. Особливою рисою екскурсії-вистави є її театралізований дух, використання стилізованого до теми реквізиту (одяг екскурсовода і всіх задіяних учасників, декорації, аксесуари тощо). Наприклад, нічна театралізована екскурсія підземеллям музею історії релігії «В гостях у князя Лева» пропонує екскурсантам «відвідати» український княжий Львів, побачити Лева Даниловича та його дружину Констанцію, зануритись у життя древнього міста.

Екскурсія-гра призначена насамперед для дитячий груп, адже не завжди дітям і підліткам цікаво слухати про історичні факти та події. Така форма проведення екскурсії дозволяє дітям ненав’язливо здобути нові знання, легко засвоїти їх, отримати позитивні враження та емоції. Модифікацією екскурсії-гри є квест, метою якого є не тільки отримати нові знання та відвідати певні екскурсійні об’єкти, але й випробувати себе на кмітливість, швидкість та сформувати командний дух. Зазвичай, квест закінчується якоюсь знахідкою (скарбом). Екскурсійний квест може проводитись як для дітей, так і для дорослих. Відмінність полягатиме лише у складності підготованих завдань. Як приклад, можна навести квест розроблений для підлітків — «Що сниться місту Лева?». Цей квест насичений різними завданнями творчого та інтелектуального характеру, виконання яких пов’язане з різними об’єктами міста і спрямоване на пізнання атмосфери та історії міста.

Екскурсія-дегустація вирізняється метою проведення у зв’язку з тим, що окрім традиційної розповіді та інформаційної насиченості, програма екскурсії доповнюється ще й процесом дегустації (споживання) певного продукту. Зазвичай, такі екскурсії проводяться на різноманітних підприємствах і виробництвах, що виготовляють їжу та напої. Прикладом може бути відвідування винних погребів, заводів, де виготовляють шампанське, коньяк, пиво, а також популярними є екскурсії-дегустації на підприємства, що виготовляють сир, шоколад, морозиво тощо.

Рекламна екскурсія здійснюється з рекламно-інформаційною метою і може бути спрямована на популяризацію певних закладів чи продукції. Наприклад, екскурсія-дегустація теж має рекламне спрямування, адже сприяє популяризації «продукту», що виготовляє підприємство. Наприклад, екскурсія з дегустацією закладами мережі ресторанів «!ФЕСТ» під назвою «Від шпацеру до килішка» має за мету продемонструвати ряд закладів цієї мережі («Гасова лямпа», «Мазох», «Криївка», «Найдорожча ресторація Галичини», «Дім легенд») та зацікавити екскурсантів до відвідування цих закладів у майбутньому.

Окрім класифікації екскурсій за змістом та формою проведення, доцільно охарактеризувати й інші критерії, а саме розподіл екскурсій за наступними критеріями:

ü за складом й кількістю учасників;

ü за місцем проведення;

ü за способом пересування;

ü за тривалістю.

Склад учасників екскурсійної групи характеризується:

ü віковою категорією (доросла аудиторія, діти, школярі, студенти, люди літнього віку тощо);

ü місцем проживання екскурсантів (місцеве населення чи приїждже; жителі країни чи іноземці);

ü місцем роботи, соціальним статусом (міське та сільське населення);

ü ступенем організованості (організована група, збірна група, поодинокі відвідувачів («індивідуали»), «vip»-екскурсанти тощо).

Класифікація екскурсій за складом учасників вимагає внесення змін до змісту екскурсій, методики та техніки їх проведення, тривалості, професійної майстерності екскурсовода.

За місцем проведення розрізняють такі екскурсії:

ü міські

ü позаміські

ü виробничі

ü музейні

ü комплексні.

Міські екскурсії передбачають показ усього міста або його частини і бувають оглядовими та тематичними. Позаміська екскурсія організовується за межі міста, при цьому рекомендується, щоб відстань до кінцевого пункту відвідування не перевищувала 150 км.

Місцем проведення виробничих екскурсій можуть бути промислові виробництва, комерційні фірми, банки, фермерські, сільські господарства, залізничні станції, вокзали, морські та річні порти, аеропорти, метрополітени, наукові установи тощо. Об’єктами показу у виробничих екскурсіях можуть бути як підприємства в цілому, так і окремі їх підрозділи.

Музейні екскурсії користуються популярністю та проводяться на базі музейних експозицій та виставок. За профілем музеї можна розділити на історичні, художні, літературні, технічні, меморіальні, краєзнавчі, природничі, галузеві тощо.

Особливо складними щодо змісту екскурсійного обслуговування є комплексні екскурсії, які поєднують міські та музейні екскурсії, або позаміські і виробничі тощо. Вони складаються з двох частин, пов’язаних однією темою, наприклад оглядової по місту та тематичної під час відвідання музею або виставки.

За засобом пересування екскурсії бувають пішохідні та з використанням різних видів транспорту. Перевага пішохідних екскурсій полягає у тому, що створюючи необхідний темп руху, вони забезпечують сприятливі умови для показу та розповіді. Пішохідні екскурсії більш насичені, адже надають можливість глибше вивчити об’єкти. Однак, вони охоплюють меншу територію: протяжність таких екскурсій не перевищує 5-6 км в місті і 10-12 км за містом. У багатьох містах світу функціонують спеціальні екскурсійні пішохідні зони (квартали), в яких заборонено рух усіх видів транспорту.

Транспортні екскурсії найчастіше бувають автобусними, хоча можуть бути задіяні й інші види транспорту (трамвай, велосипед, катер, теплохід, потяг, гелікоптер тощо). Вони мають свої особливості — аналіз екскурсійних об’єктів здійснюється на зупинках з виходом із транспортного засобу, а також під час його руху.

За часом проведення екскурсії можуть тривати від однієї академічної години до однієї доби. Як показує досвід, оптимальна тривалість екскурсії містом складає 2-3 години, при цьому з інтересом сприймається не більше 15-20 екскурсійних об’єктів. Тому екскурсія не повинна бути перевантажена великою кількістю відвідуваних об’єктів, тому що це збільшує її тривалість і зменшує зацікавлення туристів.

Загалом, класифікація екскурсій має велике значення для діяльності туристичних фірм, які займаються екскурсійною діяльністю. Вона забезпечує умови для кращої організації роботи з екскурсоводами, сприяє їх спеціалізації, а відтак допомагає екскурсантам зробити правильний вибір екскурсії за власними вподобаннями і можливостями.

Поиск по сайту: