 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Використання займенників у наукових текстах
| Так уживають | Так правильно |
| З других лабораторій Ні одного разу Їх науковий керівник Моє особисте враження Виявили свої здібності Ні в якому разі Однією і тією ж мовою | З інших лабораторій Жодного разу Їхній науковий керівник Особисте враження Виявили власні здібності У жодному разі Тією самою мовою |
Щодо займенників їх і їхній український письменник Б.Антоненко-Давидович зауважує, що займенник їх звичайно є родовим або знахідним відмінком множини від займенника вони. Він трапляється іноді й у функції присвійного займенника, тотожного до займенника їхній. Щоб уникнути зайвого паралелізму, створює плутанину, в усному і писемному мовленні варто використовувати присвійний займенник їхній.
Усне і письмове наукове мовлення характеризується значною кількістю дієслівних форм. Інфінітив має форму на –ти (починати, виконувати); закінчення –ть переважає в розмовному мовленні. Більшість дієслів у наукових текстах функціонує у формі теперішнього часу, що виражають значення констатації факту: розглядається, спостерігаються, виявляються, відбуваються. Рідковживані в науковому мовленні форми дієслів 1-ї та 2-ї особи однини (виконую, прослідковую, пишеш, конспектуєш, доповідаєш), натомість у відгуках і виступах використовують форми першої особи множини: Відзначимо струнку і достатньо продуману структуру роботи; Цінність роботи вбачаємо в наявності "наскрізної" ідеї.
Поширеними в наукових текстах є різновидові дієслова дійсного способу (охарактеризувати, інтерпретувати, мотивувати, доводити, вважати), рідше вживають дієслова умовного способу. Недоречні дієслова наказового способу. Багато дієслів у науковому стилі виступають у ролі зв'язки: бути, стати, слугувати, вважатися, характеризуватися. Недоконаний вид у текстах фахового спрямування переважає у складених формах (будуть проводитися, буде здійснюватися), доконаний вид утворюється за допомогою префіксів (відвідати, започаткувати).
Характерні для наукових текстів стійкі дієслівно–іменникові сполуки (брати участь, дотримуватися вимог, надавати слово ставити запитання), інфінітиви у поєднанні з модальними словами (необхідно відзначити, слід підкреслити, у попередньому розділі було розглянуто; подібне вирішення питання є доцільним).
Слід звертати увагу на значення окремих дієслів. Так, слово в итікає (звідси витікає) вживається переважно у прямому значенні – „литися звідкись, брати початок десь”, а в ипливати, крім прямих значень, уживається в наукових текстах у переносному значенні – „бути висновком, логічним наслідком чогось попереднього”. Отже, не зі сказаного витікає, а з цього випливає (виходить).
Для наукового тексту серед слів вияснити і з’ясувати варто обирати останнє, щовживається у значеннях „досліджуючи, робити ясним, зрозумілим щось; дізнаватися про щось”. Словосполучення до нихвідносяться такі фактори варто замінити на словосполучення належать такі фактори (чинники); с ловосполучення в ін задає питання – на словосполучення він ставить два запитання.
С ловосполучення губиться логіка викладу варто замінити на с ловосполучення втрачається логіка викладу. Слово губити реалізує своє значення стосовно конкретних речей та предметів, що ж до якостей, особливостей, станів, то рекомендовано використовувати слово втрачати.
Ненормативним у реченні „У дисертації зустрічаються мовні помилки” є дієслово „зустрічається”. У живати лексему „зустрічатися” варто тоді, коли йдеться про певну зустріч: „зустрілися науковці”, „зустрітися поглядом”, але помилки, недоліки, прорахунки т р а п л я ю ться.
Суть наукового тексту зосереджена в безпосередній дії, вираженій дієсловом, тому типовою помилкою є надуживання віддієслівними іменниками на ‑ ння. Наприклад: Вивчення світових тенденцій та узагальнення зарубіжного досвіду професійної підготовки майбутнього вчителя-філолога сприяло виявленню найбільш вагомих ідей, що заслуговують упровадження у вищих навчальних закладах України.
Активні дієприкметники теперішнього часу на - учий ( - ючий) є маловживаними: випускаюча кафедра, узагальнюючий виступ. В українськійнауковій мові помітна тенденція до уникнення дієприкметникових форм на –уч-(-юч-) теперішнього часу і заміна їх –уваальн-: констатувальний замість констатуючий, формувальний замість формуючий, об'єднувальний замість об'єднуючий. Варто уникати ненормативних форм або заміняти їх іменниками, прикметниками, підрядними означальними реченнями.
Наприклад: головуючий на засіданні спеціалізованої вченої ради – голова засідання спеціалізованої вченої ради; відповідаючий на запитання дисертант - дисертант, який відповідає на запитання; виступаючий – промовець.
Особливості використання деяких дієприкметників подано в табл. 1.5
Таблиця 1.5
Поиск по сайту: