ПОНЯТТЯ ОСОБИСТОСТІ В ПСИХОЛОГІЇ ТА ПРАВОВІЙ НАУЦІ

Особистість - фундаментальне поняття, одна із головних проблем в психології. В психологічній науці до сьогодні не створено єдиної загальновизнаної теорії особистості. Все це створює певні труднощі не тільки для психологів але і для правознавців, юристів для яких поняття: особистість суб’єкта правовідносин, особистість учасників кримінального, цивільного процесу, особистість винуватого, потерпілого є наповнені цілком конкретним, у тому числі і психолого-правовим змістом.

Варто розглянути декілька законодавчих актів щоб переконатись у цьому. Наприклад, в кримінальному судочинстві опираються на принцип „недоторканості особистості”; призначаючи вид і розмір покарання судам пропонується враховувати не тільки характер, важкість, наслідки злочину але і „особистість порушника”. Багато розділів Кримінального кодексу присвячено „злочинам проти особистості”.

З моменту появи людини на світ про неї можна говорити лишеяк про індивіда - представника виду Homo sapiens (істоти розумної), який має зумовлені природою особливості або наявний йому генотип. Поступово включаючись в систему відносин, які існують в суспільстві (спочатку в сім’ї, потім у школі), людина піддається впливу навколишнього середовища, в тій чи іншій мірі адаптовується до нього, до соціальних умов свого буття. Тобто відбувається поступовий процес її соціалізації, формування її особистості. Тому і вважається, що людина особистістю не народжується, а нею стає. З цієї точки зору в порівнянні з поняттям „індивід”, поняття „особистість” - якісно більш новим утворенням, яке появляється значно пізніше народження людини, яка вступає в стосунки з навколишніми людьми. Якщо поняття „індивід” вказує на зв’язок людини з природою, тоді поняття „особистість” - на зв’язок людини з суспільством, соціальним середовищем. Тому існує таке визначення: „ особистість - це зовнішні прояви індивідуальності - як людина сприймається навколишніми і, як вона на них впливає”.

Визначень особистості американський психолог Г. Олпорт в психології, філософії, соціології, теології, юриспруденції нарахував біля п’ятдесяти.

При описі особистості представниками різних наукових шкіл та напрямків використовуються такі теоретичні підходи:

- біологічний - окремі риси, властивості особистості передаються людині за спадковістю, тобто окремі елементи, що входять до змісту особистості мають вроджений, спадково зумовлений характер;

- експериментальний - вивчення особистості йде від дослідження перцептивних, пізнавальних процесів, вищої нервової діяльності людини, їх ролі у поведінці в різних ситуаціях;

- соціальний - вивчається соціальне середовище, соціальні ролі, суспільно-історичні, культурні умови, що впливають на формування особистості людини, яка розглядається і описується як складова частина суспільства,як продукт суспільного розвитку,

- гуманістичний - в його основі є намагання бачити в кожній людині особистість, а в самій особистості - її духовний початок; з цих позицій досліджуються головні ознаки, які відображають її основні властивості, внутрішню структуру, які порівнюються з поведінковими, соціальними характеристиками індивіда.

В основі розуміння особистості як єдиного цілого (біологічного, психічного та соціального) є положення С.Л. Рубінштейна, згідно якого зовнішні причини, соціальний досвід людини діють заломлюючись через внутрішні умови, її психіку, свідомість. „При поясненні будь-яких психічних явищ, - писав він, - особистість виступаєяк єдина сукупність внутрішніх умов через які заломлюються всі зовнішні впливи”.

Дана формула – „зовнішнє діє через внутрішнє”, що розкриває характер впливу на психіку зовнішніх, соціальних причин, перетворюючий вплив особистості на соціальні процеси, доповнюється формулою, яку запропонував О.М. Леонтьєв; „внутрішнє... діє через зовнішнє і цим саме себе змінює”.

Коли ведуть мову про особистість того чи іншого суб’єкта, завжди розуміють її унікальність, своєрідність, відмінність від інших. Саме в індивідуальних відмінностях більшість знаходить ключ до розуміння проблеми особистості. „Індивідуальність - пише А.В. Петровський, - проявляється в рисах темпераменту, характеру, звичках, інтересах, в якостях пізнавальних процесів (сприйманні, пам'яті, мисленні, уяві), в здібностях, індивідуальному стилі діяльності тощо. Немає двох людей з однаковим поєднанням вказаних психологічних особливостей - особистість людини неповторна в своїй індивідуальності”.

Отже особистість - це людина зі своїми поглядами та переконаннями, яка проявляє свою унікальну цілісність, єдність соціально-психологічних якостей в міжособистісних, суспільних стосунках, яка свідомо бере участь у тій чи іншій діяльності, яка розуміє свої дії і здатна керувати ними. Саме в такому змісті поняття особистість використовується в юридичній літературі.

Поиск по сайту: