Поняття та ознаки комерційного посередництва як різновиду господарської діяльності

Комерційне посередництво - відносно новий вид господарсь­ких відносин, що зазвичай виникає на підставі своєрідного виду договору - агентського договору. Цей договір виник в англо-американському праві і, хоча має чимало спільних рис з традицій­ними договорами континентального права (законодавства країн романо-германської правової традиції) - договором комісії та до­говором доручення, проте низка рис дозволяє виділити його в окремий вид договору, а професійну діяльність щодо надання по­слуг відповідно до таких договорів - виділити в специфічний вид господарської діяльності, що іменується комерційним посередни­цтвом або агентською діяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 Господарського кодексу України, комерційним посередництвом (агентською діяльністю) є підпри­ємницька діяльність, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господар­ської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Характерні ознаки агентських відносин:

• різновид підприємницької діяльності;

• спеціальний суб'єктний склад:

1) комерційний агент - суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який відповідно до визначених агентським договором повноважень здійснює комерційне посередництво в ін­тересах та від імені другої сторони за договором (принципала), вступаючи при цьому у відносини з третіми особами; відтак не є комерційними агентами (а) підприємці, що діють хоча і в інтересах іншої сторони агентського договору (принципала), але від власного імені та (б) підприємці, які укладають угоди від імені принципала

стосовно себе особисто; залежно від сфер господарювання, в яких діють комерційні агенти, та пов'язаною з цим специфікою право­вого становища, можна класифікувати комерційних агентів за сферами їх діяльності: агент у сфері страхування; агент у сфері банківської діяльності; агент у сфері транспорту; агент з туризму; агент у сфері приватизації; митний агент; агент з проведення гро­шової лотереї; агент з виставок; агент з розміщення та викупу цін­них паперів ІСІ¹;

2) принципал (в ГК України іменується суб'єктом господарю­
вання, від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок якого діє
комерційний агент) - особа (фізична або юридична), якій комер­
ційний агент надає посередницькі послуги щодо укладення угод
або виконання фактичних дій у сфері господарювання відповідно
до агентського договору); згідно із ГК (ч. 1 ст. 295) принципалом
може бути лише суб'єкт господарювання, проте в спеціальних нор­
мативно-правових актах щодо специфіки агентських відносин у
певних сферах господарювання може бути передбачене й інше;
так, наприклад, агенти з туризму, агенти з розміщення лотерей,
страхові агенти вправі діяти (і зазвичай діють) в інтересах негос-
подарюючих суб'єктів - громадян;

3) треті особи - це учасники відносин у сфері господарюван­
ня, з якими (щодо яких) комерційний агент укладає договори (ви­
конує фактичні дії) від імені, в інтересах, під контролем і за раху­
нок принципала; Господарський кодекс не встановлює вимог до
таких осіб, а відтак - ними можуть бути будь-які учасники госпо­
дарських відносин (якщо інше не встановлено спеціальним зако­
нодавством) незалежно від наявності у них статусу суб'єкта гос­
подарювання;

• підстави виникнення агентських відносин (ст. 296 ГК Украї­ни) - агентський договір (у разі надання принципалом на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відпо­відних дій) або схвалені принципалом фактичні дії комерційного агента (у разі схвалення принципалом угоди, укладеної в його ін­тересах комерційним) агентом без повноваження на її укладення

¹ Подібна класифікація комерційних агентів була запропонована Р. О. Короткою в магістерській роботі «Комерційне посередництво (агентські відносини) у сфері господарювання: порівняльно-правове до­слідження», що була захищена на юридичному факультеті Київського національного університету ім. Тараса Шевченка в січні 2004 р. (сторін­ки 82-88, 112-113).

або з перевищенням наданого йому повноваження, чи після закін­чення терміну дії агентського договору;

• змістом агентських відносин є представницькі дії агента, котрі
здійснюються від імені, під контролем і за рахунок принципала;

• мета встановлення агентських відносин - задоволення закон­
них приватних інтересів учасників зазначених відносин - агента
(щодо отримання прибутку від надання ним послуг з комерційного
посередництва), принципала (щодо укладення комерційним агентом
угод чи здійснення фактичних дій з третіми особами від імені, в ін­
тересах, під контролем і за рахунок принципала), третіх осіб (щодо
отримання певних благ на підставі укладених з комерційним аген­
том угод чи в результаті здійснення ним фактичних дій від імені
принципала, на авторитет якого покладаються треті особи);

• встановлення обмежень щодо здійснення агентської діяль­
ності з метою захисту інтересів принципала та інших учасників агент­
ських відносин, а саме: а) закріплена в ч. 4 295 ГК України забо­
рона агентові укладати угоди від імені того, кого він представляє,
та стосовно себе особисто; б) можливість встановлення на рівні
закону заборони здійснення агентської діяльності (комерційного
посередництва) в окремих галузях господарювання.

Залежно від можливостей сторін агентського договору вибору варіантів своєї поведінки {принципала — щодо довірення виконання дій з комерційного посередництва не лише комерційному агентові, а й іншій особі, а комерційного агента - щодо здійснення комер­ційного посередництва не лише щодо принципала, а й інших осіб) розрізняють немонопольні та монопольні агентські відносини (ст. 299 ГК України):

• немонопольні агентські відносини виникають у разі, якщо
суб'єкт, якого представляє комерційний агент, має право довірити
комерційне посередництво також іншим суб'єктам, повідомивши
про це агента, а агент має право здійснювати комерційне посеред­
ництво також для інших суб'єктів господарювання, якщо інтереси
суб'єктів, яких представляє комерційний агент, не є суперечливи­
ми у питаннях, для вирішення яких запрошений цей агент;

• монопольні агентські відносини виникають у разі, якщо ко­
мерційний агент, що представляє суб'єкта господарювання (прин­
ципала), не має права здійснювати комерційне посередництво для
інших суб'єктів у межах, передбачених агентським договором.

Отже, комерційне посередництво — це різновид господарських правовідносин, що складаються на договірних засадах між аген­том (суб 'єктом агентської діяльності у сфері господарювання),

J

принципалом і третіми особами щодо представницьких дій аген­та, котрі здійснюються від імені, під контролем і за рахунок принципала з метою задоволення законних приватних інтересів учасників зазначених відносин (агента, принципала, третіх осіб) та з врахуванням публічних інтересів (дотриманням публічного господарського порядку).

2. Система нормативно-правових актів, що регулюють агентські відносини у сфері господарювання

Система нормативно-правових актів, що регулюють комерцій­не посередництво (агентську діяльність у сфері господарювання), включає:

• Господарський кодекс України, в якому глава 31 присвячена комерційному посередництву (ст. 295 - закріплює поняття та низ­ку ознак агентської діяльності; ст. 296 - визначає підстави виник­нення агентських відносин: ст. 297 - встановлює вимоги щодо предмета агентського договору; ст. 298 - покладає на агента обов'язок повідомити суб'єкта, котрого він представляє, про кож­ний випадок його посередництва в укладенні угод та про кожну укладену ним в інтересах цього суб'єкта угоду, а також наслідки невиконання такого обов'язку; ст. 299 містить положення про два види агентських відносин - немонопольні та монопольні; ст. 300 -закріплює принцип особистого виконання агентом дій, щодо яких він має повноваження від принципала; ст. 301 - визначає порядок взаєморозрахунків в агентських відносинах; ст. 302 - фіксує обо­в'язок агента зберігати конфіденційну інформацію, ст. 303 - міс­тить положення щодо основних засад відповідальності за невико­нання (неналежне виконання) умов агентського договору; ст. 304 -визначає, в яких випадках може мати місце припинення агентського договору; ст. 305 - основні нормативно-правові акти, що регулю­ють агентські відносини: Господарський кодекс України; спеціа­льні нормативно-правові акти, прийняті відповідно до ГК, що ви­значають особливість комерційного посередництва в окремих га­лузях господарювання; положення Цивільного кодексу України щодо договору доручення, які застосовуються щодо агентських відносин, не врегульованих ГК та спеціальними нормативно-пра­вовими актами;

• Цивільний кодекс України: положення щодо договору дору­чення (глава 68), які застосовуються на субсидіарних засадах;

• спеціальні нормативно-правові акти, що визначають особли­вість комерційного посередництва в окремих галузях господарювання: у сфері страхування:

- Закон України від 16.03.1996 р. «Про страхування» (діє в ре­
дакції Закону від 04.10.2001 p.);

- Постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.1996 р. № 1523
«Про порядок провадження діяльності страховими посередниками»;

у сфері банківської діяльності:

- Закон України від 07.12.2000 р. «Про банки і банківську дія­
льність»;

- Постанова Правління Національного банку України від
03.11. 2000 р. № 435 «Про затвердження Положення про порядок
надання індивідуальних ліцензій на використання іноземної валю­
ти на території України як засобу платежу членами ІАТА та аген­
тами підприємств - членів ІАТА»;

- Постанова Правління Національного банку України від
12.12.2002 р. № 502 «Про затвердження Інструкції про порядок
організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території
України та змін до деяких нормативно-правових актів Національ­
ного банку України»;

у сфері транспорту:

- Повітряний кодекс України від 04.05.1993 p.;

- Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.1995 р.
(ст. 42, пункти 17,19);

- Закон України від 20.02.2003 р. «Про Державну програму
авіаційної безпеки цивільної авіації»;

- Наказ Міністерства транспорту України від 17.05.1994 р.
№ 247 «Умови і правила здійснення агентування і фрахтування
морського торговельного флоту та контроль за їх дотриманням»;

- Порядок здійснення митного контролю за переміщенням
через митний кордон України товарів та інших видів предметів з
використанням морського, річкового та поромного видів транс­
порту: Затверджено наказом Державної митної служби України
від 23.01.2001р. №26;

- Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу, затвер­
джені наказом Міністерства транспорту України від 25.07.2003 р.
№ 568;

у сфері приватизації:

Закон України від 04.03.1992 р. «Про приватизацію державного майна» (діє в редакції Закону від 19.02.1997 p.): визначає серед учасників приватизації таких осіб, як посередники (статті 6, 9);

J

Постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.1999 р. № 1320 «Про забезпечення продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, що належать державі, у вигляді депозитарних розписок на міжнародних фондових рин­ках» (регулює договірні відносини між агентом - фінансовою установою та Фондом Державного майна України в процесі про­дажу акцій відритих акціонерних товариств, що належать державі);

Наказ Фонду державного майна України від 31.07.2001 р. № 1378 «Про затвердження Положення про порядок здійснення конкурс­ного відбору агентів з розміщення депозитарних розписок на дер­жавні акції на міжнародних фінансових ринках»;

у сфері спільного інвестування:

Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди);

Рішення Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 09.01.2003 р. № 3 «Про затвердження Положення про порядок розміщення, обігу та викупу цінних паперів інститутів спільного інвестування» (визначає особливості здійснення комерційного по­середництва агентом з розміщення та викупу цінних паперів ін­ститутів спільного інвестування та вимог щодо нього: наявність статусу торговця цінними паперами, ліцензії на здійснення профе­сійної діяльності на ринку цінних паперів, договірних відносин з компанією з управління активами ІСІ про надання послуг з розмі­щення та викупу цінних паперів ІСІ);

у сфері лотерейної діяльності:

Наказ Держкомспорту України від 28.10.1998 р. № 2120 «Про затвердження правил розповсюдження державних лотерей»;

у сфері виставково-ярмаркової діяльності:

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.07.2003 р. № 459-р «Про схвалення Концепції розвитку виставково-ярмарко­вої діяльності»;

У сфері туризму:

Спільний наказ Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету молодіжної по­літики, спорту і туризму від 17.01.2001 р. № 7/62 «Про затвер­дження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екс­курсійної діяльності».

Орієнтація України на світові стандарти правового регулювання та її прагнення адаптувати національне законодавство до законодав­ства ЄС зумовлює доцільність наведення тут і відповідних міжна-

родно-правових актів, що регулюють міжнародне торгове представ­ництво (міжнародні агентські відносини). Система правового регу­лювання цих відносин містить міжнародні універсальні конвенції, акти ЄС та Міжнародної торгової палати (МТП), зокрема такі, як:

• Женевська конвенція про представництво в міжнародній
купівлі-продажу товарів, підписана 17 лютого 1983 р. у Женеві як
додаток до Віденської конвенції про договори міжнародної купів­
лі-продажу товарів: застосовується у разі, якщо принципал та тре­
тя особа належать до різних держав, а агент уповноважений прин­
ципалом на укладення договорів купівлі-продажу товарів;

• Гаазька конвенція про право від 14 березня 1978 p.: закріп­
лює - як загальне правило - принцип: пріоритет погодженого сто­
ронами права, що застосовується в міжнародних агентських відно­
синах, а у разі відсутності такого погодження - правила визначен­
ня національного застосовуваного права: 1) агентський договір
(договір комерційного посередництва) підкоряється закону держа­
ви агента (тобто законодавству тієї держави, на території якого
розташоване комерційне підприємство агента); б) у разі відсутнос­
ті у агента комерційного підприємства - застосовується закон по­
стійного місцезнаходження агента; в) якщо агент та принципал
мають кілька підприємств, розташованих на території різних дер­
жав, то щодо відносин з комерційного посередництва на підставі
агентського договору застосовується право тієї держави, на тери­
торії якої розташоване підприємство, з якими агентські відносини
мають найбільш тісний зв'язок; г) додаткова прив'язка: відносини
з агентського договору регулюються правом країни, в якій агент
здійснює основну діяльність, за умови, що в цій державі принци­
пал має постійне місце проживання або своє підприємство;

• Директива Ради ЄС від 18 грудня 1986 р. № 86/653, яка поши­
рюється переважно на незалежних агентів і відповідно - закріплює
поняття: а) незалежного комерційного агента як незалежного посере­
дника, наділеного повноваженнями щодо обговорення умов купівлі
та продажу товарів від імені іншої особи (принципала) чи обговорює
та укладає такі угоди від імені та в інтересах принципала,
б) агентського договору як договору, спрямованого на здійснення
агентом як юридичних, так і фактичних дій, кінцевою метою яких є
встановлення договірних відносин між принципалом і третьою осо­
бою, а також (в) передбачає, що агент, як правило, діє від імені
принципала, хоча і припускається можливість вчинення агентом дій
від власного імені - незалежно від вказівки на існування принципа­
ла, проте за умови, що він діє в інтересах принципала;

• Акти МПТ: Типовий комерційний агентський контракт (пуб­лікація МТП, листопад 1991 p.), Вказівки МТП щодо складання комерційних агентських контрактів (публікація МТП 1983 p.), Ко­ментар до Типового комерційного агентського контракту Міжна­родної торгової палати (публікація № 512)

• таш.

Поиск по сайту: