Визначення місця зіткнення по слідам транспортних засобів

Основними ознаками, за якими можна визначити місце зіткнення, є:

• різке відхилення сліду колеса від початкового напрямку, яке виникає при ексцентричному ударі по ТЗ або при ударі по його передньому колесі;

• поперечне зміщення сліду, що виникає при центральному ударі і незмінному стані передніх коліс. При не значному поперечному зсуві сліду або незначному його відхилення ці ознаки можна виявити, розглядаючи слід в поздовжньому напрямку з малої висоти;

• сліди бічного зрушення заблокованого колеса, які виникають в момент зіткнення в результаті поперечного зміщення ТЗ або різкого повороту його передніх коліс. Як правило, такі сліди малопомітні;

• припинення або розрив сліду юза. Відбувається в момент зіткнення в результаті різкого наростання навантаження і порушення блокування колеса або відриву від поверхні дороги;

• слід юза одного колеса, за яким було завдано удару, який заклинив його (іноді лише на короткий проміжок часу). При цьому необхідно враховувати, в якому напрямку утворився цей слід, виходячи з розташування ТЗ після пригоди;

• сліди тертя деталей ТЗ по покриттю при руйнуванні його ходової частини (при відриві колеса, руйнуванні підвіски). Починаються зазвичай у місці зіткнення;

• сліди переміщення обох ТЗ. Місце зіткнення визначається за місцем перетину напрямів цих слідів з урахуванням взаємного розташування ТЗ в момент зіткнення і розташування на них деталей, які залишили сліди на дорозі.

У більшості випадків перераховані ознаки малопомітні, і при огляді місця події дуже часто їх не фіксують (або фіксують недостатньо точно). Тому в тих випадках, коли точне встановлення розташування місця зіткнення має істотне значення для справи, необхідно провести експертне дослідження місця події.

Визначення місця зіткнення по слідами ТЗ показано на фотоплівці.

Визначення місця зіткнення по слідам, які залишили відкинуті об'єкти

У деяких випадках місце зіткнення може бути визначено за напрямком слідів, що залишили на дорозі об'єкти, які відкинуті при зіткненні. Такими слідами можуть бути подряпини і послідовно розташовані вибоїни на дорозі, що залишили частини ТЗ, що впали, мотоциклами, велосипедами або вантажем, а також сліди волочіння тіл водіїв або пасажирів, що випали з ТЗ в момент удару. Крім цього на місці події залишаються сліди переміщення дрібних об'єктів, які помітні на снігу, ґрунті, бруду, пилу.

Спочатку об'єкти, що відкинуло рухаються прямолінійно від місця їх відділення від ТЗ. Потім в залежності від конфігурації об'єкта і характеру його переміщення по поверхні дороги може відбуватися відхилення від початкового напрямком руху. При чистому ковзанні по рівній ділянці рух об'єктів залишається практично прямолінійним до зупинки. При перекочування в процесі переміщення напрямком руху по міру зниження швидкості може змінюватися. Тому місце зіткнення ТЗ може бути встановлено по слідам відкинутих об'єктів у випадках, коли є ознаки того, що ці об'єкти рухалися прямолінійно або траєкторія їхнього руху проглядається на протязі всього руху.

Для визначення місця розташування ТЗ в момент зіткнення по слідам відкинутих об'єктів у бік припускаємого місця зіткнення слід провести лінії, які є продовженням напрямку цих слідів. Місце перетину даних ліній відповідає місцю удару (місце відділення від ТЗ об'єктів, що залишили сліди).

Чим більше зафіксовано слідів, залишених відкинутими об'єктами, тим точніше можна вказати місце зіткнення, оскільки з'являється можливість вибрати найбільш інформативні сліди, виключивши ті з них, які могли відхилятися від напряму на місце зіткнення.

Визначення місця зіткнення за розташуванням об'єктів, що відділилися від ТЗ

З'ясувати місце зіткнення ТЗ за розташуванням якихось частин не можливо, оскільки їх переміщення після відділення від ТЗ залежить від багатьох факторів, які не піддаються обліку. Ділянка розташування найбільшого числа відкинутих при зіткненні частин може лише приблизно вказувати на місце зіткнення. Причому, якщо місце зіткнення визначається по ширині дороги, повинні бути враховані всі обставини, що сприяли односторонньому зміщення відкинутих частин в поперечному напрямку.

Досить точно місце зіткнення визначається по розташуванню землі, яка осипається з нижніх частин ТЗ у момент удару. При зіткненні частинки землі відкидаються з великою швидкістю і падають на дорогу практично в тому місці, де стався удар.

Найбільша кількість землі відділяється від деформуючих частин (поверхонь крил, бризковиків, днища кузова), але при сильному забрудненні автомобіля земля може осипатися і з інших ділянок. Тому важливо встановити не тільки з якого ТЗ осипалася земля, але і з яких саме його частин. Це дозволить більш точно вказати місце зіткнення. При цьому необхідно враховувати межі ділянок осадження найбільш дрібні частинок землі і пилу, так як великі можуть зміщуватися далі за інерцією.

Місце зіткнення може бути також визначено по розташуванню ділянок розсіювання осколків, В момент удару осколки скла і пластмасових деталей розлітаються у різних напрямках. Визначити з достатньою точністю вплив всіх факторів на пересування осколків важко, тому вказати місце удару тільки за розташуванням ділянки розсіювання можна приблизно. При визначенні місця зіткнення за розташуванням осколків в поздовжньому напрямку слід враховувати, що осколки у напрямку руху ТЗ розсіюються у вигляді еліпса, найближча межа якого проходить від місця удару на відстані, близькому до величини переміщення їх в поздовжньому напрямку за час вільного падіння. Цю відстань можна визначити за формулою:

, (7.1)

де V_а - швидкість ТЗ в момент руйнування скла, км / год;

h - висота розташування нижньої частини зруйнованого скла, м.

Як правило, найближче до місця удару лежать самі дрібні осколки, великі можуть переміщатися значно далі, рухаючись по поверхні дороги після падіння за інерцією.

За розташуванням дрібних осколків місце зіткнення більш точно визначається на мокрій, брудній, ґрунтовій дорозі чи на дорозі з покриттям із щебеню, коли проковзування дрібних осколків по поверхні дороги утруднено.

При зустрічних зіткненнях місце удару в поздовжньому напрямку можна приблизно визначити виходячи з розташування дальніх меж ділянок розсіювання осколків скла, відкинуті від кожного з ТЗ, що зіткнулися в напрямку його руху. При аналогічному характері зруйнуванння однотипних стекол максимальна дальність відкидання сколків при їх переміщенні по поверхні дороги прямо пропорційна квадрату швидкостей руху ТЗ в момент зіткнення. Тому місце зіткнення буде знаходитися від дальньої межі ділянки розсіювання осколків скла першого ТЗ на відстані:

, (7.2)

де S - повна відстань між дальніми кордонами ділянки розсіювання осколків скла зустрічних ТЗ;

V₁, V₂ - швидкість руху ТЗ в момент зіткнення.

Рисунок 7.1 - Визначення місця зіткнення по дальності розсіювання осколків скла

Відзначаючи дальні межі ділянок розсіювання осколків стекол, слід виключити можливість помилки, тобто приймати за відкинуті ті осколки, які винесені ТЗ при просуванні його після зіткнення.

По ширині дороги місце зіткнення може бути вказано приблизно в тих випадках, коли ділянка розсіювання має невелику ширину і можна встановити напрям повздовжньої осі еліпса розсіювання. Слід мати на увазі можливу похибку в тих випадках, коли розсіювання осколків вправо і вліво від напрямку руху ТЗ було неоднаковим (наприклад в результаті рикошету осколків від поверхні іншого ТЗ).

Поиск по сайту: