Прочитайте уривок виступу магістранта. Проаналізуйте, якою мірою виступ відповідає вимогам до таких жанрів. З якою метою автор виділяє окремі слова і словосполучення?

Високоповажний голово!

Вельмишановні члени державної екзаменаційної комісії!

Шановні присутні!

Вашій увазі пропонуються результати магістерського дослідження на тему "Формування культурознавчої компетенції майбутнього вчителя-словесника (на прикладі народознавчих дисциплін)".

Актуальність проблеми визначається якісно новими вимогами до особистісних якостей, професійної компетенції вчителя-словесника. Навчальні заклади чекають на такого фахівця, котрий буде обізнаний з таємницями філології, володіє навичками ораторського і ділового стилю спілкування, розуміється в питаннях історичного розвитку рідного народу, знає, шанує і пропагує його духовну культуру, дотримується принципів народної етики і моралі в повсякденному житті, тобто буде професійно компетентним.

У багатогранному спектрі складових професійної компетенції вагоме місце відводиться культурознавчій компетенції, що логічно пов’язана з мовною, літературознавчою, психолого-педагогічною, комунікативною тощо і реалізується у знаннях матеріальної та духовної культури рідного народу, історичного розвитку української нації, фольклору, традицій, звичаїв і обрядів рідного народу, а також в уміннях використовувати культурознавчі знання у педагогічній діяльності.

Існуючі протиріччя, зокрема між потребами загальноосвітніх закладів у вихованні висококультурного громадянина своєї держави і реальним станом підготовки майбутніх учителів-філологів у педагогічних університетах; високим культурознавчим потенціалом народознавчих дисциплін, їх культурознавчою спрямованістю, здатністю до інтеграції з іншими філологічними дисциплінами та обмеженим використанням цього потенціалу в навчально-виховному процесі (що показав аналіз практичної діяльності вчителів української мови та літератури) підтвердили потребу такого дослідження.

Об'єктом його є процес формування професійної компетенції майбутнього вчителя-словесника, а предметом – формування культурознавчої компетенції студентів філологічного факультету педагогічного університету при вивченні народознавчих дисциплін.

Мета дослідження полягає в теоретичному та експериментальному обґрунтуванні педагогічних умов, форм і методів формування культурознавчої компетенції майбутнього вчителя-словесника при вивченні народознавчих дисциплін.

Понятійний апарат дослідження подано на сторінках..., тому дозвольте на цьому не зупинятися. Магістерська робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків.

Характеризуючи особливості “культурознавчої компетенції”, ми зупиняємося зокрема аналізі поняття “культурознавча свідомість”, що виступає передумовою процесу формування особистості, має складну структуру з превалюючою роллю духовності (при цьому за основу беремо характеристику В.Біблера і діалогову концепцію культур М.Бахтіна), а також – на особистісних характеристиках студентського віку.

На формування культурознавчої компетенції студента-філолога, що отримує фах „Учитель української мови і літератури, зарубіжної літератури і українознавства”, впливає кожна складова системи професійної, зокрема народознавчої підготовки: навчально-виховна, науково-дослідницька, практична діяльність. Як поліфункціональна система матеріальної та духовної культури народознавство синтетично поєднує в собі пізнавальну, соціальну, семіотичну, комунікативна, гедоністичну, просвітницьку і культурно-професійну функції.

Результатом сформованості культурознавчої компетенції є певний рівень потребово-мотиваційного, пізнавального та діяльнісного компонентів готовності особистості майбутнього вчителя-словесника.

Порівняння навчального плану спеціальності „Учитель української мови і літератури, зарубіжної літератури і українознавства” ГДПУ з відповідними навчальними планами Миколаївського (де читаються українська міфологія, фольклористика, історія народознавства в іменах, українське дитинознавство, етнологія, націологія, народні художні промисли, етнолінгвістика) та Уманського (діє науково-дослідна лабораторія „Етнологія Черкаського краю”), а також університетів Росії і Польщі дало можливість прослідкувати, наскільки ефективною є система народознавчої підготовки в цих закладах, а також спонукало до розроблення елементів удосконалення моделі формування культурознавчої компетенції майбутнього вчителя-словесника.

Зокрема на І етапі формування культурознавчої компетентенції відбувається на основі опанування наступних навчальних дисциплін: історії України, фольклору, літературного краєзнавства, української та зарубіжна культури, фольклорної практики; на ІІ етапі – на основі вивчення народознавства, історичного краєзнавства, української діалектології, безвідривної педагогічної та діалектологічної практик; на ІІІ етапі – етнодемографії, етнографічного музеєзнавства, спецкурсів “Етнолінгводидактична компетенція вчителя-словесника”, “Народознавчий аспект вивчення української літератури” та безвідривної педагогічної практики; на ІV етапі – на основі вивчення основ українознавства, етики, естетики, педагогічна практика; на V етапі – методики викладання українознавства, етнографії України, етнопсихології, етнопедагогіки, етнографічної практики.

Розробляючи програму дослідно-експериментальної роботи, ми припускали, що формування культурознавчої компетенції майбутніх вчителів-словесників у вищих педагогічних навчальних закладах буде ефективним за умов інтеграції знань про культуру в усі складові професійної підготовки майбутніх педагогів; дотримання принципy діалогу культур; створення різноманітного культурознавчого середовища у процесі викладання дисциплін народознавчого циклу; реалізації педагогічних умов формування культурознавчої компетенції майбутнього вчителя-словесника у навчально-пізнавальній, пошуково-дослідній, позаудиторній роботі з народознавства.

Реалізація системи формування культурознавчої компетенції студентів-філологів здійснювалася в аудиторний і позааудиторний час.

Викладання дисциплін народознавчого циклу ми спрямували на ознайомлення майбутніх учителів-словесників з культурним надбанням народу. Курс лекцій з народознавства, що пропонувався студентам також у вигляді електронного посібника, система практичних занять, самостійна робота були спрямовані на підсилення міжпредметних зв'язків з мовознавчими, літературознавчими, іншими культурознавчими дисциплінами, формування вмінь студентів працювати у „діалозі культур”.

Пошуково-дослідницька народознавча діяльність спрямовувалася на вивчення особливостей матеріальної і духовної культури жителів різних регіонів України і знайшла відображення у студентських рефератах, курсових роботах, фольклорно-етнографічних дослідженнях студентів, звітах етнографічної практики, яка проводилася за складеною нами програмою, в повнотекстовій базі фольклорної та етнографічної практик. Пошуково-дослідницька народознавча діяльність сприяла формуванню інших складових професійної компетенції майбутнього вчителя-словесника – мовної, літературознавчої, психолого-педагогогічної, інформаційної, дослідної.

Позааудиторна робота здійснювалася шляхом відвідувань культурних центрів, проведення факультетських та загальноуніверситетських заходів.

Позитивними наслідками проведеної роботи стало збільшення обсягу культурознавчих знань студентів, підвищення емотивного компоненту, розширення комунікативних умінь, стійка потреба до професійного самовизначення, до науково-дослідницької роботи на межі філології і народознавства, готовність до здійснення роботи з формування культурознавчої компетенції школярів. Результати засвоєних теоретичних знань і практичних умінь студентів узагальнювалися у творчих та пошукових роботах.

Наукова новизна і теоретична значення отриманих результатів проведеного дослідження полягає у розробці технології поетапного формування культурознавчої компетенції студентів-філологів при вивченні дисциплін народознавчого циклу в педагогічному університеті

Практичне значення дослідження пов'язане з тим, що сформульовані положення і висновки, методичні рекомендації можуть бути використані в аудиторній і позааудиторній роботі, самовихованні, пошуково-дослідній роботі з народознавства.

Основні положення й результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри української літератури ГДПУ, повідомлялись на звітній викладацькій та студентській наукових конференціях, на VІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість”, Всеукраїнському методологічному семінарі “Педагогічна майстерність: проблеми, пошуки, перспективи”. За матеріалами дослідження опублікована одна стаття, підготовлено електронний курс народознавства для дистанційного навчання, програму та повнотекстову базу фольклорної та етнографічної практики.

Дякую за увагу!

Отже, наукова доповідь і науковий виступ є різновидами апробації результатів наукового дослідження на наукових конференціях і семінарах. Важлива струнка логіко-композиційна побудова мовлення, доказовість, аргументованість, уміння взаємодії з аудиторією, використовувати різні прийоми прилучення й активізації уваги, висока мовна культура доповідача, мовні і позамовні засоби виразності, техніка мовлення. Своєрідне поєднання певних інтонаційних елементів у мовленні доповідача засвідчує індивідуальний інтонаційний стиль.

Наукові конференції - ефективний засіб об'єктивного виявлення та реалізації творчих здібностей, стимулювання потреби у творчому оволодінні знаннями, реалізації набутих здібностей, популяризації і пропагування науково-дослідницької роботи, оволодіння полемічним мистецтвом. Участь у науковій дискусії, диспуті, полеміці вдосконалює уміння переконливо викладати свої думки, дискутувати, послуговуючись різними способами аргументації, вести діалог зі співрозмовниками, дотримуючись правил мовленнєвого етикету.

Важливою рисою дослідника є інформаційна культура, комп'ютерна грамотність, вміння працювати з постійно оновлюваною електронною інформацією світового рівня, що зосереджена у всесвітній мережі Інтернет. Презентування на конференціях електронних презентацій дозволяє значно підвищити інформативність та ефективність повідомлення. Основними принципами розробки електронних презентацій є оптимальний обсяг, урахування вікових особливостей глядачів, науковість і достовірність, урахування особливостей сприйняття інформації з екрану, принцип естетичності.

Запитання. Завдання

Вас запросили до участі в обговоренні проблеми «Мовлене слово – кодекс поведінки». Ознайомтеся з уривками виступів попередніх учасників «круглого столу». Визначте основні ідеї авторів. Прочитайте уголос подані тексти. Як розділові знаки впливають на темп читання? Що споріднює і чим відрізняються тексти за звуковою організацією?

Поиск по сайту: