Суть «екскурсійного методу» та екскурсійної методики

Підготовка нової екскурсії — складний процес створення інноваційного екскурсійного продукту. Без продуманої підготовки, широкого застосування методів і технологій реалізації завдань з розроблення нової екскурсії неможливо забезпечити її якісне проведення у майбутньому. Саме тому знання теорії екскурсознавства та основних понять екскурсійної методики є обов’язковим.

Екскурсійна методика — це сукупність вимог і правил, які висуваються до екскурсій, а також сума методичних прийомів підготовки і проведення екскурсій різних видів, на різні теми і для різних груп людей. При цьому екскурсійна методика є спеціальною методикою, оскільки пов’язана з процесом поширення знань на основі однієї форми роботи.

Будь-яка методика — це вміння виконувати певну роботу у чіткій відповідності до найбільш оптимальних правил, рекомендацій і забезпечення її високої дієвості. Екскурсійна методика є інструментом, який допомагає екскурсоводу за короткий проміжок часу передати екскурсантам великий обсяг знань. Екскурсійна методика слугує тому, щоби екскурсанти побачили, запам’ятали і зрозуміли значно більше, ніж під час лекції на ту саму тему.

Предметом екскурсійної методики є цілеспрямоване вивчення, формулювання, систематизація та роз’яснення, а також використання на практиці методичних прийомів, завдяки яким у процесі взаємодії екскурсовода, екскурсійних об’єктів і екскурсантів відбувається надання екскурсійних послуг.

На практиці екскурсійна методика розглядається у таких ключових позиціях:

¤ як основа професійної майстерності екскурсоводів;

¤ як механізм, завдяки якому вдосконалюється «подання» матеріалу;

¤ як процес впорядкування діяльності екскурсовода.

Методика екскурсійної роботи щодо реалізації кожної конкретної екскурсії полягає у визначенні наступних аспектів:

¤ призначення екскурсії (мета, завдання екскурсії);

¤ адресність екскурсії (на яку категорію споживачів розрахований екскурсійний продукт);

¤ змістовна спрямованість екскурсії (які теми висвітлюють під час екскурсії);

¤ методичні прийоми проведення екскурсії;

¤ засоби активізації і утримання уваги під час екскурсії.

Інструментом реалізації змістовного і функціонального призначення екскурсій є екскурсійний метод, що є основою екскурсійного процесу.

Екскурсійний метод — це сукупність способів і прийомів повідомлення знань екскурсантам. Основу такої сукупності становлять:

¤ наочність;

¤ обов’язкове поєднання двох елементів — показу і розповіді;

¤ оптимальна взаємодія трьох компонентів — екскурсовода, екскурсійних об’єктів і екскурсантів;

¤ рух екскурсантів (моторність) за певним маршрутом з метою вивчення об’єктів у місці їх природного розташування.

Основа екскурсійного методу — переважання показу. У більшості екскурсій (крім літературних) основні положення розповіді екскурсовода аргументуються за домогою зорових доказів. Нерідко розповідь є лише коментарем до візуальних характеристик екскурсійних об’єктів.

Таким чином, екскурсійний метод є основою екскурсійного процесу і презентує собою органічну єдність механізмів повідомлення знань екскурсоводом і засвоєння цих знань екскурсантами.

Серед методів навчання, запозичених екскурсознавством у педагогіки, можна назвати: словесні, наочні і практичні методи:

¤ у розповіді екскурсоводи використовують вербальні методи: усний виклад матеріалу, бесіда, пояснення, переказ змісту певного літературного джерела, пояснювальне читання;

¤ у значній частині показу використовують наочні методи: демонстрація об’єктів, що вивчаються, в природному стані або на зображеннях;

¤ практичні методи передбачають самостійну роботу екскурсантів над засвоєнням матеріалу, оглядом об’єктів тощо.

Екскурсійна методика використовує різноманітні засоби активізації сприйняття матеріалу, грунтуючись на використанні здобутків методів психології. Велику роль у цьому відіграють різноманітні форми розповіді. Одна з них — проблемний виклад матеріалу: екскурсовод ставить питання, яке потребує вирішення, і залучає екскурсантів до пошуку необхідної відповіді. Інший спосіб — перехід у розповіді від монологу до діалогу.

В екскурсійній практиці широко використовується аналогія — загальнонауковий метод, який передбачає активізацію різноманітних асоціацій екскурсантів. Використовуючи індуктивний метод екскурсовод узагальнює окремі факти і робить висновки на основі викладеного матеріалу, просуваючись від конкретного до загального, від одиничних фактів до загального висновку. Використовуючи дедуктивний метод, він розвиває думку від загального до конкретного і за допомогою аргументів доводить тезу, висунуту на початку.

Якщо індукція і дедукція активно використовуються у розповіді, то інші загальнонаукові методи — аналіз і синтез активно застосовують в тій частині екскурсії, яка отримала умовну назву «показ».

Сутність екскурсійного аналізу передбачає детальне дослідження об’єкта шляхом його уявного поділу на частини з виділенням їхніх ознак, що спрямоване на формування поняття про навколишнє середовище.

З-поміж видів екскурсійного аналізу розрізняють:

¥ мистецтвознавчий — використовується як прийом показу творів мистецтва і архітектури. Він допомагає розкрити ідею твору, пояснити засоби і прийоми створення художнього образу. Прийоми мистецтвознавчого аналізу залежать від виду мистецтва;

¥ історичний — дає змогу дати глибокий аналіз інформації з точки зору найбільш характерних рис певної епохи, розкрити зв’язок екскурсійного об’єкта з історичними подіями;

¥ природничо-науковий — виявляє найбільш суттєві властивості об’єктів у природничих екскурсіях;

¥ виробничо-економічний — розкриває сутність технологічних процесів і економічного підґрунтя здійснення певних видів діяльності людини тощо.

Поиск по сайту: