Зміст господарського договору

Однією з характерних рис господарського договору є його особ­ливий зміст, спрямований на забезпечення господарських потреб його сторін.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну та/або припинення господарських зобов'язань (ч. 1 ст. 180 ГК України). Умови господарського договору можуть належати до різних типів (видів). За критерієм обов'язковості (необов'яз­ковості) розрізняють обов'язкові (мають включатися до договору відповідно до вимог законодавства) та необов 'язкові (включають­ся до договору за погодженням сторін). За ознакою впливу на юридичну силу договору та відповідності умов певному виду до­говору виділяють: істотні умови, звичайні умови та випадкові умови.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін має бути досягнута згода. Відповідно до ч. З ст. 180 ГК України істотними (тобто такими, які сторони зобов'язані пого­дити у будь-якому разі та включити у договір) є предмет, ціна та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визна­чати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість про­дукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'яз­кових для сторін нормативних документів (державних стандартів, норм та правил, технічних умов та інших, зазначених у ст. 15 ГК), а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, вста­новленому ГК України. Відповідно до статей 189-191 ГК в госпо­дарських зобов'язаннях можуть застосовуватися такі види цін:

• вільні ціни (встановлюються за погодженням сторін і віддзер­
калюють закріплений в ст. 627 ЦК України принцип свободи дого­
вору); встановлення вільних цін є загальним правилом ціноутво­
рення в господарських зобов'язаннях, за винятком випадків обов'яз­
кового застосування інших (насамперед, державних цін); сторони
також, як правило, є вільними й у визначенні (за їх згодою) у госпо­
дарському договорі доплат до встановленої ціни за продукцію (ро­
боти, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки
порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України);

• державні ціни, в т. ч. фіксовані (встановлені в твердій сумі) та
регульовані (із встановленням граничного рівня цін або граничного
відхилення від державних фіксованих цін) ч. З ст. 189 ГК;

• комунальні ціни, в т. ч. фіксовані (встановлені в твердій сумі) та регульовані (із встановленням граничного рівня цін або гранич­ного відхилення від державних фіксованих цін); застосовуються, зокрема, у відносинах між комунальними підприємствами (части­ни 4-6 ст. 191 ГК України).

Умови договору щодо ціни мають відповідати вимогам конку­рентно-антимонопольного законодавства. У разі визнання пого­дженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує такі вимоги, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умо­ви договору щодо ціни (ч. 6 ст. 180 ГК України).

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого іс­нують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору (на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного дого­вору, якщо договором не передбачено інше). Крім строку дії догово­ру (як загального строку) розрізняють проміжні договірні строки (строки виконання окремих етапів робіт, поставки продукції тощо).

Звичайними є такі умови господарського договору, які є харак­терними для певного його виду, але відсутність яких у договорі не впливає на його юридичну силу (наприклад, умови договору по­ставки щодо асортименту, номенклатури товарів, що включаються в договір зазвичай за згодою сторін - ч. 2 ст. 266 ГК України).

До випадкових слід віднести ті умови господарського договору, що віддзеркалюють специфіку договірного зв'язку між його сто­ронами, але не впливають на юридичну силу договору і навіть не є характерними для того виду договору, до складу якого вони вклю­чені (наприклад, умови про забезпечення працівників підрядника харчуванням та помешканням на час виконання робіт за догово­ром підряду на капітальне будівництво).

Хоча закон вимагає, щоб у господарському договорі мали бути зафіксовані істотні умови договору, а також умови, що визнаються обов'язковими нормами спеціального законодавства (антимонопо­льно-конкурентного, спрямованого на захист інтересів споживачів та/або національних товаровиробників), проте в сучасних умовах господарювання сторонам при укладенні будь-якого договору до­цільно також керуватися найбільш поширеними моделями догово­рів певного виду з врахуванням своїх інтересів.

Універсальна модель господарського договору, що забезпечує належний захист інтересів його сторін, передбачає необхідність включення до нього умов щодо:

— предмета договору, його кількісних та якісних характеристик;

- строку дії договору та строків його виконання;

- суми договору та ціни одиниці виміру (тонни, літра, метра,
штуки тощо);

- порядку виконання та порядку передачі-приймання виконання;

- порядку та форм платежів;

- відповідальності за невиконання (неналежне виконання) сторо­
нами договірних зобов'язань;

- обставин, що виключають відповідальність сторін за невико­
нання (неналежне виконання) сторонами договірних зобов'язань
(форс-мажор);

- способів забезпечення належного виконання договірних зобо­
в'язань (застава, гарантія тощо);

- порядку розгляду спорів, що випливають з господарського до­
говору, в т. ч. визначення юрисдикційного органу, а щодо зовнішньо­
економічних контрактів - країни, законодавство якої застосовувати­
меться під час розгляду спору.

Універсальні моделі господарського договору певного виду можуть передбачатися актами рекомендаційного характеру. Так, наприклад, модель договору підряду на капітальне будівництво міститься в Положенні про підрядні контракти в будівництві Ук­раїни, що було затверджене науково-технічною радою Мінбудар-хітектури України 15 грудня 1993 р. (протокол № 9). Різні моделі договорів на реалізацію товарів (договору поставки) передбачені правилами ІНКОТЕРМС, порядок застосування яких в Україні за­кріплений Указом Президента України від 4 жовтня 1994 р. «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних тер­мінів (ІНКОТЕРМС)» та ст. 265 ГК.

6. Форма господарського договору

Господарський договір укладається, як правило, в письмовій формі (ч. 1 ст. 181 ГК України, ст. 208 ЦК України), що зумовлено низкою чинників і, насамперед, необхідністю ведення бухгалтер­ського обліку та звітності суб'єктами господарських правовідно­син, захистом інтересів сторін договору.

Усна форма застосовується як виняток щодо договорів (двосто­ронніх та багатосторонніх правочинів), що повністю виконуються під час їх укладання (ч. 1 ст. 206 ЦК України), крім правочинів, що підлягають державній реєстрації та/або нотаріальному посвідчен­ню, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми

має наслідком їх недійсність. Проте у такому випадку організації-юридичній особі, яка сплатила товари чи послуги, обов'язково ін­шою стороною має бути виданий документ, що підтверджує під­ставу сплати та суму одержаних грошових коштів (ч. 2 ст. 206 ЦК України).

Розрізняють кілька модифікацій письмової форми, що застосо­вуються при укладанні господарських договорів:

повна письмова форма господарського договору — єдиний до­кумент, підписаний сторонами (ч. 1 ст. 181 ГК, ч. 2 ст. 207 ЦК), до якого додаються супроводжуючі процес його укладання доку­менти: підписаний сторонами текст договору з усіма додатками, протокол розбіжностей (якщо він мав місце), протокол узгоджен­ня розбіжностей (якщо розбіжності узгоджувалися і між сторо­нами було досягнуто компромісу щодо спірних умов договору), судове рішення (якщо спір передавався на розгляд судовим ор­ганам);

скорочена письмова форма - як комплект листів, телеграм, факсограм та інших документів, якими сторони обмінювалися в про­цесі встановлення договірного зв'язку (ч. 1 ст. 181 ГК, ч. 1 ст. 207 ЦК), якщо зміст цих документів свідчить про наміри сторін вста­новити договірний зв'язок та істотні умови договору; застосування такої форми забороняється при укладанні організаційно-господар­ських договорів (ст. 186 ГК).

типова форма - сторони договору не можуть відступати від типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України чи іншим уповноваженим органом держави, але мають право кон­кретизувати його умови (абз. 4 ч. 4 ст. 179 ГК України, ст. 630 ЦК

України);

стандартний договір, що являє собою бланк, зміст і порядок заповнення якого визначені правилами, встановленими актами законодавства чи на їх підставі суб'єктом господарських відносин; застосовується у договорах приєднання (абз. 5 ч. 4 ст. 179 ГК, ст.' 634 ЦК), якщо умови договору є заздалегідь визначеними і не підлягають коригуванню (наприклад, договори перевезення ван­тажу, придбання акцій новостворюваного або діючого акціонерно­го товариства шляхом підписки);

нотаріальна форма: застосовується у передбачених законом випадках (наприклад, у разі продажу в процесі приватизації ціліс­них майнових комплексів підприємств або їх структурних підроз­ділів ч. 4 ст. 27 Закону «Про приватизацію державного майна») або за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 209 ЦК України).

Використання сучасних технологій (мереж електрозв'язку, в т. ч. Інтернету) при встановленні договірних відносин зумовило появу господарських договорів у формі електронного документа, особливості використання яких регулюються двома законами, прийнятими 22.05.2003 р.- «Про електронні документи та елект­ронний документообіг» та «Про електронний цифровий підпис». Відсутність між сторонами домовленості про використання елект­ронних документів та відповідного виду електронного підпису при укладенні договору через мережу електронного зв'язку може при­звести до визнання такого договору неукладеним.

Для деяких видів господарських договорів запроваджена дер­жавна реєстрація, з якою пов'язується або момент дійсності дого­вору (договори концесії, наприклад,- ст. 14 Закону «Про концесії»), або набуття особливого (зазвичай пільгового) режиму для його сторін чи однієї з них (договори про спільну підприємницьку діяль­ність за участю іноземного інвестора - ст. 24 Закону «Про режим іноземного інвестування»).

7. Забезпечення належного виконання господарських договорів

Господарський договір є обов'язковим до виконання його сто­ронами (ст. 193 ГК України, ст. 629 ЦК України).

Сторони господарського договору повинні виконувати свої зо­бов'язання:

• належним чином (відповідно до закону, інших правових актів,
договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зо­
бов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно
ставляться) - ч. 1 ст. 193 ГК України;

• реально (в натурі): заміна реального (в натуральній формі) ви­
конання грошовим, як правило, заборонена, крім випадків, коли інше
передбачено законом або договором, або управнена сторона відмови­
лася від прийняття виконання зобов'язання (ч. З ст. 193 ГК України);

• з дотриманням інтересів іншої сторони та загальногоспо­
дарського інтересу (кожна сторона зобов'язана вживати заходів,
необхідних для належного виконання нею договірних зобов'язань, а
у разі порушення контрагентом своїх обов'язків - вжити заходів до
зменшення негативних наслідків від цього.

На забезпечення виконання договірних зобов'язань відповідно
до згаданих засад спрямовані спеціальні правові механізми. До
них належать: і

- порядок укладення договору (а отже - вибір найбільш опти­
мального способу вибору найкращого для ініціатора встановлення
договірного зв'язку виконавця чи покупця);

- зміст господарського договору (і відповідно - той ступінь ґрун­
товності регулювання договірного зв'язку, що відповідає інтересам

сторін);

- форма господарського договору (обирається з врахуванням ви­
мог закону, важливості договірного зв'язку для сторін, предмета до­
говору, договірної ціни, терміновості виконання тощо - сукупності
факторів, що визначають найбільш оптимальний спосіб фіксації до­
говірного зв'язку між сторонами);

- а також способи забезпечення належного виконання госпо­
дарських договорів, доцільність (а в певних випадках - необхід­
ність),' застосування яких пов'язане зі складністю договірних від­
носин.

Наявність господарського договору, укладеного в передбаче­ній законом формі та з дотриманням вимог щодо змісту, не гаран­тує дотримання сторонами умов договору. Реальному та належ­ному виконанню господарських договорів сприяють різноманітні способи забезпечення виконання договірних зобов'язань. Розріз­няють два основних їх різновиди: (1) цивільно-правові (порука -статті 553-559 ЦК України, гарантія - статті 560-569 ЦК України і ст. 200 ГК України, завдаток - статті 570-571 ЦК України, за­става - статті 572-593 ЦК України, притримання - статті 594-597 ЦК України) та (2) господарсько-правові, до яких належать:

- правова (в т. ч. договірна і претензійно-позовна) робота,
від організації якої залежить якість укладеного господарського
договору (в тому числі щодо повноти закріплення за контра­
гентами договірних зобов'язань, відповідальності за порушен­
ня цих зобов'язань) і виконання договором притаманних йому

функцій;

- позитивне стимулювання, тобто надання стороні, яка на­
лежним або поліпшеним способом виконала покладені на неї до­
говірні зобов'язання, певних пільг чи додаткових матеріальних
благ (наприклад, залишення у виконавця устаткування, що було
передано йому замовником для виконання обумовлених догово­
ром робіт);

- негативне стимулювання, тобто заходи відповідальності, що
застосовуються до порушника договірних зобов'язань згідно із зако­
ном або договором (відшкодування збитків, сплата неустойки, опера­
тивно-господарські санкції¹).

Тема 15.1 Особливості правового регулювання окремим видів господарським договорів

1. Договори на реалізацію майна:

1.1. Договір купівлі-продажу.

1.2. Договір поставки.

1.3. Договір контрактації сільськогосподарської продукції.

1.4. Договір міни (бартеру).

1.5. Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану
мережу.

2. Підрядні договори:

2.1. Договір підряду на капітальне будівництво.

2.2. Договір підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт.

2.3. Договір на створення і передачу науково-технічної продукції.

3. Договори на користування чужим майном.

3.1. Договір оренди.

3.2. Договір лізингу.

4. Транспортні договори.

4.1. Поняття і види транспортних договорів.

4.2. Транспортне законодавство.

4.3. Учасники договірних відносин у сфері транспорту.

4.4. Договір перевезення вантажів.

4.5. Транспортні договори про надання інших видів транспортних послуг або
комплексу послуг.

1. Договори на реалізацію майна

1.1. Договір купівлі-продажу

Договори на реалізацію майна є чи найчисленнішою групою договорів у сфері господарювання. Найдавнішим з цієї групи до­говорів є договір купівлі-продажу, від якого походять інші догово­ри цієї групи - договір поставки, договір контрактації сільськогос­подарської продукції, договір постачання енергетичними та інши­ми ресурсами, договір міни та його різновид - договір бартеру.

Правове регулювання відносин, пов'язаних з договорами на реалізацію майна, здійснюється Господарським кодексом України (щодо поставки — статті 264—271, контрактації сільськогосподарсь­кої продукції - статті 212-21 А, енергопостачання - статті 275-277),

Цивільним кодексом (щодо купівлі-продажу - статті 655-697, по­ставки - ст. 712, контрактації сільськогосподарської продукції — ст. 713, постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу - ст. 714, міни - статті 715-716), спеціальними законами (від 15.05. 1996 р. «Про трубопровідний транспорт», від 16.10.1997 р. «Про електроенергетику», від 23.12.1998 р. «Про ре­гулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовніш­ньоекономічної діяльності», від 12.07.2001 р. «Про нафту і газ» та ін.), підзаконними нормативно-правовими актами (Указ Прези­дента України від 4.10.1994 р. «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС», Поста­нова Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.01.2000 р. № 1 «Про затвердження Типового договору про надання послуг газопостачання» та ін.).

Договором купівлі-продажу є договір, відповідно до якого одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність, господарське відання або оперативне управління іншій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму. Загальні ви­моги щодо укладення, змісту та форми договору купівлі-продажу визначаються Цивільним кодексом України (глава 54).

Договір купівлі-продажу є більш універсальним, ніж інші різ­новиди договорів на реалізацію майна, оскільки:

- предметом договору можуть бути різні види майна, не ви­
ключеного з обороту (товар - ч. 1 ст. 656 ЦК України; майнові
права - ч. 2 ст. 656 ЦК; право вимоги, якщо вимога не має особис­
того характеру - ч. З ст. 656 ЦК; нерухомість - ст. 657 ЦК);

- сторонами договору можуть бути будь-які юридичні та фізич­
ні особи за наявності у них відповідного обсягу правосуб'єктності;

- сфера застосування - будь-яка, не заборонена законом (госпо­
дарювання, культура, наука, охорона здоров'я, благодійництво, задо­
волення особистих потреб громадян, духовне/релігійне життя та ін.);

- порядок укладення - зазвичай з дотриманням вимог ч. З
ст. 638 ЦК України, відповідно до якої договір укладається шляхом
пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття
пропозиції (акцепту) другою стороною; проте це не виключає за­
стосування різноманітних процедур укладення договору, в т. ч.

конкурентних;

- форма договору - будь-яка (ст. 205 ЦК України), якщо закон
та/або одна з сторін не вимагає застосування певної форми (повної
письмової, нотаріальної чи ін.).

Обов'язки продавця:

• попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що
продається (ст. 659 ЦК України);

• вступити у справу на стороні покупця у разі пред'явлення по­
зову третьої особи до покупця про витребування товару на підста­
вах, що виникли до його продажу, про що продавець був повідом­
лений покупцем (ч. 1 ст. 660 ЦК України);

• передати покупцеві обумовлений договором товар (у визна­
чених кількості, асортименті, з дотриманням вимог щодо якості та
комплектності, пакування - статті 669, 671, 673, 682-685 ЦК Укра­
їни) та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що
стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром від­
повідно до договору та актів законодавства (ст. 662 ЦК України), з
отриманням визначеного договором строку, а за відсутності в
договорі відповідних положень щодо строку передання товару
(ст. 663 ЦК України) - відповідно до положень ст. 530 ЦК України
щодо строку виконання зобов'язань;

• зберігати проданий товар, якщо право власності переходить
до покупця раніше від передання товару (ст. 667 ЦК України);

• забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем),
або розпорядитися ним у розумний строк (ч. 2 ст. 690 ЦК України);

• нести ризик негативних наслідків передання товару неналеж­
ної якості, комплектності, в т. ч. у разі встановлення законом
та/або договором гарантій якості (гарантійних строків).

Обов'язки покупця:

• прийняти товар (ст. 689 ЦК України);

• зберігати товар, від прийняття якого він відмовився (ст. 689
ЦК України);

• оплатити товар за встановленою ціною, а також вчинити за
свій рахунок необхідні для платежу дії (статті 691, 692 ЦК України);

• повідомити продавця про подання позову про витребування
товару третьою особою на підставах, що виникли до продажу то­
вару, та подати клопотання про залучення продавця до справи (ч. 1
ст. 660 ЦК України);

• повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-
продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари
та/або упаковки товару у строк, визначений актами законодавства
або договору, а якщо строк не визначений - в розумний термін
після встановлення факту порушення умов договору відповідно до
характеру та призначення товару (ч. 1 ст. 688 ЦК України);

• та ін.

Сторони договору купівлі-продажу несуть відповідальність за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань у формі відшкодування збитків (універсальна форма відповідальності), сплати неустойки (у випадках, передбачених актами законодавства та/або договором), оперативно-господарських санкцій (відмова покупця від прийняття та оплати товару у разі порушення продав­цем умов договору щодо якості, комплектності, асортименту това­ру, його кількості та ін.).

1.2. Договір поставки

На договір купівлі-продажу найбільш подібний договір поставки (в деяких випадках навіть важко визначити, до якого з них належить договір на реалізацію товару). Складність розмежування цих двох споріднених договорів пов'язана також із відмінністю положень в Господарському та Цивільному кодексах щодо цих договорів.

По-перше, відповідно до Цивільного кодексу України договір по­ставки є різновидом договору купівлі-продажу, оскільки положення про нього включені до глави 54 «Купівля-продаж». Також в ЦК закріпле­но більш широке поняття договору, поставки, ніж у ГК, оскільки:

- в ЦК відсутні обмеження щодо суб'єктного складу цього до­
говору (будь-які фізичні та/або юридичні особи з необхідним об­
сягом правосуб'єктності), тоді згідно із ч. З ст. 265 ГК України
сторонами договору поставки можуть бути лише суб'єкти госпо­
дарювання (крім філій, представництв та інших відокремлених
підрозділів). Укладення суб'єктом господарювання договору на
реалізацію його продукції (товарів) негосподарюючим суб'єктам
відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України свідчить про укладення до­
говору купівлі-продажу, а не поставки (навіть за наявності інших
ознак, характерних для цього договору);

- якщо Господарським кодексом сфера застосування договору
поставки обмежена сферою господарювання, то відповідно до Ци­
вільного кодексу обмеження менш значні (договір поставки може
укладатися у підприємницькій діяльності, а також може викорис­
товуватися в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним,
домашнім або іншим подібним використанням,- ч. 1 ст. 712 ЦК
України). Відтак Цивільний кодекс не містить заборон застосуван­
ня договору поставки у відносинах між виробником чи торговель­
ною організацією щодо матеріально-технічного забезпечення ста­
тутної (основної) діяльності закладів культури, охорони здоров'я,
благодійних, релігійних та інших організацій.

Особливості договору поставки як різновиду договорів на реа­лізацію майна полягають, насамперед, у:

Спеціальному нормативному регулюванні, яке забезпечується низкою нормативно-правових актів різної юридичної сили:

• Господарський кодекс України: параграф 1 «Поставка» (стат­
ті 264-271) глави ЗО «Особливості правового регулювання госпо­
дарсько-торговельної діяльності»;

• Цивільний кодекс України: параграф 3 «Поставка» (ст. 712)
глави 54 «Купівля-продаж»;

• Закон України від 22 грудня 1995 року «Про поставки
продукції для державних потреб»,

• Закон України від 24 січня 1997 року «Про державний
матеріальний резерв»,

• Закон України від 03 березня 1999 року «Про державне обо­
ронне замовлення»,

• Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за
державні кошти» від 22 лютого 2000 року,

• Акти Уряду: Кабінет Міністрів України відповідно до ст. 271
Господарського кодексу України має затверджувати Положення
про поставки продукції виробничо-технічного призначення та по­
ставки виробів народного споживання, а також Особливі умови
поставки окремих видів товарів; проте до їх затвердження діють (у
порядку, визначеному Постановою Верховної Ради України від
12 вересня 1991 року «Про порядок тимчасової дії на території Ук­
раїни окремих актів законодавства Союзу РСР) союзні норматив­
но-правові акти: Положення про поставки продукції виробничо-
технічного призначення та Положення про поставки товарів на­
родного споживання (затверджені постановою Ради Міністрів СРСР
від 25 липня 1988 року № 888), а також Інструкція про порядок
приймання продукції виробничо-технічного призначення та това­
рів народного споживання за кількістю (затверджена постановою
Держарбітражу СРСР від 15 червня 1965 року № П-6), Інструкція
про порядок приймання продукції виробничо-технічного призна­
чення і товарів народного споживання за якістю (затверджена по­
становою Держарбітражу СРСР від 25 квітня 1966 року № П-7).

Поняття договору поставки: попри відмінності між згаданими положеннями ГК та ЦК, можна дати визначення та виділити озна­ки договору поставки з врахуванням інших норм ГК (ст. 1 - щодо регулювання ГК відносин, які виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарю­вання та іншими учасниками господарських відносин; ст. 2 ГК -

щодо наявності серед учасників господарських відносин спожива­чів; ст. 131 — щодо особливостей правового статусу благодійних та інших неприбуткових організацій як суб'єктів господарювання¹).

Договором поставки є такий договір, за яким поставщик, що є суб'єктом господарювання, зобов'язується передати в обумовлені строки (або строк), що не збігаються з моментом укладання дого­вору, товари у власність (господарське відання, оперативне управ­ління) покупця для використання у господарській діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується при­йняти товари і сплатити за них певну грошову суму.

Договір поставки як різновид договорів на реалізацію майна, що найбільше подібний до договору купівлі-продажу, є консенсуаль-ним, оплатним та двостороннім. Проте договір поставки має квалі­фікуючі ознаки, що дозволяють відрізнити його від інших видів до­говорів цієї групи, насамперед, від договору купівлі-продажу²:

1) Суб'єктний склад договору поставки. Відповідно до ГК (ч. З
ст. 265) постачальниками та покупцями можуть бути лише суб'єк­
ти господарської діяльності (як господарські організації, так й ін­
дивідуальні підприємці); згідно із ЦК (ч. 1 ст. 712) встановлюється
лише вимога до постачальника, який має бути суб'єктом підпри­
ємницької діяльності. Оптимальний (і компромісний) варіант цієї
ознаки: сторони в договорів - учасники господарських відносин,
при цьому постачальник повинен бути суб'єктом господарювання,
що професійно здійснює виробництво та/або реалізацію відповід­
них товарів; покупцем може бути інший суб'єкт господарювання
або інша організація, що застосовує цей договір для матеріально-
технічного забезпечення своєї статутної (основної") діяльності;

2) Цільова спрямованість договору поставки завжди є госпо­
дарською, не пов'язаною із особистим, домашнім або іншим подіб-

¹ Включення цієї статті до глави 13 ГК «Громадянин як суб'єкт гос­подарювання. Особливості статусу інших суб'єктів господарювання» є спірним, оскільки благодійні організації зазвичай не здійснюють госпо­дарську діяльність (комерційну чи некомерційну), тому що не виробля­ють з метою реалізації за плату товари, роботи, послуги. Вони є учасни­ками господарських відносин - як споживачі продукції, робіт, послуг суб'єктів господарювання, як засновники та/або учасники господарських товариств тощо.

Господарське право: Практикум / В. С Щербина (голова автор, кол-ву), Г. В. Пронська, О. М. Вінник, О. А. Беляневич та ін.~ К.: Юрінком Інтер, 2003.-С 246.

ним споживанням; мета договору - забезпечення господарських потреб учасників господарських відносин (для виробників продук­ції та суб'єктів торговельної діяльності - щодо реалізації това­рів/продукції, для покупців - щодо матеріально-технічного забез­печення своєї основної/статутної діяльності);

3) Об 'єктом договору поставки є продукція виробничого при­
значення (сировина, матеріали тощо), або товари для продажу на
ринку;

4) Моменти укладання і виконання договору поставки не збіга­
ються в часі.

Підстави укладення договору поставки: державне замовлення або на розсуд (за вільним волевиявленням) сторін (ч. 2 ст. 265 ГК України). Відтак договори поставки можуть бути плановими і ре­гульованими.

До планованих договорів поставки слід віднести, перш за все, державні контракти на поставку продукції для державних потреб, що укладаються на підставі державних замовлень. Порядок укла­дання та особливості змісту державних контрактів визначаються Законом «Про поставки продукції для державних потреб». Держав­ними замовниками виступають Верховна Рада України, органи державної виконавчої влади, а також державні організації та уста­нови, уповноважені Кабінетом Міністрів України укладати держав­ні контракти з виконавцями державного замовлення. Виконавцями державного замовлення є суб'єкти господарської діяльності Украї­ни всіх форм власності, які виготовляють і поставляють продукцію для державних потреб відповідно до умов укладеного державного контракту.

Проте засади виконання державного замовлення можуть бути різними - обов'язковими та добровільними. Відповідно до пунк­ту 8 статті 2 цього Закону, для виконавців державного замовлення, заснованих повністю або частково на державній власності (держав­них підприємств, установ та організацій, акціонерних товариств, у статутному фонді яких контрольний пакет акцій належить держа­ві, орендних підприємств, заснованих на державній власності), а також для суб'єктів господарської діяльності України всіх форм власності, визнаних монополістами на відповідному ринку про­дукції, державні замовлення на поставку продукції є обов'язко­вими, якщо виконання державного замовлення не спричиняє збитків зазначеним виконавцям державного замовлення. Законом України «Про поставки продукції для державних потреб» передбачена від­повідальність за необгрунтовану відмову виконавця державного

замовлення від укладення державного контракту на поставку про­дукції для державних потреб у випадках, коли обов'язковість його укладення встановлена цим Законом та за наявності технічних можливостей його виконання, у виді штрафу у розмірі вартості державного контракту.

Інші суб'єкти господарювання (тобто такі, що не підпадають під названі категорії виконавців державного замовлення, для яких останнє є обов'язковим) можуть добровільно, у визначеному зако­ном порядку (зазвичай на конкурентних засадах) виконувати дер­жавне замовлення на підставі державних контрактів.

Порядок і способи укладання, зміни та розірвання договору по­ставки.

Чинним законодавством передбачається можливість укладання договорів поставки як неконкурентними (в порядку, передбачено­му ст. 181 ГК України, розділом ІУ Положення про поставки про­дукції виробничо-технічного призначеннями та розділом II Поло­ження про поставки товарів народного споживання), так і конку­рентними, що передбачено пунктом 3 ст. 2 Закону «Про поставки продукції для державних потреб»), способами.

В цілому неконкурентний (традиційний або загальний) поря­док укладання договору поставки, що встановлений Положеннями про поставки, збігається із порядком укладання договорів, перед­баченим ст. 181 ГК України (див. попередню тему).

Положеннями про поставки продукції виробничо-технічного при­значення та товарів народного споживання передбачена можливість укладення договору поставки шляхом прийняття замовлення до ви­конання: покупець може направити постачальникові замовлення у двох примірниках із зазначенням кількості, розгорнутої номенклату­ри (асортименту) або технічної характеристики, якості продукції, строків поставки та інших необхідних даних. Замовлення буде вва­жатися прийнятим до виконання та набуває силу договору, якщо протягом 20 днів після його отримання постачальник не повідомить покупця про відхилення замовлення або про розбіжності щодо окре­мих його умов. Заперечення щодо окремих умов замовлення та їх мотиви постачальник зазначає в підписаному замовленні. Якщо не­обхідно узгодити інші умови, не передбачені замовленням, постача­льник надсилає покупцеві в той же термін проект договору. На вимо­гу однієї щодо сторін відносини по поставці оформлюються догово­ром, що підписується постачальником та покупцем.

Форма договору поставки. Договори поставки (як і інші госпо­дарські договори) укладаються в письмовій формі: у повній - шляхом

підписання єдиного документа - та скороченій - шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, ра­діограмами чи шляхом прийняття постачальником замовлення по­купця до виконання (п. 18 Положення про поставки продукції ви­робничо-технічного призначення та п. 15 Положення про поставки товарів народного споживання).

Зміст договору поставки становлять його умови: включені до договору (а) як за погодженням сторін, так і (б) на підставі вимог закону (невключення таких умов до підписаного сторонами тексту договору не звільняє сторони від їх виконання; прикладом можуть слугувати стандарти, технічні умови, яким мають відповідати якісні характеристики товарів/продукції, що поставляються).

Відповідно до ГК України, зміст договору поставки повинен відповідати встановленим вимогам:

Мають бути визначені:

А) Предмет договору, показники щодо його кількості та асорти­менту (ст. 266 ГК). Предметом поставки можуть бути: (а) визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначе­ним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (ета­лонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках; (б) продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість то­варів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асорти­мент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Б) Строки і порядок поставки (ст. 267 ГК). Строк договору поста­вки (зазвичай - один рік, більше одного року - довгостроковий дого­вір або на інший строк) визначається угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Крім загального строку (строку дії договору) в договорі, що передба­чає поставку товарів окремими партіями, визначаються проміжні строки виконання (або порядок їх погодження - за довгостроковими договорами) з урахуванням необхідності ритмічного та безперебій­ного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. У такому разі мають враховуватися вимоги до ч. 4 ст. 267, відповідно до якої строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило,- місяць. Сторони можуть пого­дити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо). Крім того, у договорі поставки за згодою сторін може бути передба­чений порядок та умови відвантаження товарів, зокрема: визначення

виду транспорту; вибірки товарів покупцем; відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником; одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем; оплата товарів платником, що не є покупцем.

В) Якість товарів, що поставляються (ст. 268 ГК), повинна від­повідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній докумен­тації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до яко­сті товарів. При цьому номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в до­говорі (постачальник на вимогу покупця повинен надавати копії вказаної документації, якщо її не було опубліковано у загальнодо­ступних виданнях). У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних крите­ріїв якості. Якість товарів засвідчується постачальником в товаро­супровідному документі, що надсилається разом з товаром.

Забезпечення виконання постачальником своїх зобов'язань що-до якості товарів, продукції, що поставляються, підкріплюється гарантійними строками (строками експлуатації"), що встановлюють­ся сторонами з врахуванням вимог закону (зокрема, за погодженням сторін можуть встановлюватися більш тривалі, ніж в актах законо­давства, гарантійні строки).

Г) Вимоги щодо комплектності товарів, що поставляються (ст. 270 ГК), визначаються відповідно до вимог стандартів, техніч­них умов або прейскурантів, проте договором може бути передба­чено поставку з додатковими до комплекту виробами (частинами) або без окремих, не потрібних покупцеві виробів (частин), що вхо­дять до комплекту. Якщо комплектність не визначено стандарта­ми, технічними умовами або прейскурантами, вона в необхідних випадках може визначатися договором.

Д) Порядок виконання. Поставка продукції здійснюється по­стачальником шляхом відвантаження (передачі) товару покупцеві за договором або іншій особі, що визначена в договорі як одержу­вач. При цьому можуть використовуватися різні види транспорту -залізничний, автомобільний, морський, внутрішній водний, повіт­ряний (включаючи й відомчий транспорт зазначених видів). У до­говорі може бути передбачена вибірка продукції покупцем (одержу­вачем) зі складу постачальника. Момент виконання зобов'язання по поставці продукції постачальником залежить від моделі договору, яка застосовується сторонами відповідно до правил ІНКОТЕРМС.

Крім того, виконуючи договірні зобов'язання, постачальник повинен дотримуватися правил пакування та маркування продук­ції; точно визначати кількість продукції (вагу, кількість місць: ящиків, мішків, зв'язок, пачок тощо); при відвантаженні продукції-вкладати в кожне тарне місце документи, що передбачені догово­ром, стандартами, технічними умовами, іншими обов'язковими правилами, які б свідчили про найменування та кількість продук­ції, що знаходиться в цьому тарному місці; чітко оформлювати відвантажувальні та розрахункові документи, складати їх таким чином, щоб була відповідність зазначених в цих документах відо­мостей про кількість продукції фактичній кількості, що відванта­жується, своєчасно відсилати ці документи одержувачеві продук­ції; дотримуватися чинних на транспорті правил здачі вантажів до перевезення, їх навантаження та кріплення; контролювати осіб, які визначають кількість продукції, що відвантажується, та оформ­люють на неї документи, тощо.

Е) Порядок приймання поставленої продукції детально врегу­льовано Інструкціями про порядок приймання продукції виробни­чо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю № П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживан­ня за якістю № П-7.

Покупець (одержувач) продукції зобов'язаний здійснювати на­лежним чином приймання продукції від органу транспорту, пере­віряти збереження вантажу при перевезенні, зокрема: наявність пломб на транспортному засобі (вагоні, цистерні, автофургоні, трюмі судна), їх неушкодженість, відбитки на пломбах, стан вагону або контейнеру, наявність захисного маркування вантажу, цілісність тари; перевірити відповідність найменування вантажу та марку­вання на ньому тим відомостям, що були зазначені в транспортно­му документі. Завжди, коли при прийманні вантажу встановлю­ється факт пошкодження або псування продукції, невідповідність найменування та ваги вантажу або кількості місць тим даним, що зазначені в транспортному документі, а також у всіх випадках, ко­ли це передбачено правилами, що діють на транспорті, повинен складатися комерційний акт. Приймання продукції здійснюється особами, які на це уповноважені керівником або заступником ке­рівника підприємства-одержувача. Ці особи несуть відповідаль­ність за дотримання правил приймання продукції.

Приймання продукції за кількістю здійснюється за транспортни­ми та супроводжувальними документами (за рахунком - фактурою,

специфікацією, описом, пакувальними ярликами тощо) постачаль­ником. Якщо при прийманні виявляється недостача, одержувач повинен призупинити приймання, вжити заходів щодо зберігання продукції та скласти акт, який підписується особами, що здійсню­вали приймання. Після цього викликати представника постачальни­ка для спільного продовження приймання та складання двосторон­нього акта. Складений двосторонній акт затверджується керівником підприємства-одержувача. Претензія у зв'язку із недостачею про­дукції повинна бути направлена постачальникові не пізніше 10 днів після складення акта.

Є) Відповідальність за неналежне виконання договору постав­ки. Сторони повинні вживати усіх необхідних заходів до належно­го і реального виконання договорів. З цією метою сторони мають право застосовувати майнові санкції за порушення зобов'язань, передбачених актами законодавства (ГК України, розділами VIII Положення про поставки продукції виробничо-технічного призна­чення та розділом VI Положення про поставки товарів народного споживання) та договором.

Відповідальність за невиконання (неналежне виконання) дого­вору поставки настає у формі:

— відшкодування збитків (універсальна форма відповідальності,
що застосовується навіть за відсутності в договорі згадки про неї -
на підставі відповідних положень Господарського та Цивільного
кодексів). За загальним правилом (ч. 2 ст. 224, ч. 1 ст. 225 ГК Украї­
ни) збитки підлягають відшкодуванню в повному розмірі, якщо ін­
ше не встановлено законом. Проте розмір збитків, що підлягають
відшкодуванню, може заздалегідь бути визначений за згодою сторін
у твердій сумі (ч. 5 ст. 225 ГК України, п. 74 Положення про постав­
ки продукції, п. 65 Положення про поставки товарів) або у вигляді
відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи
строків порушення зобов'язання сторонами (ч. 5 ст. 225 ГК);

- сплати штрафних санкцій (неустойки): зазвичай застосову­
ється залікова неустойка, якщо інше не передбачено законом або
договором. Застосування неустойки, її вид, розмір, форма (власне
неустойка, пеня, штраф) передбачається законом (щодо типових і
найбільш серйозних порушень) та договором (за погодженням
сторін). Так, ч. 2 ст. 231 ГК передбачено сплату неустойки (штраф­
них санкцій) за державними контрактами у формі штрафу за по­
рушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів -
у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних)
товарів, а також сплату пені за порушення строків виконання

зобов'язання - у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допу­щено прострочення виконання, а за прострочення понад 30 днів -додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вар­тості; сплата неустойки передбачається також іншими актами за­конодавства (в т. ч. положеннями про поставки) за найбільш типо­ві та серйозні порушення договірних зобов'язань;

— оперативно-господарські санкції у вигляді: відмови покупця від прийняття і оплати поставлених товарів у разі поставки товарів неякісних (більш низької якості, ніж вимагається стандартом, тех­нічними умовами чи зразком/еталоном (частини 5 і 7 ст. 268 ГК) чи некомплектних (ч. З ст. 270 ГК); дострокового розірвання договору поставки та ін.

На сторони покладаються також певні обтяження у разі невико­нання (неналежного виконання) ними договірних зобов'язань. По­стачальник зобов'язаний: 1) безоплатно виправити недоліки продук­ції (товарів), на яку встановлено гарантійний строк, або замінити її, якщо не доведе, що недоліки виникли внаслідок порушення покуп­цем правил користування продукцією або зберігання (ч. 6 ст. 269 ГК, пункти 40 та 33 Положень про поставки продукції/товарів); 2) на вимогу покупця (одержувача) у встановлений строк виправити де­фекти, які можуть бути усунені на місці (пункти 41 та 34 Положень про поставки продукції/товарів); в) у випадку поставки продукції (товарів) з дефектами, покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК (20% вартості неякісних/некомплектних товарів), якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Аналогічні форми відповідальності передбачені за неналежне виконання державних контрактів на поставку продукції спеціаль­ними законами (ст. 4 Закону «Про поставки продукції для держав­них потреб» та ст. 14 Закону «Про державний матеріальний ре­зерв»):

• при невиконанні державним замовником зобов'язань за дер­
жавним контрактом він відшкодовує виконавцю державного замов­
лення завдані йому збитки, включаючи очікуваний і неодержаний
прибуток;

• державний замовник має право відмовитися повністю або
частково від оплати продукції, якщо вона не відповідає вимогам
щодо якості продукції, встановленим чинним законодавством
України та державним контрактом);,

• у випадках відмови державного замовника від закупівлі
продукції, що виготовлена за державним контрактом, виконавець

державного замовлення реалізує її на свій розсуд, при цьому замов­ник відшкодовує виконавцю додаткові витрати, пов'язані з реалі­зацією, а у разі неможливості реалізації продукції - завдані йому збитки, включаючи очікуваний і неодержаний прибуток.

1.3. Договір контрактації' сільськогосподарської продукції

Договір контрактації сільськогосподарської продукції (стат­ті 272-274 ГК України, ст. 713 ЦК України) належить до різновиду договорів на реалізацію майна, але поєднує в собі деякі елементи організаційного договору (щодо надання контрактантом сприяння іншій стороні договору, яка виробляє та реалізує сільськогоспо­дарську продукцію, порядку координації дій сторін щодо вико­нання ними договірних зобов'язань).

За договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції (виробник) зобов'язується передати заготівельному (за­купівельному) або переробному підприємству чи організації (конт­рактанту) вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені договором, а контрактант зобов'язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти і опла­тити її.

Договір контрактації сільськогосподарської продукції уклада­ється зазвичай на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції (ч. 1 ст. 272 ГК України).

Істотними умовами цього договору, крім вищезгаданих, відпо­відно до ч. З ст. 272 ГК є:

- види продукції (асортимент), номер державного стандарту
або технічних умов, гранично допустимий вміст у продукції похід­
них речовин;

¹ - кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника;

- ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок і умови
доставки, строки здавання-приймання продукції;

¹' - обов'язки контрактанта щодо подання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортуван­ня на приймальні пункти і підприємства;

' - взаємна відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору;

- інші умови, що мають передбачатися Типовим договором
контрактації сільськогосподарської продукції, затвердженим у
встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Факультативні (необов'язкові умови) договору (частини 3-4 ст. 273 ГК України):

• визначення обсягів сільськогосподарської продукції, при­
ймання якої контрактант здійснює безпосередньо у виробника, та
продукції, яка доставляється безпосередньо виробником торговель­
ним підприємствам; решта продукції приймається контрактантом
на визначених договором приймальних пунктах, розташованих у
межах адміністративного району за місцезнаходженням виробника;

• порядок забезпечення виробників тарою та необхідними
матеріалами для пакування продукції із зазначенням їх кількості та
строків надання виробникові.

Порядок виконання цього різновиду договору на реалізацію майна має свої особливості, що фіксуються не лише в договорі, а й закріплюються в законі. Так, відповідно до частин 1 та 2 ст. 273 ГК України передбачаються обов'язки та порядок дій сторін, спрямовані на досягнення мети договору, а саме:

- обов'язок виробника не пізніше як за п'ятнадцять днів до
початку заготівлі продукції повідомити контрактанта про кількість
і строки здачі сільськогосподарської продукції, що пропонується
до продажу, та погодити календарний графік її здачі;

- обов'язок контрактанта прийняти від виробника всю пред'яв­
лену ним продукцію на умовах, передбачених у договорі; нестан­
дартну продукцію, яка швидко псується, придатну для використання
у свіжому або переробленому вигляді, та стандартну продукцію, яка
швидко псується, що здається понад передбачені договором обсяги,
контрактант приймає за цінами, і на умовах, що мають бути пого­
джені між сторонами.

Відповідальність за невиконання чи неналежне виконання сто­ронами договірних зобов'язань у формі штрафних санкцій має ви­значатися сторонами в договорі, проте за найбільш серйозні пору­шення обов'язковість такої відповідальності і навіть вид та розмір санкцій передбачається в законі. Так, згідно із ст. 274 ГК України:

• за нездачу сільськогоподарської продукції у строки, передба­
чені договором контрактації, виробник сплачує контрактанту не­
устойку у розмірі, передбаченому договором (якщо інше не встанов­
лено актами законодавства);

• за невиконання зобов'язання щодо приймання сільськогос­
подарської продукції безпосередньо у виробника, а також у разі
відмови у прийманні продукції, пред'явленої виробником у строки
і порядку, що погоджені сторонами, контрактант сплачує вироб­
никові штраф у розмірі п'яти відсотків вартості неприйнятої про-

дукції, враховуючи надбавки і знижки, а також відшкодовує зав­дані виробникові збитки, а щодо продукції, що швидко псується,-повну її вартість.

Відповідальність у формі відшкодування збитків передбачена ч. З ст. 274 ГК за порушення з боку виробника - у разі, якщо він своєчасно не підготував продукцію до здавання-приймання і не попередив про це контрактанта, якому і мають бути відшкодовані завдані подібним порушенням збитки.

Відповідальність за порушення зобов'язань за державним конт­рактом або у разі фінансування виконання договірних зобов'язань за рахунок Державного бюджету чи за рахунок державного креди­ту передбачаються ч. 2 ст. 231 ГК України у формі штрафних санк­цій таких розмірів (якщо інше не передбачено законом або дого­вором):

- за порушення зобов'язань щодо якості (комплектності) това­
рів (робіт, послуг) - штраф у розмірі двадцяти відсотків неякісних
(некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання - пеня у роз­
мірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено
прострочення виконання зобов'язання, а за прострочення вико­
нання зобов'язання понад 30 днів - штраф у розмірі семи відсотків
вказаної вартості.

1.4. Договір міни (бартеру)

Договір міни (бартеру) - ст. 293 ГК України, статті 715 і 716 ЦК України. За цим договором кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін вважається і продавцем (щодо товару, який вона передає в обмін), і покупцем (щодо товару, який вона одержує взамін).

Товаром, що є предметом обміну, зазвичай є майно, проте згід­но із ч. 5 ст. 715 ЦК України договором може бути передбачений обмін майна на роботи (послуги).

Деякі види майна не можуть бути предметом договору міни (бартеру). Так, відповідно до ч. 4 ст. 293 ГК України подібна забо­рона встановлена для майна, яке згідно із законодавством нале­жить до основних фондів, що перебувають у державній або кому­нальній власності, а іншою стороною за договором не є відповідно державне чи комунальне підприємство.

До договору міни (бартеру) застосовуються положення ГК та ЦК щодо договорів купівлі-продажу, поставки, контрактації або інших договорів, елементи яких містяться в договорах міни, якщо це не суперечить законодавству і суті зобов'язань.

Особливості договору міни (бартеру) щодо певних сфер господа­рювання чи певних видів майна можуть передбачатися спеціальними законами. Так, у сфері зовнішньоекономічної діяльності специфіка цього різновиду договору на реалізацію майна визначається Законом України від 23 грудня 1998 р. «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності»:

- сфера дії договору - зовнішньоекономічна діяльність, а са­
ме - експортно-імпортні операції;

- суб'єктний склад - резидент (суб'єкт господарювання, ство­
рений та зареєстрований відповідно до законодавства України) та
нерезидент (іноземний суб'єкт господарювання, створений відпо­
відно до законодавства іншої країни);

- необхідність збалансування вартості товарів, що підлягають
обміну, та пов'язана з цим вимога еквівалентного обміну;

- дотримання строків імпорту-експорту товарів, що є предме­
том договору;

- відповідальність за порушення строків проведення товарооб­
мінних операцій за договором: перевищення встановлених строків
ввезення товарів за бартерним договором - пеня за кожний день про­
строчення у розмірі 0,3 відсотка вартості неодержаних товарів (робіт,
послуг), що імпортуються за бартерним договором (проте загальний
розмір нарахованої пені не може перевищувати розміру заборгованості).

1.5. Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу

Регулювання відносин, пов'язаних з укладенням та виконанням цієї категорії договорів на реалізацію майна, забезпечується: >

- Господарським кодексом України (статті 275-277);

- Цивільним кодексом України (ст. 714);

- законами: >

• від 16.10.1997 р. «Про електроенергетику» (регулює відно­
сини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і вико­
ристанням енергії, конкуренцією та захистом прав споживачір в
цій сфері);

• від 20.04.2000 р. «Про природні монополії» (регулює діяль­
ність суб'єктів природних монополій в Україні, до яких належить

більшість підприємств, що здійснюють постачання енергетичними та іншими ресурсами);

• підзаконні нормативно-правові акти, в т.ч. Правила користу­
вання електричною енергією, затверджені постановою Національ­
ної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р.
(діє в редакції постанови НКРЕ від 22 серпня 2002 р. № 928).

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язу­ється надавати іншій стороні (споживачеві, абонентові) енергетич­ні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотри­муватися передбаченого договором режиму їх використання, а та­кож забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Предметом договору є окремі види енергії (можуть бути й інші ресурси - наприклад, аміак, гаряча та/або холодна вода), що відпо­відають державним стандартам або технічним умовам.

Укладення такого договору має свої особливості, оскільки в більшості випадків постачальник є природним монополістом, а по­стачання здійснюється через приєднану мережу. Зокрема, за спожи­вачами (абонентами), що мають відповідні технічні засоби для одержання енергії (інших природних ресурсів), а на постачальника покладено обов'язок укласти такий договір.

Особливості визначення умов договору:

• загальна кількість енергії (ресурсів), що постачається,
визначається за погодженням сторін або в межах ліміту (якщо
енергія виділяється в рахунок замовлення на державні потреби);

• показники якості енергії узгоджуються сторонами на підста­
ві ДСТ, ТУ шляхом погодження переліку (величини) показників,
підтримання яких є обов'язковим для сторін договору;

• строки постачання, що погоджуються сторонами, повинні
забезпечувати ритмічність та безперебійність надходження енергії
(інших ресурсів) споживачеві (абонентові); при цьому основним
обліковим періодом є декада, з коригуванням обсягів протягом до­
би (можливо і погодинно, з визначенням часу і тривалості макси­
мальних та мінімальних навантажень);

• розрахунки здійснюються на підставі цін (тарифів), встанов­
лених відповідно до законодавства; оплата - зазвичай у формі по­
передньої оплати;

• користування енергією здійснюється відповідно до встанов­
лених правил;

• абонент (основний абонент) має право відпускати енергію (інші ресурси) приєднаним до його мереж вторинним абонентам (субабонентам) на підставі укладених з ними договорів (в цьому випадку абонент виступає як постачальник, а субабоненти - або­нентами); основний абонент має повідомляти перелік субабонентів постачальнику, за яким зберігається право контролю енергомереж і приладів абонентів та додержання субабонентами правил корис­тування енергією (ресурсами).

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про поставки, якщо інше не передба­чено законом або не випливає із суті відносин сторін.

2. Підрядні договори

2.1. Договір підряду на капітальне будівництво

Підрядні договори - один з видів господарських договорів. Відповідно до такого договору одна сторона (Підрядник) зобо­в'язується виконати у встановлений строк обумовлені договором роботи, а інша сторона (Замовник) зобов'язується передати Підряд­никові необхідну для виконання робіт документацію, прийняти та оплатити виконані роботи (об'єкт).

У сфері господарювання широко застосовуються договори під­ряду на капітальне будівництво, договори підряду на виконання проектно-пошукових робіт, договори на виконання і передачу нау­ково-технічної продукції.

Система нормативно-правових актів про підрядні договори:

I. Кодекси:

Господарський кодекс України - глава 33 «Капітальне будів­
ництво» (статті 317-323 присвячені договору підряду на капітальне
будівництво, а ст. 324 - договору підряду на виконання проектно-
досліджувальних робіт) та ст. 331 «Договір на створення і передачу
науково-технічної продукції», що включена до глави 34 «Правове
регулювання інноваційної діяльності»; і,

Цивільний кодекс України - глава 61 «Підряд», глава 62 «Ви­конання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт»).

II. Закони України:

• від 18.09.1991 р. «Про інвестиційну діяльність», який перед-

бачає основні права та обов'язки учасників інвестиційної діяльно­сті в будівництві;

• від 16.11.1992 р. «Про основи містобудування» визначає ос­
новні засади організації та здійснення містобудівної діяльності,

• від 14.10.1994 р. «Про відповідальність підприємств, установ
та організацій за правопорушення у сфері містобудування» вста­
новлює відповідальність за порушення вимог спеціального будівель­
ного законодавства як виконавцями (за договором підряду чи інвес-
тором-забудовником, що здійснює будівництво господарським
способом), так і замовником за договором підряду на капітальне
будівництво;

• від 10.02.1995 р. «Про наукову і науково-технічну експертизу»
(визначає основні засади проведення науково-технічної експер­
тизи, включаючи й експертизу інвестиційних програм та проектів);

• від 20.05.1999 р. «Про архітектурну діяльність», відповідно
до якого об'єкти будівництва повинні відповідати встановленим
архітектурним вимогам, при виборі виконавців можуть застосову­
ватися конкурси, контроль за дотриманням встановлених архітек­
турних вимог та інвестиційного проекту може здійснюватися за
участю архітектора як розробника проекту та ін.;

• від 20.04.2000 р. «Про планування і забудову територій»
встановлює вимоги до будівельного майданчика, інвестиційного
проекту будівництва щодо відповідності його затвердженому плану
забудови відповідного населенного пункту, обов'язковість отри­
мання дозволу на будівництво об'єкта як однієї з підстав розробки
інвестиційного проекту будівництва;

• від 06.04.2000 р. «Про майнову відповідальність за порушен­
ня умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на бу­
дівництві об'єкта» (дію Закону тимчасово призупинено), який пе­
редбачає майнову відповідальність сторін за невиконання умов
договору, в т.ч. підрядчика - щодо порушення строків завершення
виконання робіт, замовника - щодо порушення строків здійснення
платежів за виконані роботи; є обов'язковим до застосування у ви­
падках фінансування будівництва за рахунок коштів Державного
бюджету України, республіканського бюджету Автономної Респуб­
ліки Крим, місцевих бюджетів, коштів державних та комунальних
підприємств, установ, організацій;

• від 04.07.2002 р. «Про інноваційну діяльність» (забезпечує
правове регулювання інноваційної діяльності, що здійснюється з
метою комерціалізації результатів такої діяльності, визначає пра­
вовий режим інноваційних проектів);

• від 16.01.2003 р. «Про пріоритетні напрями інноваційної діяль­
ності в Україні» (закріплює визначення понять пріоритетних на­
прямів інноваційної діяльності, їх видів - стратегічні та середньо-
строкові, основних засад їх формування, експертизи, затверджен­
ня, механізму їх реалізації та моніторингу).

III. Постанови Кабінету Міністрів України:

• від 05.08.1992 р. № 449 «Про порядок прийняття в експлуа­
тацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення»;

• від 25.11.1999 р. № 2137 «Про затвердження Порядку прове­
дення архітектурних та містобудівних конкурсів»;

• від 11.04.2002 р. № 483 «Про Порядок затвердження інвес­
тиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комп­
лексної державної експертизи» (без дотримання зазначеного по­
рядку будівництво об'єкта заборонено);

• від 17 вересня 2003 р. №1474 «Про затвердження Порядку
державної реєстрації інноваційних проектів і ведення Державного
реєстру інноваційних проектів» та ін.

IV. Будівельні норми та правила (державні, регіональні), стан­
дарти (державні, відомчі), технічні умови.

V. Рекомендаційні акти, зокрема: Положення про підрядні конт­
ракти в будівництві України, затверджене науково-технічною ра­
дою Мінбудархітектури України (протокол від 15.12.1993 р. № 9),
що містить положення щодо порядку укладання, змісту та вико­
нання цих договорів.

Поиск по сайту: