МЕХАНІЗМ ЗІТКНЕННЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

Механізм зіткнення ТЗ - це комплекс зв'язаних об'єктивними закономірностями обставин, що визначають процес зближення ТЗ перед зіткненням, їх взаємодія в процесі удару, і подальший рух до зупинки.

Механізм зіткнення ТЗ можна розділити на три стадії:

1. зближення ТЗ перед зіткненням,

2. їх взаємодія при ударі

3. відкидання (рух після зіткнення).

Перша стадія - процес зближення починається з моменту виникнення небезпеки для дорожнього руху, коли для запобігання події (або зменшення тяжкості наслідків) потрібне негайне ухвалення водіями необхідних заходів, і закінчується у момент первинного контакту ТЗ.

На цій стадії обставини події понад усе визначаються діями його учасників. На подальших стадіях події зазвичай розвиваються під дією незборимих сил, що виникають відповідно до законів механіки. Тому для вирішення питань, пов'язаних з оцінкою дій учасників події, з погляду відповідності їх вимогам безпеки руху, особливе значення має встановлення обставин події на першій його стадії (швидкість і напрям руху ТС перед подією, їх розташування по ширині проїжджої частини).

Деякі обставини події на першій стадії не можуть бути встановлені безпосередньо на місці або шляхом експертного допиту свідків. Іноді їх з'ясовують шляхом експертного дослідження механізму зіткнення на подальших стадіях.

Друга стадія - взаємодія ТЗ, починається з моменту їх первинного контакту і закінчується в мить, коли взаємодія одного ТЗ на інше закінчується і вони починають вільний рух.

Взаємодія ТЗ при зіткненні залежить від виду зіткнення, який визначається характером удару, може бути блокуючим і що ковзає. При блокуючому ударі ТЗ начебто зчіпляються окремими ділянками, і проковзування між ними відсутнє. При ковзаючому ударі ділянок, що контактують зміщуються один відносно одного.

Процес зіткнення ТЗ при блокуючомуударі можна поділити на дві фази.

В першій фазі відбувається деформація контактуючих частин в результаті їх взаємного впровадження. Вона закінчується в момент падіння відносної швидкості ТЗ на ділянці контакту до нуля і продовжується долі секунди. Величезні сили удару, що досягають десятків тонн, створюють великі уповільнення або прискорення. При ексцентричних ударах виникають також кутові прискорення. Це призводить до різкої зміни швидкості, напрямки руху ТЗ і їх розвороту. Але оскільки час удару нікчемно малий, то ТЗ не встигає істотно змінити своє положення протягом цієї фази, тому загальний напрямок деформацій зазвичай майже співпадає з напрямком| відносної швидкості.

У другій фазі блокуючого удару після завершення взаємного впровадження контактуючих ділянок ТЗ переміщуютьсяодин відносно одного під дією сил пружних деформацій, а також сил взаємного відштовхування, що виникають при ексцентричному ударі.

Величина імпульсу сил пружних деформацій в порівнянні з імпульсом сил удару невелика. Тому при незначній ексцентричності удару і глибокому впровадженні контактуючих частини сили зчеплення між ними можуть перешкодити роз'єднанню ТЗ, і друга фаза удару може закінчитися до їх відділення один від одного.

Ковзаюче зіткнення має місце у випадках, коли швидкості на ділянках контакту не зрівнюються і до початку відділення ТЗ один від одного взаємодія відбувається послідовно між їх різними частинами, розташованими по лінії щодо зсуву контактуючих ділянок. При ковзаючому ударі ТЗ встигає змінити взаємне розташування в процесі зіткнення, що декілька змінює і напрям деформацій.

Друга стадія механізму зіткнення є такою, що пов'язує першу і третю його стадії, що за певних умов дозволяє встановити обставини після події.

Третя стадія – процес відкидання (рух після зіткнення) – починається з моменту закінчення взаємодії між ТЗ і початку їх вільного руху, закінчується в момент завершення руху під взаємодією сил опору.

Механізм зіткнення на цій стадії визначають по результатам дії сил удару на ТЗ- відкиданню і розводу ТЗ, відділенню і розсіюванню частин, осколків, розбризкуванню рідини. Тому найбільш повні дані, які необхідні для встановлення механізму зіткнення, можуть бути отримані при огляді і дослідженні місця пригоди.

Аналіз даних про обставини події дозволяє експертові встановити взаємозв'язок між окремими подіями, заповнити бракуючи ланки і визначити технічну причину події. Формальне вирішення експертом питань за окремими розрізненими даними, без технічної оцінки відповідності їх один одному і встановленим об'єктивним даним, без пояснення суперечностей між ними може призвести до неправильних висновків.

При дослідженні механізму події ознаки, які безпосередньо дозволяють встановити ту чи іншу обставину, можуть бути відсутніми. У багатьох випадках воно може бути встановлено виходячи з даних про інші обставини пригоди, шляхом проведення експертного дослідження на основі закономірностей, що зв'язують всі обставини, механізму пригоди в єдиний ланцюг.

Поиск по сайту: