ІНВЕСТИЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЕКТУ

Реалізація інноваційної діяльності на кожному рівні (державному, галузевому, регіональному, окремих підприємств) інноваційної діяльності підприємств в умовах ринкової економіки передусім зв’язана з пошуком джерел і форм інвестування, які повинні забезпечити баланс між інноваційними витратами й фінансовими можливостями. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 рр.) серед основних пріоритетних напрямів розвитку виділяє «здійснення активної структурної та інвестиційної політики, забезпечення переходу на інноваційний шлях розвитку як головної передумови реалізації стратегії економічного зростання».

Реалізація курсу на запровадження інноваційної моделі структурної перебудови і зростання економіки потребує величезних капіталовкладень і це вимагає від держави здійснення активної інвестиційної політики. Адже ресурсне забезпечення інноваційних процесів — це основна проблема кожної країни, яка обрала інноваційний шлях розвитку.

Серед економістів немає єдиного підходу щодо визначення ресурсного забезпечення інноваційної діяльності. Найпоширенішою є думка, що інноваційна діяльність вимагає залучення тільки фінансових ресурсів, тобто фінансування інноваційної діяльності — це тільки грошові відносини з іншими господарюючими суб'єктами й банками з оплати науково-технічної продукції, контрагентських робіт, поставок спецустаткування, матеріалів і комплектуючих виробів, розрахунків із замовниками, трудовими колективами і державними органами управління.

Інші економісти правильно відмічають, що проведення інноваційної діяльності вимагає залучення не тільки коштів у безпосередньо грошовому вимірі, а й інших — у вигляді основних і оборотних засобів, майнових прав і нематеріальних активів, кредитів, позик та застав (боргових зобов'язань), прав на землеволодіння і землекористування тощо. Але називають цю сукупність ресурсів також фінансовими ресурсами, що, на нашу думку деяких фахівців, не відповідає сутності поняття «фінанси». Тому більш узагальнено процес забезпечення інноваційної діяльності необхідними ресурсами характеризується терміном «інвестування інноваційної діяльності» або «інвестиційне забезпечення інноваційної діяльності».

Таке положення відповідає трактуванню інвестицій Законом України„Про інвестиційну діяльність», згідно з яким під інвестиціями розуміють всі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход або досягається соціальний ефект). А далі закон визначає, що такими цінностями можуть бути:

- кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

- рухоме та нерухоме майно;

- майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

- сукупність технічних, технологічних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих;

- права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права та інші цінності.

Таким чином, саме інвестиції забезпечують інноваційну діяльність необхідними фінансовими, матеріальними і нематеріальними ресурсами.

Виходячи з цього, під системою інвестиційного забезпечення інноваційноїдіяльності слід розуміти сукупність економічних відносин, які виникають у зв'язку з пошуком, залученням і ефективним використанням інвестицій, а також організаційно-управлінські принципи, методи і форми їхнього впливу на життєдіяльність інновацій.

Метою інвестування інноваційної діяльності є ресурсне забезпечення позитивних інноваційних зрушень в економіці.

Але говорячи про інвестиційне забезпечення інноваційної діяльності, слід зробити наголос на тому, що воно визначається рівнем розвитку економіки, її ефективністю і віддачею. Враховуючи стан та особливості сучасної національної економіки найголовніше значення в ресурсному забезпеченні інноваційних процесів належить саме фінансовим коштам і саме вони відіграють провідну роль у реалізації визначеної стратегії розвитку України.

Тому саме для розбудови інноваційної економіки, особливо на перших етапах впровадження нововведень, необхідні значні фінансові ресурси, яких в Україні недостатньо.

Розробку стратегії інвестування інноваційних проектів виконують поетапно:

1 етап. Конкретизація стратегічних цілей залежно від варіантів інноваційного розвитку на базі існуючих і перспективних ринкових можливостей.

2 етап. Аналіз існуючих джерел і механізмів інвестування, особливостей державної, регіональної і галузевої інноваційної й інвестиційної політики,інвестиційного клімату.

3 етап. Формування оптимальної структури інвестиційних ресурсів (включаючи джерела і механізми інвестування).

4 етап. Деталізація інвестиційної стратегії за джерелами, напрямами інвестування, етапами і термінами реалізації.

5 етап. Оцінка розробленої стратегії за критеріями відповідності зовнішнім і внутрішнім умовам реалізації.

6 етап. Моніторинг реалізації стратегії, необхідне коригування.

Інвестиції для фінансування інноваційних проектів поділяють на три групи: прямі, супутні, інвестиції в науково-дослідні роботи (НДР).

Прямі інвестиції. Використовують їх безпосередньо для реалізаціїінноваційного проекту. До них відносять інвестиції в основні засоби (матеріальні та нематеріальні активи) і в оборотні кошти.

Інвестиції в основні засоби охоплюють:

- придбання (чи виготовлення) нового обладнання в т.ч. витрати на його постачання, встановлення і запуск;

- модернізацію діючого устаткування;

- будівництво і реконструкцію будівель і споруд;

- технологічні пристрої, що забезпечують роботу устаткування;

- нове технологічне оснащення і модернізацію наявного устаткування.

Інвестиції в оборотні кошти забезпечують:

- нові й додаткові запаси основних і допоміжних матеріалів;

- нові й додаткові запаси готової продукції;

- збільшення рахунків дебіторів.

Необхідність таких інвестицій обумовлена тим, що при збільшенні обсягу виробництва товарів автоматично повинні бути збільшені товарно-матеріальні запаси сировини, комплектуючих і готової продукції. Крім того, через підвищення обсягу виробництва і продажу зростає дебіторська заборгованість підприємства. Усе це — активні статті балансу і їх позитивне збільшення потребує додаткового фінансування.

Інвестиції в нематеріальні активи найчастіше зв’язані з придбанням новоїтехнології (патенту чи ліцензії) і торгової марки.

Супутні інвестиції. Це вкладення в об'єкти, які зв’язані територіально і функціонально з інноваційним об'єктом і які необхідні для його нормальної експлуатації (під'їзні колії, лінії електропередачі, каналізація тощо), а також вкладення невиробничого характеру (охорона навколишнього середовища, соціальна інфраструктура).

Інвестиції в НДР. Вони забезпечують і супроводжують проект. Це насамперед матеріальні засоби (устаткування, стенди, комп'ютери і різноманітні прилади), необхідні для проведення передпроектних досліджень, а також оборотні кошти, наприклад для забезпечення поточної діяльності НДІ чи вищого навчального закладу на замовлення підприємства.

Обґрунтовуючи інноваційний проект, слід визначити загальний обсяг інвестицій для його реалізації, суму всіх інвестиційних витрат: прямих і супутніх інвестицій, інвестицій в НДР. Його величина обумовлює комерційну вигідність проекту. Усю сукупність інвестиційних потреб оформляють як спеціальний план-графік потоку інвестицій.

Поиск по сайту: