Розділ 2 СУБ'ЄКТИ ГОСПОДНРСЬКИХ ПРВВОВІДНОСИН

Тема б. | Загальна характеристика суб'єктів господарських правовідносин

1. Поняття, ознаки та види суб'єктів господарських правовідносин (господарського права).

2. Основи правового статусу суб'єктів господарювання.

1. Поняття, ознаки та види суб'єктів господарських правовідносин (господарського права)

Згідно із ст. 2 Господарського кодексу України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самовря­дування, наділені господарською компетенцією, а також громадя­ни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Проте не всі перелічені категорії осіб є суб'єктами господарських правовід­носин (господарського права). Такими суб'єктами є лише ті учасники відносин у сфері господарювання, яким притаманна сукупність необхідних для цього ознак (рис), а саме:

- безпосереднє здійснення господарської діяльності (виробниц­тво продукції, виконання робіт, надання послуг), що є предметом діяльності індивідуальних підприємців, підприємств різних органі­заційно-правових форм, виробничих кооперативів, інших госпо­дарських організацій основної ланки економіки, або керівництво господарською діяльністю, що притаманно власникам майна під-

приємств, господарським об'єднанням, промислово-фінансовим гру­пам, а також господарським міністерствам та відомствам;

- створення (набуття статусу суб'єкта господарських відно­
син) у встановленому законом порядку, хоча порядок створення
для різних суб'єктів господарських відносин різний - залежно від
виду (суб'єкт господарювання чи орган/організація господарсько­
го керівництва), організаційно-правової форми (унітарне підпри­
ємство, господарське товариство, виробничий кооператив), основ­
ного або виключного виду діяльності (комерційний банк, страхова
компанія, фондова біржа, промислово-фінансова група та ін.); на­
буття статусу суб'єкта господарських відносин (що зазвичай є заве­
ршальною стадією процесу створення господарської організації), як
правило, пов'язується з їх державною реєстрацією; державна реєст­
рація може здійснюватися в загальному порядку (передбачений ст.
58 Господарського кодексу України та Законом України від
15.05.2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізич­
них осіб-підприємців» та/або в спеціальному порядку (передбача­
ється Законом «Про банки і банківську діяльність» - статті 17-18,
22, Законом «Про державне регулювання ринку цінних паперів в
Україні» - пункти 13-14 ч. 2 ст. 7; «Про інститути спільного інвес­
тування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (статті); По­
становою Кабінету Міністрів України від 20.07.1996 р. № 781 «Про
затвердження Положення про створення (реєстрацію), реорганіза­
цію та ліквідацію промислово-фінансових груп» (п. 2) та ін.;

- наявність майна, необхідного для здійснення обраної суб'єк­
том або покладеної на нього господарської діяльності чи керівництва
такою діяльністю; таке майно може закріплюватися за суб'єктами
господарського права на різних правових титулах: праві власності
(господарські товариства, виробничі кооперативи), праві повного
господарського відання (державне та комунальне комерційні під­
приємства), праві оперативного управління (казенне підприємство,
комунальне некомерційне підприємство), праві користування (мо­
же застосовуватися з будь-яким з названих правових титулів; є ха­
рактерною ознакою орендного підприємства); для філій, представ­
ництв та інших відокремлених підрозділів ч. 5 ст. 55, ст. 138 Гос­
подарського кодексу передбачається закріплення майна на праві
оперативно-господарського використання, зміст якого визначає
господарська організація, до структури якої належить такий під­
розділ;

- наявність господарської правосуб'єктності, тобто визнаної
державою за певним суб'єктом господарювання можливості бути

суб'єктом прав (мати і здійснювати господарські права та обо­в'язки, відповідати за їх належне виконання і мати юридичну мож­ливість захищати свої права та законні інтереси від можливих порушень); обсяг господарської правосуб'єктності учасників гос­подарських правовідносин фіксується в законі та в їх установчих документах і залежить від низки чинників (зокрема, від правового титулу майна, виду та характеру діяльності).

Суб'єкти господарського права (господарських правовідносин) - це учасники господарських відносин, що безпосередньо здійснюють гос­подарську діяльність або управляють такою діяльністю, створені у встановленому законом порядку, мають необхідне для здійснення та­кої діяльності майно і володіють господарською правосуб 'єктністю.

Суб'єкти господарського права надзвичайно різноманітні і тому їх класифікують, тобто поділяють на групи, за певними критерія­ми (ознаками).

За критерієм характеру здійснюваної діяльності розрізняють:

- суб'єкти господарювання, тобто суб'єкти господарського
права, які безпосередньо здійснюють господарську діяльність (до них
належать індивідуальні підприємці, підприємства, виробничі коопе­
ративи, більшість господарських товариств, комерційні банки);

- суб'єкти господарського права, які здійснюють керівництво
господарською діяльністю, в т. ч. організацію такої діяльності (до
них належать господарські міністерства та відомства, органи міс­
цевого самоврядування та їх виконкоми, господарські об'єднання,
промислово-фінансові групи, власники майна підприємств, фондо­
ві біржі, Національний депозитарій України).

Залежно від форм власності, на базі якої вони функціонують, розрізняють державні, комунальні, колективні, приватні та змішані (функціонують на базі двох і більше форм власності) суб'єкти гос­подарського права. До перших (державних) належать державні та казенні підприємства, державні господарські об'єднання, господар­ські міністерства та відомства. До других (комунальних) належать комунальні підприємства, органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи. До третіх (колективних) — господарські товарист­ва, виробничі кооперативи, добровільні господарські об'єднання, унітарні підприємства, створені кооперативами, господарськими товариствами, громадськими та релігійними організаціями. До чет­вертих (приватних) - індивідуальні підприємці, приватні підпри­ємства. До п'ятих (змішаних) - орендні підприємства, спільні під­приємства, а також промислово-фінансові групи, до складу яких можуть входити господарські організації різних форм власності.

2. Основи правового статусу суб'єктів господарювання

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи гос­подарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'яз­ків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Ч. 2 ст. 55 ГК розрізняє такі категорії суб'єктів:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповід­
но до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші
підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу, а також
інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та
зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які
здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до
закону як підприємці;

3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господар­
ських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснен­
ня господарської діяльності.

Проте в цій статті не враховані суб'єкти господарювання, які важко віднести до зазначених категорій, зокрема: пайові інвести­ційні фонди, які створюються на договірних засадах і не мають ста­тусу юридичної особи (Закон України від 15.03.2001 р. «Про інсти­тути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»; особисте селянське господарство, яке може реалізовувати надлишки сільськогосподарської продукції та надавати послуги зе­леного туризму на платних засадах, проте не визнається юридичною особою і суб'єктом підприємництва та відповідно не підлягає дер­жавній реєстрації, а лише обліку, що здійснюється сільськими, се­лищними, міськими радами народних депутатів за місцем розташу­вання земельної ділянки (правове становище визначається Законом України від 15.05.2003 р. «Про особисте селянське господарство»).

Стаття 56 Господарського кодексу України визначає загальні за­сади створення суб'єкта господарювання, в т. ч. правові підстави, форми створення, необхідність додержання вимог чинного законр-давства.

Правовою підставою створення суб'єкта господарювання є рі­шення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством,

також рішення інших органів, організацій і громадян. При цьому можуть застосовуватися різні форми - заснування нового чи реор­ганізації (злиття, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта (суб'єктів) господарювання. Суб'єкт господарювання може бути утворений шляхом примусового поділу (виділення) діючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних орга­нів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України (частини 3-5 ст. 40 ГК; ст. 53 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Створення суб'єкта господарювання має здійснюватися з обов'яз­ковим додержанням вимог господарського законодавства, вклю­чаючи антимонопольно-конкурентне (статті 25—41, 126, 251—257 ГК України, Закон від 11.01.2001 р. «Про захист економічної конкурен­ції» та ін.), щодо запобігання економічній концентрації.

Суб'єкт господарювання створюється і діє на підставі установ­чих документів (документа), які мають відповідати встановленим вимогам. Загальні вимоги до установчих документів визначаються ст. 57 Господарського кодексу України, а спеціальні - в законах, які визначають особливості правового статусу суб'єктів господа­рювання з виключними видами діяльності: «Про банки і банківську діяльність» (статті 17-18, 22)); «Про цінні папери і фондову бір­жу» (ст. 34); «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (пункти 13-14 ч. 2 ст. 7); «Про інститути спільного інвес­тування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (статті 9, 23-24), «Про страхування» (статті 2, 30, 31) та ін.

Загальні вимоги щодо установчих документів стосуються:

- видів установчих документів: рішення про утворення су­
б'єкта господарювання (приймається при створенні господарської
організації унітарного типу), засновницький договір (укладається
у разі заснування суб'єкта господарювання двома і більше особа­
ми), статут (приймається в передбачених законом випадках - при
створенні підприємства; господарських товариств, що належать до
об'єднань капіталів; виробничого кооперативу), положення (філії,
представництва, інші відокремлені підрозділи господарських ор­
ганізацій зі статусом юридичної особи);

- змісту установчих документів (в них мають бути зазначені
найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, ме­
та і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його
органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок фор-
>гування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реор­
ганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом);

- спеціальні вимоги до засновницького договору, статуту, по­ложення. У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого май­на, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також поря­док його реорганізації та ліквідації відповідно до закону; ста­тут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мету і предмет діяльнос­ті, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, поря­док розподілу прибутків і збитків, про органи управління і конт­ролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством); положенням визначається госпо­дарська компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування, відокремлених підрозділів господарської орга­нізації зі статусом юридичної особи.

Загальні засади державної реєстрації суб'єктів господарювання закріплюються в ст. 58 Господарського кодексу України. Положення про державну реєстрацію також містяться: в Цивільному кодексі - в ч. 2 ст. 50 (щодо фізичних осіб - підприємців), в ст. 89 (щодо юри­дичних осіб), в Законі України від 15.03.2003 р. «Про державну ре­єстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (набув чинності з 1.07.2004 p.). Зазначений Закон досить ґрунтовно в своїх 53 статтях регулює більшість питань, пов'язаних з державною ре­єстрацією вказаних осіб (місце проведення - у виконавчому комі­теті міської ради міста, обласного значення або у районній, район­ній у містах Києві і Севастополі державній адміністрації за місце­знаходженням юридичної особи або за місцем проживання індивідуального підприємця - ст. 5; документи, які подаються для державної реєстрації - статті 8, 24, 42; відомості, що заносяться до Єдиного державного реєстру - ст. 17; порядок їх отримання та обов'яз­кова публікація — статті 20-22; строк державної реєстрації — не біль­ше трьох робочих днів з дати надходження необхідних документів для реєстрації юридичної особи - статті 25 і двох робочих днів - для реєстрації індивідуального підприємця - ст. 43; підстави відмови в державній реєстрації- статті 27, 30) і містить принципово нові по­ложення (щодо державного реєстратора як посадової особи, відпо-

відальної за державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - статті 1, 5, 6; спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації - ст. 7 та ін.). Спеціальний порядок державної реєстрації може бути основним (Закон «Про банки і бан­ківську діяльність» (статті 17-18, 22) або додатковим (Закон «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (пункти 13-14 ч. 2 ст. 7); Закон «Про інститути спільного інвесту­вання (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» - щодо корпо­ративних інвестиційних фондів передбачає загальну (ст. 8) та спе­ціальну реєстрацію (ст. 11), а щодо пайових інвестиційних фондів - лише спеціальну (ст. 23).

Обсяг правосуб'єктності (прав та обов'язків) і суб'єктів госпо­дарювання залежить від низки чинників, у т. ч. від правового титулу майна (право власності, право господарського відання, право опера­тивного управління, право оперативно-господарського використан­ня), від основного виду діяльності та відповідно - можливості чи неможливості здійснювати інші види господарської діяльності (спеціальна правосуб'єктність і відповідно - можливість здійснюва­ти лише окремі види діяльності характерна, наприклад, для інститу­тів спільного інвестування, комерційних банків, страхових компа­ній, фондових бірж).

Права та обов'язки суб'єктів господарювання можна поділити на дві категорії — загальні права та обов 'язки, які притаманні всім суб'єктам господарювання, і спеціальні - які характерні лише для певних видів суб'єктів господарювання.

Обсяг загальних прав залежить від правового титулу майна суб'єкта господарювання. Право власності забезпечує суб'єктові господарювання максимальний обсяг прав, серед яких: право ви­бору видів господарської діяльності (з дотриманням вимог зако­ну); право вибору контрагентів та укладення з ними господарсь­ких договорів; право розпорядження отриманим прибутком та іншим майном, що належить суб'єктові господарювання на праві власності; право на визначення внутрішньої структури господар­ської організації та створення філій, представництв, інших від­окремлених підрозділів та ін. Суб'єкти господарювання, за якими майно закріплено на праві господарського відання або оператив­ного управління, мають право використовувати таке майно та отриманий прибуток в межах, встановлених власником. Так само власник встановлює для таких суб'єктів межі договірної свободи, організаційно-управлінські повноваження. Проте будь-який суб'єкт господарювання повинен мати широкий спектр прав при здійс-

ненні оперативно-господарської діяльності (щодо забезпечення виробництва необхідними матеріальними та трудовими ресурса­ми, щодо відвантаження/реалізації продукції, робіт, послуг від­повідно до укладених договорів, щодо захисту своїх прав та за­конних інтересів у разі їх порушення іншими особами).

Спеціальні права необхідні суб'єктам господарювання з виключ­ними видами діяльності (банківські операції, страхування, спільне інвестування, біржові операції) і передбачаються у відповідних за­конах - «Про банки і банківську діяльність» (ст. 9 - право комер­ційних банків створювати та брати участь у банківському об'єд­нанні, ст. 47 - право здійснювати на підставі банківської ліцензії банківські операції та ін.), «Про страхування» (статті 3, 10-11 - пра­во страховиків здійснювати на договірних засадах страхування, співстрахування, перестрахування; ст. 12 - право створювати та брати участь в об'єднаннях страховиків; ст. 14 - право здійснювати страхування через страхових посередників (страхових агентів і страхових брокерів).

Загальні обов'язки суб'єктів господарювання досить численні, а саме:

• отримати дозволи ліцензії для здійснення тих видів госпо­дарської діяльності, щодо яких закон (частинами 3 та 4 ст. 4 Зако­ну України «Про підприємництво») передбачає необхідність отри­мання спеціальних дозволів (ліцензій) в порядку, визначеному За­коном України від 01.06.2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Для отримання ліцензії суб'єкт підпри­ємницької діяльності подає органу, що визначається Кабінетом Міністрів України (це підпорядковані Кабінету Міністрів мініс­терства та відомства, до сфери діяльності яких входить той вид підприємницької діяльності, що підлягає ліцензуванню) заяву про видачу ліцензії, в якій зазначаються: відомості про суб'єкта госпо­дарювання - заявника; найменування, місцезнаходження, банків­ські реквізити, ідентифікаційний код - для юридичної особи; прі­звище, ім'я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових плате­жів - для фізичної особи; вид господарської діяльності, на прова­дження якого заявник має намір одержати ліцензію. До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстра­цію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організа­цій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав ори-

гінал документа. Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також до­даються документи, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 р. № 756.

Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі (що може мати місце у разі виявлення не­достовірних даних у поданих заявником документах, а також у разі неможливості здійснення заявником певного виду діяльності відповідно до ліцензійних умов) у строк не пізніше ніж десять робочих днів від дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності;

• отримати в передбачених законом випадках патент. Для
здійснення окремих видів підприємницької діяльності (роздрібна
та оптова торгівля за грошові кошти, за винятком сільськогос­
подарських товаровиробників - платників фіксованого сільсько­
господарського податку, гральний бізнес, валютні операції, на­
дання побутових послуг за готівку) законодавством України (Закон
від 23.03.1996 р. «Про патентування деяких видів підприємниць­
кої діяльності») передбачається необхідність отримання торгового
патенту - дозволу на торгівлю, що видається за плату суб'єктам
підприємницької діяльності, в т. ч. індивідуальним підприємцям)
державними податковими органами за місцезнаходженням цих
суб'єктів (за місцезнаходженням пункту продажу товарів або
пункту з надання побутових послуг), а при застосуванні пересув­
ної торговельної мережі - за місцем реєстрації суб'єктів підпри­
ємницької діяльності. Порядок надання торгового патенту вста­
новлюється згаданим законом;

• дотримуватися вимог антимонопольного - конкурентного
законодавства;

• вести бухгалтерський облік і звітність;

• сплачувати податки та інші обов'язкові платежі;

• забезпечувати безпеку виробництва (екологічну, пожежну,
радіаційну, санітарно-епідеміологічну, щодо охорони праці тощо);

• не порушувати права та законні інтереси інших осіб;

• виконувати інші вимоги, передбачені законодавством.
Спеціальні обов'язки притаманні для суб'єктів господарських

правовідносин із спеціальним (виключним) предметом діяльності. Так, комерційні банки, страхові компанії, інститути спільного ін-

вестування зобов'язані дотримуватися вимог відповідних законів щодо розміру та складу майна, видів діяльності (операцій), конт­ролю за використанням активів та ін.

Основні засади припинення діяльності суб'єктів господарюван­ня визначаються Господарським кодексом України (статті 59-61), а спеціальні - законами, що визначають особливості правового ста­тусу суб'єктів господарювання зі спеціальним (виключним) видом діяльності.

Основні засади, закріплені в Господарському кодексі України, передбачають:

- форми припинення (реорганізація шляхом злиття, приєднан­
ня, поділу, перетворення чи ліквідація);

- підстави припинення діяльності, відповідно до яких розріз­
няють: добровільне припинення - ліквідацію чи реорганізацію (за
рішенням власника чи уповноваженого ним органу або вищого
органу управління суб'єкта господарювання, яким зазвичай є зага­
льні збори учасників (акціонерів, членів кооперативу), у зв'язку із
закінченням строку, на який створювався суб'єкт господарювання,
чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено) та при­
мусове припинення (за рішенням антимонопольних органів чи суду
у передбачених законом випадках, в т. ч. у разі визнання суб'єкта
господарювання в установленому порядку банкрутом, крім випад­
ків, передбачених законом; у разі скасування його державної ре­
єстрації у передбачених законом випадках);

— принцип публічності прийняття рішення про припинення
діяльності суб 'єкта господарювання (оголошення про реорганіза­
цію чи ліквідацію господарської організації або припинення діяль­
ності індивідуального підприємця підлягає опублікуванню реєст­
руючим органом у спеціальному додатку до газети «Урядовий
кур'єр» та/або в офіційному друкованому виданні органу держав­
ної влади або органу місцевого самоврядування за місцезнахо­
дженням суб'єкта господарювання протягом десяти днів з дня
припинення діяльності суб'єкта господарювання — ч. 8 ст. 59 ГК);

— форми захисту інтересів кредиторів (щодо реорганізації —
визначення правонаступників суб'єкта господарювання, який при­
пиняє свою діяльність в результаті реорганізації; щодо ліквідації —
встановлення порядку ліквідації та задоволення вимог кредиторів
(задоволення претензій кредиторів з майна суб'єкта господарюван­
ня, що ліквідується; повернення майна, що залишилося після задо­
волення претензій кредиторів, його власникові (учасникам суб'єкта
господарювання, що ліквідується). Стаття 112 ЦК більш грунтовно

регулює питання задоволення вимог кредиторів, встановлюючи черговість (чотири черги). Спеціальні порядки черговості встанов­люються законами: «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (ст. 31); «Про інститути спільного інве­стування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (частини 2-4 СТ.21).

Питання припинення діяльності суб'єктів господарювання, крім статей 59-61 Господарського кодексу, регулюються Цивіль­ним кодексом (стосовно юридичних осіб - статті 104-112), а та­кож низкою законів: «Про банки і банківську діяльність» (стат­ті 26, 28, 87-98); «Про цінні папери і фондову біржу» (ст. 36); «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (статті 20-21); «Про страхування» (ст. 43); «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (статті 22-34) та ін.

Тема 7. Правове становище підприємств

1. Поняття підприємства та його основні ознаки.

2. Види та організаційно-правові форми підприємств.

3. Особливості правового становища окремих видів підприємств:

3.1. Підприємства державної форми власності (державні комерційні та казенні
підприємства).

3.2. Підприємства комунальної форми власності.

3.3. Підприємства колективної власності. Виробничі кооперативи.

3.4. Приватні підприємства.

3.5. Орендні підприємства.

3.6. Підприємства з іноземними інвестиціями. Іноземне підприємство.

1. Поняття підприємства та його основні ознаки

Правове становище підприємств в українському законодавстві, що почало формуватися після здобуття Україною державної неза­лежності, вперше було визначено Законом України від 27.03.1991 р. «Про підприємства в Україні», більшість положень якого була врахована при розробці Господарського кодексу України (набув чинності з 01.01.2004 p.). Слід зазначити, що в новому Цивільному кодексі поняття підприємства дається в главі 12 «Загальні поло-

ження про об'єкти цивільних прав» у ст. 191 «Підприємство як єдиний майновий комплекс». Відповідно до цієї статті «підприєм­ство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності», і як така є сукупністю нерухомих і рухомих речей, майнових та інших прав, а також мо­же бути в цілому чи в частині об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів. На відміну від Цивільного кодексу, Господарський кодекс (статті 62-72) визначає підприємство само­стійним суб'єктом господарювання, якому притаманні такі риси:

• належність до основної ланки економіки;

• безпосереднє здійснення виробничої, науково-дослідницької
і комерційної діяльності та іншої господарської діяльності - як
комерційної (підприємницької), так і некомерційної;

• можливість функціонування на будь-якій формі власності:
державній (державні та казенні підприємства), комунальній (кому­
нальні підприємства), колективній (підприємства у формі вироб­
ничих кооперативів, господарських товариств, колективних під­
приємств), приватній (приватні підприємства);

• установчий документ - зазвичай статут, якщо інше не вста­
новлено законом (так, для підприємств, що діють у формі повного
чи командитного товариства, установчим документом буде заснов­
ницький договір - ч. 1 ст. ГК 82);

• функціонування на базі відокремленого майна, що знаходить
вираз у наявності самостійного балансу та рахунку в банку; це
майно може бути закріплено за підприємством на праві власності
(підприємства у формі господарських товариств і виробничих коо­
перативів, приватне підприємство, якщо засновник (власник май­
на) сам (без найманого керівника) управляє цим підприємством),
праві господарського відання (державні підприємства, комунальні
підприємства, приватні підприємства з найманим керівником, а та­
кож підприємства громадських, релігійних, кооперативних органі­
зацій, якщо засновник застосував цей правовий титул при закріп­
ленні за підприємством виділеного йому майна), праві оперативного
управління (казенні підприємства, а також інші унітарні - зазвичай не-
комерційні - підприємства, якщо власник для закріплення за остан­
німи майна обирає цей правовий титул), праві користування (може
застосовуватися як додатковий правовий титул до одного з вищена­
званих, як це має місце, наприклад, в орендному підприємстві);

• наявність господарської правосуб'єктності, в тому числі
статусу юридичної особи з одночасною забороною мати у своєму
складі інших юридичних осіб; підприємство може складатися

з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відді­лень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо), а також мати філії, представництва, інші від­окремлені підрозділи;

• індивідуалізація підприємства як самостійного суб'єкта гос­
подарювання забезпечується наявністю у нього власного наймену­
вання (фірмової назви), що відображається в його вихідних докумен­
тах, печатці; як платник податку підприємство повинно мати іден­
тифікаційний код;

• порядок управління підприємством залежить від типу під­
приємства - унітарного (управління здійснюється одноособовим
керівником, що призначається власником майна підприємства) чи
корпоративного типу (управління здійснюється за допомогою
створених учасниками органів: збори учасників, виконавчий та
контрольний органи);

• ступінь самостійності підприємства (обсяг його прав та
обов'язків) залежить від правового режиму майна підприємства:
(а) підприємства-власники майна мають максимальний обсяг
прав (затверджують свій статут, вирішують усі питання стратегі­
чного плану - щодо реорганізації і ліквідації підприємства, зміни
напрямків діяльності, використання майна (у т. ч. розподіл при­
бутку тощо) та мінімум обов'язків (сплата податків та інших обо­
в'язкових платежів, ведення бухгалтерського обліку та подання
статистичної звітності, внесення змін до відомостей державної
реєстрації у разі наявності підстав для цього; дотримання вимог
екологічного, трудового, містобудівного та іншого законодавства;
виконання умов укладених договорів та дотримання прав і закон­
них інтересів інших осіб); (б) щодо підприємств - невласників
(правовий титул майна такого підприємства - або право повного
господарського відання, або право оперативного управління) стра­
тегічні питання створення та діяльності таких підприємств вирі­
шуються власниками їхнього майна (їх представниками), які за­
тверджують статут підприємства, призначають його керівника,
визначають правовий титул майна та межі майнової самостійності
підприємства, в т. ч. порядок використання його прибутку, вирі­
шують питання реорганізації та ліквідації підприємства тощо.
Частина питань погоджується з власником майна (створення філій,
представництв підприємства, випуск облігацій підприємства тощо).
Лише деякі питання вирішуються підприємством самостійно (фор-
>.гування виробничої програми, прийняття (неприйняття) держав-

ного замовлення, встановлення господарських зв'язків, наймання та звільнення працівників, організація виробничого процесу і т. ін.). Таке підприємство має додаткові обов'язки, крім вже названих: виконувати вказівки власника або погоджувати з ним питання діяльності підприємства у передбачених законом та статутом підприємства випадках (якщо це не суперечить вимогам законо­давства), відраховувати власникові визначену ним частину чис­того прибутку підприємства; використовувати закріплене за під­приємством майно лише в межах, визначених законом та стату­том підприємства.

2. Види та організаційно-правові форми підприємств

Підприємства можуть бути різних видів та організаційно-пра­вових форм. Відповідно до ст. 63 ГК України, підприємства класи­фікуються за різними ознаками.

1. Залежно від форм власності в Україні можуть діяти підприєм­
ства таких видів:

• приватне підприємство, що діє на основі приватної форми
власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

• підприємство, що діє на основі колективної форми власності
(підприємство колективної форми власності);

• комунальне підприємство, що діє на основі комунальної форми
власності територіальної громади;

• державне підприємство, що діє на основі державної влас­
ності;

• підприємство, засноване на змішаній формі власності (на
базі об'єднання майна різних форм власності).

2. За критерієм наявності в статутному фонді підприємства іно­
земної інвестиції та розміру останньої ч. 2 ст. 63 розрізняє:

• підприємства з іноземними інвестиціями (в статутному фон­
ді такого підприємства іноземна інвестиція має становити не менш
як 10 відсотків);

• іноземні підприємства (в статутному фонді підприємства
іноземна інвестиція становить 100 відсотків).

3. Залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу
від реалізації продукції за рік підприємства, відповідно до ч. 7 ст. 63,
можуть бути віднесені до малих, середніх або великих підприємств:

• малими (незалежно від форми власності) визнаються підпри­
ємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звіт-

ний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового дохо­ду від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не переви­щує суми, еквівалентної 500 тис. євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні;

• великими підприємствами визнаються підприємства, в яких
середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансо­
вий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалі­
зації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну
5 млн євро за середньорічним курсом Національного банку України
щодо гривні;

• усі інші підприємства вважаються середніми (середньооблі­
кова чисельність працюючих за звітний рік від 50 до 1000 осіб;
обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг)
за рік у межах гривневого еквівалента суми від 500 тис. євро до
5 млн євро за середньорічним курсом Національного банку України
щодо гривні.

Залежно від способу утворення (заснування), формування ста­тутного фонду та порядку управління підприємством розрізняють унітарні підприємства та корпоративні підприємства (частини 3-5 ст. 63 ГК України):

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону ста­тутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, роз­поділяє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним при­значається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та лікві­дації підприємства. Унітарними є державні та комунальні підприєм­ства, а також підприємства, засновані на власності об'єднання грома­дян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяль­ності засновників (учасників), їх спільного управління справами,

тому числі через органи, що ними створюються), участі засновни­ків (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Кор­поративними є кооперативні підприємства, підприємства, що ство­рюються у формі господарського товариства, а також інші підпри­ємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Підприємства, що використовують закріплене за ними майно на праві господарського відання чи оперативного використання є залеж-

ними від власника майна (засновника) підприємства. Проте і підпри-ємства-власники, попри наявність у них майна на праві власності, можуть опинятися в організаційній та/або економічній залежності від іншого суб'єкта. Зазначена обставина зумовила ще одну класифіка­цію підприємств, що закріплена в ст. 126 ГК України: за критерієм залежності від іншого суб'єкта господарювання або можливості впливу на інше підприємство розрізняють асоційовані підприємства двох видів:

• залежне підприємство (контрольним пакетом акцій або від­
повідною часткою в майні чи голосів на загальних зборах якого
володіє інший суб'єкт господарювання);

• контролююче підприємство (підприємство, яке здійснює ви­
рішальний вплив на інше підприємство через володіння контроль­
ним пакетом акцій чи відповідною часткою в майні залежного під­
приємства, або на підставі володіння більшістю голосів на загаль­
них зборах чи в інших органах управління залежного підприємства).

У разі виникнення вирішальної залежності між двома суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, залежне підприєм­ство вважається дочірнім у відношенні до контролюючого підприєм­ства. З метою захисту прав та законних інтересів дочірніх та інших залежних підприємств ст. 126 ГК встановлює випадки субсидіарної відповідальності контролюючого (материнського) підприємства за зобов'язаннями дочірнього підприємства (якщо шкода заподіяна до­чірньому підприємству в результаті реалізації рішень, прийнятих під впливом контролюючого підприємства).

Водночас слід зазначити, що в ГК не згадуються деякі види під­приємств, зокрема:

- підприємство художніх промислів, особливості правового становища якого визначаються Законом України від 21.06.2001 р. «Про народні художні промисли». Згідно із ст. 9 цього Закону, підприємство народних художніх промислів - це підприємство, у випуску товарів і послуг яких вироби народних художніх промислів становлять не менш як 60% загальної вартості товарів і послуг за відповідний звітний період. Метою діяльності підприємства на­родних художніх промислів є: збереження і розвиток особливостей певних народних художніх промислів; забезпечення випуску ви­робів народних художніх промислів відповідно до національної самобутності місцевих традицій народного мистецтва; дотриман­ня і вдосконалення традиційних технологій виготовлення виробів народних художніх промислів; створення умов для підвищення кваліфікації та творчої активності майстрів народних художніх

промислів шляхом сприяння творчому варіюванню при виготов­ленні виробів народних художніх промислів тощо. Підприємство набуває статусу підприємства народних художніх промислів у по­рядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, на підставі від­повідної звітної документації підприємства;

- інноваційне підприємство, особливості правового статусу якого визначаються Законом України від 04.07.2002 р. «Про інно­ваційну діяльність»; таке підприємство, попри різні назви (іннова­ційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо), має визначальну ознаку — грошовий вимір частки іннова­ційного продукту (результат науково-дослідної та/або дослідно-конструкторської розробки, що відповідає вимогам цього Закону) і (або) інноваційної продукції (нові конкурентоздатні товари чи послуги, що відповідають вимогам закону) має перевищувати 70% грошового виміру загального обсягу продукції (послуг) підпри­ємства.

3. Особливості правового становища окремих видів підприємств

3.1. Підприємства державної форми власності (державні комерційні та казенні підприємства)

Підприємства державної форми власності були основним су­б'єктом господарювання за планово-розподільчої економіки, і в ринкових умовах господарювання (з притаманною ринковим відно­синам конкуренцією) їх частка серед суб'єктів господарювання залишається досить значною, незважаючи на приватизаційні про­си. Це пов'язано з необхідністю збереження в державній власності об'єктів загальнодержавного значення, які забезпечують:

• виконання державою своїх функцій, обороноздатність та
ономічну самостійність Української держави (підприємства з лісо-

відведення, лісорозведення та охорони лісу, сортовипробувальні інції, підприємства, що забезпечують випуск та зберігання гро­шових знаків та цінних паперів та ін.);

• соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного,
укового потенціалу, духовних цінностей (об'єкти Національного
смічного агентства при Кабінеті Міністрів України; архіви; май-
зі комплекси установ Національної академії наук України та ін.);

• життєдіяльність держави в цілому (підприємства авіаційної
промисловості; підприємства залізничного транспорту; метрополі-

тен; хлібоприймальні та хлібозаготівельні підприємства, що забез­печують розміщення та зберігання мобілізаційних запасів, та ін.);

• контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або не­безпечних виробництв (підприємства з виготовлення усіх видів зброї, яка є на озброєнні Збройних сил України, Служби безпеки України; підприємства з випуску наркотичних, біологічних, бак­теріологічних, психотропних, сильнодіючих хімічних та отруйних засобів (крім аптек), підприємства, що забезпечують діяльність у сфері обігу зброї та радіоактивних речовин, та ін.).

Види діяльності, що є державною монополією та, відповідно,-можуть здійснюватися лише підприємствами державної форми влас­ності, визначаються ст. 4 Законом України від 01.06.2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», а перелік під­приємств, майно яких має державне значення і не підлягає привати­зації, міститься у ч. 2 ст. 5 Закону України від 04.03.1992 р. (в ред. Закону від 19.02.1997 р.) «Про приватизацію державного майна» та Законі України від 07.07.1999 р. «Про перелік об'єктів права держа­вної власності, що не підлягають приватизації».

Правове становище підприємств державної форми власності регулюється Господарським кодексом України (статті 73-77 - щодо державних комерційних та казенних підприємств, статті 167-172 -щодо корпоративних прав держави, яких вона набуває при ство­ренні державних/національних акціонерних товариств та участі в так званих змішаних товариствах - за участю суб'єктів різних форм власності).

Підприємства державної форми власності можуть бути як уні­тарного, так і корпоративного типу. До перших (унітарного типу) належать державне комерційне підприємство і казенне підприєм­ство, до других (корпоративного типу) - державне (національне) акціонерне товариство (корпоратизоване підприємство).

Державне унітарне підприємство - це таке підприємство унітарного типу, яке діє на базі відокремленої частини державної власності без поділу її на частки, створюється в розпорядчому по­рядку компетентним органом держави і входить до сфери управ­ління зазначеного органу. Ознаки державного унітарного підприєм­ства закріплені в ст. 73 Господарського кодексу України.

Державному унітарному підприємству, крім загальних ознак (ха­рактерних для всіх підприємств), притаманні специфічні риси, біль­шість з яких зафіксована в ст. 73 Господарського кодексу України:

- господарська організація унітарного типу;

- підприємство-невласник, що зумовлює необхідність вико­
нання вказівок власника (відповідно до його компетенції) і пого­
дження з ним основних питань діяльності;

- функціонування на базі державного майна, яке закріплюється
за державним унітарним підприємством на праві господарського
відання чи оперативного управління;

- функції власника майна (органу, уповноваженого управляти
державним майном) щодо державного унітарного підприємства
виконує галузеве міністерство (відомство), до сфери діяльності
якого входить підприємство, або державне господарське об'єд­
нання, до складу якого включено підприємство;

- управління державним унітарним підприємством здійснюєть­
ся одноособовим керівником, який призначається на посаду шля­
хом укладення з ним контракту органом, уповноваженим управля­
ти державним майном;

- обов'язкове включення до найменування державного унітар­
ного підприємства слів «державне підприємство»;

- відсутність у державного унітарного підприємства обов'язку
відповідальності за зобов'язаннями власника (держави) і органу
влади, до сфери управління якого воно входить.

Порівняно з іншими підприємствами-невласниками державні унітарні підприємства мають додаткові обмеження в своїх повно­важеннях:

1) засновницькі (заборонено створювати підприємницькі струк­
тури і брати участь у таких структурах);

2) щодо розпорядження закріпленим за ним на праві господар­
ського відання ЧИ оперативного управління майном; при цьому
межі повноважень щодо розпорядження майном залежать від пра­
вового титулу майна;

3) щодо розпорядження прибутком (відповідно до вимог закону
і положень статуту);

4) щодо укладення договорів (обов'язковість прийняття держав­
ного замовлення та укладення державного контракту).

Державні унітарні підприємства залежно від комплексу ознак (виду господарської діяльності - комерційна чи некомерційна, правового титулу майна - право господарського відання чи право оперативного управління, можливості чи неможливості бути суб'єк­том банкрутства, порядку створення та ін.) поділяються на державні комерційні підприємства і казенні підприємства (ч. 8 ст. 73 Гос­подарського кодексу України).

Основні ознаки державного комерційного підприємства містяться в ст. 74 Господарського кодексу України:

• наявність статусу суб'єкта підприємницької діяльності, що
діє на основі статуту на принципах підприємництва, зазначених у
статті 44 Господарського кодексу;

• основний правовий титул майна - право господарського ві­
дання, відповідно до якого державне комерційне підприємство во­
лодіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним
уповноваженим органом з обмеженням правомочності щодо розпо­
рядження майна, зокрема: заборонено передавати на безоплатній
основі майно будь-якій особі; відчужувати, віддавати в заставу
майнові об'єкти, що належать до основних фондів; здавати в оренду
цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів дер­
жавне комерційне підприємство має право лише за попередньою
згодою органу, до сфери управління якого воно входить (галузеве
міністерство/відомство, державне господарське об'єднання), і, як
правило, на конкурентних засадах; одержані від продажу таких
об'єктів кошти спрямовуються на інвестування виробничої діяльно­
сті підприємства; списання з балансу не повністю амортизованих
основних фондів, а також прискорена амортизація основних фондів
державного комерційного підприємства можуть проводитися лише
за згодою органу, до сфери управління якого входить дане підпри­
ємство (ч. 4 ст. 75 ГК);

• обов'язковість формування засновником, функції якого вико­
нує уповноважений орган держави (галузеве міністерство/відомство
чи державне господарське об'єднання), статутного фонду з дотри­
манням вимог закону щодо його мінімального розміру до реєстрації
цього підприємства як суб'єкта господарювання;

• обов'язковість формування з дотриманням встановлених за­
коном нормативів і порядку спеціальних (цільових) фондів: аморти­
заційного, резервного, фонду розвитку виробництва, фонду спожи­
вання (оплати праці), інших фондів, передбачених статутом підпри­
ємства;

• необхідність підтримання майново-фінансового стану держав­
ного комерційного підприємства не нижче встановленого мінімаль­
ного розміру статутного фонду;

• наявність обов'язку приймати та виконувати доведені до під­
приємства в установленому законодавством порядку державні за­
мовлення і державні завдання, а також враховувати їх при форму­
ванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економіч­
ного і соціального розвитку та виборі контрагентів;

• обов'язок самостійної відповідальності за наслідки своєї
діяльності усім належним на праві господарського відання майном
(в т. ч. у разі визнання банкрутом);

• відсутність у держави та уповноваженого органу обов'язку
субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями державного комер­
ційного підприємства, крім передбачених законом випадків (зокре­
ма, ч. 6 ст. 73 Господарського кодексу передбачається, що збитки,
завдані державному комерційному підприємству внаслідок вико­
нання рішень органів державної влади чи органів місцевого само­
врядування, які було визнано судом неконституційними або недійс­
ними, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добро­
вільно або за рішенням суду);

• можливість перетворення у передбачених законом випадках і
порядку в корпоратизоване підприємство (державне/національне
акціонерне товариство) чи казенне підприємство.

Різновидом підприємств державної форми власності є казенні під­приємства, які були легалізовані Законом України від 04.02.1998 р. «Про внесення змін до Закону України «Про підприємства в Ук­раїні». Особливості правового становища казенних підприємств визначаються статтями 76-77 Господарського кодексу України, а також низкою постанов Кабінету Міністрів України, зокрема:

- від 16.06.1998 р. № 914 «Про Типовий статут казенного під­
приємства»;

- від 30.06.1998 р. № 987 «Про перетворення державних під­
приємств у казенні»;

- від 22.07.1998 р. № 1129 «Про деякі питання управління
казенним підприємством».

Казенне підприємство - це таке державне унітарне підпри­ємство, яке діє на базі відокремленої частини державної власнос­ті, що не підлягає приватизації, без поділу її на частини, створю­ється за рішенням Кабінету Міністрів України і входить до сфе­ри управління органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном.

Основними рисами казенного підприємства є такі:

• господарська організація унітарного типу;

• створюється за рішенням Кабінету Міністрів України; ст. 37
Закону «Про підприємства в Україні» створення казенних підпри­
ємств пов'язувала лише з процесами реорганізації (перетворення)
державних унітарних підприємств, майно яких не підлягає прива­
тизації, за наявності однієї з визначених законом умов (якщо дер­
жавне підприємство здійснює діяльність, що становить монополію

держави; якщо воно є природним монополістом або основним спо­живачем - понад 50% продукції такого підприємства - є держава); ст. 76 Господарського кодексу не пов'язує створення казенного під­приємства лише з реорганізаційними процесами, а відтак таке під­приємство може створюватися як шляхом заснування, так і шляхом реорганізації за наявності визначених в ч. 1 ст. 76 ГК умов (у разі якщо: законом дозволено здійснення господарської діяльності ли­ше державним підприємствам; основним - понад 50% продукції, робіт, послуг підприємства - є держава; за умовами господарю­вання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи спожи­вачів; приватизацію майнових комплексів підприємства забороне­но законом);

• здійснення некомерційної господарської діяльності (як основ­
ної у поєднанні з комерційною чи без такого поєднання);

• функції власника майна (органу, уповноваженого управляти
державним майном) щодо казенного підприємства виконує галузе­
ве міністерство (відомство): затверджує статут казенного підпри­
ємства, призначає його керівника, здійснює контроль за додер­
жанням положень статуту та ефективністю використання закріп­
леного за казенним підприємством державного майна; здійснює
планування та фінансовий контроль за господарською діяльністю
казенного підприємства; затверджує фінансовий план та план
розвитку казенного підприємства; укладає з ним державні конт­
ракти на поставку продукції (виконання робіт, надання послуг)
для державних потреб; визначає порядок використання чистого
прибутку казенного підприємства шляхом встановлення обов'яз­
кових нормативів розподілу такого прибутку; затверджує умови
та фонд оплати праці з урахуванням умов, передбачених галузе­
вою угодою;

• діє на підставі статуту, що розробляється відповідно до за­
твердженого Кабінетом Міністрів України Типового статуту ка­
зенного підприємства, і має включати, крім загальних, положення
про обов'язкову звітність казенного підприємства за встановленою
Кабінетом Міністрів формою, а також відповідальність керівника
підприємства за результати його господарської діяльності;

• належить до підприємств-невласників. Воно функціонує на
базі державного майна, що закріплюється за казенним підприємст­
вом на праві оперативного управління, яке передбачає: (1) необ­
хідність цільового (насамперед для виконання державного замов­
лення) використання майна із значним обмеженням повноважень
щодо його розпорядження (відповідно до Закону «Про підприєм-

ства в Україні» казенне підприємство вправі було розпоряджатися в установлених статутом підприємства межах та відповідати за своїми зобов'язаннями лише майном, що не належить до основних фондів, а згідно із ч. 7 ст. 77 Господарського кодексу України ка­зенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише кош­тами, що є в його розпорядженні), та (б) субсидіарну відповідаль­ність держави за зобов'язаннями казенного підприємства (ця обставина виключає можливість визнання казенного підприємства банкрутом).

Державні підприємства можуть бути корпоративного типу. Це стосується так званих корпоратизованих підприємств або державних (національних) акціонерних товариств, легалізація яких пов'язана із прийняттям Президентом України Указу від 15.06.1993 р. «Про корпоратизацію підприємств». З огляду на форму такого підпри­ємства (акціонерне товариство), особливості його правового стату­су доцільно розглядати в наступній темі («Правове становище гос­подарських товариств»).

3.2. Підприємства комунальної форми власності

Значною мірою подібними (за своїм правовим становищем) до державних підприємств є комунальні підприємства, оскільки пер­ші і другі функціонують на базі публічних (державної та комуна­льної) форм власності (комунальна власність відповідно до першої редакції Закону «Про власність» належала до підвиду державної форми власності; виділення комунальної власності в окрему фор­му права власності пов'язано з прийняттям Конституції України, в ст. 41 якої містяться положення щодо форм права власності - при­ватної, державної та комунальної).

Закон «Про підприємства в Україні» не містив спеціальних по­ложень щодо комунальних підприємств, проте в Господарському кодексі України цим підприємствам присвячена ст. 78. Втім, ця стаття визначає основи правового становища лише унітарних ко­мунальних підприємств, не приділяючи уваги підприємствам кор-

лтивного типу.

Комунальне унітарне підприємство - це таке унітарне під-приемство, яке діє на базі відокремленої частини комунальної влас­ності, без поділу її на частини, створюється за рішенням органу місцевого самоврядування в розпорядчому порядку і входить до сфери управління органу, уповноваженого управляти відповідним камунаіьним майном.

Характерними рисами комунальних підприємств є такі:

• господарська організація унітарного типу;

• створюється за рішенням органу місцевого самоврядування
(уповноваженим ним органом) у розпорядчому порядку на базі
відокремленої частини комунальної власності;

• функції власника майна щодо комунального підприємства ви­
конує уповноважений орган, тобто орган, до сфери управління яко­
го входить комунальне унітарне підприємство (виконком відповід­
ної ради народних депутатів, управління/департамент виконкому);

• функціонує на базі майна, що перебуває у комунальній влас­
ності і закріплюється за таким підприємством на праві господарсь­
кого відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві
оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство);

• статутний фонд комунального унітарного підприємства має
бути сформоване до його реєстрації як суб'єкта господарювання
уповноваженим органом;

• мінімальний розмір статутного фонду комунального унітар­
ного підприємства встановлюється відповідною місцевою радою;

• найменування комунального унітарного підприємства повин­
но містити слова «комунальне підприємство» та вказівку на орган
місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить дане
підприємство;

• відсутність у підприємства субсидіарної відповідальності за
зобов'язаннями органу місцевого самоврядування та уповноваженого
органу;

• управління підприємством очолює керівник підприємства, який
призначається органом, до сфери управління якого входить підпри­
ємство, і є підзвітним цьому органові;

• збитки, завдані комунальному унітарному підприємству вна­
слідок виконання рішень органів державної влади чи органів місце­
вого самоврядування, підлягають відшкодуванню зазначеними ор­
ганами добровільно або за рішенням суду;

• поділ комунальних унітарних підприємств (як і державних
унітарних підприємств) на комерційні та некомерційні, що обумов­
лює можливість застосування до цих видів підприємств положень
Господарського кодексу щодо державних комерційних підприємств
та казенних підприємств.

Комунальні підприємства можуть бути корпоративного типу з використанням форми акціонерного товариства (що зазвичай пов'язано з корпоратизацією комунальних підприємств) чи това­риства з обмеженою відповідальністю (можливість створення

однією особою такого товариства передбачається новим Цивіль­ним кодексом України (ч. 2 ст. 114; ч. 1 ст. 140) і ч. 1 ст. 79 Госпо­дарського кодексу України).

3.3. Підприємства колективної форми власності. Виробничі кооперативи

Господарський кодекс України (ст. 93) за ознакою форми влас­ності, на базі якої функціонують підприємства, виділяє такий їх різновид, як підприємства колективної форми власності. До них належать:

• виробничий кооператив;

• колективне підприємство (в т. ч. колективне сільськогоспо­
дарське підприємство);

• унітарне дочірнє підприємство, створене виробничим коопе­
ративом чи колективним підприємством;

• унітарні підприємства, що створюються суб'єктами права
колективної власності (споживчим товариством, релігійною орга­
нізацією, громадською організацією та ін.).

Особливості правового становища колективного сільськогоспо­дарського підприємства (КСП) визначаються Законом України від 14.02.1992 р. «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (далі - Закон):

- підприємство корпоративного типу;

- вимоги до змісту статуту КСП (ст. 4 Закону): найменування
підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності;
порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому;
принципи формування спільної власності та права членів щодо
неї; порядок розподілу прибутку, отриманого від операцій із цін­
ними паперами; загальні права та обов'язки членів підприємства;
органи самоврядування (управління), порядок їх формування та

іетенція; права та обов'язки підприємства і його членів щодо використання й охорони земель, водних та інших природних ре-

ів, виробничо-господарської, фінансової і трудової діяльності; питання оплати та охорони праці, соціальні гарантії; умови і поря-лок реорганізації та ліквідації підприємства; можливість включен­ня й інших положень, що не суперечать законодавству України;

- мінімальна кількість членів КСП законом не встановлюєть-
іроте вживання множини щодо засновників та членів КСП
З Закону) дозволяє визначити цю кількість - щонайменше дві

особи:

- вимоги до членів КСП, це мають бути: фізичні особи (гро­
мадяни), які досягли 16-річного віку, беруть особисту трудову
участь у господарській діяльності КСП і сплатили пай;

- суперечливі положення Закону щодо правового титулу майна
КСП (статті 7 і 9): об'єктами права колективної власності підприєм­
ства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові
та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані
доходи, придбане на законних підставах майно, корпоративні права
(частки у майні та міжгосподарських підприємств та об'єднань,
учасником яких є КСП); проте відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 7 Закону,
«майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власно­
сті його членам»; пай (як частка пайового фонду КСП) є власністю
члена КСП і може успадковуватися відповідно до цивільного зако­
нодавства України та статуту підприємства (ч. 2 ст. 9 Закону);

- розмір паю залежить від майнової та трудової участі членів
КСП в його діяльності; щорічно члену КСП нараховується части­
на прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його
бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення ча­
стки в пайовому фонді (ці відносини регулюються статутом під­
приємства);

- у разі виходу з підприємства його члени мають право на пай
натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та
структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі;

- відсутність вимог до мінімального розміру майна КСП та
його фондів (крім пайового); КСП самостійно визначає види, по­
рядок формування та використання фондів і резервів;

- до пайового фонду майна членів підприємства включаються
вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за
рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та кор­
поративні права КСП в інших підприємствах та організаціях; уточ­
нення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств,
у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що за­
тверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 9 Закону);

- органи управління КСП: (1) загальні збори членів КСП або
збори уповноважених - вищий орган управління (затверджують
статут підприємства, вносять до нього зміни та доповнення; вирі­
шують питання про обрання правління, його голови та ревізійної
комісії підприємства; приймають рішення про реорганізацію і лік­
відацію підприємства, про його участь у господарських товариствах
та господарських об'єднаннях; вирішують інші важливі питання
діяльності підприємства); (2) правління (виконавчий орган);

- обов'язковість створення органів контролю (ревізійної комі­
сії) законом не передбачається; такі органи створюються відповід­
но до положень статуту, рішення загальних зборів/зборів уповно­
важених, внутрішніх документів КСП;

Поиск по сайту: