АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Право приватно-колективної власності

Читайте также:
  1. B. обучение образам правого полушария
  2. I Таможенное право Российской Федерации
  3. I. Нормативно-правовые акты
  4. I. Нормативно-правовые акты
  5. I.1. Римское право в современной правовой культуре
  6. II ОБЩИЕ НАЧАЛА ПУБЛИЧНО-ПРАВОВОГО ПОРЯДКА
  7. IV. Особенности правового регулирования труда беременных женщин
  8. IV. ЭКОЛОГО-ПРАВОВОЙ СТАТУС ЧЕЛОВЕКА
  9. IV.1. Общие начала частной правозащиты и судебного порядка
  10. V. Экономико-правовая концепция Трудового кодекса о регулировании труда женщин
  11. V.1. Общие начала правового положения лиц в частном праве
  12. V.2. Правовые категории лиц в зависимости от status libertatis

3. 1. Право колективної власності та форми його реалізації

Право колективної власності - це юридично визначене і забезпе­чене право організації - юридичної особи, створеної на базі об'єд­нання майна її членів (учасників), використовувати належні їй засоби виробництва на власний розсуд і в інтересах її членів (учасників).

При праві колективної власності суб'єкт, який передав своє майно до такої власності, втрачає на цю річ право власності, отри­муючи натомість зобов'язальні (корпоративні) права щодо нового власника - організації корпоративного типу, членом (учасником) якої став цей суб'єкт, а саме: а) право на отримання грошового чи майнового еквівалента своєї частки в майні нового власника -юридичної особи у разі виходу зі складу її учасників (членів); б) право участі в розподілі майна юридичної особи у разі її лікві­дації; в) право на отримання частини чистого прибутку (дивіден­дів) суб'єкта колективної власності; г) право участі в управлінні справами юридичної особи, що діє на базі колективної власності, якщо інше не передбачено її установчими документами.

Суб'єктом права колективної власності є організація корпора­тивного типу зі статусом юридичної особи.

Об'єктами права колективної власності можуть бути:

- статутний (складений) капітал юридичної особи - суб'єкта
права колективної власності, створений за рахунок вкладів (пайо­
вих внесків) її учасників (членів);

- викуплене членами трудового колективу, іншими фізичними
та юридичними особами майно державного підприємства шляхом
його акціонування;

- кредити банків, отримані суб'єктом права колективної влас­
ності;

- виготовлена продукція, отримані доходи та інше майно, на­
буте суб'єктом права колективної власності на законних підставах
(субсидії, дивіденди від цінних паперів тощо).

Однак не може бути об'єктом права колективної власності майно, вилучене з обороту1, в т. ч. цілісні майнові комплекси, на базі яких здійснюється діяльність, що є монополією держави (діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних

1 Перелік таких об'єктів затверджено Постановою Верховної Ради України від 17.06.1992 р. «Про право власності на окремі види майна» // Відомості Верховної Ради України.- 1992,- № 35.- Ст. 517.


 


речовин і прекурсорів, виготовленням та реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин, видобування бурш­тину, охороною найважливіших об'єктів права державної власності).

Як правило, суб'єкт права колективної власності сам викорис­товує належне йому майно своєю владою і в інтересах його учас­ників (членів). При цьому він може використовувати такі правові форми реалізації права колективної власності:

право господарського відання при створенні суб'єктом права колективної власності унітарного підприємства-невласника, що має діяти з метою отримання прибутку на засадах самоокупності;

право оперативного управління щодо створеної суб'єктом пра­ва колективної власності юридичної особи, якщо діяльність остан­ньої фінансується засновником;

оренда, на підставі якої об'єкти права колективної власності передаються в користування іншим особам.

3.2. Право приватної власності на засоби виробництва

Право приватної власності — це юридично визначене і забезпе­чене право фізичної особи (громадянина України, особи без грома­дянства або громадянина іншої держави) використовувати належні їй засоби виробництва на власний розсуд і у власних інтересах.

Суб'єкт права приватної власності - фізична особа (фізичні особи) чи створене ним (ними) приватне підприємство-власник.

Об'єктами права приватної власності може бути майно виробни­чого призначення, в т. ч. засоби виробництва, виготовлена продукція, транспортні засоби, цінні папери, гроші, за винятком майна, вилуче­ного з обороту, а також цілісних майнових комплексів, на базі яких здійснюється діяльність, що належить до монополії держави.

Суб'єкт права колективної власності зазвичай сам використо­вує належне йому майно своєю владою і у власних інтересах, од­нак може застосовувати такі правові форми реалізації права приват­ної власності, як:

право господарського відання при створенні унітарного підпри­ємства-невласника з найманим працівником, яке має діяти з метою отримання прибутку на засадах самоокупності;

право оперативного управління щодо створеної суб'єктом пра­ва приватної власності юридичної особи, якщо діяльність остан­ньої фінансується засновником;

оренда, на підставі якої об'єкти права приватної власності пе­редаються в користування іншим особам.


4. Використання природних ресурсів у сфері господарювання

Природні ресурси, як особлива категорія майна, що використо­вується у сфері господарювання, характеризуються особливим ре­жимом правовим режимом, якому притаманні такі риси:

І. Спеціальне регулювання, що здійснюється низкою нормативно-правових актів:

Конституцією України: ст. 13 - визначає коло об'єктів права власності Українського народу і права кожного громадянина кори­стуватися цими об'єктами; ст. 14 - щодо землі як основного націо­нального багатства, щодо гарантування та реалізації права власно­сті на землю;

Господарський кодекс України, який містить гл. 15 «Викорис­тання природних ресурсів у сфері господарювання» (ст. 148 - ви­значає особливості використання природних ресурсів у сфері гос­подарювання; статті 149-153 встановлюють основні засади вико­ристання природних ресурсів суб'єктами господарювання, права та обов'язки останніх);

Цивільний кодекс України: ч. 2 ст. 13 ЦК закріплює обов'язок учасників цивільних відносин при здійсненні цивільних прав утри­муватися від дій, які могли б завдати шкоди довкіллю; ст. 324 ЦК «Право власності Українського народу» (дублює відповідні поло­ження Конституції"), ст. 373 ЦК - «Земля (земельна ділянка) як об'єкт права власності»; регулюється низка питань, пов'язаних з майновими правами на землю (земельну ділянку), в т. ч. правом власності (статті 373-385), правом користування чужою земель­ною ділянкою для сільськогосподарських потреб (статті 407—412), а також для забудови (статті 413-417);

спеціальні кодекси про окремі види природних ресурсів: Лісовий кодекс від 21.01.1994 p., Кодекс «Про надра» від 27.07.1994 p., Вод­ний кодекс від 06.06.1995 p., Земельний кодекс від 25.10.2001 p.;

закони: від 25.06.1991 р. «Про охорону навколишнього природно­го середовища», від 16.06.1992 р. «Про природно-заповідний фонд України», від 16.10.1992 р. «Про охорону атмосферного повітря», від 03.03.1993 р. «Про тваринний світ», від 09.04.1999 р. «Про рослинний світ», Гірничий закон України від 06.10.1999 р. та ін.;

підзаконні нормативно-правові акти, прийняті відповідно до зазначених кодексів та законів.

II. Визначення природних ресурсів (землі, надр, атмосферного повітря, водних та інших природних ресурсів, що знаходяться


в межах території України, природних ресурсів її континентально­го шельфу, виключної/морської економічної зони) об'єктами права власності Українського народу, що реалізується від імені народу органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України;

III. Закріплення за кожним громадянином права користування
(відповідно до закону) природними об'єктами права власності Укра­
їнського народу.

IV. Використання суб'єктами господарювання в їх господарсь­
кій діяльності природних ресурсів у порядку спеціального або за­
гального природокористування відповідно до актів законодавства.

V. Можливість отримання суб'єктами господарювання для здійс­
нення господарської діяльності природних ресурсів (землі/земельної
ділянки
із закритими водоймами, ділянками лісів, загальнопошире-
ними корисними копалинами, що знаходяться в ній) на праві влас­
ності або праві користування відповідно до порядку, встановленого
земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством;

VI. Закріплення за суб'єктами господарювання низки спеціаль­
них прав та обов'язків щодо використання природних ресурсів, на­
даних на праві власності або праві користування:

А) Права:

- експлуатувати корисні властивості наданих суб'єкту господа­
рювання природних ресурсів;

- використовувати для господарських потреб в установленому
законодавством порядку корисні копалини місцевого значення,
водні об'єкти, лісові ресурси, що знаходяться на наданій суб'єкту
господарювання земельній ділянці;

- одержувати доходи від результатів господарської діяльності,
пов'язаної з використанням природних ресурсів;

- одержувати пільгові короткострокові та довгострокові кредити
для реалізації заходів щодо ефективного використання, відтворення
та охорони природних ресурсів, а також користуватися податкови­
ми пільгами при здійсненні зазначених заходів;

- вимагати компенсації шкоди, завданої належним суб'єкту гос­
подарювання природним ресурсам іншими суб'єктами, а також усу­
нення перешкод у здійсненні господарської діяльності, пов'язаної з
використанням природних ресурсів.

Б) Обоє 'язки:

- використовувати природні ресурси відповідно до цільового
призначення, визначеного при їх наданні (придбанні) для викорис­
тання у господарській діяльності;


 

- ефективно й економно використовувати природні ресурси на
основі застосування новітніх технологій у виробничій діяльності;

- здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання
псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ре­
сурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання;

- своєчасно вносити відповідну плату за використання природних

ресурсів;

здійснювати господарську діяльність без порушення прав інших власників та користувачів природних ресурсів;

- відшкодовувати збитки, завдані суб'єктом господарювання
власникам або первинним користувачам природних ресурсів.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)