Етапи експертизи

Виробництво експертного дослідження ДТП здійснюється на основі певних методів і прийомів дослідження діяльності експерта.

Експертні дослідження являють собою поєднання логічного аналізу та інженерних розрахунків. Залежно від виду ДТП, його складності і питань, поставлених на вирішення, дослідження можуть мати різний характер.

У більшості випадків процес виробництва судової автотехнічної експертизи можна розділити на наступні етапи:

· ознайомлення з постановою, вивчення матеріалів справи, з'ясування майбутньої операції;

· експертиза та оцінка вихідних даних;

· побудова інформаційної моделі досліджуваного ДТП;

· проведення розрахунків, складання графіків і схем;

· оцінка проведених дослідженні, уточнення первинної моделі ДТП;

· формулювання висновків;

· складання та оформлення висновку експерта.

Отримавши постанову про призначення експертизи, експерт знайомиться з його змістом, вивчаючи фабулу ДТП в тому вигляді, в якому вона встановлена слідством (судом), і питання, на які належить відповісти. Потім експерт аналізує матеріали кримінальної справи і систематизує їх у послідовності, зручній для майбутнього дослідження. Особливу увагу при вивченні матеріалів справи звертається на їх повноту та взаємну узгодженість. Якщо вивчивши подані матеріали, експерт прийде до висновку, що їх недостатньо для проведення експертизи або що в них є не усунені суперечності, він повинен сповістити про це орган, який виніс постанову, і запитати нові матеріали. Дослідженню підлягають усі можливі версії. Досліджуючи ДТП, експерт-автотехнік вдається до розрахунків для визначення параметрів руху пішоходів і транспортних засобів. Необхідні вихідні дані він частково бере з постанови слідчого та інших матеріалів, наданих в його розпорядження. Ці дані експерт не має права змінювати, навіть якщо їх достовірність викликає у нього сумніви. За наявності протиріч чи сумнівів у вихідних матеріалах експерт зобов'язаний вказати на них у своєму висновку. Як правило, наданих вихідних даних недостатньо для детального розрахунку і значну частину параметрів експерт вибирає з довідників, нормативних актів, звітів, інструкцій підприємства-виробника, науково-дослідних робіт та інших джерел.

До числа обираних даних відносяться:

· габаритні розміри автомобіля, колія, база, маса, координати центру ваги, радіуси повороту;

· показники тягової динамічності автомобіля (максимальну швидкість і прискорення, час та шлях розгону);

· коефіцієнти подовжнього і поперечного зчеплення шин з дорогою;

· коефіцієнт опору коченню, час реакції водія, час спрацювання гальмового приводу;

· час збільшення уповільнення при гальмуванні;

· ККД трансмісії;

· фактор або коефіцієнт обтічності.

На відміну від даних, встановлених слідством і відносяться тільки до даного ДТП, обрані показники характеризують безліч аналогічних явищ. Їх значення є усредненними і відносяться до даного ДТП лише побічно як найбільш ймовірні. Чим докладніше у вихідних даних охарактеризовані обставини, від яких залежить можливість правильного вибору даних, тим точніше розрахунки і достовірніше висновки експерта.

При побудові первинної моделі ДТП експерт виявляє час і місце події, дорожню обстановку в зоні ДТП, напрямку руху ТЗ і пішоходів, їх приблизне розташування на проїжджій частині в різні фази події. Намічена модель уточнюється шляхом розрахунків, які дозволяють встановити спроможність вихідних даних і відповісти на поставлені питання. При розрахунках можуть використовуватися аналітичні, графоаналітичних і графічні методи. Зіставлення результатів розрахунку з іншими обставинами справи підтверджує достовірність вихідних даних (або доводить їх неспроможність) і дозволяє встановити нові докази.

Оцінюючи висновки, отримані на підставі розрахунків, експерту іноді доводиться змінювати первинну модель ДТП, а іноді повністю від неї відмовлятися і розробляти нову модель, узгоджується з результатами проведених дослідженні. У ході дослідження ДТП експерти використовують рівняння руху (математичні моделі) ТЗ.

Практична непридатність таких рівнянні для експертних цілей очевидна.

По-перше, вихідні дані, якими оперують експерти, мають, як правило, досить невисоку точність і введення їх у самі складні формули не може привести до точних результатів.

По-друге, в даний час не існує надійних способів вирішення таких громіздких систем, і застосування різних алгоритмів може призвести до різних результатів.

Тому при експертному дослідженні ДТП доцільно застосовувати моделі досить прості і зручні для практичного використання і разом з тим забезпечуючи потрібну точність (в усякому разі не меншу, ніж точність вихідних даних). Остання зазвичай досягається шляхом введення в розрахунки емпіричних поправочних коефіцієнтів і формул.

Розробляючи інформаційну модель ДТП, експерти-автотехніки в якості основи найчастіше використовують фабулу події, що міститься в описовій частині постанови про призначення експертизи. Проте в ході дослідження експерт може прийти до висновку про те, що дійсний механізм ДТП відрізняється від описаного в постанові. Причиною розбіжності можуть бути неточність показань свідків, помилка, допущена при огляді місця ДТП і при огляді транспортного засобу, і т.д. Можливі випадки, коли слідство, незважаючи на саме ретельне вивчення всіх доказів, не в змозі описати послідовність подій при ДТП і встановити його механізм чи вважає рівномовірно кілька різних версій. Нарешті, доводиться враховувати можливість мимовільних помилок слідчого, його недостатню компетентність у спеціальних питаннях теорії та експертизи автомобіля, а також навмисне спотворення матеріалів справи та розбирання версії, що відрізняється від істини. Якщо експерт-автотехнік приходить до висновку про те, що дійсний механізм ДТП відрізняється від описаного слідством, то він викладає свою версію і дає пояснення розбіжностей, що виникли.

3. ОБОВЯЗКИ І ПРАВА СУДОВОГО ЕКСПЕРТА

Поиск по сайту: