|
||||||||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Проведення заняття. Психології управлінняЗавідувач кафедри Психології управління Доц. _______С.С. Макаренко «_____»______________20 р.
ПЛАН Проведення лекційного заняття з навчальної дисципліни «Юридична психологія» Спеціальність – «Психологія», «Практична психологія» Курс – 3 Група (и) – ПУ-31, 32, ПП-31.
Тема 3/1: „Психологічна структура особистості в юридичній психології” План: 1. Особистість у вимірах психологічної науки. 2. Поняття особистості в психології та правовій науці. 3. Психологічна структура особистості. Час – 2 год. 1. Васильєв В.Л. Юридична психологія. / Для студ. психол. і педагог. спеціальностей. – К.: „Центр навчальної літератури”, 2007. – 656 с. 2. Бедь В.В. Юридична психологія: Навч. пос. – К., «Каравела»; Львів: «Новий світ – 2000», Магнолія плюс, 2003. – 376 с. 3. Костицький М.В. Введение в юридическую психологію: Методологические и теоретические проблеми -- Підручник / К.: Либідь, 2001.- 324 с. 4. Енциклопедия юридической психологи, под ред.. Столяренко А.М. М.: ЮНИТИ ДАНА, закон и право, 2003. – 607 с. 5. Еникеев М.И. Общая, социальная, юридическая психология. Учебное пособие для ВУЗов. – М.: «Издательство ПРИОР», 2002. – 400 с.
Додаткова література: 1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. – М.: Наука, 1980. 2. Асмолов А.Г. Психология личности. – М.: Просвещение, 1990. 3. Брушлинский А.В. Субъект: мышление, учение, воображение: Избр. психол. тр. – Москва; Воронеж: МОДЭК, 1996. 4. Варій М.Й. Соціальна психіка нації / Наукова монографія. - Л.: СПОЛОМ, 2002. 5. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М., Политиздат, 1975. 6. Тайны сознания и бессознательного: Хрестоматия / Сост. К.В. Сельченок. - Мн.: Харвест, 1988. 7. Психология XXI века: Учеб. для вузов / Под ред. В.Н. Дружинина. – М.: ПЕР СЭ, 2003. 8. Фрейджер Р., Фейдимен Д. Личность. Теории, упражнения, эксперименты. / Пер. с англ. – СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2004. 9. Фройд З. Психология бессознательного. – М.: Прогресс, 1990.
Навчальна мета: дослідити динаміку особистості засудженого та фактори, що впливають на його перевиховання Виховна мета: спонукати засудженого до самовиховання при застосуванні сукупності методів впливу: умов режиму, праці, навчання, розкривати перспективні цілі, яких він може досягти Місце проведення: навчальна аудиторія за розкладом Інформаційно-технічне забезпечення: плакати, слайди, роздатковий матеріал до теми лекції ПЛАН проведення заняття
ПЛАН-КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ Вступ. Особистість відіграє значну роль у соціальному бутті. Вона вирішує соціальні, політичні, економічні, культурні наукові, технічні та інші проблеми. Як відомо, особистість є об’єктом вивчення різних наук, у тому числі філософії, соціології, педагогіки, психології, права тощо. Тому категорія особистості в сучасних наукових дослідженнях, соціального прогресу і суспільній свідомості посідає одне з центральних місць. Її розкриття дає можливості для цілісного підходу до вияснення сутнісних сил і потенціалу людини, системного аналізу та синтезу її психічних функцій, процесів, станів, властивостей. Проте у психологічній науці не існує єдиного, загальноприйнятого погляду на природу особистості. Наукове вивчення проблем особистості, як правило, умовно розділяють на два етапи. Перший – охоплює період з кінця ХІХ до середини ХХ ст. він за часовими параметрами приблизно збігається з періодами становлення класичної психології. Власне, водночас були розкриті провідні ідеї та сформульовані фундаментальні положення про особистість. Другий етап активного дослідження розпочався у другій половині ХХ ст. тому глибшого розкриття сутності та змісту особистості розглянемо її розуміння в координатах різних напрямів, концепцій і шкіл.
І питання Особистість у вимірах психологічної науки.: особистість у зарубіжній психології. особистість у вітчизняній психології. особистість у сучасній українській психології (концепції психоенергетичної цілісності М.Й.Варія). Під особистістю розуміється конкретна людина, яка належить до певного суспільства й соціальної груп; усвідомлює своє ставлення до оточуючого середовища, народу і до самої себе; займається певною діяльністю; вирізняється своєрідними особливостями поведінки і діяльності; володіє тільки їй притаманною системою психічних і соціопсихічних властивостей та якостей. Спираючись на концепцію психоенергетичної цілісності М.Й.Варія психічна структура особистості складається із наступних підструктур: 1) біопсихічної; 2) ментально-психічної; 3) інтраіндивідуальної; 4) соціопсихічної; 5) свідомість-самосвідомість.
Висновки до 1-го питання Психічні властивості особистості відчувають на собі вплив соціальних чинників, які виступають зовнішнім психічним. Однак тріада біологічне-психічне соціальне по-різному діє в структурі особистості та співвідноситься на різних ступенях її розвитку, у різній діяльності і за різних. ІІ питання Поняття особистості в психології та правовій науці: структура та зміст особистості; типологічний опис особистості; типи особистості. Особистість - фундаментальне поняття, одна із головних проблем в психології. В психологічній науці до сьогодні не створено єдиної загальновизнаної теорії особистості. Все це створює певні труднощі не тільки для психологів але і для правознавців, юристів для яких поняття: особистість суб’єкта правовідносин, особистість учасників кримінального, цивільного процесу, особистість винуватого, потерпілого є наповнені цілком конкретним, у тому числі і психолого-правовим змістом. Варто розглянути декілька законодавчих актів щоб переконатись у цьому. Наприклад, в кримінальному судочинстві опираються на принцип „недоторканості особистості”; призначаючи вид і розмір покарання судам пропонується враховувати не тільки характер, важкість, наслідки злочину але і „особистість порушника”. Багато розділів Кримінального кодексу присвячено „злочинам проти особистості”. З моменту появи людини на світ про неї можна говорити лишеяк про індивіда - представника виду Homo sapiens (істоти розумної), який має зумовлені природою особливості або наявний йому генотип. Поступово включаючись в систему відносин, які існують в суспільстві (спочатку в сім’ї, потім у школі), людина піддається впливу навколишнього середовища, в тій чи іншій мірі адаптовується до нього, до соціальних умов свого буття. Тобто відбувається поступовий процес її соціалізації, формування її особистості. Тому і вважається, що людина особистістю не народжується, а нею стає. З цієї точки зору в порівнянні з поняттям „індивід”, поняття „особистість” - якісно більш новим утворенням, яке появляється значно пізніше народження людини, яка вступає в стосунки з навколишніми людьми. Якщо поняття „індивід” вказує на зв’язок людини з природою, тоді поняття „особистість” - на зв’язок людини з суспільством, соціальним середовищем. Тому існує таке визначення: „ особистість - це зовнішні прояви індивідуальності - як людина сприймається навколишніми і, як вона на них впливає”. Висновки: вищий рівень психічного розвитку особистості, при якому повністю домінує її «екзопсихічна сторона», а «ендопсихіка» є лише природнім її підґрунтям. Сьогодні розповсюдження одержала типологія особистісних типів в залежності від головних, найбільш яскраво виражених (акцентуйованих) властивостей характеру (К.Лернгарда, А. Личко та ін.). ІІІ питання Психологічна структура особистості: - свідомість, відповідальність та правосвідомість; - система психічних процесів та їх роль в правовій науці. Висновки: Правослухняна поведінка є результатом соціалізації, в результаті якої відбувається засвоєння суб’єктом моральних та правових заборон, соціальних стереотипів поведінки, що в свою чергу визначається груповою та індивідуальною правосвідомістю, почуттям соціальної відповідальності, соціальної справедливості, правової інтуїції тощо.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.) |