Етапи розробки екскурсій

У процесі підготовки нової екскурсії доцільно виділити такі ключові етапи:

1. Визначення мети, завдань і теми екскурсії

2. Відбір та вивчення інформаційних джерел

3. Відбір та вивчення екскурсійних об’єктів

4. Складання маршруту екскурсії, об’їзд (обхід)

5. Підготовка тексту екскурсії

6. Комплектування «портфеля екскурсовода»

7. Визначення методичних прийомів проведення екскурсії

8. Складання технологічної карти екскурсії

9. Висновки за текстом та технологічною картою

10. Прийом (здача) екскурсії

11. Затвердження екскурсії

1. Визначення мети, завдань і теми екскурсії

Робота над новою екскурсією розпочинається з чіткого визначення її мети. Мета екскурсії — це те, заради чого організовується сама екскурсія; вірне формулювання мети має виключно важливе значення. Їй (меті) підпорядковується все, що буде показано та про що йтиме розповідь у ході екскурсії.

Завдання екскурсії конкретизують та структурують мету екскурсії. Мета і завдання екскурсії визначають актуальність теми, адже кожна екскурсія повинна мати свою оригінально підібрану та професійно обґрунтовану тему, вибір якої є важливим моментом у створенні нового екскурсійного продукту.

Тема екскурсії — це головна думка, основа, на якій будується показ та розповідь під час проведення екскурсії. Наявність широкого кола тем, різноманітного асортименту екскурсійних продуктів дає можливість задовольнити запити різних категорій населення. Формулювання теми екскурсії повинно являти собою коротке, стисле викладення її основного змісту. Правильне формулювання теми дає змогу сконцентрувати увагу авторів екскурсії та екскурсоводів на певному колі об’єктів та подій, що мають бути висвітлені. Тема визначає назву екскурсії, яка покликана активізувати увагу екскурсанта, зацікавити його, підготувати аудиторію до сприйняття матеріалу екскурсії. Назва має бути точною та виразною.

2. Відбір та вивчення інформаційних джерел

Відбір літератури: за темою екскурсії складається перелік книг, статей у періодичних виданнях; до переліку включають політичну, спеціальну, довідкову, краєзнавчу, художню літературу. Призначення такого переліку — окреслити обсяг роботи по вивченню літературних джерел, надати допомогу екскурсоводу при підготовці індивідуального тексту. У переліку вказується автор, назва, рік видання, глави, розділи, сторінки, що містять необхідний матеріал. Допускається поділ переліку на основну та допоміжну літературу.

Відбір інших джерел інформації: крім друкованих публікацій можуть бути використані матеріали музеїв, архівів, згадки учасників та очевидців подій, фотодокументи, кінофільми (хронікально-документальні, науково-популярні, художні).

Вивчення джерел (літературних, архівних, статистичних) ґрунтується на складеному переліку посилань на джерела та адреси інформаційних ресурсів. Перелік формує фундамент для вивчення та накопичення (збору) теоретичних та фактичних матеріалів. Реалізацію даного етапу підготовки екскурсії забезпечує розподіл джерел між екскурсоводами, які здійснюють конспектування, підбір цитат, прикладів, фактів. Загальною вимогою до записів, які здійснюють індивідуально, є відповідність джерелу і точність посилання щодо їх знаходження (автор, місце і назва видавництва, сторінка; назва музею, розділ експозиції, стенд; архів, фонд, поляр документа).

Для впорядкування діяльності слід врахувати специфічність вимог до різних видів записів, які використовуються в практиці креативної діяльності:

Ø виписки — цитати на окремих картках; на картці, крім цитати, фіксуються дані про джерело: автор, назва твору, видавництво, місце та рік видання, том, сторінка. Рекомендується тут же подати назву бібліотеки, архіву, де зберігається книга, документ. Виписки можуть бути представлені у вигляді короткого запису найбільш важливих положень, фактів, прикладів. З окремих виписок формується картотека;

Ø тези — короткий запис твору (документа) в цілому, його частин, окремих думок автора своїми словами. Слід зважати, що тези не містять фактичного матеріалу, але в будь-якому разі вони повинні максимально наближено відбивати інформаційну сутність першоджерела. Іноді тези складаються у формі відповідей на запитання, що спрощує їх використання при опрацюванні підтем;

Ø конспект — послідовне, логічне викладення змісту твору. План прочитаного, тези, фактичний матеріал. Форма викладу матеріалу в конспекті може бути: вільною (зміст викладається словами того, хто конспектує), тематичною (конспектується частина/частини твору, що безпосередньо стосуються конкретної теми), хронологічною (зберігається послідовність подій), комбінованою (поєднується вільне викладення змісту з точним переказом окремих частин першоджерела);

Ø копії — досить часто у нагоді може стати знімання копій з документів, зокрема архівних.

Важливим етапом у видборі та вивченні інформаційних джерел за темою екскурсії є і ознайомлення з експозиціями та фондами музеїв, адже їхні фонди теж невичерпне і дуже важливе джерело у процесі дослідження. Тому варто вивчити тематико-експозиційний план, предмети і документи, розміщені в залах та фондах музею; прослухати музейні екскурсії, вивчити методичні прийоми їх проведення. У результаті визначається форма використання музейних експозицій в роботі: звичайна екскурсія до музею, використання частини музейної експозиції для розкриття однієї з підтем екскурсії по місту (комплексна екскурсія). У такому випадку зміст цієї підтеми включається до тексту екскурсії по місту. У технологічній карті називається підтема, яка розкривається у музеї, час перебування у музеї (найчастіше 10-30 хв.), основні питання для розповіді екскурсовода.

При включенні огляду музейної експозиції до оглядової (тематичної) екскурсії по місту передбачається, що її від початку до кінця має проводити один екскурсовод. Особливого значення в такому разі набувають вимоги послідовності у викладенні матеріалу, чіткість організації. Огляд музею може відбуватися на початку, в середині, або в заключній частині екскурсії по місту. Вибір варіанта використання музейної експозиції залежить від місцезнаходження музею, домовленості з його адміністрацією про скорочення часу, відведеного на звичайну екскурсію по музею та ряду інших обставин.

3. Відбір та вивчення екскурсійних об’єктів

Для розкриття теми екскурсії важливе значення має правильний відбір об’єктів. Екскурсійні об’єкти є зоровою основою екскурсії, на їхньому показі будується розповідь екскурсовода. Відбір найбільш цікавих пам’яток забезпечує візуальну основу позитивного сприйняття екскурсії, розкриття її теми.

Екскурсійні об’єкти класифікуються:

Ø за видами:

Ú пам’ятки: історичні, архітектурні, мистецькі, документальні;

Ú об’єкти природи: ліси, гаї, заповідники, заказники, національні парки, урочища, ландшафтні комплекси;

Ø за змістом:

Ú однопланові (рослина, тварина, річка, будинок, твір мистецтва тощо);

Ú багатопланові (пам’ятки архітектури, ліс, поле, вулиця, площа, місцевість, що пов’язані з певними історичними подіями);

Ø за функціональним призначенням:

Ú основні, на яких розкривають підтеми;

Ú додаткові, які показують під час переїздів та логічних переходів;

Ø за ступенем збереження:

Ú збережені повністю;

Ú збережені частково;

Ú перебудовані та реконструйовані.

При відборі екскурсійних об’єктів їх оцінка проводиться за такими ознаками:

Þ пізнавальна цінність, тобто зв’язок об’єкта з певними подіями, життям і творчістю видатних особистостей;

Þ наявність повної, достовірної і цікавої інформації про об’єкт;

Þ художня цінність пам’ятки;

Þ відомість (популярність);

Þ незвичайність (екзотичність) об’єкта, його неповторність;

Þ зв’язок з культурною традицією населення: віруваннями, легендами, фольклором, способом життя;

Þ виразність (зовнішня) і взаємодія з навколишнім середовищем;

Þ збереженість (оцінка стану);

Þ місцезнаходження.

«Набір» об’єктів має бути різноманітним і співвідноситися з темою, змістом екскурсії, складом групи екскурсантів. Для міської тематичної екскурсії тривалістю 4-5 академічних годин оптимальним є 15-20 об’єктів. Слід враховувати, що кожна тема має «свої» об’єкти. При використанні однієї пам’ятки в різних екскурсіях, необхідно кожного разу розкривати її по-новому, подавати різний фактичний матеріал.

Відбір об’єктів закінчується складанням картки або паспорта об’єкта на кожен з них. До картки заносяться дані про вид об’єкта (пам’ятка архітектури, місце боїв, обеліск, захоронення) та ряд характеристик:

1. Назва пам’ятки (попередня, сучасна).

2. Історична подія, з якою пов’язаний об’єкт, дата цієї події.

3. Місцезнаходження об’єкта, його адреса.

4. Опис пам’ятки (автор, дата спорудження, з яких матеріалів виготовлено, текст меморіального напису).

5. Джерела відомостей про пам’ятку: література, архіви, усні перекази.

6. Збереження пам’ятки (стан об’єкта та прилеглої території, дата останнього ремонту і реставрації).

7. Охорона пам’ятки (на кого покладена, яким рішенням).

8. У яких екскурсіях пам’ятка використовується як об’єкт показу.

9. Дата складання картки, ПІП та посада особи, яка склала картку.

10. До картки додається фотографія об’єкта (сучасний вигляд).

Остаточний відбір об’єктів надає підстави для складання маршруту екскурсії.

4. Складання маршруту екскурсії, об’їзд (обхід)

Маршрут екскурсії визначає оптимальний шлях пересування екскурсантів (екскурсійної групи), який підпорядковується вимогам логічної послідовності відвідування об’єктів екскурсійного показу і атрактивності загального сприйняття. Перед укладачами маршруту стоїть завдання — компактно організувати логічно-послідовний показ об’єктів з урахуванням їх місцезнаходження і забезпечити зорову основу для розкриття теми екскурсії. При цьому визначають, які об’єкти виконують роль основних для розкриття окремих підтем і теми екскурсії в цілому і підлягають більш глибокому аналізу (тривала зупинка для огляду з виходом групи з автобуса) біля кожного з них, а які — роль допоміжних.

Існує три варіанти побудови маршруту:

Ø хронологічний

Ø тематичний

Ø тематико-хронологічний.

При визначенні напряму руху враховують такі вимоги до маршруту:

Þ об’єкти не повинні бути розташовані досить близько один від одного (закривати, контрастувати один з одним);

Þ переїзд або перехід між об’єктами має бути не більше 10-15 хвилин, щоб не було тривалих пауз при викладенні матеріалу;

Þ неприпустимі повторні переходи або проїзди однією й тією самою дорогою;

Þ необхідно враховувати можливість зупинки автобуса, виходу групи і наявність зручних майданчиків для огляду об’єкта (при цьому враховується наявність запасних точок для розташування групи і огляду об’єкта).

Після складання маршруту здійснюється об’їзд (обхід) наміченого маршруту, в процесі якого вирішуються наступні завдання:

Þ ознайомлення з вулицями, площами, якими прокладено маршрут;

Þ остаточне з’ясування місцезнаходження об’єктів;

Þ визначення місць для зупинок/виходу групи з транспортного засобу;

Þ проведення хронометражу часу на показ об’єктів та проведення екскурсії загалом;

Þ перевірка доцільності використання намічених прийомів показу;

Þ остаточний вибір місця для показу об’єктів.

Після об’їзду (обходу) схема маршруту уточнюється, узгоджується з ДАІ, розмножується і роздається методистам, екскурсоводам, водіям (для забезпечення чіткості у роботі).

5. Підготовка тексту екскурсії

Після затвердження маршруту розпочинається складання контрольного тексту екскурсії. Для цього відбирається той матеріал, який може бути використаний для розкриття підтем. Він призначений забезпечити таку спрямованість розповіді екскурсовода, яка формує певну точку зору на факти, події, явища, об’єкти тощо.

Існує два види тексту екскурсії:

Ø контрольний (текст бюро)

Ø індивідуальний (текст екскурсовода).

Обидва варіанти мають відповідати наступним ключовим вимогам: стислість, чіткість формулювань, необхідний для повного розкриття теми обсяг фактичного матеріалу (дати, цифри, факти, назви, прізвища та ін.), відповідність інформації темі, достовірність, літературна мова.

За своїм змістом, характером оцінки подій і висновками обидва тексти (контрольний та індивідуальний) співпадають. Різниця між ними полягає в послідовності викладу матеріалу, зворотах мови, формах посилань на прийоми показу та розповіді.

Контрольний текст екскурсії — це директивний технологічний документ, у якому матеріал основної частини екскурсії подано у хронологічному порядку, без врахування маршрутної послідовності та структури екскурсії. До контрольного тексту включають також матеріали до вступу, заключення, логічних переходів. Обсяг контрольного тексту для автобусної екскурсії (тривалість 3 години) становить приблизно 80 тис. знаків. Матеріали контрольного тексту орієнтовані на допомогу екскурсоводу при складанні власного індивідуального тексту.

Індивідуальний текст екскурсії відображає структуру екскурсії, побудований у відповідності з її маршрутом. Матеріал у ньому подається в тій послідовності, в якій показують об’єкти. Індивідуальний текст має чіткий поділ на частини, кожна з яких присвячена одній із підтем. Всі частини індивідуального тексту будуються за такою схемою:

Þ характеристика об’єкта та загальний матеріал, присвячений певному періоду історії загалом по місту, району чи області;

Þ локальний матеріал (про конкретну подію);

Þ узагальнення та висновки;

Þ логічний перехід до наступної підтеми.

Індивідуальний текст — це готова для виконання розповідь. При цьому кожна підтема — це окрема розповідь, яка має задовольняти вимогам змістовної повноти, логічної структурованості і організаційної чіткості.

При написанні індивідуального тексту екскурсії необхідно дотримуватись раніше визначеної структури екскурсії: вступ, основна частина (підтеми поєднанні логічними переходами) та заключна частина. Розташування і співвідношення підтем, основних питань, вступу і заключної частини формують композицію екскурсії.

6. Комплектування «портфеля екскурсовода»

«Портфель екскурсовода» — умовна назва комплекту інформаційних матеріалів, які використовуються екскурсоводом у ході екскурсії. Зовнішній вигляд — папка, портфель. Призначення «портфеля екскурсовода»:

Þ заповнити прогалини у зоровому ряді або показати первісний вигляд об’єкта;

Þ показати фотографії людей, які мали або мають відношення до об’єкта;

Þ показати копії документів (справжніх), рукописів;

Þ дати зорове уявлення про рослини, мінерали, етноматеріали тощо.

До «портфеля екскурсовода» включаються мапи, схеми, малюнки, зразки продукції промислових підприємств, гербарії та ін. Зміст «портфеля» диктується темою екскурсії. Кількість наочних матеріалів не повинна бути великою, щоб не відволікати екскурсантів від огляду наявних об’єктів. Матеріали повинні бути виразними і якісними. До кожного експоната, що входить у «портфель» додається анотація (іноді наклеюється на звороті), коротка довідка. У підборі наочних матеріалів до «портфеля» можуть надати допомогу музеї, виставки, архіви, науково-дослідні установи.

Способи показу наочних матеріалів:

Þ ілюстративний (розповідь супроводжується показом наочностей);

Þ коментар (показ наочностей передує розповіді);

Þ спосіб контрасту (фотографія показується для того, щоб показати екскурсантам, як змінились місце або об’єкт).

Методичні прийоми та техніка використання наочних матеріалів «портфеля екскурсовода» ретельно продумують.

7. Визначення методичних прийомів проведення екскурсії

Методика проведення екскурсії — це сума використаних в екскурсії прийомів, послідовність об’єктів, що демонструються, правильність формулювань підтем, кількість і взаємозв’язок питань, зміст логічних переходів, кількість, послідовність викладення фактичного матеріалу.

Призначення методики — допомогти екскурсантам легше та швидше засвоїти зміст екскурсії. Завдання методичних прийомів — забезпечити ефективність екскурсійного методу повідомлення знань широкій аудиторії, знайти шлях простого та надійного досягнення поставленої для екскурсії мети. Екскурсійна методика поділяється на дві частини:

Ø загальна методика — це основа проведення будь-якої екскурсії, незалежно від її теми та складу групи. Вона складається з системи методичних прийомів показу та розповіді;

Ø спеціальна методика — об’єднує різні принципи та методичні прийоми, що використовують в екскурсіях певного виду (залежно від типу і форми проведення екскурсії).

Методичні прийоми допомагають зосередити увагу екскурсантів на об’єктах, краще засвоїти зміст екскурсії. Сучасні методики екскурсійного обслуговування головну роль відводять показу — спостереженню, огляду об’єкта під керівництвом екскурсовода, під час якого екскурсант не тільки споглядає об’єкт, але й розрізняє в ньому окремі частини, бере участь у їх аналізі.

Розповідь екскурсовода — невід’ємна частина екскурсії, хоча по відношенню до показу вона виконує другорядну (підпорядковану) роль. Адже, надання екскурсоводом інформації про об’єкт не може підміняти самостійну активну аналітичну роботу екскурсантів, перетворювати екскур­сію на лекцію. Під час розповіді екскурсовод має зацікавити і активізувати екскурсантів. Для цього в практиці екскурсійного обслуговування широко використовуються ілюстрації, наочні матеріали, відповідні запитання.

8. Складання технологічної карти екскурсії

Технологічна карта — документ, який визначає та унаочнює логічну послідовність перегляду екскурсійних об’єктів на маршруті; містить інформацію про те, як провести екскурсію, як краще організувати показ пам’яток, які методичні прийоми слід застосувати для того, щоб екскурсія пройшла успішно.

У технологічній карті викладають вимоги екскурсійної методики щодо побудови екскурсії, дають рекомендації з методики її проведення. Технологічна карта екскурсії — обов’язковий документ, без якого екскурсія не може бути проведена та оплачена. Така ж вимога застосовується і до індивідуального тексту екскурсовода.

Якщо до контрольного тексту екскурсії включають все, про що повинен сказати екскурсовод, то технологічна карта містить поради, коли і як організувати показ об’єктів, в якій послідовності вести розповідь про них та про події, що з ними пов’язані.

У технологічній карті визначені тема, мета і завдання екскурсії, її маршрут, перераховані об’єкти показу, сформульовані підтеми та основні питання, вказані загальна тривалість екскурсії та час, відведений на кожну з її частин, методичні прийоми показу і розповіді та послідовність їх застосування.

Технологічна карта має відповідати таким вимогам:

Þ вказувати екскурсоводу шляхи для повного та правильного розкриття теми;

Þ озброювати методичними прийомами показу та розповіді;

Þ містити рекомендації з питань організації екскурсії;

Þ враховувати інтереси певної групи екскурсантів;

Þ поєднувати показ та розповідь у єдине ціле.

Завдання технологічної карти — встановити чіткий порядок організації екскурсії, визначити співвідношення показу та розповіді, надати рекомендацій з методики і техніки проведення екскурсії. Технологічна карта складається до кожної теми екскурсії і для кожної категорії екскурсантів, з урахуванням їх особливостей.

Технологічна карта складається з трьох розділів: вступу, основної частини та заключення. Вступ та заключення розташовані до і після матеріалів основної частини, що мають бути оформлені за схемою у формі таблиці.

ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА ЕКСКУРСІЇ

1. Вступ

2. Основна частина

3. Заключна частина

Наведена схема є обов’язковою для всіх екскурсійних закладів. Розроблена форма повинна складатися з 10-20 тис. знаків друкованого тексту. Обсяг технологічної карти залежить від кількості об’єктів, кількості підтем, тривалості екскурсії в часі та довжиною маршруту (км).

У графі «1» називають ті вулиці, площі, бульвари, якими, рухається група. Тут же вказують початковий та кінцевий пункти маршруту.

У графі «2» називають місця маршруту, де зупиняється автобус та передбачено вихід групи (огляд з вікон автобусу без виходу).

У графі «З» дають перелік пам’ятних місць, що демонструють групі на даній зупинці.

У графі «4» вказують час, який необхідний для показу об’єкта, розповіді про нього та на переміщення по маршруту до наступної зупинки.

У графі «5» — короткий перелік підтем і основних питань (3-5).

У графі «6» вказують відомості про переміщення групи, забезпечення безпеки на маршруті, виконання санітарно-гігієнічних вимог, правил поведінки (наприклад, особливості проведення даної екскурсії у холодну пору року); зазначають точки і ракурси огляду об’єктів показу, виходи екскурсантів з автобуса, конкретні моменти подання інформації.

Графа «7» містить вказівки щодо створення певного емоційно-психологічного настрою екскурсантів, використання конкретних методичних прийомів ведення екскурсії.

Технологічна карта повинна мати титульний аркуш — найменування екскурсійної установи; назва теми екскурсії; вид екскурсії (пішохідна, автобусна, теплохідна, комбінована, музейна, виробнича); тривалість; склад групи екскурсантів; прізвище, ім’я, по батькові, посада, кваліфікація укладачів технологічної карти; дата затвердження екскурсії керівником екскурсійної установи.

9. Висновки за тексом та технологічною картою

Висновки за текстом екскурсії та технологічною картою оформлюють з метою дати оцінку основним документам екскурсії, сформувати компетентну думку про правильність їх складання, про їх зміст, можливість проведення якісної екскурсії на основі даного тексту та технологічної карти.

Висновки у формі письмового відгуку на контрольний текст та технологічну карту дає завідувач методичним або екскурсійно-методичним відділом, старший методист чи методист, який не входить до творчої групи по розробці нової теми екскурсії. Можливе направлення тексту та технологічної карти на рецензування до інших установ (при сумнівах у правильності висвітлення теми).

Рецензія може давати оцінку всьому документу, його частинам або окремим питанням. У відгуку на технологічну карту можуть бути відображені такі питання: наскільки повно репрезентовані об’єкти, що розкривають дану тему, чи виправдана запропонована послідовність підтем, чи точно вони охарактеризовані, чи правильно складено маршрут, чи правомірним є вибір методичних прийомів і логічних переходів, якою є повнота підбору наочних матеріалів для «портфеля екскурсовода», оцінка змісту вступу та висновків.

10. Прийом (здача) екскурсії

При позитивній оцінці матеріалів екскурсії призначається дата здачі екскурсії. Здає екскурсію керівник творчої групи чи один із членів групи, яка займалася розробкою нового екскурсійного продукту. Приймають — керівник установи, методичні працівники, члени творчої групи, члени методичної секції. Процес прийому (здачі) має форму дискусії ділового характеру, відкритого обміну думками, виявлення та обговорення недоліків. У випадку, коли екскурсію не прийнято, встановлюється термін для її доопрацювання. У цьому випадку, творча група здає екскурсію повторно.

11. Затвердження екскурсії

Керівник екскурсійної установи видає наказ щодо прийняття нової екскурсії при наявності документа про її здачу. Цей документ є актом затвердження екскурсії, підставою для включення її у перелік діючої тематики. Кожна затверджена екскурсія — це продукт, що включається до асортименту послуг екскурсійної установи і супроводжується пакетом обов’язкових документів, які зберігаються в методичному кабінеті екскурсійної установи.

Керівник творчої групи, що розробляла екскурсію, вважається допущеним до її проведення і зазвичай очолює список екскурсоводів, які проводять екскурсію на дану тему. Для включення у список екскурсоводів, що проводять екскурсію за названою темою, інші члени творчої групи проводять пробні екскурсії. У даному випадку їх можуть прийняти не на маршруті, а під час співбесіди в навчальній аудиторії. Висновки за такою співбесідою робить методист екскурсійної установи.

Всі інші екскурсоводи бюро повинні підготувати і провести повноцінні пробні екскурсії. До проведення екскурсії за новою темою вони допускаються після видання наказу (розпорядження) керівника екскурсійної установи. При цьому обов’язковою умовою допущення до проведення екскурсії за новою темою, незалежно від стажу роботи, участі в роботі творчої групи конкретного екскурсовода, є опанування інноваційного продукту і наявність індивідуального тексту екскурсії.

Важливою умовою життєздатності нового продукту в асортименті екскурсійного закладу є постійна робота з його вдосконалення. Основою цієї роботи є регулярне оновлення контрольного тексту та іншої документації по темі. Таку роботу керівники методичних секцій доручають екскурсоводам, які допущені до проведення екскурсій на дану тему, або спеціалістам методичного відділу. Ними вносяться пропозиції щодо доповнень та змін тексту (цифр, фактів, цитат, об’єктів). Пропозиції розглядаються старшим методистом, завідувачем методвідділом, керівником секції. Ухвалені зміни, уточнення і доповнення вносять до контрольного тексту та в технологічну карту. Крім того, вони також обов’язково фіксуються в індивідуальних текстах екскурсоводів.

Поиск по сайту: