Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон

1.1. Поняття та види спеціальних (вільних) економічних зон

Соціально-економічний розвиток країни досягається за допо­могою комплексу заходів - організаційних, економічних, право­вих. Одним з них, що інтегрує усі ці складові, є спеціальні режими господарювання. В окремому розділі (розділ VIII ГК України) до таких режимів віднесені:

• спеціальні (вільні) економічні зони (глава 39, статті 401—405);

• концесії (глава 40, статті 406-410);

• виключна (морська) економічна зона України (ст. 411);

• прикордонна територія (господарська діяльність на держав­
ному кордоні України - ст. 412);

• санітарно-захисні та інші охоронні зони (території та об'єкти) -
ст. 413;

• спеціальні режими господарювання в окремих галузях на­
родного господарства (ст. 414);

• території пріоритетного розвитку (ст. 415);

• режими господарювання в умовах надзвичайного (ст. 416) та
воєнного стану (ст. 417).

J

Серед вищезгаданих спеціальних режимів господарювання особ­ливе місце посідають спеціальні (вільні) економічні зони (далі -ВЕЗ) та значною мірою подібні до них території пріоритетного роз­витку.

Використання інституту ВЕЗ забезпечує досягнення важливих для країни цілей, зокрема:

- залучення інвестицій (як внутрішніх, так і іноземних) та
ефективного їх використання;

- активізації спільної з іноземними інвесторами підприємни­
цької діяльності з метою збільшення експорту товарів, поставок на
внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг;

- впровадження нових технологій, ринкових методів господа­
рювання;

- розвитку інфраструктури ринку;

- поліпшення використання природних, матеріальних і трудо­
вих ресурсів;

- прискорення соціально-економічного розвитку України.

О. В. Буткевич¹, систематизувавши положення чинного зако­нодавства про ВЕЗ, визначає їх соціально-економічне призначення (створення особливо сприятливих умов для залучення національ­них та іноземних інвестицій на порівняно обмеженій території кра­їни, накопичення та застосування передового зарубіжного досвіду господарювання та управління, підвищення конкурентоспромож­ності власного виробництва) та головні завдання, що вирішуються при функціонуванні ВЕЗ:

економічні: 1) залучення національного та іноземного капіталу завдяки застосуванню спеціальних пільг економічного характеру, стабільності законодавчої базі, спрощенню відповідних організа­ційних процедур; 2) використання переваг міжнародного географіч­ного розподілу праці та міжнародного обігу капіталів для розши­рення експорту готових виробів, раціонального імпорту, створення імпортозамінного механізму виробництва; 3) посилення конкуренції у сфері зовнішньоекономічної діяльності завдяки можливості участі в ній всім суб'єктам господарювання ВЕЗ; 4) зростання валютних надходжень у бюджет країни та регіонів);

соціальні: 1) підвищення зайнятості населення шляхом ство­рення нових робочих місць; 2) насичення внутрішнього ринку

¹ Буткевич О. В. Правове регулювання господарської діяльності в спе­ціальних (вільних) економічних зонах. Дисертація на здобуття ступеня кандидата юридичних наук. Спеціальність 12.00.04.- К., 2004.- С. 18-19.

високоякісними товарами народного споживання і, відповідно,-задоволення потреб населення в таких товарах; 3) створення про­шарку висококваліфікованих фахівців на основі опанування та за­стосування світового досвіду у сфері організації, управління та фінансів; 4) виховання культури менеджменту, зорієнтованої на світові стандарти технології управління;

науково-технічні: 1) залучення передових зарубіжних та віт­чизняних технологій; 2) розвиток інноваційної діяльності, приско­рення процесу запровадження інновацій, реалізації інноваційних проектів; 3) залучення зарубіжних вчених та висококваліфікова­них фахівців; 4) підвищення ефективності використання потужно­стей та інфраструктури промислових комплексів.

Визначення поняття та класифікація спеціальних (вільних) еко­номічних зон та їх класифікація міститься у відповідних актах зако­нодавства. Крім того, доктринальне визначення ВЕЗ та їх види зна­ходимо в працях науковців (в т. ч. правознавців), які досліджували правове регулювання господарської (інвестиційної) діяльності в цих зонах (В. М. Коссак, О. С. Семерак, О. В. Буткевич та ін.).

Відповідно до легального визначення, закріпленого в ГК Укра­їни (ч. 1 ст. 401), ВЕЗ - це частина території України, на якій вста­новлено спеціальний правовий режим господарської діяльності, особливий порядок застосування та дії законодавства України, включаючи й можливість запровадження пільгових митних, подат­кових, валютно-фінансових та інших умов підприємництва вітчиз­няних та іноземних інвесторів.

Проте, зазначимо, це визначення надміру лаконічне і не від­дзеркалює основних ознак ВЕЗ, що значною мірою компенсується доктринальним визначенням ВЕЗ, запропонованим О. В. Бутке­вич¹: ВЕЗ - це законодавчо визначена частина території держа­ви, на якій спеціальним внутрішнім законодавством на певний строк для певних суб'єктів встановлюється спеціальний пільговий правовий режим господарської діяльності і створюються спеціальні органи управління з метою залучення інвестицій для досягнення за­конодавчо встановлених економічних, соціальних та науково-техніч­них завдань.

Характерними ознаками ВЕЗ є:

• територіальна обмеженість ВЕЗ;

• строковість ВЕЗ;

¹ Буткевич О. В. Правове регулювання в спеціальних (вільних) еко­номічних зонах. Дисертація.- С. 44.

• юридична підстава запровадження ВЕЗ на певній території -
спеціальний закон про конкретну ВЕЗ;

• мета створення ВЕЗ - досягнення законодавчо встановлених
економічних, соціальних та науково-технічних завдань;

• спеціальний суб'єктний склад ВЕЗ: обов'язковими учасни­
ками господарських відносин у ВЕЗ є органи управління ВЕЗ та
суб'єкти господарювання ВЕЗ, які набувають цього статусу в спе­
ціальному порядку за умови дотримання встановлених вимог;

• спеціальний режим господарської діяльності для суб'єктів
господарювання ВЕЗ, що може включати пільгові митні, податко­
ві, валютно-фінансові та інші умови підприємництва;

• здійснення управління ВЕЗ із застосуванням спеціально
створених органів.

Залежно від господарської спрямованості та економіко-право-вих умов розрізняють різні види ВЕЗ. Проте в актах законодавства про режим ВЕЗ відсутні уніфіковані положення щодо їх класифі­кації. Так, в ст. 403 ГК України міститься відкритий перелік ВЕЗ (відповідно до цієї статті на території України можуть створюва­тися спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони, туристично-рекреаційні, страхові, банківські тощо; а також економічні зони, що поєднують в собі функції, властиві різним ти­пам згаданих ВЕЗ).

Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 14 берез­ня 1994 р. № 167 «Про Концепцію створення спеціальних (віль­них) економічних зон в Україні», ВЕЗ можуть бути таких типів:

зовнішньоторговельні зони — частина території держави, де то­вари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з її відстрочен­ням. Метою створення цих ВЕЗ є активізація зовнішньої торгівлі (імпорт, експорт, транзит) за рахунок надання митних пільг, послуг щодо зберігання і перевалки вантажів, надання в оренду складів, приміщень для виставочної діяльності, а також послуг щодо дороб­ки, сортування, пакетування товарів тощо. Зовнішньоторговельні зони можуть створюватися у таких організаційних формах: вільні порти («порто-франко»), вільні митні зони (зони франко), митні склади; прикладом такої зони є ВЕЗ, створена відповідно до Указу Президента України від 28 червня 1999 р. та Закону України від 23 березня 2000 р. «Про спеціальну (вільну) економічну зону «Порто-франко» на території Одеського морського торговельного порту»;

комплексні виробничі зони — частина території держави, на якій запроваджується спеціальний (пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний тощо) режим економічної діяльності з метою стимулювання підприємництва, залучення інвестицій у пріоритетні галузі господарства, розширення зовнішньоекономічних зв'язків, запозичення нових технологій, забезпечення зайнятості населення. Такі зони можуть мати форму експортних виробничих зон (де роз­вивається насамперед експортне виробництво, орієнтоване на пе­реробку власної сировини та переважно складальні операції) та імпортоорієнтованих зон, головна функція яких - розвиток імпор-тозамінних виробництв; більшість створених в Україні ВЕЗ нале­жить до такого типу: спеціальні (вільні) економічні зони «Славу­тич», «Миколаїв», «Рені» та ін.;

науково-технічні зони - ВЕЗ, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу, досягнення нової якості економіки через стимулювання фундамен­тальних і прикладних досліджень, з подальшим впровадженням результатів наукових розробок у виробництво. Такі зони можуть існувати у формі регіональних інноваційних центрів-технополісів, районів інтенсивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів, науково-виробничих парків (технологіч­них, дослідницьких, промислових, агропарків), а також локальних інноваційних центрів та опорних інноваційних пунктів (напри­клад, технопарки «Напівпровідникові технології і матеріали, опто­електроніка та сенсорна техніка», «Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона», «Інститут монокристалів», створені відповід­но до Закону України від 16.07.1999 р. «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків»);

туристсько-рекреаційні зони - ВЕЗ, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико-культур-ний потенціал, з метою ефективного його використання і збере­ження, а також активізації підприємницької діяльності (в т. ч. із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристич­ного бізнесу (наприклад, ВЕЗ, створена Законом Україном від 18 березня 1999 р. «Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу «Курортополіс Трускавець»);

банківсько-страхові (офшорні) зони — це зони, в яких запрова­джується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нере­зидентів. Офшорний статус надається банківським та страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслу-

говують лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здійснюєть­ся за межами України; в чистому вигляді на території України ВЕЗ такого типу не створені, хоча у світовій практиці вони досить ши­роко використовуються, зокрема країнами так званого третього світу, які у такий спосіб залучають іноземний капітал; перелік та­ких офшорних зон міститься у Розпорядженні Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 р. № 77;

зони прикордонної торгівлі - частина території держави на кор­донах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі; ВЕЗ подібного типу в Україні не створювалися, проте спрощений порядок перетину кордону та торгівлі регулю­ються Положенням про прикордонний режим, затвердженим По­становою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1147 «Про прикордонний режим» (ознаки такої зони має Інтерпорт Ковель, створений відповідно до Указу Президента України від 22 червня 1999 р. «Про спеціальну економічну зону «Інтерпорт Ковель»),

Крім вищезазначених, в Україні можуть створюватися ВЕЗ ін­ших типів, а також комплексні спеціальні (вільні) економічні зони, які поєднують у собі риси та елементи зон різних типів. Так, за критерієм відкритості розрізняють ВЕЗ інтеграційні (діяльність яких спрямовується на тісну взаємодію з позазональною економі­кою країни), та анклавні (орієнтовані на зв'язки із зовнішнім рин­ком); залежно від місцезнаходження розрізняють зовнішні ВЕЗ (розміщені на кордоні з іншими державами - економічна зона «За­карпаття») та внутрішні (розміщені у внутрішніх районах країни -економічна зона «Сиваш»).

Крім спеціальних (вільних) економічних зон, законодавець розрізняє території України, в яких запроваджується на певний термін спеціальний режим інвестиційної діяльності, що передба­чає надання податкових і митних пільг для суб'єктів підприємни­цької діяльності (в т. ч. іноземних інвесторів), які уклали договір з місцевими державними адміністраціями щодо реалізації інвести­ційного проекту. Так, Законом України від 24 грудня 1998 р. «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності в Закарпатській облар-ті» у цій області запроваджено строком на 15 років спеціальний ре­жим інвестиційної діяльності, який передбачає митні, податкові;га інші пільги суб'єктів господарювання, які реалізують інвестиційний проект, зокрема: 1) звільнення не більш як на 5 років від обкладення ввізним митом і податком на додану вартість під час ввезення в Україну устаткування та обладнання (крім підакцизних товарів)

для реалізації інвестиційного проекту; 2) звільнення на 2 роки від оподаткування прибутку новоствореного, в тому числі в процесі реструктизації, підприємства, інвестиція \яке є еквівалентною не менш як 250 тисячам доларів США, а також прибутку діючого під­приємства, одержаного від інвестування в його реконструкцію або в його модернізацію, якщо така інвестиція дорівнює не менш як 250 тисячам доларів США; з третього по п'ятий рік прибуток такого підприємства оподатковується за ставкою в розмірі 50 відсотків чинної ставки оподаткування; 3) звільнення на 2 роки новостворе-них підприємств від сплати збору до Державного інноваційного фон­ду; 4) невключения до валового доходу підприємства з метою опо­даткування одержаної згідно з інвестиційним проектом суми інвес­тиції у вигляді: коштів; матеріальних цінностей; нематеріальних активів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджено згідно із законами (процедурами) держави інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау. За оцінкою О. М. Буткевич, територіям пріоритетного розвитку, що створюються відповідно до українського законодавства, при­таманні усі характерні ознаки ВЕЗ і тому їх слід розглядати як один з відповідних типів ВЕЗ.¹

Поиск по сайту: