Загальноприйняті скорочення

Якщо скорочення є новотвором, то після першого його згадування в науковому тексті у дужках наводять повну форму. Не слід використовувати скорочені записи одиниць виміру, фізичних одиниць, знаків (параграф, номер, відсоток), якщо ті ужиті без цифр. Довільні скорочення не повинні бути однозвучними з іншими, загальновідомими абревіатурами чи скороченнями.

Мета реферування – здійснити аналітико–синтетичне опрацювання наукового джерела (статті, монографії), тобто проаналізувати поданий документ, його основні положення, факти, результати, висновки. Реферат виконує інформаційну (подає інформацію про певний документ) і пошукову функції (використовується в інформаційно–пошукових, зокрема автоматизованих системах для пошуку конкретних тематичних документів та інформації). Реферати класифікують за належністю до певної галузі знань (реферати із гуманітарних, природничих, суспільних, технічних та інших галузей науки), за автором (автореферати, реферати, укладені працівниками реферативної чи інформаційно–бібліографічної служби) та ін.

Реферуючи наукове джерело, на етапі ознайомлювального читання з метою проведення оглядового аналізу читаємо заголовок, вступ (передмову), зміст тексту, висновки, анотацію. На етапі поглибленого аналізу тексту документа з'ясовуємо особливості об’єкта, можливість його практичного застосування. Виділяємо факти, нові ідеї й гіпотези, експериментальні дані, нові методики, переваги застосування запропонованого варіанту вирішення проблеми. При потребі включаємо до реферату ілюстрації, таблиці, бібліографічні посилання.

Текст реферату складається, як правило, із трьох частин: вступу, основної і заключної частин.

Вступ містить вихідні дані наукового джерела. Описуючи його, можна скористатися такими зворотами, як:

- пропонована стаття (книга, монографія) подає детальний розгляд питань;

- тема статті (питання, що розглядаються) становить значний інтерес...;

- вибір теми статті (дослідження) не випадковий...;

- на початку статті (дослідження) автор подає обґрунтування актуальності теми (проблеми, питання, ідеї)...;

- у статті узагальнюється досвід, обґрунтовується принцип…;

- у книзі описана методика…;

- у роботі аналізуються різні підходи до вирішення проблеми…

В описовій частині подається характеристика основних положень тексту, то ж доречне використання таких мовних кліше:

- аналізована книга складається з... частин...;

- автор подає визначення (порівняльну характеристику, огляд, аналіз)...;

- потім автор зупиняється на таких проблемах, як...;

- дослідник детально з'ясовує історію виникнення (появи, становлення)...;

- автор деально досліджує причини (умови) виникнення…;

- особливу увагу автор приділяє коментуванню отриманих результатів..;

- важливе значення мають дані, що свідчать про...;

- автор вважає за необхідне навести додаткову аргументацію...;

- автор доводить..., заперечує...;

- у посібнику наведено низку прикладів, що ілюструють...;

- у статті (дослідженні) узагальнюється...

Завершальна частина містить загальні висновки до роботи. Мовні кліше цього складника такі:

- у висновках автор наголошує, що...;

- викладене дозволяє автору прийти до висновку про те, що...

- слід підкреслити, що...;

Для характеристики композиції тексту-джерела використовують слова узагальнено-абстрактного значення (огляд, підходи, погляди, основні положення, досвід); слова, що називають елементи структури наукового тексту (аргументація, доказ, ілюстрація, історична довідка, відомості, узагальнення, оцінка (результатів), висновки), слова, які більш точно, повно характеризують або оцінюють суть змісту окремих частин тексту-джерела, але не використані автором (недоліки, особливості, відмінності, аспекти, необхідність, сукупність, тенденції).

Виконуючи мовне оформлення реферату, слід звернути увагу також на:

– цитування, тобто дослівне відтворення фрагментів первинного документу;

– перефразування, що передбачає часткову зміну (скорочення, об’єднання, заміну, згрупування та інші подібні процедури) окремих фрагментів тексту первинного документу;

– заміщення (заміну фрагменту тексту – речення загалом чи його частини, словосполучення чи слова, якщо це не спотворює зміст документа словами такі, подібні, вищезазначені, розглянуті попередньо);

– о пущення (пропуск слова чи словосполучення на зразок ця стаття, таким чином, відповідно, наприклад, зокрема без спотворення смислового змісту тексту реферату);

– суміщення (два чи кілька речень, де є подібні елементи, накладають одне на одне, утворюючи складну конструкцію).

Текст реферату має вирізнятися конкретністю, чіткістю, лаконічністю, не бажано використовувати громіздкі речення, за якими важко сприймати зміст.

Специфічним різновидом реферату є автореферат. Призначення цього вторинного наукового жанру – у стислій формі ознайомити наукову громадськість з результатами проведеного дослідження здобувача наукового ступеня. Без цього документа дисертацію не захищають.

Анотація – короткі відомості про книгу, статтю, монографію з погляду призначення, змісту, виду, форми й інших особливостей.

Анотування – це процес створення анотації, аналітико–синтетичного опрацювання інформації, мета якого – отримання узагальненої характеристики наукового документу, що розкриває логічну структуру та найсуттєвіший зміст. Об’єктами анотування можуть бути наукова стаття, монографія, дисертація, підручники, наукові посібники тощо.

Від інших вторинних текстів анотації відрізняються максимальною компактністю (до 500 друкованих знаків) і лаконічністю: анотація подає загальне уявлення про зміст першоджерела, але не розкриває подробиць змісту. Це є зручним, наприклад, для огляду наукових джерел у курсових і дипломних роботах. Складати анотацію бажано з урахуванням її сигнальної та пошукової функцій, тобто анотація подає таку інформацію про документ, що допомагає встановити його основний зміст і призначення, мету, вирішити, чи варто звертатися до повного тексту праці.

Для підготовки анотації важливо виконати наступні операції: оглядове або ознайомлювальне читання роботи виконують з метою одержання уяви про вихідні дані та загальний зміст наукового джерела (назва, жанр наукової продукції, автор, рік і місце видання, структура, обсяг, рубрики, ілюстрації тощо); повторне читання окремих частин тексту спрямоване на смисловий аналіз з метою визначити актуальність, цільове і читацьке призначення; структуру і головну інформаціютексту (як розглядаються і розв'язуються поставлені проблеми; яких висновків доходить автор); мовна обробка інформації у вигляді стислої характеристики.

Головними структурними елементами анотації наукового джерела є:

1. вступ: вихідні дані джерела (назва, жанр, автор, місце і рік видання, структура, обсяг, ілюстрації).

2. основна частина: перелік основних проблем опрацьованого джерела (можна за розділами, главами, параграфами).

3. завершальна частина: актуальність і адресат джерела.

Показниками рівня якості анотації є стислість і точність інформації про першоджерело, а також оформлення відповідно до чинних мовних норм. Найпоширеніша помилка при складанні анотацій – їх надлишковість (повтор інформації, використання невдалих висловів, зайвих фраз, складних конструкцій). Наукова термінологія має бути загальноприйнятою, а маловідомі терміни вимагають пояснення.

В анотації можливі такі мовні кліше:

Дані про автора - автор монографії, відомий український …;

Жанр твору - монографія видатного дослідника; у навчальному посібнику розглядаються…; у збірнику наукових праць вперше представлено...; це перший в Україні підручник, у якому …;

Характеристика видання - у посібнику подано програму, змістові модулі і теми, короткий словник...; навчальний посібник створено відповідно до сучасних концепцій; значне місце займає розгляд…; наводиться статистичний матеріал...; монографія присвячена сучасним проблемам лінгводидактичної підготовки; в монографії здійснено аналіз...; автор, аналізуючи (що?), зупиняється на…; у колективній монографії досліджуються малорозроблені проблеми (чого)…; у книзі вміщено наукові та науково-популярні студії, розвідки та навчальні розробки відомого мовознавця; головна увага звертається на...; у роботі знайшли відображення питання...; робота завершується оглядом…; коротко викладається історія…; розкривається суть…

Призначення - рекомендовано студентам, аспірантам, молодим ученим, для широкого кола читачів, розраховано на викладачів, аспірантів, студентів...; монографія адресована …; призначений для студентів і викладачів…; прислужиться усім, хто прагне ефективно використовувати мовний ресурс в усіх ділових ситуаціях...

Кожний автор, видавець намагається уникнути монотонності й одноманітності викладу, загострити увагу на сутності питань, викладених у книзі, тому в анотаціях пропонуються і такі мовні кліше: систематизовано розглянуто найактуальніші проблеми …, предметом особливої уваги є …; враховано найновіші гіпотези, що сформувалися в межах …; викладені в підручнику положення проілюстровано…; у підручнику розглядаються вузлові питання…; книга побудована на нових концептуальних засадах мовної освіти в Україні; подано також зразки…;, спеціальні завдання, що сприятимуть глибшому засвоєнню матеріалу; особливу увагу приділено …; засвоєнню проблематики, наближенню знань до практичних потреб сприятимуть запропоновані завдання; подано зразок аналізу художнього твору з використанням структурного аналізу; теоретичні відомості проілюстровано прикладами з художньої літератури…

Анотації подають переважно на початку книг. Анотації на дисертації пишуть вкінці автореферату дисертації. Після кожної анотації подають ключові слова відповідною мовою. Загальна кількість ключових слів – від трьох до десяти. В анотаціях широко використовують дієслівні форми на зразок: з'ясовано, описано, акцентовано, визначено, проведено, проаналізовано, установлено, простежено; виявлено та ін.

Поиск по сайту: