Профільність музеїв

Профіль музею визначається основним змістом його фондів і зв’язком з тією чи іншою галуззю науки, мистецтва або виробництва. Попри всю різноманітність існуючих музеїв, їх прийнято поділяти на такі профілі (згідно ст. 6 Закону України «Про музеї та музейну справу» від 29 червня 1995 року):

— історичні (загальноісторичні, військово-історичні, історії релігії, історико-побутові, археологічні, етнографічні);

— природничі (антропологічні, біологічні, ботанічні, геологічні, зоологічні, мінералогічні, палеонтологічні);

— літературні;

— художні (образотворчого, декоративно-прикладного, народного, сучасного мистецтва);

— мистецькі (театральні, музичні, музеї кіно);

— науково-технічні (політехнічні, промислові, сільськогосподарські, транспорту, зв’язку, будівництва, авіації, космонавтики тощо);

— комплексні (поєднують два чи більше профілі — краєзнавчі, мистецтвознавчі)

— галузеві (політехнічні, с/г, медичні, педагогічні, транспорту, зв’язку, космонавтики, туризму тощо);

— меморіальні.

Окрему групу складають музеї-заповідники, екомузеї, створені на базі історичних або архітектурних пам’ятників. Сучасна глобальна комп’ю­теризація всього інформаційного простору розширює рамки музейної класифікації. З’являються віртуальні музеї в глобальній мережі Інтернет.

3. Музейний предмет ― основа музейної комунікації

Музейний предмет ― це реальний, оригінальний предмет, видобутий з реальної дійсності, включений у музейне зібрання, здатний довго зберігатися. Музейний предмет є носієм певної інформації (соціальної, природної, культурної), засобом комунікації, має культурно-історичну цінність та естетичне навантаження.

Фонди музею ― це сукупність усіх музейних предметів разом з науково-допоміжними матеріалами, які належать музею; це колекції, збірки музею, розташовані у сховищах, презентовані на експозиціях та виставках музею. Все зібрання музею можна умовно поділити на основний музейний фонд, що складається з оригінальних, вартісних пам’яток, та фонд науково-допоміжних матеріалів.

Основні характеристики музейного предмету:

§ атрактивність музейного предмету — це здатність предмету привернути увагу відвідувачів. Атрактивність проявляється у розмірах предмету, в його яскравості та трьохмірності, тобто об’ємності, інакше кажучи у розмірі, кольорі та формі;

§ експресивність музейного предмету — це здатність предмету викликати у відвідувачів певні емоції, хвилювання;

§ музейна цінність предмету — залежить від атрактивності та експресивності м.п., визначається його оригінальністю, достовірністю, майстерністю виконання, авторством, часом і місцем створення, станом збереженості тощо;

§ цінність музейного предмету — визначається сукупністю його музейної цінності та цінності матеріалу;

Всі музейні предмети можна умовно поділити на дві великі групи: типові та унікальні.

§ музейні предмети, що відображають типове явище і мають властивості характерні для багатьох предметів називаються типовими м.п. (кам’яні сокири, вишиті сорочки і т.д.);

§ музейні предмети, які відображають типові явища, але зберігаються в одному або кількох екземплярах, мають особливу наукову і культурну цінність називаються унікальними (усі меморіальні предмети, предмети, пов’язані з якимись визначними подіями, наприклад зброю з поля бою, прапор, одяг і т.д.).

Поиск по сайту: