Вплив місця проведення наукового заходу на оратора

(За І.Шапошніковою)

Спосіб	Схематичне зображення	Коментарі
1.Аудиторне розміщення		Відокремлює оратора від аудиторії. Зворотний зв'язок ускладнений. Велика кількість учасників
2. «Конференція»		Офиційно. За субординацією. Може викликати конфронтацію, протистояння думок
3. «Підкова»		Сприяє взаємо. Сприяє взаємодії. Доступний візуальний контакт. Гарні можливості контролю
.V – подібне розташування		Дозволяє створити атмосферу співробітництва між,співрозмовниками при вкерівній ролі оратора
5. «Круглий стіл»		Поєднує людей, демократизує атмосферу обговорення проблем.
6. «Кабаре»		Для роботи маленькими групами. Можливі труднощі фокусування уваги

На етапі диспозиції складають план виступу, в якому чітко визначають порядок і розташування частин виступу. Визначають проблеми дискусійного характеру, добирають фактичний матеріал, прогнозують можливі запитання слухачів і відповіді. Вступ має пробуджувати інтерес слухачів, основна частина є логічним продовженням питань вступу, презентує авторське бачення проблеми, у висновках узагальнюють основні думки та ідеї виступу. Особливу увагу звертають на висновки, у яких слід підбити підсумки виконаної роботи. Недоліками логіко-композиційної структури доповіді є нерівномірність складових і відсутність зв'язку між ними, порушення логічної послідовності у викладі, декларативність і бездоказовість тексту.

На етапі елокуції здійснюють стилістичне оформлення наукової доповіді (виступу), перевіряють матеріали на відповідність логіці викладу, точності інформації, чинним мовним (мовленнєвим) нормам. Залежно від індивідуальних особливостей доповідача, досвіду і рівня ораторської майстерності він пише текст або лише план до нього. Досвід показує: краще виступати, орієнтуючись на текст. Це справляє враження вільного володіння матеріалом і додає впевненості. До того ж написаний текст можна заздалегідь перевірити, виправити, покращити.

У вступі, в якому підкреслюють актуальність обраної теми, формулюють основні питання доповіді, доречними є такі синтаксичні конструкції: Тема нашої доповіді...; Проблема …не була ще предметом спеціального розгляду…; Предметом нашого дослідження є...; У доповіді зупинимося на таких питаннях...

В основній частині, де викладають власне бачення проблеми, бажані такі мовні кліше, як: р озглянемо наступну проблему; хочемо звернути вашу увагу на таке..; перейдемо до наступного питання; зупинимося на окремих моментах; цінність отриманих результатів полягає в…

У висновках можливі такі конструкції: у наслідок проведеної роботи ми дійшли висновку; нами експериментально доведено, що…; доповідь не претендує на вичерпне висвітлення питання.

Виступ має вирізнятися точністю, простотою, доречністю і зв'язністю. Зв'язність тісно переплітається із психологічними процесами розуміння. На перший план виступає чітка структура тексту і «ланцюгові» прийоми: формулювання завдання («зупинимося на таких аспектах...»); резюме («Отже, я розповів про три аспекти...»); переходи від одної частини до іншої «ще більш важливим...», «Тепер розглянемо це в іншій площині», «Отже, приходимо до висновку»).

Повтор слова показує тісний зв'язок між реченнями, дає можливість виграти час в пошуках наступного слова, заповнює проміжок, водночас може створювати надлишковість і багатослів'я.

Риторичне питаннямаксимально реалізує семантико-комунікативну спрямованість повідомлення, розвиток основної думки, доказовість, аргументацію, дає можливість установити контакт з аудиторією.

Текст опановують риторично, тобто виділяють місця, де необхідні психологічні або логічні паузи.

Паузи бувають міжфразові (між сусідніми висловлюваннями), міжситагменними (між кількома словами у висловлюванні), гезитаційні від лат. вагатися (у будь-якому місці для відбиття вагання щодо подальшої побудови мовленнєвих одиниць), психологічні. За нормами етикетного мовлення, запитувати доповідача можна тільки під час фразової паузи.

Уміння користуватися паузами – один із складників мистецтва мовлення. Насамперед важливо навчитися робити паузи після риторичного запитання, завершення теми, щоб перевести подих.

В українському мовленні іноді чуємо подовжені або розтягнені голосні звуки або слова для заповнення пауз (так, ось, значить, розумієш).

Наступний етап підготовки – це меморія. Читання вголос допоможе перевірити написаний матеріал, провести хронометраж, внести необхідні уточнення і виправлення. Слід позначити ключові слова, цифри записати буквами, перебудувати за потреби складні синтаксичні конструкції на прості речення, увести дієслова з'ясуємо, простежимо, розглянемо, охарактеризувати, уточнимо, пояснимо, відзначимо, порівняємо, зіставимо; розмежуємо, продемонструємо, що виконують функції контакту. При цьому варто враховувати рівень підготовки аудиторії, обізнаності слухачів із предметом виступу.

Акція (публічне виголошення) доповідівідзначається контактом з аудиторією. Виступ доцільно почати із встановлення зорового контакту з присутніми, перші фрази промовити, звертаючись до залу, а не читаючи текст. Виступаючи, потрібно говорити впевнено і зрозуміло, відчуваючи аудиторію. Для досягнення ефекту індивідуального спілкування (безпосереднього спілкування з присутніми) фахівці з риторики радять уникати мовленнєвих штампів, властивих офіційно-діловому стилю, водночас працювати над мовними зворотами, які увиразнять інформацію.

Учені виокремили спеціальні прийоми привернення й утримання уваги слухачів: прийом співучасті – використання дієслів першої особи множини (зазначимо, зупинимося на таких аспектах); прийом навіювання (апелювання до спільності професійних, соціальних інтересів); прийом текстового очікування (подається спочатку факт, а відтак його пояснення); прийом психологічної паузи (5-7 секунд) між блоками наукової інформації; прийом парадоксальної ситуації - одна подія розглядається з різних боків; прийом постановки проблемного питання (формулювання на початку виступу (доповіді) проблемного запитання і пошук відповіді на нього впродовж виступу спільними зусиллями зі слухачами); прийом використання фактичного матеріалу, засобів наочності, прикладів (залучення статистичних даних, таблиць, графіків, наведення прикладів-ілюстрацій з метою поглиблення уяви слухачів і глядачів про предмет наукового діалогу).

Важливу роль відіграє різноманітність тональних рисунків, чистота і ясність тембру, гнучкість, рухомість, адаптивність, емоційна насиченість фрази і сугестивність. Чітка вимова слів указує на внутрішню дисципліну, нечітка, "розпливчаста" - свідчить про невпевненість оратора; занадто голосне і квапливе мовлення створює враження нав′язування позиції, дуже тихе й уповільнене - заважає сприйняттю смислу тексту.

Найкращою позою для виголошення промови є невимушена постава з трохи піднятою головою й розправленими плечима. Якщо з'являється відчуття втрати уваги слухачів, варто змінити темп мовлення, навести яскравий приклад. Однак не бажано привертати увагу незвичайною манерою говорити, особливими жестами, мімікою чи екстравагантним одягом. Зловживати увагою також недоцільно. Виступ має тривати чітко визначений час (за 10 хвилин можна прочитати матеріал, розміщений на 4 сторінках машинописного тексту через два інтервали), або на одну-дві хвилини менше (не більше!) за регламентований.

Зразок доповіді магістранта на державній екзаменацій комісії:

Шановний голово, члени комісії!

Вашій увазі пропонуються результати магістерської роботи на тему «Інформаційне забезпечення викладання української мови у вищій школі».

Поступове освоєння можливостей інформаційних технологій у загальноосвітній школі зумовлюють якнайширшу потребу в розробці електронних засобів навчального призначення для майбутніх учителів української мови і літератури.

Залучення ілюстрацій, фотографій, відеофрагментів, як показує аналіз опитувань викладачів, забезпечує більш глибоке занурення в навчальний матеріал, сприяє його емоційному сприйняттю і творчому осмисленню, підвищує мотивацію навчання. Однак з курсів української мови у вищій школіпрактично відсутнє як електронне забезпеченння, так і методичні поради щодо їх ефективного використання. Теоретичне і практичне значення, недостатня розробленість методики використання інформаційних технологій у мовній підготовці визначили вибір теми нашого дослідження.

Об'єктом дослідження є навчально-методичне забезпечення мовно-літературної підготовки у вищій школі, а

предметом -інформаційне забезпечення викладання української мови і літератури у вищому педагогічному навчальному закладі ІІІ- ІV рівнів акредитації.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати структурне наповнення інформаційного забезпечення викладання української мови і літератури і на основі дослідної роботи виявити організаційно-педагогічні умови його використання у вищому педагогічному навчальному закладі ІІІ- ІY рівнів акредитації.

За результатами дослідження встановлено, що

1. Поняття «інформаційне забезпечення» є синонімічним до поняття «засоби інформаційних технологій».

Ресурсна база інформаційних джерел, які сьогодні використовуються у фаховій підготовці, може бути представлена так: стабільні (C D і DVD диски з навчального предмету), і динамічні (електронні навчально-методичні комплекси, інформаційно-довідкові (енциклопедії); Інтернет-джерела предметної спрямованості, засоби контролю (тестові оболонки).

О сновними умовами відбору інформаційного забезпечення для використання їх студентами вважаємо наявність пізнавальної, розвивальної, практичної цінності.

Серед дидактичних функцій інформаційних технологій визначено:

- створення сприятливих організаційно-методичних умов для навчальної діяльності (реалізація принципу наочності; створення стійкого пізнавального мотиву; єдності навчання і виховання);

- покращення психолого-педагогічних умов навчальної діяльності (створення зацікавленості; забезпечення адекватного емоційного стану);

-реалізацію змісту освіти в нових інформаційних умовах.

2. Опитування, проведене нами серед студентів філологічних факультетів педагогічних університетів, виявило, комп'ютером студенти користуються в основному як друкарською машинкою; недостатній рівень інформаційної культури і власне самих викладачів.

Приходимо до висновку: інформатизація освіти повинна здійснюватися не за принципом: навчально-виховний процес для використання нових інформаційних технологій, а навпаки – педагогічно доцільно інформаційні технології мають створюватися для підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

3. Вивчення вітчизняного і зарубіжного досвіду впровадження інформаційного забезпечення, аналіз позитивного і негативного впливу таких інновацій на мотивацію навчання спонукало нас підготувати електронне навчально-методичне забезпечення. Такий комполекс дає можливість здійснити інформаційну підтримку навчально-пізнавальної, науково-, пошуково-дослідної діяльності, системи практик для студентів-філологів.

Структуру інтерактивного комплексу складають електронні навчальні практикуми "Сучасна українська літературна мова", "Наукова робота студентів-філологів". Електронні посібники реалізовуються у вигляді локального web-сайту, який за бажанням легко завантажувався в Інтернет у середовищі Macromedia Dreamweaver 4. Текстовий матеріал подано у форматі HTML у вигляді Web-сторінок. Комп′ютерна розробка уможливлює мобільне використання фрагментів різних посібників одночасно, хоча кожний з них є автономним.

Тісний взаємозв′язок між посібниками на основі гіперпосилань, відкритість оболонки для внесення змін у навчальний матеріал, якість пізнавальної інформації, її естетична цінність – усе це сприяє мотивації навчання і формуванню інтересу до виконання завдань пошуково-дослідницької діяльності.

Експертне оцінювання викладачами, вчителями, інформатиками, допомогло вдосконалити систему навігації та контролю, уникнути зайвих гіперпосилань, подавати невеликі порції інформації, розміщені у 2-3 екрани, список термінів із гіперпосиланнями на текст.

Використання комплексу дозволило викладачам і вчителям доповнити процес викладання навчальних дисциплін комп’ютерними технологіями, підвищити власну інформаційну культуру; студентам – отримати додатковий засіб інформації, поліпшити якість навчання, удосконалити уміння самостійного набування знань, здійснення інформаційної, навчальної, дослідницької діяльності, практичні навички оперування комп’ютерними засобами навчання в ході засвоєння філологічних знань.

Такий комплекс уповні може використовуватися не лише для дистанційного навчання, а й як супровід до лекції. Демонстрація окремих фрагментів на великому екрані дозволить лектору диференціювати інформацію, звертаючи увагу аудиторії на найбільш значущі тексти і доповнюючи їх залежно від рівня підготовки й інтересів студентів. У цілому використання інформаційного забезпечення у викладанні української мови і літератури дозволяє оптимізувати працю викладачів, створити резерв навчального часу, підвищити ефективність навчання.

Залишаються й дискусійні моменти: екранний матеріал не може замінити самостійного читання книг, установка техніки в непристосованих для цього аудиторіях забирає основний час лекції. Отже, інформаційне забезпечення складає лише частину необхідного науково-методичного забезпечення навчального процесу.

4. Намивиявлено організаційно-педагогічні умови використання інформаційного забезпечення. Це розширення діапазону організаційних форм навчально-пізнавальної, пошуково-дослідницької діяльності студентів; забезпечення студентів методикою використання навчальних посібників на електронних носіях, вироблення у викладачів готовності бути носіями нових освітніх технологій. Є доцільність створення міжвузівських колективів розробників електронних посібників, створення умов для інформаційного обміну.

Результати проведеного дослідження дають підстави вважати, що визначені завдання реалізовано, мета досягнута. Дане інформаційне забезпечення може бути використане і в системі підвищення кваліфікації вчителів української мови і літератури.

Результати дослідження знайшли відображення у виступі на міжнародній науково-практичній конференції, за матеріалами дослідження опубліковано 2 статті, 1 тези.

Дякую за увагу!

Після виголошення наукової доповіді (етап релаксації) корисно проаналізувати змістовий і композиційний аспекти тексту крізь призму спілкування з аудиторією, сприйняття адресатом, характер концентрації уваги; з'ясувати причини ослаблення уваги слухачів, ефективність прийомів контакту з аудиторією.

Досвідчені лектори виділяють такі мовні недоліки усного наукового мовлення: вживання слова у невластивому йому значенні; нерозрізнення відтінків значень синонімів (знаменитий - відомий – великий - видатний); порушення лексичної або граматичної поєднуваності (відігравати роль, завдяки старанням); змішування паронімів (тема і тематика, діалектний і діалектичний, ефектний і ефективний); плеоназм, тавтологія, надлишковість (значить, так сказать, власне кажучи, розумієте); заповнювачі пауз («ну», «ось», "от", "значить", "так сказати" тощо); вживання штампів і шаблонів, канцеляризмів (на сьогоднішній день); уживання слів іншого стилістичного забарвлення; використання жаргонізмів, діалектних або просторічних слів; неправильний порядок слів, багатослівність; зловживання іноземною термінологією і поняттями, що ускладнюють сприйняття головної думки; складних речень, у яких кількість слів перевищує 14-15 (такі фрази не сприймаються, а зміст губиться за складністю граматичної конструкції).

Отже, є потреба читати доповідь вголос, уявляючи аудиторію. Це дає можливість відчути, що в тексті звучить непереконливо, незрозуміло, де необхідно внести зміни.

Мовленнєва практика свідчить: важливо не лише готувати виступи, а й слухати наукові доповіді. При аудіюванні доповіді необхідно визначити в ній головне за зміною інтонації, темпу, голосу, паузами, які завжди передують висновкам, риторичними і проблемними питаннями; усвідомити зміст почутого, максимально лаконізуючи інформацію, але без втрати головного і цінного в ній; відкидати другорядне, надлишкове та ін.

У наукових джерелах добре описано і особливості культури аудіювання доповіді. Розглянемо деякі з порад. Сприймаючи на слух наукову інформацію, намагаємося:

- визначити в ній головне за зміною інтонації, темпу, голосу, за паузами, які завжди передують висновкам, за риторичними і проблемними запитаннями;

- переробити зміст почутого, максимально лаконізуючи інформацію, але без втрати головного і цінного в ній;

- відкидати неголовне, надлишкове; уникати фраз, що дублюються;

- переконструювати речення.

Отже, підготовка, тренування, впевненість, зміна інтонації, темпу мовлення, тембру голосу, паузи – усе це буде «живим» тільки тоді, коли означена проблема дійсно хвилює вас.

Запитання. Завдання

Виконайте аналіз уривків виступу офіційного опонента з відгуком на дисертацію: як витримано композицію, які мовні засоби використані, чи наявні авторські мовні кліше, з якою метою деякі слова і словосполучення виділені жирним шрифтом.

Високошляхетна голово!

Високоповажні члени ґречної спеціалізованої вченої ради!

Шановні присутні!

Глибоко вдячна гречній спеціалізованій вченій раді за надану можливість опонувати по-справжньому творче дослідження.Рецензована монографія якісно збагачує наукові погляди на роль класичних мов в осмисленні феномена Людини в Універсумі, у вихованні інтелектуально розвиненої, морально досконалої, духовно багатої мовної особистості. Рівень сформованості інтелектуально-креативних здібностей і загальнокультурних цінностей, лексичної, семантичної, граматичної, соціокультурної компетенцій, мовного смаку значною мірою забезпечується базовою, фундаментальною культурою, в основі якої – антична культура, давньогрецька мова. Водночас маємо визнати: і загальноосвітня, і вища школа ще доволі часто слабко виконує це завдання – формування базової фундаментальної культури, що призводить до примітивізації рівня філологічної, лінгвістичної підготовки.

Звернення до культурних концептів, занурення в тексти давньогрецької мови дозволяє глибше усвідомити, осмислити, відчути виховний, філософсько-світоглядний потенціал рідного слова, його вагомість у житті людини і суспільства. У цьому контексті зростає роль філологічної підготовленості вчителя, викладача, що передбачає насамперед культуру читання, мета якого – сформованість умінь здійснювати критичний аналіз тексту. Доцільне застосування герменевтичного підходу сприяє формуванню умінь використовувати мовні, перекладацькі та соціокультурні знання та навички у процесі читання, перекладу та інтерпретації оригінальних текстів, зокрема фактуальної, концептуальної, підтекстової, емоційної та оцінної інформації.

Відповідь на ці складні питання, пов'язані із трансформаційними процесами, актуалізацією буття людини в сучасному глобалізованому світі прагне знайти В’ячеслав Миколайович і доводить, що філолог-давньоеллініст сьогодні – це креативна особистість з виразними націоментальними рисами, яка органічно поєднує в собі риси філософа і лінгвіста, літературознавця, культуролога й естета, педагога і психолога, наповнює життєдіяльність студентів морально-етичними й культурно-естетичними цінностями давньогрецької культури, стимулює прагнення до естетичного саморозвитку і самовдосконалення.

Поиск по сайту: