Приклад. Консалтингова фірма планує проведення семінару з питань організації фінансового контролінгу на підприємстві

Консалтингова фірма планує проведення семінару з питань організації фінансового контролінгу на підприємстві. Перед фінансистом фірми поставлено завдання розрахувати мінімальну кількість учасників семінару, починаючи з якої можна отримати прибуток від його проведення. В розпорядженні фінансиста є така інформація:результати маркетингового дослідження, які показали, що середня ціна, яку погодився б заплатити один слухач (чи підприємство) за участь у подібному семінарі, становить 825 грн

(без ПДВ), бажана тривалість семінару — 2 дні; оплата праці експертів, які ведуть семінар, та нарахування на неї — 400 грн за годину, або 6800 грн за семінар; змінні витрати на виготовлення роздаткових матеріалів для слухачів — 40 грн на одного учасника; постійні витрати на виготовлення роздаткових матеріалів — 2 тис. грн; представницькі витрати на одного учасника семінару — 100 грн; умовно постійні прямі адміністративні витрати консалтингової фірми на проведення семінару — 7 тис. грн.,витрати на рекламу на проведення семінару — 6 тис. грн.,оренда приміщення на проведення семінару — 4 тис. грн.

Для вирішення поставленого завдання фінансист повинен здійснити групування зазначених затрат на умовно постійні та умовно змінні. Змінні витрати на виготовлення роздаткових матеріалів і представницькі витрати на одного учасника складають змінні витрати: 40 + 100 = 140 грн. Решта витрат належать до умовно постійних: 6800 + 2000 + 7000 + 6000 + 4000 = 25 800 грн. Якщо ціна участі у семінарі становить 825 грн, то, підставивши відповідні значення у формулу (7.4), отримаємо кількість учасників, які забезпечать беззбиткове проведення семінару: 25 800 / 825 – 140 = 38 особи.

Таким чином, отримати прибуток від проведення семінару фірма зможе тільки в тому випадку, якщо залучить понад 38 слухачів. У тому разі, якщо на проведення семінару записалося, наприклад, тільки 30 учасників, для прибуткового його здійснення слід провести аналіз затрат, насамперед постійних, з метою їх скорочення. За незмінної величини інших параметрів задана максимальна величина прямих витрат, яка дозволить беззбитково провести семінар при кількості учасників 30 осіб, становить 20550 грн.

(30 *(825 – 140)).

Аналіз беззбитковості може проводитися як за допомогою відповідних математичних розрахунків, так і шляхом побудови графіків. У разі використання графічного методу аналізу точкою беззбитковості вважається точка перетину лінії сукупних (повних) затрат та лінії, яка характеризує виручку від реалізації продукції рис.7.2. До досягнення точки беззбитковості підприємство зазнає збитків від виробництва відповідного виду продукції, а після — отримує прибутки.

Позитивна різниця між фактичною виручкою від реалізації та виручкою від реалізації, що відповідає точці беззбитковості, називається зоною безпеки.

На зазначену різницю підприємство може знизити обсяги реалізації або підвищити рівень затрат без загрози зазнати збитків. Підкреслимо, що кожне підприємство повинно прагнути розширити зону безпеки, оскільки чим вона менша, тим більшим є ризик одержання збитків.

Виручка, витрати (грн.)

Обсяг реалізації, шт.

F – фінансові витрати

m – крива, яка характеризує обсяг реалізації

n – крива сукуних затрат

f – лінія умовно-постійних витрат

А – точка беззбитковості

Рис 7.2 - Точка беззбитковості

Отже, на основі розрахунку точки беззбитковості можна дійти висновків щодо доцільності виробництва тих чи інших видів продукції, мінімальних цін або обсягів реалізації, які забезпечують беззбиткову діяльність. Аналізуючи точку беззбитковості, можна визначити, наскільки успішно підприємство працює (у разі його прибутковості) і наскільки глибокою є криза (у разі збитковості). На підставі відповідних висновків розробляють рекомендації щодо шляхів зменшення збитковості та збільшення прибутковості операційної діяльності підприємства.

Аналіз чутливості критеріїв ефективності. Аналіз чутливості – це техніка аналізу проектного ринку, яка показує, як зміниться значення NPV проекту при заданій зміні вхідної змінної за інших рівних умов. Проведення аналізу чутливості – досить проста операція, яка легко піддається амортизації, що зводиться до таких кроків:

1 крок. Визначення ключових змінних, які справляють вплив на значення NPV.

2 крок. Встановлення аналітичної залежності NPV від ключових змінних.

3 крок. Розрахунок базової ситуації – встановлення очікуваного значення NPV при очікуваних значеннях ключових змінних.

4 крок. Зміна однієї з вхідних змінних на потрібну аналітикові величину (в %). При цьому всі інші вхідні змінні мають фіксоване значення.

5 крок. Розрахунок нового значення NPV та його зміни у процентах.

4-й і 5-й кроки проводять послідовно для всіх вхідних змінних, вносяться до таблиці й зображають графічно, тобто, аналітик одержує серію відповідей на

запитання “а що, коли”.

6 крок. Розрахунок критичних значень змінних проекту та визначення найбільш чутливих з них.

7 крок. Аналіз одержаних результатів і формування чутливості NPV до зміни різних вхідних параметрів.

Критичні значення показника – це значення, при якому теперішня вартість дорівнює нулю (NPV=0).

Аналіз чутливості досить простий у практичному застосуванні, але має істотні недоліки. Наприклад, NPV інвестиційних проектів з розробки вугільних родовищ практично завжди чутлива до змін змінних витрат й ціни продажів. Однак якщо фірмою укладено контракт на поставку фіксованого обсягу вугілля за ціною, яка враховує інформацію, даний проект може бути цілком безпечним незважаючи на високу чутливість NPV. Це говорить про те, що власний ризик проекту залежить не тільки від чутливості NPV до зміни значень вхідних змінних, а й від інтервалу ймовірних значень цих змінних, який визначається їх імовірнісним розподілом.

Аналіз чутливості розглядає зміну окремих змінних проекту, виявляючи величину їх критичних значень. В аналізі чутливості розглядається окремий вплив кожної змінної на результуючу величину. Але, на практиці всі змінні впливають на результати проекту одночасно, погіршуючи або поліпшуючи результуючу величину чистої поточної вартості проекту. Тому наступним кроком при аналізі ризиків є аналіз сценаріїв, який на основі прогнозу ймовірності настання базового, песимістичного чи оптимістичного сценарію покаже можливість реалізації даного проекту.

Метод сценаріїв на відміну від попередніх методів дозволяє сумістити дослідження чутливості результативного показника з аналізом вірогідніших оцінок його відхилень. У загальному випадку процедура використання цього методу у процесі аналізу інвестиційних ризиків включає виконання наступних кроків.

1. Визначають декілька варіантів зміни ключових вихідних показників (наприклад, песимістичний, найбільш вірогідний і оптимістичний).

2. Кожному варіанту змін приписують його вірогідну оцінку.

3. Для кожного варіанта розраховують вірогідне значення обраного критерію, а також оцінки його відхилень від середнього значення.

4. Проводять аналіз вірогідніших розподілів отриманих результатів. При інших рівних умовах, проект з найменшим стандартним відхиленням вважається менш ризиковим.

Поиск по сайту: