|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Загальні тенденції правового регулювання відносин власності у сфері економікиВідносини власності в Україні протягом останнього півтора-десятиріччя зазнали кардинальної трансформації, що зумовлено переходом від планово-розподільчої економіки до переважно ринкової. Економічні перетворення відносин власності в процесі сучасної економічної реформи, яка передбачає запровадження ринкових форм господарювання, здійснюються шляхом: • подолання гіпертрофії державної власності шляхом: а) приватизації майна державних підприємств і організацій; б) виділення комунальної власності в самостійну форму власності; • реформування державного сектора економіки шляхом: а) кор- • кардинального розширення сфери застосування колективної • легалізації та підтримки приватної власності на засоби вироб • залучення іноземного капіталу у вітчизняну економіку з метою 2. Особливості правового режиму публічних форм власності 2.1. Право державної власності: поняття, зміст, правові форми реалізації Залежно від суб'єкта права власності розрізняють такі форми права власності: - право державної власності, суб'єктом якого є народ України, - право комунальної власності, суб'єктом якого є територіальні - право колективної власності, суб'єктом якого є господарські - право приватної власності, суб'єктом якого є громадяни Залежно від ступеня персоніфікації суб'єкта права власності розрізняють: • право публічної власності, суб'єктом якого є заздалегідь неви- власності є народ України, а права комунальної власності - члени територіальної громади); • право приватно-колективної власності, суб'єкт якого більш- Вказані види права власності мають спільні риси. Право державної та право комунальної власності мають генетичний зв'язок, оскільки друге виокремилося з першого. Відповідно до редакції Закону «Про власність» від 07.02.1991 р. комунальна власність розглядалася як вид державної і лише після прийняття 28.06.1996 р. Конституції України вони почали розглядатися як окремі форми власності. Право державної власності на засоби виробництва в об'єктивному розумінні - це сукупність правових норм, що регулюють відносини державної власності щодо цього майна. Право державної власності на засоби виробництва в суб 'єктив-ному розумінні - це юридично визначена і забезпечена можливість суб'єкта цього права використовувати належні йому засоби виробництва своєю владою в інтересах народу України. Своєрідність права державної власності полягає в тому, що: • функції власника щодо об'єктів державної власності (засобів • суб'єкт права власності (держава) сам встановлює правові • реалізація права державної власності здійснюється за допо Великий масив об'єктів права державної власності, специфіка правового статусу суб'єкта - держави, яка діє через систему органів, підприємств та організацій, зумовлює численність правових форм реалізації права державної власності у сфері економіки. Правові форми реалізації права державної власності — це врегульовані правом, різні за призначенням та способом здійснення види діяльності державних органів і державних господарських організацій, пов'язані з використанням державного майна. Можна виділити кілька таких форм: 1. Загальне управління фондом державної власності, що здійс 2. Господарське управління окремими частинами фонду стосов 3. Корпоративні права: створення державних (національних) 4. Господарське відання державними засобами виробництва
5. Оперативне управління державним майном здійснюється 6. Оренда державного майна здійснюється на підставі догово 2.2. Право комунальної власності на засоби виробництва та правові форми його реалізації Право комунальної власності на засоби виробництва в об'єктивному розумінні - це сукупність правових норм, що регулюють відносини комунальної власності. Право комунальної власності на засоби виробництва в суб'єктивному розумінні - це юридично визначена і забезпечена можливість територіальної громади - як суб'єкта цього права - використовувати належне їй майно (володіти, доцільно, економно й ефективно користуватися і розпоряджатися) на свій розсуд і в своїх інтересах. Право комунальної власності виокремилося із права державної власності і на даний час зберігає значний генетичний зв'язок з ним. Зокрема, основною підставою набуття права комунальної власності є безоплатна передача державою майна територіальним громадам. Первісне виділення об'єктів комунальної власності проходило ще в рамках державної власності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 04.11.1991р. «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю та власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)». Цією постановою був визначений перелік підприємств, установ і організацій, майно яких передавалось у комунальну власність (на рівні області), вказано, що все інше державне майно складає загальнодержавну власність, і встановлено порядок вирішення питань про передачу окремих об'єктів загальнодержавної в комунальну власність і навпаки. У подальшому в основному здійснювався перерозподіл об'єктів між загальнодержавною (державною) і комунальною власністю шляхом їх передачі. Нині порядок такої передачі регулюється Законом України від 3 березня 1998 р. «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності». Особливістю передачі, яка також засвідчує збереження зв'язку між державною та комунальною власністю, є те, що передача об'єктів здійснюється безоплатно: передача підприємств провадиться разом з усіма активами і пасивами, лімітами, фондами, планами фінансово-господарської діяльності тощо, а об'єктів незавершеного будівництва - також з проектно-кошторисною документацією. Крім безоплатної передачі, підставами набуття права комунальної власності є створення та придбання майна в порядку, встановленому законодавством. Реалізація територіальною громадою функцій власника здійснюється відповідним органом місцевого самоврядування через такі повноваження: • розробка і затвердження стосовно відповідної територіаль • прийняття рішень про створення, ліквідацію та реорганізацію • розгляд проектів планів підприємств і організацій, що діють • встановлення порядку та здійснення контролю за викорис • внесення пропозицій про передачу або продаж у комунальну • передача іншим органам, зокрема відділам, управлінням вико Повне господарське відання комунальним майном (здійснюється комунальними підприємствами, які функціонують з метою отримання прибутку). Оперативне управління комунальним майном ("здійснюється комунальними установами - закладами освіти, охорони здоров'я тощо та комунальними некомерційними підприємствами, діяльність яких дотується з місцевого бюджету). Оренда комунального майна здійснюється на підставі Закону «Про оренду державного та комунального майна» та договорів оренди, укладених з суб'єктами господарювання, які функціонують на базі колективної та приватної власності. 2.3. Правові засади приватизації державного та комунального майна Одним з основних напрямів реформування вітчизняної економіки і визначальним для забезпечення ринкових засад її функціонування є приватизація державного та комунального майна. Відповідно до легального визначення (ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна») приватизацією є відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних і юридичних осіб, які можуть бути покупцями в процесі приватизації. На початкових етапах приватизації (в першій половині 90-х років XX ст., коли відбувалася приватизація майна невеликих державних підприємств) основною метою приватизації державного майна було формування значного прошарку приватних і колективних власників за рахунок передання їм державного майна на праві власності. Сучасний етап приватизації характеризується новими пріоритетами, оскільки мала приватизація вже майже завершена, в основному приватизовано також майно середніх державних підприємств, а на порядку денному стоїть питання приватизації стратегічно важливих і крупних державних підприємств. У зв'язку з цим основною метою приватизації є вирішення складного завдання: забезпечення підвищення соціально-економічної ефективності виробництва, залучення коштів на структурну перебудову економіки. Вирішення цих завдань має забезпечити: (а) індивідуальна приватизація, що здійснюється на принципах: максимальної економічної ефективності; вибору найбільш оптимальних способів приватизації; індивідуального підходу до приватизації; створення умов для концентрації управління в руках про-мифлового інвестора (вітчизняного чи іноземного інвестора або їх об'єднання, які заінтересовані у збереженні частки підприємства на ринку відповідної продукції та мають реальні важелі щодо управління підприємством та виконання ним інвестиційних зобов'язань); (б) застосування переважно конкурентних способів приватизації, що мають забезпечити продаж об'єктів приватизації за максимальною ціною.та з покладенням на покупця інвестиційних зобов'язань (щодо застосування новітніх технік і технологій, модернізації виробництва, збереження та збільшення частки підприємства на ринку певного товару, підвищення конкурентоспроможності товарів, робіт, послуг приватизованого підприємства тощо) і здійснення приватизації виключно за грошові кошти (національну та іноземну валюту, що визнається конвертованою Національним банком України). Проте в процесі приватизації має бути забезпечена і її соціальна спрямованість, що віддзеркалюється в таких принципах приватизації, як: законність; державне регулювання та контроль за приватизаційними процесами та післяприватизаційною діяльністю підприємств; додержання антимонопольно-конкурентного законодавства; надання пільг членам трудових колективів підприємств, що приватизуються, в т. ч. пріоритетного права на придбання майна (акцій) своїх підприємств; інформування громадськості про приватизаційні процеси та прийняття органами приватизації відповідних рішень та ін. Реформування вітчизняної економіки - одне із стратегічних напрямів державної економічної політики, безпосередньо пов'язане з відносинами власності, правовим статутом суб'єктів господарських відносин, антимонопольно-конкурентним регулюванням. Зазначені питання відповідно до Конституції України (ст. 92) мають регулюватися державою і, як правило, у формі закону. Приватизаційне законодавство почало формуватися на початку 90-х років і на сьогодні налічує велику кількість нормативно-правових актів різної юридичної сили. Проте слід мати на увазі, що приватизаційне законодавство складається з трьох гілок: • законодавство про приватизацію майна державних підпри • законодавство про приватизацію земельних ділянок; • законодавство про приватизацію державного житлового фонду. Хоча всі ці гілки приватизаційного законодавства тісно між собою пов'язані, проте інститутом господарського законодавства є перша з вищеназваних гілок. Система законодавства про приватизацію майна державних і комунальних1 підприємств та організацій, державних часток у майні господарських організацій зі змішаною формою власності (далі -законодавство про приватизацію державного майна) складається з таких нормативно-правових актів: 1. Законів: від 04.03.1992 р. «Про приватизацію державного майна (діє в редакції Закону від 19.02.1997 p.); від 06.03.1992 р. «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» - діє в редакції Закону від 15.05.1996 р.; від 06.03.1992 р. «Про приватизаційні папери» (передбачає три різновиди приватизаційних паперів: приватизаційні майнові сертифікати, земельні бони та житлові чеки, проте в обігу був лише перший вид до травня 1999 p., коли завершена була сертифікатна приватизація; від 10.07.1996 р. «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі»; від 07.07.1999 р. «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»; від 18.05.2000 р. «Про Державну програму приватизації» (ця програма, що визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, була розрахована на три роки - 2000-2002 роки, проте її чинність подовжена до прийняття нової Програми приватизації"); від 18.05.2000 р. «Про особливості приватизації підприємств, що належать до сфери управління Міністерства оборони України»; від 14.09.2000 р. «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» та ін.; 2. Декретів Уряду, в т. ч. від 17.03.1993 р. «Про довірчі това 3. Указів Президента: від 11.05.1994 р. «Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації»; від 19.06.1995 р. «Про забезпечення управління майном, що є у загальнодержавній власності, в процесі приватизації» та ін.; 4. Постанов Кабінету Міністрів України: Порядок перетворення у процесі приватизації державних, Відповідно до ч. 4 ст. З Закону України «Про приватизацію державного майна» відчуження майна, що є комунальною власністю, регулюється законами з питань приватизації державного майна та здійснюється органами місцевого самоврядування. орендних підприємств і підприємств зі змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 р. № 1099 (з наступними змінами); від 03.08.1998 р. № 1301 «Про затвердження Положення про передприватизаційну підготовку підприємств»; Методика оцінки вартості майна під час приватизації: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1554 та ін.; 5. Відомчих нормативних актів: Фонду державного майна України (ФДМУ): • Положення про умови укладення (переукладення) угоди що • Положення про умови укладення (переукладення) угоди про • Порядок внесення в статутні фонди ВАТ, що створюються в • Про укладення угод на проведення експертної оцінки майна: • Положення про порядок підготовки та проведення відкритих • Порядок передачі функцій управління майном державного • Примірний договір купівлі-продажу пакета акцій відкритого • Положення про порядок приватизації об'єктів групи Ж: Затв. • Положення про порядок приватизації об'єктів незавершено • Наказ ФДМУ від 16.10.2000 р. № 2140 «Про порядок підго • Положення про порядок експертної оцінки цілісних майно Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР): • Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих Зазначені нормативно-правові акти (насамперед, закони) визначають мету, принципи, об'єкти, суб'єкти, способи приватизації, вимоги до угод приватизації, відповідальність за порушення вимог приватизаційного законодавства та угод приватизації. Відповідно до ст. 5 Закону «Про приватизацію державного майна» до об'єктів права державної власності, що підлягають приватизації, належать: • цілісні майнові комплекси державних підприємств та їх • об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти; • акції (частки, паї), що належать державі у майні господарсь Остання з названих категорій на нинішньому етапі приватизації (приватизації великих та стратегічно важливих підприємств) зумовлює ту обставину, що основним об'єктом приватизації є акції відкритих акціонерних товариств, створених на базі унітарних державних підприємств у процесі їх корпоратизації чи приватизації. Проте не все державне майно може бути об'єктом приватизації. Насамперед, це стосується майна, що має загальнодержавне значення, зокрема: а) об'єкти, які забезпечують виконання державою її функцій, б) об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збе в) об'єкти, контроль за діяльністю яких з боку держави гаран г) об'єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому. «Про приватизацію державного майна» та Законі від 07.07.1999 р. «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», в який щорічно вносяться зміни. Суб'єктами приватизації відповідно до ст. 6 Закону «Про приватизацію державного майна» є: • державні органи приватизації; • покупці (їх представники); • посередники. До системи державних органів приватизації належать: Фонд державного майна (ФДМ) України, його регіональні відділення та представництва, органи приватизації в Автономній Республіці Крим. На державні органи приватизації покладено виконання функцій власника державного майна у процесі його приватизації, в т. ч. здійснення у межах наданої компетенції повноважень щодо: - здійснення повноважень власника державного майна в про - зміни організаційно-правової форми державних унітарних - створення комісій з приватизації; - затвердження планів приватизації майна, що перебуває в - укладення угод приватизації, в т. ч. договорів купівлі-про- - контролю виконання умов договорів купівлі-продажу держа Покупцями в процесі приватизації можуть бути особи, перехід права власності до яких може забезпечити досягнення цілей приватизації. Ст. 8 Закону «Про приватизацію державного майна» серед потенційних покупців зазначає: • громадян України (крім працівників державних органів при • юридичні особи, зареєстровані на території України (крім • юридичні особи інших держав (підприємства та організації, Державна програма приватизації (п. 9) закріплює одним з пріоритетів приватизації індивідуальну приватизацію, серед ознак якої- продаж промисловому інвесторові пакета акцій, що забезпечує контроль над приватизованим підприємством і, відповідно,- можливість покладення на такого інвестора відповідальності за недотримання інвестиційних зобов'язань післяприватизаційної експлуатації підприємства за договором купівлі-продажу. Посередники в процесі приватизації, залежно від характеру їх послуг, можуть бути поділені на дві групи: • оперативні посередники (надають послуги щодо підготовки • фінансові посередники (зменшують ризики покупців у про Приватизація майна державних підприємств здійснюється в передбаченому законом порядку, який включає такі етапи: - опублікування списку об'єктів, які підлягають приватизації, - прийняття державним органом приватизації рішення про - опублікування інформації про прийняття рішення про прива - проведення аудиторської перевірки фінансової звітності під - затвердження державним органом приватизації протягом мі - затвердження державним органом приватизації плану приватизації або плану розміщення акцій ВАТ, створених у процесі приватизації та корпоратизації; - реалізація зазначеного плану та укладення відповідно до - контроль за виконанням покупцями умов угод приватизації, Приватизаційним законодавством передбачаються три основні форми відповідальності за порушення угод приватизації: відшкодування збитків; сплата неустойки (штрафу, пені); оперативно-господарські санкції (відмова від пролонгації договору, розірвання договору тощо). Ці види господарсько-правової відповідальності передбачені такими нормативними актами: А) Відшкодування збитків. Передбачається ст. 224 Господарського кодексу та ст. 623 Цивільного кодексу (як універсальний вид відповідальності, що покладається на боржника у разі завдання кредиторові збитків внаслідок невиконання або неналежного виконання зобов'язань) та п. 6 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», що встановлює таку форму відповідальності за завдання збитків порушенням законодавства про приватизацію, а також внаслідок зроблених витрат щодо забезпечення збереження об'єктів приватизації до моменту фактичної передачі майна покупцеві; 1C Б) сплата неустойки (штрафу, пені), яка встановлюється: - п. 5 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного - п. 4 ст. 29 Закону «Про приватизацію державного майна» та - п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.1997 р. Водночас слід зазначити, що можливість встановлення відповідальності за порушення умов договору згідно з положеннями наведених нормативних актів не вичерпується, оскільки в договорі можуть бути (а згідно із п.2 ст. 27 Закону «Про приватизацію державного майна» обов'язково включаються) інші умови1, однак Зокрема, умови щодо: здійснення програм технічного переозброєння виробництва, впровадження прогресивних технологій; здійснення комплексу заходів щодо збереження технологічної єдності виробництва і технологічних циклів; збереження та раціонального використання робочих; місць; виконання вимог антимонопольного законодавства; збереження номенклатури та обсягу виробництва продукції (послуг) відповідно до бізнес-плану; завершення будівництва житлових будинків; утримання об'єктів соціально-побутового призначення; виконання заходів щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та охорони навколишнього середовища; внесення інвестицій виключно в грошовій формі, їх розміру та строків; виконання встановлених мобілізаційних завдань. цей Закон не встановлює відповідальність у формі неустойки за порушення таких зобов'язань. Лише п. 24 Типового договору купівлі-продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства, створеного у процесі приватизації, за некомерційним конкурсом і п. 20 Типового договору купівлі-продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства за комерційним конкурсом передбачає сплату покупцем за невиконання передбачених умовами конкурсу і зафіксованими в договорі купівлі-продажу зобов'язань щодо збереження протягом визначеного терміну кількості робочих місць (за винятком скорочення, пов'язаного із санацією та реструктуризацією підприємства) - штраф у розмірі 12-кратної суми середньої заробітної плати за кожного звільненого працівника (зазначені суми перераховуються на рахунок служби зайнятості); В) Господарьско-оперативні санкції передбачаються у формі: -розірвання договору (угоди приватизації) у разі невиконання покупцем договірних зобов'язань (п. 5 ст. 29 Закону «Про приватизацію державного майна», п. 8 ст. 23 Закону «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» і в усіх типових договорах купівлі-продажу об'єкта приватизації, а також у вищеназваних положеннях про угоди, що укладаються державними органами приватизації з оперативними посередниками на підготовку, експертну оцінку та продаж об'єктів приватизації; - анулювання рішення про викуп або результати конкурсу - відмова від пролонгації угоди приватизації з оперативним по Використання законодавцем своєрідної санкції - неповернення покупцеві частково внесених ним інвестицій у разі розірвання договору купівлі-продажу за порушення умов щодо їх внесення (ц. 5 ст. 29 Закону «Про приватизацію державного майна»),- слід розцінювати як своєрідне відшкодування збитків державі і підприємству, щодо майнового комплексу чи пакету акцій якого укладався договір купівлі-продажу (угода приватизації"). Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.021 сек.) |