Механізм наїзд на пішохода

Механізм наїзду на пішохода має три стадії:

· зближення ТЗ і пішохода;

· взаємодія ТЗ з пішоходом;

· відкидання тіла людини після удару.

Перша стадія починається з моменту, коли водій мав можливість виявити пішохода і передбачати, що той може опинитися на смузі руху ТЗ до моменту зближення з ним. Механізм наїзду на цій стадії залежить від характеру руху ТЗ і пішохода, видимості і оглядовості дороги для водія, від дій інших осіб.

Друга стадія відповідає кульмінаційній фазі ДТП, - це період контактування частин ТЗ з тілом людини при ударі. Вона триває зазвичай дуже недовго (іноді частки секунди). Тілесні ушкодження, що виникають на цій стадії потерпілого залежать від взаємного розташування ТЗ і людини та їх швидкостей при ударі.

Третя стадія (процес відкидання) починається з моменту завершення контактування тіла потерпілого з ТЗ і закінчується в момент припинення руху людини. На цій стадії механізм наїзду залежить від напрямку і швидкості відкинутого тіла пішохода, відстані, на яку воно перемістилося за інерцією, від характеру цього переміщення,

Перш ніж викладати методику дослідження механізму наїзду на пішоходів, слід уточнити значення деяких термінів, що застосовуються при проведенні експертизи.

Блокуючий удар при наїзді - удар, при якому тіло пішохода на якийсь час фіксується по відношенню до ТЗ, яким було завдано удару, тобто блокується і набуває швидкість, яка дорівнює швидкості ТЗ. Такий удар має місце, коли тіло людини потрапляє на частини ТЗ, розташування та конфігурація поверхні яких перешкоджають зсуву тіла в поперечному напрямку.

Швидкість ТЗ перед подією при блокуючим ударі (і при незначному відхиленні напрямку відкидання тіла від напрямку руху ТЗ) визначається за формулою:

, (10.1)

де t_з - час наростання уповільнення при екстреному гальмуванні, с;

j_з - уповільнення при екстреному гальмуванні, м/с²;

- довжина сліду юза, залишеного до моменту наїзду, м;

V_у - швидкість ТЗ в момент наїзду, км/год.

, (10.2)

де G_а - маса транспортного засобу, кг;

G_n - маса пішохода, кг;

- довжина сліду юза, залишеного після моменту наїзду, м.

Дотичний удар при наїзді - удар, при якому тіло пішохода зміщується по відношенню до частин ТЗ, що впливають на нього. Такий удар має місце, коли сили взаємодії між тілом людини і поверхнею, яка на нього впливала, перевищують сили опору проковзування, і тіло набирає швидкість, яка не збігається за величиною і напрямком зі швидкістю ТЗ.

Місце удару - ділянка ТЗ, яким було завдано первинний удар по тілу пішохода. Розташування місця удару визначають вимірюванням відстані від центру цієї ділянки до поздовжньої осі транспортного засобу в поперечному напрямку і до передньої його частини в поздовжньому напрямку.

Лінія відкидання - пряма, що визначає напрям траєкторії руху центру тяжіння об'єкта, що відкинуло в момент виходу його з контакту з ТЗ і початку руху за інерцією. Лінія відкидання людини практично завжди співпадає з траєкторією переміщення його центра ваги по горизонтальній поверхні. Лінія відкидання круглих деталей (ободків фар, ковпаків коліс) може істотно відхилятися від траєкторії їх руху.

Місце наїзду на пішохода - місце розташування пішохода в момент його первісного контакту з ТЗ при наїзді.

Обмеження оглядовості - наявність об'єктів, що позбавляють водія можливості своєчасно виявити пішоходів, що виходять в напрямку смуги руху ТЗ.

Обмеження видимості - погіршення можливості відрізнити предмет на тлі навколишнього обстановки. Видимість погіршується в темний час доби за відсутності зовнішнього освітлення, під час туману, снігопаду або в результаті засліплюючої дії джерел світла. В залежності від контрасту одягу пішохода з навколишнім фоном по яскравості і кольору відстань видимості може істотно відрізнятися від дальності видимості полотна дороги.

При аналізі наїзду на пішохода найбільш важливе значення мають наступні моменти часу:

коли водій мав об'єктивну можливість побачити, що пішохід може опинитися на смузі руху ТЗ. Зіставлення відстані, що відділяла ТЗ від місця наїзду, з його зупиночним шляхом, дозволяє вирішити питання про наявність у водія технічної можливості запобігти наїзду шляхом зупинення ТЗ;

коли у водія ще була технічна можливість зупинитися до місця наїзду, тобто ТЗ знаходилося від пішохода на відстані, що дорівнює зупинному шляху.

Обставинами, які дозволяють встановити взаємне розташування ТЗ і пішохода в зазначені моменти часу, є:

швидкість ТЗ перед подією;

переміщення загальмованого ТЗ до місця наїзду;

ефективність дії гальм у даних дорожніх умовах, яка оцінюється по уповільнення, при екстреному гальмуванні;

час руху пішохода з моменту, коли водій мав об'єктивну можливість виявити небезпеку, до моменту наїзду або відстань, яку подолав пішохід за цей час, і швидкість його руху;

напрямок руху пішохода щодо смуги ТЗ.

Обставини, пов'язані з рухом ТЗ, можуть бути встановлені як слідчим шляхом, так і на підставі результатів експертного дослідження місця події і ТЗ. Обставини, пов'язані з діями пішохода, виявляються лише слідчим шляхом.

Поиск по сайту: