Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство

Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство - це така судова процедура, основним призначенням якої є ліквідація ви­знаної судом заборгованості банкрута шляхом продажу майна банкрута та проведення розрахунків по його боргах. Тривалість ліквідаційної процедури - дванадцять місяців, яка може бути про­довжена арбітражним судом ще на шість місяців.

Ліквідатор - фізична особа, яка організовує здійснення лікві­даційної процедури та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів. Порядок його призначення та вимоги до канди­дата ті ж самі, що передбачені щодо керуючого санацією.

Ліквідаційна комісія (її склад) призначається господарським су­дом за клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів.

^Ліквідатор виконує такі повноваження:

• здійснює функції органів управління (керівника) банкрута;

• приймає до свого відання майно банкрута, управляє та роз­
поряджається ним;

• здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута;

• вживає заходів щодо виявлення та повернення майна банк­
рута, що знаходиться у третіх осіб (включаючи дебіторську забор­
гованість);

• очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу
(усі види майнових активів банкрута, які належать йому на праві
повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної
процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури);

• звільняє працівників банкрута згідно з трудовим законодав­
ством;

• заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявле­
них до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями,
які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є не-
оплаченими;

• подає до господарського суду заяви про визнання недійсними
угод боржника, укладених до порушення провадження у справі
про банкрутство, не виконаних повністю чи частково, за наявності
передбачених Законом підстав (якщо: виконання договору завдає
збитків боржникові; договір є довгостроковим (понад рік); вико­
нання договору створює умови, що перешкоджають відновленню
платоспроможності боржника);

• вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повер­
нення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

• реалізує майно банкрута в установленому порядку (опові­
щення через засоби масової інформації про погоджений з коміте­
том кредиторів порядок продажу майна банкрута, склад, умови та
строки придбання майна; застосування, як правило, конкурентних
способів продажу майна; акумуляція коштів, отриманих від про­
дажу майна банкрута, на основному рахунку боржника) та здійс­
нює інші повноваження.

Наявні та отримані від продажу майна та інші кошти банкрута спрямовуються на задоволення вимог кредиторів відповідно до черговості.

В першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою;

б) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкру­
та, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого для цієї мети;

в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що
пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку,- у розмірі
всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб;

г) витрати, пов'язані з провадженням справи про банкрутство в
господарському суді та роботою ліквідаційної комісії.

У другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із:

а) зобов'язань банкрута перед своїми працівниками (за винят­
ком повернення внесків членів трудового колективу до статутного
фонду підприємства);

б) зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю
та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів
у встановленому законом порядку;

в) вимоги громадян-довірителів (вкладників) довірчих това­
риств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залуча­
ють майно (кошти) довірителів (вкладників).

У третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати подат­ків та інших обов'язкових платежів, а також вимоги центрально­го органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом.

У четверту чергу задовольняються всі включені до реєстру вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у т. ч. і вимоги креди­торів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження май­ном боржника чи в процедурі санації боржника.

У п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підпри­ємства.

У шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Юридичне значення черговості задоволення вимог кредиторів: вимоги кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог попередньої черги; у разі недостатності коштів банкрута для задоволення всіх вимог кредиторів однієї черги ви­моги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кож­ному кредиторові однієї черги. Вимоги, не задоволені за недостат­ністю майна, вважаються погашеними.

Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор складає звіт та ліквідаційний баланс, які з врахуванням думки чле­нів комітету кредиторів затверджуються господарським судом. На­слідки затвердження ліквідаційного балансу: а) якщо за результата­ми ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна банкрута або майна, що залишилося, не вистачає для функціонування банкрута відповідно до вимог законодавства,-виноситься ухвала про ліквідацію юридичної особи-банкрута; б) якщо після розрахунків по боргах у банкрута залишилося майно, достатнє (згідно із законодавством) для його функціонування, він вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність.

Незатвердження звіту ліквідатора може мати місце у разі, якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, необ­хідні для задоволення вимог кредиторів. В такому випадку вино­ситься ухвала про призначення нового ліквідатора, який очолює ліквідаційну комісію і забезпечує виконання покладених на нього функцій.

Зазначений порядок відновлення платоспроможності боржни­ка або визнання його банкрутом є загальним. Особливості про­цедури банкрутства встановлені Законом для окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності - містоутворюючих під­приємств, особливо небезпечних підприємств, страховиків, сіль­ськогосподарських підприємств, професійних учасників цінних паперів, індивідуальних підприємців, селянського (фермерсько­го) господарства, відсутнього боржника та боржника, що ліквіду­ється власником, а також передбачені особливості провадження санації боржника його керівником.

Контрольні запитання

1. У чому полягає призначення Інституту банкрутства?

2. Які ознаки банкрутства?

3. Розкрийте поняття «суб'єкт банкрутства».

4. Назвіть матеріально-правові та процесуально-правові підстави порушення
провадження справи про банкрутство?

5. В яких судах розглядаються справи про банкрутство?

в. Чи може Ініціювати порушення провадження справи про банкрутство сам боржник?

7. Які категорії осіб беруть (можуть брати) участь у справі про банкрутство?

8. Назвіть категорії суб'єктів господарських правовідносин, які не можуть бути
визнані банкрутом. Обґрунтуйте відповідь.

9. Які стадії можна виділити в процесі провадження справи про банкрутство?

10. У чому полягає роль кредиторів у справі про банкрутство? В якій формі
вони діють? Як приймають рішення, що мають значення у справі, зокрема, щодо
запровадження певних судових процедур та призначення арбітражного керуючого
(розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора)?

11. Які судові процедури застосовуються у справі про банкрутство? Яке їх
призначення?

12. Яка Із судових процедур є обов'язковою у справі про банкрутство? Обґрун­
туйте ВІДПОВІДЬ.

13. За наявності яких підстав припиняється провадження у справі про банк­
рутство?

14. Розкрийте зміст та порядок ведення процедури санації у справі про
банкрутство.

15. Чим відрізняється мирова угода від решти судових процедур у справі про
банкрутство?

16. За наявності яких умов і в якому порядку запроваджується ліквідаційна
процедура? Яка особа її очолює? Яке призначення ліквідаційної процедури?

17. В чому полягають правові наслідки визнання боржника банкрутом?

18. Відповідно до якої черговості покриваються борги банкрута?

19. Чим завершується ліквідаційна процедура?

20. Чи може суб'єкт господарювання, визнаний банкрутом, продовжити свою
господарську діяльність після завершення ліквідаційної процедури?

Нормативні акти

Господарський кодекс України (глава 23 «Визнання суб'єкта підприємницької діяль­ності банкрутом» - статті 209-215).

Поиск по сайту: