ЕТАПИ ВИНИКНЕНЯ ІННОВАЦІЇ ТА ТИПИ ШЛЯХІВ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

На основі вищевикладеного подано комплексну схему появи інновацій (рис. 1.2), яка характеризує процес створення радикальної або революційної інновації.

У загальному випадку виділяють два типи ринкових стратегій функ­ціонування суб'єкта господарювання:

1) стабілізаційні – збере­жен­ня досягнутого рівня виробництва, частки ринку і т.п.;

2) розвиваючі – розширення виробництва, частки ринку, збільшення прибутку і т. п.

Однак, як показує практика, перші можуть принести тимчасовий успіх і не можуть забезпечити тривале виживання підприємств на ринку відповідно відповідно до їх місії і прийнятої мотивацією бізнесу.

Загалом, розвиток суб'єктів господарської діяльності й економіки країни в цілому може бути забезпечено різними шляхами. Розглянемо їх.

Екстенсивний, який передбачає розширення обсягів виробництва і збуту продукції. Відбувається в умовах ненасиченого ринку за відсутності гострої конкуренції, в умовах відносної стабільності середовища господарювання. Пов¢язаний зі зростаючими витратами ресурсів.

Таким чином, за умов екстенсивного типу економічне зростання досягається шляхом кількісного приросту всіх елементів продуктивних сил, факторів виробництва і незмінного рівня технічної основи виробництва.

До екстенсивних факторів економічного зростання відносять:

- зростання обсягів інвестицій при збереженні існуючого рівня технології;

- зростання кількості зайнятих робітників;

- зростання обсягів споживаної сировини, матеріалів, палива та інших елементів обігового капіталу.

Такий шлях економічного розвитку призводить до технічного застою, при якому кількісне зростання випуску продукції не супроводжується техніко-економічним прогресом і в результаті має затратний характер. У наш час у більшості регіонів світу даний підхід практично вичерпав себе внаслідок того, що наявні ринки вже заповнені товарами.

Інтенсивний науково-технічний, який передбачає використання досягнень науки і техніки для удосконалення конструкцій і техно­логій виробництва традиційних (модернізованих) продуктів з метою зни­жен­ня собівартості їх виробництва, підвищення якості, а в під­сумку - підвищення конкурентноспроможності. Перехід на даний шлях розвитку відбувається в міру насичення ринків, вичерпання дефіцит­них ресур­сів, зростання конкуренції товаровиробників.

Таким чином, за умов інтенсивного типу економічне зростання досягається шляхом якісного вдосконалення усієї системи продуктивних сил, насамперед речових і особистих факторів виробництва для збільшення масштабів випуску продукції. До інтенсивних факторів економічного зростання відносять:

- прискорення науково-технічного прогресу (запровадження нової техніки, технологій шляхом оновлення основних фондів і т.д.);

- підвищення кваліфікації робітників;

- поліпшення використання основних та обігових коштів;

- підвищення ефективності господарської діяльності за рахунок кращої її організації.

Рис. 1.2 – Схема виникнення інновації

Інноваційний науково-технічний, який передбачає безперервне онов­лення асортименту продукції і технологій її виробництва, удос­коналення системи управління виробництвом і збутом.

Аналіз чинників економічного зростання інтенсивного типу розвитку підтверджує близькість з основними характеристиками інноваційного типу і простежити точну межу між ними дуже важко. Тому інноваційний тип розвитку економіки повинен базуватися на чинниках інтенсивного зростання і бути його логічним продовженням (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Співвідношення чинників економічного зростання для різних типів економічного розвитку

Необхідність коригування традиційних поглядів на напрямки і шляхи інноваційного розвитку вітчизняних підприємств визначається так.

1) В умовах відсутності дефіциту товарів і наявності гострої кон­куренції виробників безглуздо випускати продукцію, навіть ефективну у виробництві і технічно досконалу, але яка не відповідає потребам і запитам споживачів, переваг якої ніхто за межами підприємства-вироб­ника не оцінив.

2)Як показує досвід зарубіжних і вітчизняних виробників, спроби шукати шляхи розвитку тільки за рахунок зниження витрат вироб­ництва і просування на ринку традиційної, часто застарілої продукції, є безперспективними і ведуть до значних збитків чи банкрутства.

3) Прискорення темпів НТП приводить до швидкого оновлення асортименту продукції, все більшої індивідуалізації запитів споживачів, урізноманітнювання ринків за своєю структурою (персональні комп'ю­тери, периферійні пристрої і програмне забезпечення до них, електропобутові вироби, брит­ви, зубні щітки, пральні порошки і т. п.).

4) Зниження цін з метою підвищення конкурентноспроможності (особ­ливо застосування агресивних цінових стратегій) здатне підштовхнути конкурентів до різких відповідних заходів, на які адекватної відповіді може і не бути (наприклад, ситуація з експортом металу в США, коли товаровиробників України і Росії "підвели" під антидемпінгове законо­давство).

5) Процеси ринкової трансформації економіки, що проходять в Україні, викликають різкі зміни потреб і запитів споживачів, спо­сте­рігається різке зростання диференціації запитів, яке викликане роз­ша­руванням споживачів за рівнем доходів. А це, у свою чергу, приводить до зростання спеціалізації і зниження серійності вироб­ництва багатьох товарів.

6) Спостерігаються різкі зміни пропорцій між витратами на виробництво продукції і витратами на її збут на користь останніх, і ця тенденція підсилюється.

7) Підприємницькі структури розвинутих в економічному від-ношенні країн усе більшою мірою переходять на інноваційний шлях роз­витку, частка інновацій (нових технологій, нових продуктів, спо­со­бів їхньої реалізації, організації їхнього виробництва і збуту) у загаль­ному обсязі отримуваного прибутку неухильно зростає.

8) Зростаючий ступінь відкритості економіки України і зростання ін­тег­раційних процесів у світовій економіці, а також викликане цим зрос­тання конкуренції з боку зарубіжних товаровиробників, ставлять віт­чиз­няні підприємства перед необхідністю адаптації своєї діяльності від­повідно до умов господарювання, які докорінно змінилися і про­довжують змінюватися.

У цих умовах одним із основних складових тривалого виживання і розвитку вітчизняних суб'єктів підприємницької (господарської) діяль­ності стає здатність запропонувати, розробити, виготовити, вивести на ринок і просувати на ньому товари з новими споживчими якостями, товари, орієнтовані на задоволення існуючих потреб, але новими нетра­диційними способами, або ж товари, що призначені для задоволен­ня нових (у тому числі принципово нових) потреб (у ряді випадків ці потреби цілеспрямовано формують). В ідеалі це повинні бути не про­сто товари, а комплекси (товари з підкріпленням за Ф.Котлером), які містять: товар, передпродажний і післяпродажний сервіс, кон­суль­тації і навчання споживача (в основному для технічно складних чи принципово нових виробів), гарантії заміни товару чи навіть повер­нен­ня товару виробнику (продавцю), якщо він не сподобався споживачу, і багато чого іншого.

Інноваційний розвиток – це процес господа­рю­ван­ня, що спирається на безупинні пошук і використання нових способів і сфер реалізації потенціалу підприємства у змінних умовах зов­ніш­нього середовища у рамках обраної місії та прийнятої мотивації діяльності і пов¢язаний з модифікацією існуючих і формуван­ням нових ринків збуту.

Процес інноваційного розвитку необхідно, насамперед, розглядати з позицій конкретного суб'єкта господарської діяльності, тобто з пози­цій конкретного підприємства, що здійснює господарську діяльність (виробничо-збутову діяльність) у взаємодії з постачальниками вихідної сировини і матеріалів, конкурентами, торговими і збутовими посеред­никами, споживачами і т. п., у конкретних економічних, політичних, екологічних, правових та інших умовах. При цьому така взаємодія має ймовірний характер і не піддається однозначній оцінці.

Поиск по сайту: