Уживання дієприкметників у наукових текстах

Дієприслівники як дієслівні форми, вживані замість багатьох прийменниково-іменникових конструкцій (де іменник — віддієслівного утворення), роблять текст більш динамічним. Наприклад: Акцентуючи увагу на функціональному статусі неологізмів і зважаючи на відомі в мовознавстві результати спостережень за природою і словотвірними особливостями неології, логічним є, на наш погляд, узгодити об’єкт аналізу з лінгвостилістичною аспектністю (А.Калєтнік).

Дієприслівники недоконаного виду необхідно відрізняти від близьких за звучанням активних дієприкметників у називному (знахідному) відмінку множини, які, на відміну від дієприслівників, відповідають на питання які? і мають закінчення – і: читаючі (які?) студенти і читаючи (що роблячи?) к нижку; думаючі (які?) учні і – думаючи (що роблячи?) про художній твір.

У наукових текстах використовують прислівники зі значенням ознаки дії (попереду, угорі, щоразу, згарячу, обов'язково, принагідно) чи стану особи (приємно, радісно, образливо), іншої ознаки (мудро, вдячно, сердечно).

Можливі також ступеневі форми якісно-означальних прислівників (найсердечніше подякувати, розглянемо це більш детально, проаналізовано це менш ретельно).

Іноді внаукових статтях знаходимо прислівник завідомо не підлягає осмисленню, який варто замінитина таку конструкцію: наперед не підлягає осмисленню.

В усному і писемному науковому мовленні частовживаними є модальні прислівники, що надають окремому члену речення чи всьому реченню модальних відтінків ствердження, заперечення, вірогідності, можливості /неможливості, зв'язності тексту (безумовно, можливо, звичайно, нарешті, по-перше, щоправда).

Українська наукова мова послуговується сурядними, підрядними сполучниками та сполучниковими словами (і, але, однак, проте, відповідно до того, що; після того, як, у залежності від того, що; внаслідок того, що).

Серед розділових с получників чи – або автори наукових текстівнадають перевагусполучнику чи: Для точного запису вимови окремих звуків, слів чи цілого тексту використовують фонетичну транскрипцію (З «Універсального словника української мови», 2009).

Серед сурядних градаційних сполучників, що вказують на перехід дії або стану через певну межу в бік посилення чи послаблення, найбільш уживаними є не лише...а й, не лише...але й.

Наприклад: Актуальність теми зумовлена потребою не лише дослідити особливості окремих терміносистем, а й осягнути термінологію як цілісність (З автореферату);

У наукових текстах для вираження причинових семантико-синтаксичних відношень використовують причинові сполучники зважаючи на те що,з огляду на те що.

Наприклад: Зважаючи на те що активний розвиток науки і техніки зумовлює постійний пошук назв для нових понять, проблема синонімів та варіантності й надалі залишається актуальною (З автореферату). З огляду на те що останнім часом спостерігаємо збільшення запозичень складних слів, актуальним є вивчення продуктивності наявних та запозичених терміноелементів (Зі статті).

З-поміж прийменників незважаючи на і попри у наукових текстах більш уживаним є прийменник незважаючи на (незважаючи на помічені недоліки, незважаючи на попередні зауваження). Уживання не дивлячись на... допустимий лише в реченнях типу: „Корній встав і, не дивлячись на матір, хотів вийти з-за стола (Леся Українка)”, коли йдеться про відведений від когось чи чогось погляд.

Прийменники щодо і стосовно мають тотожні значення, однак у науковому мовленні перевагу надають прийменнику стосовно (стосовно цього питання).

У наукових текстах іноді плутають прийменники з огляду і з погляду. Зі значенням «через те, що», «зважаючи на те, що» слід уживати прийменник з огляду. Наприклад:

З огляду на зазначене нову структуру курсу української мови для 4-річної початкової школи ми побудували за відомим у педагогічній психології принципом «від загального до часткового», відійшовши від принципу відзеркалення у шкільному курсі мови вузівського системного курсу від фонетики до синтаксису (М.Вашуленко).

Інше значення («з погляду кого») передає в реченнях із прийменник з погляду. Наприклад: З погляду вчителів варто до програми курсу з української мови включити розділ «Риторика».

У науковому тексті часто порушені норми щодо вживання прийменникових конструкцій, превалюють суржикові сполуки (див. табл. 1.6).

Таблиця 1.6

Поиск по сайту: