АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Відповідальність в господарських правовідносинах

Читайте также:
  1. Адміністративна відповідальність
  2. Адміністративна відповідальність за порушення
  3. Адміністративна відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці
  4. Взаємозв’язок господарських процесів
  5. Виконання господарських зобов'язань
  6. Відповідальність
  7. Відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства
  8. Відповідальність за порушення податкового законодавства
  9. Відповідальність за порушення правил ліцензування
  10. Відповідальність платників збору до Пенсійного фонду
  11. Відповідальність у цивільному праві

І Тема іб. 1 Господарсько-правова відповідальність

1. Поняття та ознаки господарсько-правової відповідальності.

2. Види господарсько-правової відповідальності.

3. Функції та підстави господарсько-правової відповідальності.

4. Принципи, межі та строки застосування господарсько-правової відповідальності.

5. Форми господарсько-правової відповідальності


1. Поняття та ознаки господарсько-правової відповідальності

Більшість учасників господарських правовідносин заінтересо­вана в правомірній поведінці - як власній, так і своїх контрагентів (партнерів). Це відповідає і моральним засадам суспільства, і прагма­тичному ставленню до будь-якої справи, адже застосування будь-якої юридичної (в т. ч. господарсько-правової) відповідальності тягне для правопорушника негативні наслідки. Проте відсутність правопорушень - це ідеальний, а не реальний стан суспільного (в т. ч. економічного) життя. Причини різні:

• низька правосвідомість частини учасників господарського
життя, зумовлена нерідко відсутністю правових знань і навичок
захисту власних інтересів;

• наявність вад у чинному законодавстві (колізій, прогалин,
застарілих норм, нестабільності), що, як наслідок, не забезпечує


адекватного сучасному стану економічних відносин правового ре­гулювання;

• прийняття необгрунтованих нормативно-правових актів без
відповідного прогнозування результатів їх застосування та збалан­
сованого врахування найбільш типових інтересів основних учас­
ників господарського життя;

• неправомірна поведінка (в т. ч. зловживання своїм станови­
щем) посадових осіб уповноважених державних органів (податко­
вих, контролюючих тощо) та органів місцевого самоврядування
щодо учасників господарського життя, які змушені застосовувати
самозахист, нерідко при цьому порушуючи його межі;

• нестабільність господарського життя, особливо поява в ньо­
му непередбачуваних явищ (у т. ч. різкі зміни в правовому регу­
люванні);

• безпечність, некомпетентність частини учасників господар­
ського життя, в результаті чого приймаються рішення (зобов'я­
зання), укладаються договори, заздалегідь приречені на невдачу;

• та інші чинники.

Відтак правопорушення у сфері господарювання - це звичайне (хоча і небажане) явище. Часом наявність типових правопорушень у певних сферах господарського життя свідчить про негаразди в правовому регулюванні та/або правозастосовній діяльності упов­новажених органів держави і відповідно - спонукає до оптимізації державного втручання в економіку країни.

Втім, правопорушення має здебільшого деструктивний вплив і на економіку в цілому, і на майновий стан учасників господарського життя. Одним з найбільш ефективних (за сучасного стану: економіки, правосвідомості учасників господарського життя, державного регу­лювання економічних процесів, ролі громадських організацій в еко­номічному житті) засобів дотримання господарського правопорядку є відповідальність за господарські правопорушення.

У сфері господарювання застосовується специфічний вид юри­дичної відповідальності, що іменується господарсько-правовою відповідальністю чи господарсько-правовими санкціями.

Господарсько-правовій відповідальності притаманні як загаль­ні (родові, характерні для будь-якої юридичної відповідальності), так і специфічні (видові) риси.

До родових ознак слід віднести:

• юридична підстава - закон (проте не в усіх випадках);

• фактична підстава застосування господарсько-правової від­
повідальності - правопорушення;


 

• зміст - негативні наслідки, що зазнає порушник (застосову­
ються до порушника);

• можливість застосування державного примусу для покла­
дення на порушника господарсько-правової відповідальності.

Водночас зазначені риси юридичної відповідальності в госпо­дарських правовідносинах проявляються специфічно.

Так, юридичною підставою господарсько-правової відповідаль­ності може бути не лише закон (нормативно-правовий акт уповно­важених органів держави), а й укладений з дотриманням вимог закону договір (ч. 1 ст. 216 ГК України), в т. ч. засновницький - як установчий документ.

Система актів законодавства, що передбачають випадки засто­сування відповідальності у господарських відносинах, вид, форму та розмір санкцій, що застосовуються до порушника, містить нор­мативно-правові акти різної юридичної сили:

Кодекси:

Господарський кодекс України, зокрема, розділ У «Відповіда­льність за правопорушення у сфері господарювання», що склада­ється з 5 глав і 48 статей (статті 216-262);

Цивільний кодекс України, зокрема: ст. 22 («Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди»), ст. 23 («Відшкодування моральної шкоди»), глава 19 «Позовна давність» (статті 256-268), глава 29 «Захист права власності» (статті 386-394), параграф 2 «Неустойка» і параграф 7 «Притримання» глави 49, глава 51 «Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідаль­ність за порушення зобов'язання», глава 82 «Відшкодування шко­ди» та ін.;

Закони:

- від 14.10.1994 р. «Про відповідальність підприємств, установ
та організацій за правопорушення у сфері містобудування»;

- від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне вико­
нання грошових зобов'язань»;

- від 18.11.1997 р. «Про внесення змін до деяких законів Укра­
їни, що передбачають безспірне списання (стягнення) коштів за
рахунок юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємни­
цької діяльності»;

- від 22.12.1998 р. «Про застосування спеціальних заходів що­
до імпорту в Україну»;

- від 14.01.2000 р. «Про вилучення з обігу, переробку, утиліза­
цію, знищення або подальше використання неякісної та небезпеч­
ної продукції;


- від 06.04.2000 р. «Про майнову відповідальність за порушення
умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівни­
цтві об'єктів».

Укази Президента України:

- від 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санк­
цій за порушення норм з регулювання обігу готівки»;

- від 04.03.1998 р. «Про заходи щодо підвищення відповідаль­
ності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фон­
дами»;

- від 30.09.1999 р. № 1241/99 «Про додаткові заходи щодо за­
безпечення реалізації антидемпінгового законодавства»;

- від 22.06.2000 р. «Про додаткові заходи з посилення бороть­
би з приховуванням від оподаткування доходів, а також відмиван­
ням доходів, отриманих злочинним шляхом»;

- від 25.12.2001 р. № 1251/ 2001 «Про зміцнення фінансової дис­
ципліни та запобігання правопорушенням в бюджетній сфері» та ін.

Акти Уряду:

- Декрет Кабінету Міністрів України від 8.04.1993 р. «Про
державний нагляд за дотриманням стандартів, норм та правил і
відповідальність за їх порушення»:

- постанова Кабінету Міністрів України від 15.05.2002 р. № 675
«Про затвердження Порядку прийняття органом ліцензування
рішення про застосування до суб'єктів господарювання спеціаль­
них заходів, спрямованих на припинення порушень вимог Закону
України від 17.01.2002 р. «Про особливості державного регулю­
вання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з вироб­
ництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчиту­
вання»;

- Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за
порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердже­
не постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1177
та ін.

Відомчі нормативно-правові акти:

Інструкція про застосування Положення про порядок накладен­ня штрафів на суб'єктів господарської діяльності, затверджена постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 01.09.1999 р. № 1134;

наказ Державної податкової адміністрації України від 04.10.1999 р. № 542 «Про затвердження Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства»;

наказ Мінекономіки, Мінфіну, Державної податкової адміністра-


ції України, Держкомстандарту України, Держмитслужби України, Антимонопольного комітету України від 29.03.2001 р. № 67/305/ 181/286/404/3 «Про посилення боротьби з реалізацією на внут­рішньому ринку незаконно ввезених (виготовлених) товарів» та ін.

Підставами виникнення зобов'язань і відповідальності за їх невиконання може бути і договір, в якому конкретизуються передбачені законом штрафні санкції (якщо закон встановлює межу - мінімальну чи максимальну, чи не забороняє сторонам самостійно визначати розмір чи різновид певних санкцій) або встановлює не передбачені законом санкції за конкретні пору­шення договірних зобов'язань (за відсутності відповідних забо­рон у законі).

Правопорушення як фактична підстава юридичної відповідаль­ності в господарському праві також має свої особливості. Відомо, що класичним складом правопорушення є сукупність чотирьох елементів: протиправної поведінки; негативних наслідків такої по­ведінки; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та на­станням негативних наслідків; вини правопорушника. Проте в гос­подарському праві наявність всіх чотирьох елементів є необхідною для застосування, як правило, однієї форми відповідальності -відшкодування збитків. В інших випадках досить наявності лише протиправної поведінки, а у разі застосування штрафних санкцій — ще й вини. Відповідно до ГК України (ч. 2 ст. 218) закріплюється принцип презумпції вини: учасник господарських відносин пови­нен нести відповідальність за порушення встановлених законом або договором зобов'язань, якщо не доведе, що (1) ним вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопору­шення або (2) належне виконання договірних зобов'язань вияви­лося неможливим внаслідок дії непереборної сили (незвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності).

Сама протиправна поведінка як основний елемент складу гос­подарського правопорушення може виражатися у конкретному факті (недостача поставленої продукції) або в такому, що визна­ється законом негативним, загальному результаті господарської діяльності (порушення ліцензійних умов, перевищення лімітів природокористування, наприклад).

Господарсько-правова відповідальність, як і будь-яка інша юридична відповідальність, забезпечується державним примусом. Однак цей примус може проявлятися по-різному: явно (винесення господарським судом рішення про стягнення з порушника дого-


вірних зобов'язань штрафних санкцій та/або збитків) або прихова­но (відмова кредитора прийняти та оплатити продукцію неналеж­ного асортименту; відмова від пролонгації договору на новий тер­мін з огляду на порушення іншою стороною договірних зобов'я­зань протягом строку дії договору).

Характерними (видовими) ознаками господарсько-правової відповідальності є:

• сфера застосування - господарські правовідносини (госпо­
дарсько-майнові та/або господарсько-організаційні);

• юридична підстава - акти господарського законодавства та
господарські договори;

• фактичні підстави - господарське правопорушення, склад
якого залежить від виду (форми) господарсько-правової відпові­
дальності;

• презумпція вини порушника та особливість визначення вини
(про що мова йтиме далі);

• суб'єктами господарсько-правової відповідальності є учасники
господарських правовідносин (суб'єкти господарювання, суб'єкти
господарсько-організаційних повноважень, засновники та учасни­
ки господарських організацій, власники майна суб'єктів господа­
рювання; контрагенти суб'єктів господарювання за господарськи­
ми договорами);

• спрямованість господарсько-правової відповідальності пе­
реважно на майнову базу порушника і лише в окремих випадках -
на особу порушника (примусова реорганізація та примусова лік­
відація);

• змістом господарсько-правової відповідальності є заходи
впливу (санкції) - майнової (відшкодування збитків, штрафні санк­
ції, конфіскація) та/або організаційної (призупинення дії або ану­
лювання ліцензій, скасування відомостей державної реєстрації,
примусова реорганізація та ін.) спрямованості, що відбиваються на
економічних інтересах порушника;

• порядок застосування - залежно від виду та форми господар­
сько-правової відповідальності: а) судовий або претензійно-позов­
ний (статті 222-223 ГК України), б) безпосередньо кредитором в
оперативному порядку (статті 235-237 ГК України), в) спеціаль­
ний - уповноваженими органами - ст. 238 ГК України).

Господарсько-правова відповідальність - це майново-організа­ційні за змістом і юридичні за формою заходи впливу на економіч­ні інтереси учасників господарських правовідносин у разі вчинення ними господарського правопорушення.


2. Види господарсько-правової відповідальності

Господарсько-правова відповідальність - різноманітна. У 80-х ро­ках в СРСР налічувалось близько 2,5 тисяч санкцій, що застосову­валися у сфері господарювання. В умовах змішаної економіки України також застосовується велика (хоч і менша, ніж згадана) кі­лькість господарсько-правових санкцій.

Відповідно до ст. 217 ГК України, господарські санкції є право­вим засобом відповідальності у сфері господарювання. Водночас слід зазначити, що питання щодо співвідношення понять «госпо­дарсько-правова відповідальність» та «господарсько-правові санкції» є дискусійним1.

Господарсько-правові санкції можна класифікувати за різними ознаками, зокрема:

/. За критерієм змісту впливу - на грошові (сплата неустойки, господарсько-адміністративний штраф, відшкодування збитків) та натуральні (заміна неякісної продукції на якісну).

//. За критерієм безпосередньої спрямованості — на майнові (конфіскація, сплата неустойки, відшкодування збитків, господар­сько-адміністративний штраф) та організаційні (господарсько-орга­нізаційні, оперативно-господарські санкції).

///. За характером порушених відносин — на: а) санкції, що застосовуються у горизонтальних відносинах, тобто між рівнопра­вними суб'єктами господарювання (сплата неустойки або опера­тивно-господарські санкції, відшкодування збитків, оперативно-господарські санкції); б) санкції, що застосовуються у вертикаль­них відносинах, тобто між компетентним державним органом та суб'єктом господарювання (планово-госпрозрахункові санкції, адміністративно-господарські санкції); в) універсальні санкції, що застосовуються і в горизонтальних, і у вертикальних відносинах (відшкодування збитків).

IV. Залежно від виду порушених відносин - на: санкції, що за­стосовуються в договірних відносинах (відшкодування збитків,

1 Див., напр.: Советское хозяйственное право / Под общ. ред. И. Г. По-бирченко.- К.: Вища школа, 1985.- С. 263-270; Экономические санкции и дисциплина поставок.- К.: Наукова думка, 1976.- С. 27; Хозяйственное право. Общие положения.- М.: Наука, 1983.- С. 216-232; Хозяйственное право: Учебник / Под ред. акад. В. К. Mcrnvmoea.— К.: Юринком Интер, 2003.-С. 864-866.


штрафні, оперативно-господарські) і санкції, що застосовуються в позадоговірних відносинах (відшкодування збитків, адміністратив­но-господарські санкції).

V. Залежно від інституту господарського законодавства, норми якого передбачають застосування господарсько-правової відповідальності, розрізняють:

• відповідальність за порушення антимонопольно-конкурент­
ного законодавства;

• відповідальність у сфері капітального будівництва;

• відповідальність у галузі зовнішньоекономічної діяльності;

• відповідальність у галузі транспорту;

• відповідальність на ринку цінних паперів;

• та ін.

3. Функції та підстави господарсько-правової відповідальності

Господарсько-правова відповідальність як важлива складова господарського правопорядку виконує важливі функції.

Функції господарсько-правової відповідальності - це напрям­ки її дії, той господарський результат, що настає в результаті застосування господарсько-правової відповідальності.

Господарсько-правовій відповідальності притаманні як загальні (притаманні для будь-якої юридичної відповідальності), так і спеціа­льні функції (є характерними переважно для господарсько-правової відповідальності). До категорії перших належать попереджувально-стимулююча, штрафна (функція покарання за правопорушення), до категорії других - компенсаційно-відновлювальна, інформацій­на, сигналізаційна.

Попереджувально-стимулююча функція господарсько-правової відповідальності (як і будь-якої юридичної) проявляється в тому, що не лише застосування господарсько-правової відповідальності, а й сама загроза її застосування примушує учасників господарсь­ких правовідносин (насамперед суб'єктів господарювання) діяти правомірно, аби уникнути негативних наслідків в результаті засто­сування такої відповідальності. Ця функція однаковою мірою при­таманна всім видам та формам господарсько-правової відповіда­льності (господарсько-правовим санкціям).

Штрафна функція (функція покарання за вчинене правопору­шення) незначною мірою характерна для господарсько-правової


відповідальності, хоча в певних випадках відіграє значну роль (сплата штрафної неустойки, яка передбачає і сплату суми не­устойки, і повного відшкодування збитків; в окремих випадках це можуть бути господарсько-адміністративні штрафи за заборонені законом дії у сфері економічної конкуренції, якщо вони створили лише загрозу обмеження конкуренції на ринку, не завдавши шкоди її учасникам).

Компенсаційно-відновлювальна функція - як провідна (на наш погляд) в системі функцій полягає у відновленні порушеного пра­вопорядку й усуненні наслідків неправомірної поведінки суб'єкта господарювання. Завдяки застосуванню господарсько-правової відповідальності неправомірна діяльність припиняється, деформо­вані господарські зв'язки нормалізуються, спричинена шкода ком­пенсується, порушені права відновлюються, обов'язки виконують­ся, нездійснені платежі спрямовуються за призначенням, неправо­мірно отримані доходи вилучаються і т. ін. Ця функція притаманна усім видам та формам господарсько-правової відповідальності, але найбільше - відшкодуванню збитків, штрафним санкціям (сплаті неустойки).

Сигналізаційна функція - проявляється в тому, що застосування до суб'єкта господарювання господарсько-правової відповідальнос­ті є сигналом для нього про необхідність поліпшення своєї роботи з метою уникнення в майбутньому втрат від застосування такої відповідальності, а для контрагентів такого господарюючого суб'єк­та - сигналом про необхідність зважити доцільність продовження з ним договірного зв'язку або розірвання існуючого.

Роль інформаційної функції полягає в інформуванні учасників господарського життя про негаразди в діяльності їх партнерів (як­що до останніх застосовуються господарсько-правові санкції кон­тролюючими органами, контрагентами тощо), а відтак - в доціль­ності корегування своїх відносин з ними. Застосування таких санкцій до самих учасників господарського життя надає їм відповідну інформацію про можливі негаразди у власній діяльності (і відповід­но - необхідності її поліпшення) або порушення їх прав та закон­них інтересів (якщо санкції застосовуються неправомірно) і необ­хідності вжиття відповідних заходів.

Господарсько-правова відповідальність настає лише за наявності відповідних підстав. Розрізняють юридичні та фактичні підстави гослодарсько-правової відповідальності.

Юридичні підстави - той правовий документ, що характеризує певну поведінку суб'єкта господарювання як протиправну і перед-


бачає за неї форму і розмір відповідальності: такими підставами в господарському праві є закон і договір.

Фактичні підстави - це ті життєві ситуації, що характеризу­ються законом або договором як неправомірні. Такі ситуації іме­нуються складом господарського правопорушення.

Своєрідність господарсько-правової відповідальності полягає в тому, що склад господарського правопорушення залежить від виду такої відповідальності.

Якщо мова йде про відшкодування збитків, то склад правопо­рушення включає чотири елементи (умови відповідальності):

протиправну поведінку - тобто таку поведінку господарюючо­го суб'єкта, що суперечить вимогам закону або договору;

наявність збитків - втрати або пошкодження майна, зайвих (додаткових) витрат суб'єкта господарювання і неотриманого при­бутку (якщо закон не забороняє його стягувати); при цьому необ­хідно довести не лише наявність збитків, але й їх розмір;

причинний зв 'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками: при цьому враховується лише необхідний (а не випад­ковий) причинний зв'язок;

вину - в господарському праві про її наявність свідчать два еле­менти: а) наявність у суб'єкта господарських відносин реальної мож­ливості діяти правомірно і попередити настання негативних наслідків (збитків) і б) неприйняття ним усіх необхідних заходів щодо недо­пущення протиправної поведінки і попередження настання збитків.

4. Принципи, межі та строки застосування господарсько-правової відповідальності

Господарсько-правова відповідальність базується на визначе­них ГК України (ч. З ст. 216) принципах, згідно з якими:

- потерпіла сторона має право на відшкодування збитків неза­
лежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена
законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякіс­
ність продукції застосовується також незалежно від того, чи є за­
стереження про це в договорі;

- сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також
відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди
другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;

- у господарському договорі неприпустимі застереження щодо
виключення або обмеження відповідальності виробника (продав­
ця) продукції.


За загальним правилом, порушник має компенсувати негативні наслідки своєї неправомірної поведінки. Відповідно до ГК України (ч. 1 ст. 219), за невиконання або неналежне виконання господар­ських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Законом можуть встановлюватися межі господарсько-правової відповідальності (що має на меті захист майнових інтересів учас­ників господарських правовідносин) або навпаки - розмір встанов­лених законом санкцій безпосередньо не пов'язується з розміром збитків (шкоди), завданих неправомірною поведінкою учасника господарських правовідносин (що зумовлено необхідністю захисту публічних інтересів у разі, якщо конкретний розмір завданої шко­ди встановити неможливо чи наслідки неправомірної поведінки можуть настати в майбутньому).

Межі господарсько-правової відповідальності, а також випадки зменшення розміру та звільнення від відповідальності встановлю­ються ГК, ЦК, законами.

Так, засновники та учасники суб'єкта господарювання не від­повідають за зобов'язаннями цього суб'єкта, крім випадків, перед­бачених законом або установчими документами про створення да­ного суб'єкта (ч. 2 ст. 219 ГК; ч. З ст. 96 ЦК; ст. 27 Закону України від 10.07.2003 р. «Про кооперацію»).

Винятками з цього правила є випадки субсидіарної відповідаль­ності:

• учасників акціонерного товариства та товариства з обмеже­
ною відповідальністю в межах несплаченою частини акцій (вкладів)
у разі невиконання в повному обсязі свого майнового обов'язку
перед товариством (ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 152 ЦК України; ч. З ст. 24,
ч. З ст. 50 Закону України «Про господарські товариства»);

• учасників товариства з додатковою відповідальністю в одна­
ковому для всіх кратному розмірі до свого вкладу, а розмір крат­
ності встановлюється статутом товариства (ч. 4 ст. 80 ГК України,
ч. 2 ст. 151 ЦК України; ст. 65 Закону України «Про господарські
товариства»), а щодо довірчих товариств - Декретом «Про довірчі
товариства»; крім того, у разі невиконання в повному обсязі свого
майнового обов'язку перед товариством учасники ТДВ несуть
додаткову відповідальність в межах несплаченої частини своїх
вкладів;


• учасників повного товариства та повних учасників командит-
ного товариства, які відповідають за зобов'язаннями товариства
(у разі відсутності/недостатності майна останнього) усім своїм
майном, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнення
(частини 5-6 ст. 80 ГК України, ч. 1 ст. 119, ч. 1 ст. 133 ЦК України;
статті 66 і 75 Закону України «Про господарські товариства»);

• контролюючого підприємства, на яке покладається субсидіар-
на відповідальність за зобов'язаннями залежного підприємства,
якщо останнє опинилося у стані неплатоспроможності та визнане
банкрутом з вини контролюючого підприємства (ч. 7 ст. 126 ГК
України);

• членів кооперативу та учасників господарського об'єднання
в межах, встановлених статутом кооперативу/об'єднання (у разі,
якщо установчим документом такої організації закріплюються по­
ложення про субсидіарну відповідальність її членів/учасників) -
(ч. 4 ст. 123 ГК України, ч. 2 ст. 163 ЦК України).

Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяль­ність) другої сторони зобов'язання, суд, відповідно до ч. З ст. 219 ГК України, має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Крім того, за певних обставин сторона господарського зобо­в'язання може звільнятися від відповідальності навіть за наявності значних негативних наслідків від невиконання нею своїх зобо­в'язань. Такі обставини передбачаються:

• законом (підставами звільнення від відповідальності згідно
зі ст. 617 ЦК є випадок та непереборна сила, а згідно з ч. 2 ст. 218
ГК - непереборна сила);

• договором (відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України сторони
зобов'язання можуть передбачити в договорі певні обставини, які
через свій надзвичайний характер є підставою для звільнення їх
від господарської відповідальності у випадку порушення зо­
бов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення
факту виникнення таких (форс-мажорних) обставин).

Особливості має відповідальність, якщо невиконання зобов'я­зання однією стороною було викликано порушенням з боку іншої сторони. Це стосується випадків прострочення виконання, перед­бачених статтями 220 і 221 ГК України.

Так, у разі прострочення з боку боржника для останнього на­стають такі негативні наслідки: а) відповідальність перед кредито­ром (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за немож­ливість виконання, що випадково виникла після прострочення;


б) у кредитора виникає право відмовитися від прийняття виконан­ня і вимагати відшкодування збитків, якщо внаслідок прострочен­ня боржника виконання втратило інтерес для кредитора. Проте, борж­ник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Кредитор вважається таким, що прострочив виконання госпо­дарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що пе­редбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Прострочення з боку кредитора тягне для нього такі наслідки: а) у боржника виникає право вимагати від кредитора відшкодування завданих простроченням збитків, якщо кредитор не доведе, що про­строчення не спричинено умисно або через необережність його само­го або тих осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання (проте після закінчення прострочен­ня кредитора боржник відповідає за виконання на загальних підста­вах); б) у разі якщо кредитор не виконав дій, необхідних для вико­нання боржником своїх зобов'язань, за погодженням сторін допуска­ється відстрочення виконання на строк прострочення кредитора.

Господарсько-правові санкції застосовуються до порушника протягом встановлених законом строків:

• строків позовної давності, передбачених ЦК (глава 19) та ГК
(ч. 8 ст. 269, частини 2-6 ст. 315, ч. З ст. 322, ч. 5 ст. 324) - у разі
застосування судового (претензійно-позовного) порядку;

• спеціальних строків, що встановлюються ГК та/або спеціаль­
ними законами у разі застосування адміністративно-господарських
санкцій (ст. 250 ГК України), заходів відповідальності за пору­
шення антимонопольно-конкурентного законодавства (ст. 42 За­
кону України «Про захист економічної конкуренції»).

Статтею 222 ГК України передбачається досудовий порядок реа­лізації господарсько-правової відповідальності, відповідно до якого:

• учасники господарських відносин, що порушили майнові
права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити
їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду;

• у разі необхідності відшкодування збитків або застосування
інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа -
учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси
порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з поруш­
ником цих прав або інтересів вправі (якщо інше не встановлено


законом) надіслати йому рекомендованим чи цінним листом (або вручити під розписку) підписану повноважною особою претензію із зазначенням передбачених законом відомостей (реквізитів), а саме:

- повного найменування і поштових реквізитів заявника претензії
та особи (осіб), якій претензія пред'являється;

- дати пред'явлення і номеру претензії;

- обставин, на підставі яких пред'явлено претензію;

- доказів, що підтверджують ці обставини;

- вимог заявника з посиланням на нормативні акти;

- суми претензії та її розрахунку, якщо претензія підлягає гро­
шовій оцінці;

- платіжних реквізитів заявника претензії;

- переліку документів, що додаються до претензії.

 

• Претензія має бути розглянута з дотриманням таких вимог:
а) протягом місячного терміну з дня її одержання, якщо інший
строк не встановлено законом; б) обґрунтовані вимоги заявника
одержувач претензії зобов'язаний задовольнити; в) при розгляді
претензії сторони у разі необхідності повинні звірити розрахунки,
провести експертизу або вчинити інші дії для забезпечення досу-
дового врегулювання спору; г) про результати розгляду претензії
заявник має бути повідомлений письмово; при цьому відповідь на
претензію підписується повноважною особою або представником
одержувача претензії та надсилається заявникові рекомендованим
або цінним листом, або вручається йому під розписку.

• У разі порушення встановлених строків розгляду претензії
або залишення її без відповіді суд при вирішенні господарського
спору стягує в доход держави з винної особи штраф у розмірі,
встановленому законом.

5. Форми господарсько-правової відповідальності

Розрізняють різні форми господарсько-правової відповідальності — залежно від характеру та спрямованості впливу, механізму реаліза­ції, фактичних підстав застосування. В юридичній літературі немає єдиної точки зору щодо кількості форм господарсько-правової від­повідальності. Відповідно до однієї з доктринальних класифікацій, яка дається в навчальному посібнику «Господарське право: Практи­кум»1, формами господарсько-правової відповідальності є:

• Господарське право: Практикум: Навчальний посібник. -К.:Юрін-ком Інтер, 2001- С 200.


відшкодування збитків;

сплата неустойки;

конфіскація як вид господарсько-правових санкцій;

господарсько-адміністративні штрафи;

оперативно-господарські санкції;

планово-госпрозрахункові (оціночні) санкції;

господарсько-організаційні санкції. У ГК України законодавець закріпив лише чотири форми гос­подарсько-правової відповідальності, назвавши їх видами госпо­дарсько-правових санкцій: відшкодування збитків, штрафні санк­ції, оперативно-господарські санкції, адміністративно-господарські санкції. При цьому проявами адміністративно-господарських санк­цій, відповідно до ГК, є санкції майнового характеру (вилучення майна/прибутку, що за своїми правовими наслідками подібне до конфіскації; адміністративно-господарські штрафи) та організацій­ного характеру (зупинення дії або анулювання ліцензій, скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання та ін.). Крім того, перелік адміністративно-господарських санкцій, перед­бачених ст. 239 ГК України, є відкритим, а відтак - доцільною буде характеристика форм господарсько-правової відповідальності, за­значених у вищенаведеній доктринальній класифікації.

Відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учас­ника господарських правовідносин за рахунок іншого суб'єктаправопорушника.

Ця форма відповідальності передбачається як Господарським кодексом України (статті 224-229), так і Цивільним Кодексом (статті 623-624, глава 82), численними законами, в т. ч. Законом України від 06.04.2000 р. «Про майнову відповідальність за пору­шення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об'єктів».

Позитивні риси і недоліки цієї форми господарсько-правової відповідальності:

позитивні риси: є універсальною (застосовується і в горизон­
тальних, і у вертикальних відносинах, договірних та позадоговір­
них); передбачається законом, а, отже, не потребує спеціальної
згадки про неї в договорі;

недоліки: складна для застосування форма господарсько-
правової відповідальності: а) важко довести факт наявності збитків,
їх обсяг (збитки можуть виникнути через значний проміжок часу; до
того ж існуючі методики визначення складу і розміру збитків є недо­
сконалими); б) необхідно довести наявність всіх чотирьох елементів


складу правопорушення - протиправну поведінку особи, що заподі­яла збитки; наявність збитків, їх склад і розмір; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і заподіяними збитками; вину пору­шника (питання доведення вини порушника постає у тих випадках, коли він намагається довести відповідно до ч. 2 ст. 218 наявність підстав, що виключають його відповідальність).

Склад збитків визначається статтями 224—225 Господарського ко­дексу України. Це: 1) вартість втраченого, пошкодженого або знище­ного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; 2) додат­кові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; 3) неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; 4) матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Слід мати на увазі, що в господарському праві застосовується як принцип повного відшкодування збитків, так і обмеження засто­сування цього принципу, що відбувається шляхом: а) заборони стя­гувати певну складову збитків (за порушення зобов'язань за дого­вором підряду на капітальне будівництво з відповідальної сторони можуть бути стягнуті збитки, що виразилися у зроблених другою стороною витратах, у втраті або пошкодженні її майна - ч. 2 ст. 322 ГК); б) заборони стягувати збитки взагалі (у разі застосування ви­ключної неустойки); в) обмеження іншим шляхом (відповідно до ст. 325 Кодексу торговельного мореплавства, відповідальність судно­власника за його договірними обмежується щодо будь-яких вимог, крім викликаних втратою або пошкодженням життя, встановленою цим кодексом сумою, розмір якої залежить від місткості судна).

При визначенні розміру збитків застосовуються такі правила визначення їх розміру:

а) у разі задоволення боржником у добровільному порядку
вимоги сторони, яка зазнала збитків, зазвичай (якщо інше не перед­
бачено законом або договором) враховуються ціни, що існували за
місцем виконання зобов'язання на день задоволення вимоги;

б) у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку,
враховуються ціни, що існували на день подання до суду від­
повідного позову про стягнення збитків.

Проте суд може задовольнити вимогу про відшкодування збит­ків, виходячи з конкретних обставин, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.


Сторони господарського зобов'язання мають право за взаєм­ною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсотко­вих ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визна­чений законом.

Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватися мето­дики визначення розміру відшкодування збитків у сфері гос­подарювання, проте досі такий документ Урядом не розроблений. Через відсутність відповідного документа Кабінету Міністрів Ук­раїни може застосовуватися схвалена 21 грудня 1999 р. Держав­ною комісією Ради Міністрів СРСР з економічної реформи Тимча­сова методика визначення розміру шкоди (збитків), яка завдана порушенням господарських договорів. Водночас, слід підкресли­ти, ця методика є застарілою, оскільки була розрахована на умови господарювання за планово-розподільчої економіки.

У разі заподіяння збитків одночасно кількома учасниками гос­подарських відносин кожний з них зобов'язаний відшкодувати збитки суб'єктові, якому завдано збитків, відповідно до вимог статті 196 ГК та статей 543-544 ЦК (якщо, наприклад, завдання збитків покупцеві за договором поставки було завдано в результаті невиконання контрагентами постачальника договірних зобов'язань).

Учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути у порядку регресу збитки з третіх осіб. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єк­тів господарювання або стягнути збитки з винних працівників під­приємства відповідно до вимог законодавства про працю.

ГК встановлює особливості відшкодування збитків у разі порушення грошових зобов'язань (ст. 229), передбачаючи, що: 1) учасник господарських відносин у разі порушення ним грошо­вого зобов'язання не звільняється від відповідальності через не­можливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завда­ні невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до встановлених законом вимог; 2) обчислення розміру збитків здійснюється у валюті, в якій провадилися або повинні бу­ти проведені розрахунки між сторонами, якщо інше не встановле­но законом; 3) у разі висунення вимог щодо відшкодування збит­ків в іноземній валюті кредитором повинен бути зазначений гро-


шовий еквівалент суми збитків у гривнях за офіційним курсом На­ціонального банку України на день висунення вимог.

Відшкодування збитків застосовується в претензійно-позовному порядку.

Штрафні санкції (неустойка).

Назва цієї форми відповідальності не уніфікована, оскільки зако­нодавець по-різному її визначає:

неустойка в широкому розумінні - традиційне визначення, що застосовувалося старим ЦК УРСР (статті 179-180, 204) і передба­чається новим Цивільним кодексом України (статті 549-552, 624);

штрафні санкції (поняття, що використовується в господарсь­ко-правовій літературі1, в Господарському кодексі (статті 230-234) і включає неустойку у вузькому розумінні, неустойку-штраф, не­устойку-пеню.

Аналіз згаданих положень ГК і ЦК дозволяє зробити висновок про змістовну ідентичність понять неустойки за Цивільним кодек­сом і штрафних санкцій за Господарським кодексом.

Неустойка (штрафні санкції) - це визначена законом або до­говором грошова сума, яку боржник сплачує кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання договірних зобов 'язань.

Позитиви і негативи штрафних санкцій (неустойки):

позитиви: швидкість (скорочений строк позовної давності -шість місяців) та зручність застосування (незалежно від наявності збитків);

негативи: обмежена сфера застосування - лише договірні від­носини.

Види неустойки (штрафних санкцій):

-за юридичними підставами: законна (передбачається в законі), договірна (передбачається в договорі), законно-договірна (перед­бачається в законі, і розмір її коригується договором в межах, не заборонених законом);

- за співвідношенням стягнення неустойки та відшкодування збитків: залікова (стягується неустойка, а збитки - в частині, не покритій неустойкою); альтернативна (на вибір кредитора стягу­ється неустойка або відшкодовуються збитки); виключна (стягу-

Див.: Советское хозяйственное право / Под ред. К Г. Побирченко,- К.: Вища школа, 1985,- С. 270-271; Щербина В. С. Господарське право України: Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2001.- С. 166-167; Хозяйственное право: Учебник / Под общ. ред. академика Мамутова В. К.~ К.: Юринком Интер, 2002.- С. 874-875.


ється лише неустойка, збитки не підлягають відшкодуванню); штрафна (стягується неустойка і повністю відшкодовуються збитки). Цивільним кодексом передбачається штрафна неустойка, якщо інше не передбачено законом та договором (ч. 2 ст. 552). Водночас Господарський кодекс закріплює традиційне (таке, що передбача­лося ще в ЦК УРСР і широко застосовується в зарубіжному зако­нодавстві) правило, відповідно до якого загальним правилом є за­стосування залікової неустойки, якщо інше не передбачено зако­ном або договором (ст. 232).

Форми неустойки (штрафних санкцій):

в процентному відношенні до суми порушеного зобов'язання незалежно від строку прострочення (наприклад, 20% вартості по­ставленої продукції, що не відповідає вимогам щодо її якості);

в процентному відношенні до суми порушеного зобов'язання залежно від строку прострочення (наприклад, 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочення);

в твердій сумі (застосовується рідко через інфляційні процеси в економіці);

в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Неустойка стягується в претензійно-позовному порядку. Гос­подарський кодекс (ст. 233) передбачає можливість зменшення розміру штрафних санкцій судом у разі, якщо: 1) належні до спла­ти штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками креди­тора (при цьому має враховуватися ступінь виконання зобов'я­зання боржником, майновий стан сторін, їх майнові та інші інтере­си, що заслуговують на увагу); 2) якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Оперативно-господарські санкції - це передбачені законодав­ством заходи економічного впливу кредитора на господарюючого суб'єкта-боржника (правопорушника), спрямовані на попередження або зменшення втрат кредитора від порушень боржника.

Характерні риси цих санкцій:

застосовуються лише в господарсько-договірних відносинах; застосовуються на розсуд кредитора; передбачаються законом або договором; мета застосування - захист інтересів кредитора; виражаються переважно у заходах організаційного харак­теру;

юридичні підстави застосування - договір; фактичні підстави - невиконання (неналежне виконання до­говірних зобов'язань).


Відкритий перелік оперативно-господарських санкцій, що їх сторони можуть застосовувати з відповідною фіксацією в догово­рі, передбачений ч. 1 ст. 236 ГК України:

• одностороння відмова від виконання свого зобов'язання
управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це -
у разі порушення зобов'язання другою стороною;

• відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналеж­
ним чином або достроково виконано боржником без згоди другої
сторони;

• відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт
внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, при­
пинення видачі банківських позичок тощо;

• відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття по­
дальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною,
або повернення в односторонньому порядку виконаного кредито­
ром за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцепт­
ному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);

• встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додат­
кових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка
порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт,
послуг), переведення платника на попередню оплату продукції
(робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

• відмова від встановлення на майбутнє господарських відно­
син із стороною, яка порушує зобов'язання.

Планово-госпрозрахункові санкції - це передбачені чинним за­конодавством заходи економічного впливу на господарюючого суб 'єкта в зв 'язку з порушенням ним планових нормативів і плано­вих завдань:

підвищення тарифу (розміру плати) за понадлімітне викорис­тання природних ресурсів, електроенергії;

позбавлення пільг (наприклад, податкових) у зв'язку з пору­шенням умов їх надання;

виключення із звітності даних про продукцію, виготовлену з порушенням ДСТ (державних стандартів), ДБНП (державних бу­дівельних норм та правил);

віднесення на прибуток, що залишається у розпорядженні гос­подарюючого суб'єкта, недонарахованої амортизації у випадках дострокового списання основних фондів (за винятком передбаче­них законом випадків вимушеного списання).

Механізм застосування: планово-госпрозрахункові санкції за­стосовуються самим суб'єктом господарювання - правопорушни-


ком, а у разі, якщо він цього не зробить,- компетентними органа­ми, що виявили факт правопорушення.

Підстави застосування планово-госпрозрахункових санкцій: юри­дичні - закон; фактичні - протиправна поведінка.

Адміністративно-господарські санкції - це заходи організа­ційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припи­нення правопорушення суб'єктом господарювання та ліквідацію його наслідків, що застосовуються уповноваженими органами держав­ної влади або органами місцевого самоврядування у передбачених законом випадках.

Характерні риси цих санкцій:

• застосовуються у вертикальних відносинах;

• юридичні підстави застосування - закон (у т. ч. гл. 27 ГК),
фактичні - неправомірна поведінка;

• відкритий перелік таких санкцій передбачений ст. 239 ГК
України;

• порядок застосування - здебільшого адміністративний (за рі­
шенням компетентних органів), у ряді випадків - судовий;

• у разі застосування санкцій законом (у т. ч. ст. 249 ГК) перед­
бачаються гарантії прав суб'єктів господарювання, зокрема: а) право
на оскарження до суду рішення будь-якого органу державної влади
або органу місцевого самоврядування щодо застосування до нього
адміністративно-господарських санкцій; б) право на відшкодування в
передбаченому законом порядку збитків, завданих у зв'язку з непра­
вомірним застосуванням адміністративно-господарських санкцій;

• спеціальні строки застосування таких санкцій: відповідно до
ст. 250 ГК адміністративно-господарські санкції можуть бути за­
стосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але
не пізніш як через один рік з дня порушення, якщо інше не перед­
бачено спеціальними законами (зокрема, ст. 42 Закону «Про за­
хист економічної конкуренції»).

Залежно від характеру спрямування адміністративно-господар­ські санкції можуть бути господарсько-організаційними та адміні­стративно-майновими.

Господарсько-організаційні санкції - це передбачені законом заходи організаційного впливу (обмеження) на суб'єкта господа­рювання, що застосовуються компетентними державними орга­нами або за їх ініціативою судом у передбачених законом випадках.

До них належать:

- обмеження або призупинення діяльності господарюючого су­б'єкта до усунення виявлених в його діяльності недоліків (у разі


недотримання вимог екологічного законодавства, санітарно-епідеміо­логічних правил - ст. 246 ГК);

- призупинення дії ліцензії (патенту);

- скасування ліцензій (ст. 21 Закону від 01.06.2000 р. «Про лі­
цензування певних видів господарської діяльності»);

- скасування державної реєстрації (ст. 248 ГК);

- примусова реорганізація (в зв'язку з допущеним суб'єктом
підприємницької діяльності - монополістом на ринку певного то­
вару - монополістичного правопорушення - частини 3-5 ст. 40 ГК);

- застосування антидемпінгових заходів (ст. 244 ГК);

- припинення експортно-імпортних операцій (ст. 245 ГК);

- зупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання
(ст. 243 ГК);

- застосування індивідуального режиму ліцензування;

- примусова ліквідація (у разі скасування державної реєстрації;
скасування ліцензій, якщо вся діяльність господарської організації
ліцензується; визнання суб'єкта підприємницької діяльності банк­
рутом, якщо після погашення його боргів у нього не залишилося
майна, необхідного для продовження своєї попередньої діяльності).

Механізм застосування господарсько-організаційних санкцій залежить від їх різновиду: а) адміністративний порядок (за рішен­ням компетентних органів) передбачений щодо більшості санкцій, в т. ч. таких, як: тимчасове призупинення діяльності суб'єкта гос­подарювання до усунення виявлених порушень; призупинення дії та скасування ліцензій; застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індиві­дуального режиму ліцензування; примусова реорганізація; б) су­довий порядок - передбачається щодо скасування відомостей дер­жавної реєстрації та примусової ліквідації.

Адміністративно-матовими санкціями є передбачені законом заходи майнового впливу на порушника, що застосовуються ком­петентними державними органами (щодо конфіскації - судом) у передбачених законом випадках. До таких санкцій належать: гос­подарсько-адміністративний штраф; господарська конфіскація; безоплатне вилучення майна з метою його знищення; стягнення зборів (обов'язкових платежів) та ін.

Господарсько-адміністративний штраф - це грошова сума, що сплачується до державного бюджету суб'єктом господарю­вання - правопорушником у передбачених законом випадках.

Форми господарсько-адміністративного штрафу:

• в процентному або кратному відношенні до суми порушення;


• в певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів гро­
мадян.

Застосовується: а) лише у вертикальних відносинах, б) за по­становою компетентних органів (антимонопольних - за порушення антимонопольного та конкурентного законодавства, санітарно-епідеміологічної служби - за порушення санітарно-епідеміоло­гічних вимог, державних органів контролю за цінами - за пору­шення державної дисципліни цін і т. ін., в) без дотримання претензійного порядку, г) за наявності лише протиправної поведінки (фактична підстава), д) юридична підстава - закон.

Конфіскація - це безоплатне вилучення в доход бюджету майна (коштів) суб'єкта господарювання - правопорушника у ви­падках, прямо передбачених законом.

Випадки застосування конфіскації:

• визнання недійсним господарського зобов'язання як такого,
що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави
та суспільства (ч. 1 ст. 208);

• здійснення комерційним банком забороненої законом ви­
робничої діяльності (ст. 48 Закону «Про банки і банківську діяль­
ність);

• у сфері ціноутворення (зокрема, щодо підприємств-монопо-
лістів, ціни на продукцію яких регулюються державою) та в де­
яких інших випадках;

• у сфері антимонопольно-конкурентного регулювання; так,
відповідно до ст. 253 ГК, підлягає безоплатному вилученню до
Державного бюджету України прибуток (доход), незаконно одер­
жаний суб'єктами підприємницької діяльності в результаті пору­
шення статей 29 (зловживання монопольним становищем на ринку),
30 (укладення антиконкурентних угод) і 32 (актів недобросовісної
конкуренції);

• у сфері оподаткування; так, відповідно до ст. 240 ГК, підля­
гають вилученню в доход відповідного бюджету прибуток (доход),
одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення вста­
новлених законодавством правил здійснення господарської діяль­
ності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу)
чи суми податку, несплаченого за прихований об'єкт оподатку­
вання; крім того, з порушника стягується у випадках і порядку,
передбачених законом, штраф, але не більш як у двократному роз­
мірі вилученої суми, а у разі повторного порушення протягом року
після застосування цієї санкції - у трикратному розмірі вилученої
суми.


Юридичною підставою застосування конфіскації є лише закон; фактичні підстави - протиправна поведінка, а у випадку виконан­ня зобов'язання, визнаного недійсним як такого, що завідомо су­перечить інтересам держави та суспільства,- ще й вина (прямий умисел) порушника.

Конфіскація застосовується в судовому порядку за позовами компетентних органів (податкових, контрольно-ревізійних тощо).

До конфіскації подібний такий різновид адміністративно-господарських санкцій, як вилучення майна (товарів), що непра­вомірно виготовлене чи неправомірно використовується, з метою його знищення. Можливість застосування подібних заходів впливу на правопорушника передбачена конкурентним законодавством (ст. 254 ГК; ст. 25 Закону «Про захист від недобросовісної конку­ренції», ст. 9 Закон України від 17.01.2002 р. «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазер­них систем зчитування»).

Так, відповідно до ст. 254 ГК і ст. 25 Закону «Про захист від недобросовісної конкуренції», у разі встановлення факту непра­вомірного використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки або факту копіювання виробів заінтересовані особи можуть звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про вилучення в судовому порядку товарів з неправомірно використаним позначенням або копій виробів іншого суб'єкта господарювання як у виробника, так і у продавця. Вилучення таких товарів (копій виробів іншого суб'єкта господарювання) в установленому Урядом порядку за­стосовується у разі, якщо можливість змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання не може бути усунена іншим шляхом.

Згідно із Законом України від 17.01.2002 р. «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазер­них систем зчитування» (ст. 9) до порушників порядку здійснення такої діяльності можуть бути застосовані додаткові заходи, в т. ч. опечатування та/або вилучення дисків для лазерних систем зчиту­вання, вироблених, імпортованих або тих, що експортуються з по­рушенням вимог зазначеного Закону, обладнання та сировини для їх виробництва, що не відповідають встановленим законом вимо­гам. Порядок вилучення регулюється постановою Кабінету Мініст­рів України від 17.05.2002 р. № 675.


Контрольні запитання

1. У чому полягає специфіка господарсько-правової відповідальності як різно­
виду юридичної відповідальності?

2. Яким чином проявляється державний примус у господарсько-правовій від­
повідальності?

3. Чи має особливості склад правопорушення для застосування господарсько-
правової відповідальності?

4. Відповідно до яких принципів має застосовуватися господарсько-правова
відповідальність?

5. Назвіть функції господарсько-правової відповідальності, виділивши загальні
(характерні для будь-якого виду юридичної відповідальності) та спеціальні (прита­
манні переважно господарсько-правовій відповідальності).

6. У чому полягає особливість юридичних підстав застосування господарсько-
правової відповідальності?

7. Чим відрізняються юридичні підстави застосування господарсько-правової
відповідальності від фактичних підстав?

8. В якому порядку застосовується господарсько-правова відповідальність?

9. Протягом яких строків застосовується господарсько-правова відповідальність?

 

10. Чи є межі застосування господарсько-правової відповідальності?

11. Як співвідносяться поняття «господарсько-правова відповідальність» і
«господарсько-правові санкції»?

12. Які Ви знаєте класифікації господарсько-правової відповідальності (гос­
подарсько-правових санкцій)?

13. Чим відрізняється легальна (відповідно до Господарського кодексу) і
доктринальна класифікація господарсько-правових санкцій?

14. Які форми господарсько-правової відповідальності застосовуються в до­
говірних відносинах?

15. Порівняйте поняття «штрафні санкції» і «неустойка».

16. В чому переваги і недоліки відшкодування збитків як форми господарсько-
правової відповідальності?

17. В яких випадках і в якому порядку застосовуються штрафні санкції?

18. Чим відрізняється неустойка як форма цивільно-правової відповідальнос­
ті від штрафних санкцій як форми господарсько-правової відповідальності?

19. Які форми господарсько-правової відповідальності застосовуються у вер­
тикальних відносинах?

20. Чи можна класифікувати адміністративно-господарські санкції за критері­
єм характеру і спрямованості впливу? Обґрунтуйте відповідь.

21. За яких умов і в якому порядку застосовуються оперативно-господарські
санкції?

22. Чим відрізняється конфіскація майна (доходу/прибутку) від вилучення
продукції, виробленої з порушенням встановленого законом порядку (небезпечної
для життя і здоров'я людей; контрафактної, тобто виготовленої з незаконним ви­
користанням чужої промислової власності)?

23. Які характерні ознаки планово-госпрозрахункових санкцій?

24. Чим відрізняється штраф як форма неустойки (штрафних санкцій) від гос­
подарсько-адміністративного штрафу?


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.06 сек.)