Використання прав інтелектуальної власності у сфері господарювання

У сфері господарювання широко застосовуються об'єкти права промислової власності або так звані «промислові права». Право промислової власності - це суб'єктивні права на різноманітні ре­зультати інтелектуальної творчості (технічні та нетехнічні), яким надається спеціальна правова охорона з огляду на їх важливе зна­чення для господарської діяльності (виробничої та торговельної)¹. До об'єктів права промислової власності належать;

винаходи та корисні моделі;

промислові зразки;

сорти рослин та породи тварин;

торговельні марки (знаки для товарів і послуг);

комерційне (фірмове) найменування;

географічне зазначення;

комерційна таємниця;

комп'ютерні програми;

компіляція даних (бази даних);

виконання;

наукові відкриття;

компонування (топографія) інтегральних мікросхем;

фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мов­лення;

• інші об'єкти, передбачені законом.

¹ Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учеб­ник / Под ред. Васильева Е. А- М.: Международные отношения, 1993.-С. 486.

З огляду на надання особливої охорони об'єктам права промис­лової власності, їм притаманний спеціальний правовий режим, що характеризується такими рисами:

Спеціальне правове регулювання здійснюється за допомогою системи нормативно-правових актів:

Кодексів::

Господарського кодексу, який містить главу 16 «Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності» (стат­ті 154-162);

Цивільного кодексу, в якому ціла книга (кн. 4 «Право інтелекту­альної власності» з 12 глав); присвячена регулюванню відносин, пов'язаних з використанням об'єктів права промислової власності.

Законів:

загального - від 23.12.1993 р. «Про авторське право і суміжні права» (в редакції Закону від 11.07.2001 p.);

спеціальних - (щодо певних об'єктів права промислової власності):

від 18.09.1991р. «Про інвестиційну діяльність», який регулює відносини, пов'язані із використанням інвестиційного проекту будів­ництва, в т. ч проведення обов'язкової державної комплексної екс­пертизи цих проектів як необхідної умови їх реалізації;

від 13.12.1991 р. «Про основи державної політики у сфері нау­ки і наукової діяльності»;

від 21.04.1993 р. «Про охорону прав на сорти рослин»;

від 25.06.1993 р. «Про науково-технічну інформацію»;

від 15.12.1993 р. «Про охорону прав на винаходи і корисні мо­делі» (в редакції Закону від 01.06.2000 p.);

від 15.12.1993 р. «Про племінне тваринництво»;

від 15.12.1993 р. «Про охорону прав на промислові зразки»;

від 15.12.1993 р. «Про насіння»;

від 07.06.1996 р. «Про захист від недобросовісної конкурен­ції» (передбачає захист від неправомірного використання комер­ційної таємниці, товарного знаку та інших об'єктів права проми­слової власності для досягнення переваг у сфері економічної конкуренції);

від 05.11.1997 р. «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем»;

Акти Уряду України:

Постанова Кабінету Міністрів України від 09.08.1993 р. № 611 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці»;

Положення про представників у справах інтелектуальної влас-

ності: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1994 р. №545 та ін.

Відомчі нормативно-правові акти:

Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідо­цтва України на знаки для товарів і послуг: Затверджено наказом Держпатенту України від 28.07.1995 р. № 116;

Правила складання та подання заявок на винахід та заявки на корисну модель: Затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 22.01.2001 р. № 22;

Положення про Державний реєстр патентів і деклараційних па­тентів України на винаходи: Затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 12.04.2001 р. № 291;

Правила складання, подання та проведення експертизи заявки на реєстрацію кваліфікованого походження товару: Затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 17.08.2001 р. № 598;

Правила складання та подання заявки на промисловий зразок: Затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 18.02.2002 р. № 110 та інші.

Міжнародні договори (конвенції):

Паризька конвенція щодо охорони промислової власності від 29 березня 1883 р.

Суб'єкти господарювання на мають правомочності щодо ви­користання певних об'єктів права промислової власності відпо­відно до Цивільного та Господарського кодексів, вищезгаданих законів.

Особливості використання прав на об'єкти промислової власно­сті передбачені Господарським кодексом (щодо відносин, не вре­гульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України та законів):

• щодо використання винаходу, корисної моделі та проми­слового зразка, а також прав на сорти рослин і породу тварин (ст. 156 ГК України; глави 39 і 42 ЦК України; закони «Про охо­рону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки»; «Про охорону прав на сорти рослин», «Про племінне тваринництво»);

а) право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель,
промисловий зразок відповідно до законодавства України засвідчу­
ється патентом;

б) використанням винаходу, корисної моделі чи промислового
зразка у сфері господарювання є:

виготовлення, пропонування для продажу, запровадження в гос­подарський (комерційний) обіг, застосування, ввезення чи зберіган­ня із зазначеною метою продукту, що охороняється відповідно до закону;

застосування способу, що охороняється відповідно до закону, або пропонування його для застосування в Україні за умов, перед­бачених Цивільним кодексом України;

пропонування для продажу, запровадження в господарський (комерційний) обіг, застосування, ввезення чи зберігання із зазначе­ною метою продукту, виготовленого безпосередньо способом, що охороняється відповідно до закону;

в) володілець патенту може передавати свої права щодо викори­стання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка як вклад у статутний фонд підприємства;

• щодо використання торговельної марки (статті 157-158 ГК України; глава 44 ЦК України):

а) право інтелектуальної власності на торговельну марку засвід­
чується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом;
торговельна марка, що належить кільком особам (торговельна мар­
ка об'єднання, спільна торговельна марка), підлягає реєстрації
в установленому законом порядку;

б) використанням торговельної марки у сфері господарювання
визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких
вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих ви­
даннях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмар­
ках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та
в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів
і послуг у господарський (комерційний) обіг. Свідоцтво надає право
його володільцеві забороняти іншим особам використовувати зареєст­
ровану торговельну марку без його дозволу, за винятком випадків
правомірного використання торговельної марки без його дозволу;

в) суб'єкти права на торговельну марку можуть проставляти по­
переджувальне маркування, яке вказує на те, що торговельна марка,
яка застосовується, зареєстрована в Україні;

г) суб'єкти права на торговельну марку, які здійснюють посеред­
ницьку діяльність, можуть на підставі договору з виробником това­
ру (послуг) використовувати свою торговельну марку з торговель­
ною маркою виробника, а також замість його торговельної марки;

д) право інтелектуальної власності на торговельну марку може
бути передано як вклад до статутного фонду суб'єкта господарю­
вання;

є) у разі банкрутства суб'єкта господарювання право на торговель­ну марку оцінюється разом з іншим майном цього суб'єкта.

• щодо комерційного найменування (ст. 159 ГК України; гла­
ва 43 ЦК України):

а) комерційне найменування індивідуалізує суб'єкт господарю­
вання — юридичну особу або громадянина-підприємця, які можуть
мати таке найменування - як повне, так і скорочене; громадянин-
підприємець має право заявити як комерційне найменування своє
прізвище або ім'я;

б) відомості про комерційне найменування суб'єкта господа­
рювання вносяться за його поданням до відповідних реєстрів, по­
рядок ведення яких встановлюється законом. Суб'єкт господарю­
вання, комерційне найменування якого було включено до реєстру
раніше, має пріоритетне право захисту перед будь-яким іншим
суб'єктом, тотожне комерційне найменування якого включено до
реєстру пізніше;

в) у разі якщо комерційне найменування суб'єкта господарю­
вання є елементом його торговельної марки, здійснюється правова
охорона і комерційного найменування, і торговельної марки;

г) особа, яка використовує чуже комерційне найменування, на
вимогу його власника зобов'язана припинити таке використання і
відшкодувати завдані збитки;

• щодо використання географічного зазначення (ст. 160 ГК
України; глава 45 ЦК України):

а) право на використання географічного зазначення мають ли­
ше суб'єкти господарювання, які виробляють товари (надають по­
слуги), щодо яких здійснено державну реєстрацію відповідного
географічного зазначення;

б) використанням географічного зазначення суб'єктом господа­
рювання вважається: застосування його на товарах, для яких зареєс­
тровано це географічне зазначення, а також на упаковці; застосу­
вання в рекламі, проспектах, рахунках, друкованих виданнях, офі­
ційних бланках, вивісках тощо;

г) суб'єкти господарювання, які здійснюють посередницьку дія­
льність, можуть використовувати свою торговельну марку поряд з
географічним зазначенням товару виробника не інакше як на під­
ставі договору;

д) правова охорона географічного зазначення надається з дати,
наступної за датою державної реєстрації, і охороняється безстроково
за умови збереження характеристик товару (послуги), позначених
цим позначенням.

• щодо назви країни походження товару (ст. 161 ГК Ук­
раїни):

а) вироби іноземного походження або у встановлених законо­
давством випадках їх упаковка, а також вироби вітчизняного вироб­
ництва чи їх упаковка, призначені для експорту, повинні містити
інформацію про країну їх походження;

б) інформація про країну походження має міститися у доступ­
ному місці виробу (упаковки) та нанесена у спосіб, що відповідає
встановленим вимогам;

в) забороняється використання суб'єктами господарювання на­
пису (клейма) «Виготовлено в Україні» або аналогічного за змістом
щодо товарів, які мають іноземне походження;

г) уповноважені органи державної влади контролюють дотри­
мання зазначених вимог відповідно до закону;

• щодо комерційної таємниці (ст. 162 ГК України; глава 46
ЦК України, Закон України від 07.06.1996 р. «Про захист від недоб­
росовісної конкуренції»):

а) суб'єкт господарювання, що є володільцем технічної, органі­
заційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від
незаконного використання цієї інформації третіми особами за умов,
що ця інформація має комерційну цінність у зв'язку з тим, що вона
невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб
на законних підставах, а володілець інформації вживає належних
заходів до охорони її конфіденційності;

б) майновими правами на комерційну таємницю є: право на ви­
користання комерційної таємниці; виключне право дозволяти ви­
користання комерційної таємниці; виключне право перешкоджати
неправомірному розголошенню, збиранню або використанню ко­
мерційної таємниці; інші права, встановлені законом;

в) строк правової охорони комерційної таємниці обмежується
часом дії сукупності вищезазначених (в пункті «а») умов;

г) особа, яка протиправно збирає, розголошує та/або використо­
вує комерційну інформацію, що належить суб'єктові господарюван­
ня, зобов'язана відшкодувати завдані йому такими діями збитки
відповідно до ст. 24 Закону «Про захист від недобросовісної конку­
ренції»; особа, яка самостійно і добросовісно одержала інформацію,
що є комерційною таємницею, має право використовувати цю інфор­
мацію на свій розсуд;

д) в передбачених законом випадках органи державної влади
зобов'язані охороняти комерційну таємницю від недобросовісного
використання.

Поиск по сайту: