Структура висновку експерта

Кримінально-процесуальний кодекс не визначає структуру висновку експерта, але в юридичній літературі він умовно поділяється на три частини:

1. вступну;

2. дослідницьку;

3. висновки.

У вступній частині висновку експертизи вказуються:

1. назва експертизи, її номер, чи є вона додатковою, повторною,комісійною або комплексною;

2. особа або орган, які призначили експертизу;

3. дані про експерта (експертів): посада, прізвище, ім'я та по-батькові, освіта, експертна спеціальність та стаж експертної роботи; науковий ступінь та вчене звання;

4. дата надходження матеріалів до експертної установи і дата підписання висновку експертизи;

5. де і ким винесена постанова або ухвала про призначення експертизи;

6. питання, які належить вирішити експертові;

7. найменування матеріалів, що надійшли на експертизу, спосіб доставки та вид упаковки досліджуваних об'єктів;

8. клопотання експерта про подання додаткових матеріалів, наслідки їх розгляду;

9. обставини справи, які мають значення для давання висновку, з обов'язковим зазначенням джерела їх отримання;

10. відомості про осіб, які були присутні під час проведення досліджень (прізвище, ініціали, процесуальне положення);

11. попередження експерта про кримінальну відповідальність за ст.178 КК України (2002-05) за надання завідомо неправдивого висновку;

12. довідково-нормативні документи та методична література, які використовувались експертом при вирішенні поставлених питань (з зазначенням бібліографічних даних).

Питання вказуються у формулюванні постанови (ухвали) про призначення експертизи. Якщо поставлено декілька питань, експерт має право згрупувати їх і викласти в послідовності, яка забезпечує найбільш доцільний порядок дослідження. Якщо редакція питання в постанові (ухвалі) не відповідає Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки і призначення судових експертиз у науково-дослідних судово-експертних установах Міністерства юстиції України, але зміст завдання експертові зрозумілий, то після наведення питання в редакції постанови (ухвали) про призначення експертизи він може дати відповідні роз'яснення і викласти питання в редакції, що відповідає згаданим Рекомендаціям. Питання, які поставлені експертом з власної ініціативи, вказуються після питань, зазначених у постанові (ухвалі) про призначення експертизи. При проведенні повторної експертизи у вступній частині висновку експертизи викладаються відомості про первинні (попередні) експертизи: прізвища, ініціали експертів, назва експертної установи чи місце роботи експертів, номер і дата висновку експертизи, висновки досліджень попередніх експертиз із питань, які були поставлені перед експертом на повторне вирішення, а також мотиви призначення повторної експертизи, які зазначені у постанові (ухвалі) про її призначення.

У досліджувальній частині висновку експертизи описується:

1. процес дослідження;

2. його результати;

3. обґрунтування висновку експерта.

Кожному питанню, яке вирішується експертом, має відповідати певний розділ досліджувальної частини.

Якщо декілька питань тісно пов'язані між собою, хід їх вирішення може описуватись в одному розділі.

Досліджувальна частина повинна включати:

1. відомості про стан об'єктів дослідження, застосовані методи дослідження, умови їх проведення;

2. посилання на ілюстрації, додатки та необхідні роз'яснення до них;

3. експертну оцінку результатів дослідження.

У досліджувальній частині висновку повторної експертизи вказуються причини розбіжностей з результатами попередніх експертиз, якщо такі розбіжності мали місце.

В заключній частині висновки дослідження викладаються у вигляді відпові-дей на поставлені питання в тій послідовності, в якій вони викладені у його вступній частині.

На кожне з поставлених питань має бути дано відповідь по суті або вказано, з яких причин неможливо його вирішити.

Експерт має право за власною ініціативою зробити висновок з питань, які перед ним не ставились, якщо вони мають, на його думку, значення для справи.

Вступна й дослідницька частини висновку експерта як документа теж мають важливе доказове значення. Їх аналіз дає змогу слідчому, прокурору, суду, а також потерпілому, обвинуваченому, захиснику та іншим зацікавленим учасникам процесу правильно оцінити кваліфікованість, обґрунтованість і повноту відповідей експерта, їх придатність для встановлення обставин, які входили до предмета доказування в справі.

4. ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ ЕКСПЕРТИЗИ

Експерт – автотехнік встановлює визначені докази шляхом аналізу інших доказів, які були встановлені раніше. Вони представляються судовому експерту слідчим або судом і являються основним вихідним матеріалом, базуючись на якому, експерт формулює своє заключення. Крім того, частину вихідних даних експерт виз-начає самостійно на основі матеріалів справи, що були представлені на експертизу.

Для проведення судової автотехнічної експертизи в розпорядження експерта повинні бути надані матеріали, достатні для повного і об’єктивного розслідування.

До цих матеріалів відносяться:

1. постанова про призначення експертизи;

2. протокол огляду місця ДТП;

3. схема ДТП;

4. протокол огляду і перевірки технічного стану ТЗ;

5. справка по ДТП;

6. протокол слідчого експерименту (якщо він проводився);

7. протокол допиту свідків.

Службовому експерту, як правило, таких документів не надають. Необхідні для експертизи дані він отримує самостійно в результаті виїзду на місце ДТП, огляду ТЗ, бесід із потерпілими та свідками.

Поиск по сайту: