ЕФЕКТИВНІСТЬ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, РІЗНОВИДИ ЕФЕКТІВ

Ефективність інновацій- результативна величина, що визначається здатністю інновацій зберігати певну кількість трудових, матеріальних і фінансових ресурсів з розрахунку на одиницю створюваних продуктів, технічних систем, структур.

Ефективність інноваційної діяльності виявляється на мікроекономічному рівні - окремих суб'єктів господарювання, які намагаються поліпшити результати свого господарювання і отримати вищий прибуток у довготерміновій перспективі), і на макроекономічному рівні - держава, метою якої є забезпечення динамічного розвитку всього суспільства.

Результати інновацій оцінюють за такими критеріями: актуальність, значущість, багатоаспектність.

Актуальність. Вона передбачає відповідність інноваційного проекту цілям науково-технічного, соціально-економічного розвитку країни, регіону, підприємства. Цілі визначаються з огляду на встановлені суб'єктом управління науково-технічні, економічні, соціальні та екологічні пріоритети, які можуть відображати загальносвітові тенденції розвитку і визначати стратегію розвитку країни, регіону, окремого підприємства.

Значущість. Визначають з позицій державного, регіонального, галузевого рівнів управління, а також з позицій суб'єкта підприємництва.

Багатоаспектність. Цей критерій враховує вплив інновації на різні сторони діяльності суб' єкта господарювання та його оточення.

Різноманітність проявів інноваційної діяльності зумовлює й різноманіття її ефектів, які потрібно оцінювати й ураховувати при обґрунтуванні інноваційних проектів, а також при виборі оптимальних з низки альтернативних варіантів. У загальному випадку виділяють такі основні види ефектів інноваційної діяльності:

1. Економічний ефект. Проявляється у вигляді прямої економічної вигоди від впровадження результатів інноваційної діяльності: економії часу, отримання (зростання) прибутку, зменшення витрат тощо. Він підлягає кількісній оцінці. Основні оціночні показники і приклад оцінки економічного ефекту інноваційної діяльності див. у п. 10.8.

Економічний ефект інноваційної діяльності може спостерігатися в одного чи в кількох суб’єктів інноваційного процесу:

- розробника, який реалізує свої розробки (патенти, товарні марки, ко-рисні моделі, промислові зразки тощо);

- виробника (впровадження інновацій у виробництво чи реалізація ін-новаційної продукції);

- посередника (реалізація інноваційної продукції, застосування нових методів просування продукції тощо);

- споживача (наприклад, зменшення експлуатаційних витрат при вико-ристанні інноваційної продукції) і т.д.;

- суспільства в цілому (зростання ВВП, наповнення бюджету, підви-щення рівня якості життя і т.п.).

При цьому може спостерігатися мультиплікативний ефект, який полягає в накопиченні додаткового прибутку від використання інновацій (наприклад, від інноваційної продукції промислового призначення, що забезпечує економічний ефект її виробнику, дистриб’ютору, споживачу, товаровиробнику, який її використовує для виготовлення іншої продукції, кінцевому споживачу, суспільним і державним інституціям тощо).

2. Науково-технічний ефект. Полягає в прирості практично-орієнтованих (прикладних) науково-технічних знань і умінь. Кількісна оцінка даного виду ефекту достатньо ускладнена, хоча формалізовані і захищені практично-орієнтовані знання підлягають вартісній оцінці (патенти, ноу-хау тощо, див. п. 8.1), в основному ж його можна оцінити лише опосередковано. Науково-технічний ефект оцінюється показниками:

- підвищення науково-технічного рівня виробництва;

- підвищення організаційного рівня виробництва;

- можливим масштабом використання (застосування);

- кількістю зареєстрованих охоронних документів;

- збільшенням частки нових технологій, у т.ч. інформаційних;

- збільшенням частки нових технологічних процесів;

- підвищенням рівня автоматизації, механізації й роботизації виробництва;

- зростанням кількості і статусу науково-технічних публікацій;

- підвищенням конкурентоспроможності підприємства і його продукції;

- зростанням іміджу товаровиробника і т.п.

У більшості випадків науково-технічний ефект проявляється разом з економічним, соціальним та ін. ефектами інноваційної діяльності і його важ-ко виокремити

3. Науковий (пізнавальний) ефект. Проявляється у вигляді прирощення наукових, науково-технічних та інших знань щодо закономірностей розви-тку природи і суспільства. Кількісно оцінити даний ефект досить важко, в основному про нього можна судити з темпів розвитку певних галузей науки, виникнення нових галузей чи нових напрямків у традиційних галузях. Його також можна оцінити через показники зростання кількості наукових публікацій та посилань на публікації в наукових працях вітчизняних чи іноземних науковців, використання нових знань у практичній діяльності підприємств і установ тощо (для прикладних галузей науки).

4. Соціальний ефект. Полягає у створенні більш сприятливих умов для життєдіяльності особи, групи людей, суспільства в цілому (див. п. 8.1). Його можна оцінити кількісно (хоча і не завжди вартісно), наприклад, через показники якості життя населення (у масштабах країни чи регіону).

На рівні інноваційного підприємства чи установи його оцінюють такими показниками:

- покращення умов праці працівників;

- приріст доходів персоналу;

- зміни в структурі персоналу з погляду рівня кваліфікації, співвідношення чоловіків і жінок тощо;

- покращення стану здоров’я персоналу;

- збільшення тривалості вільного часу при зменшенні тривалості робочого часу без зменшення чи зі збільшенням рівня оплати праці і т.п.

5. Екологічний ефект. Полягає в зменшенні екодеструктивного впливу на довкілля та поліпшенні якості навколишнього середовища. Підлягає вартісній оцінці, методи оцінки достатньо відомі і перевірені практикою.

Зокрема, вартісний вираз екологічного ефекту від використання товарної інновації (інноваційного товару) споживачами можна розраховувати за формулою:

Есп.=∑ (Езбр.і+ Ев.зб.і+ Езбр.сп.і+ Езбр.в.р.і+ Езб.к.н.і+ Іі)*(1+ p)

де, відповідно, для і -го періоду експлуатації товару:

Езбр.і - економія на зборах за забруднення навколишнього природного середовища;

Ев.зб.і - економія на відшкодуванні збитків, завданих навколишньому природному середовищу;

Езбр.сп.і - економія на зборах за спеціальне використання природних ресурсів;

Езбр.в.р.і - економія на зборах за спеціальне використання водних ресурсів;

Езб.к.н.і - економія на зборах за користування надрами та за видобування корисних копалин;

Еут.і - економія на утилізації самого товару і залишків, пов’язаних з його експлуатацією;

Іі - додаткові надбання за рахунок підвищення іміджу споживача;

p - норма дисконту.

Аналогічним чином можна розраховувати суспільно значущі екологічні ефекти нового товару (Есусп.) у вартісному вираженні (з деякими поправками на зміст складових).

Виділяють і інші види ефектів інноваційної діяльності (ресурсний, правовий, ринковий або маркетинговий, податковий і т.п.), проте вони є окре- мими випадками розглянутих вище або ж їх різновидами. Оцінка різних видів ефекту не є самоціллю, вона становить основу для прийняття ефективних управлінських рішень з управління інноваційною діяльністю.

При цьому слід брати до уваги, що інноваційна діяльність пов’язана як з позитивними, так і негативними ефектами. Зокрема, позитивний ефект внаслідок використання ядерних енергетичних реакторів може бути зведений нанівець збитками, що спричинені як постійним негативним впливом на довкілля ядерних реакторів, так можливими їх аваріями (для прикладу, слід згадати Чорнобильську катастрофу). Крім того, прийняття рішень про доцільність розроблення й використання конкретних інновацій передбачає комплексний аналіз і оцінку усієї множини можливих ефектів (позитивних та негативних), які розраховані з урахуванням фактору часу і ризику.

Варіант можливих проявів ефектів інноваційної діяльності на різних рівнях узагальнення (підприємства, регіону, держави тощо) подано в табл. 8.1. Доцільним уявляється й оцінювання синергічних ефектів як результату прояву (взаємно підсилюючого чи взаємно послаблюючого) висвітлених ви- ще видів ефектів інноваційної діяльності.

Його оцінка для охарактеризованих вище п’яти видів ефектів може бути виконана за формулою

Ес=((((Е1+Е2)* k2+ Е3)* k3+ Е4)* k4+ Е5)* k5

де Еі – ефект і -го виду (у вартісному виразі);

kim – коефіцієнт, що характеризує синергізм внаслідок додавання і -го ефекту до і –1 попередніх;

m – показник, що характеризує характер синергізму внаслідок додавання і -го ефекту, у випадку посилюючого характеру він приймає значення +1, понижуючого – –1.

Значення коефіцієнтів ki та показників m визначають на основі минулого досвіду діяльності чи експертним методом (за відсутності ретроспективних даних).

Таблиця 8.1.

Види ефектів, отримуваних на різних рівнях як наслідку впровадження маркетингових інновацій

Показники комерційної ефективності можна розраховувати не тільки на весь цикл проекту, а й на місяць, квартал, рік.

Поиск по сайту: