Культура читання наукового тексту

Для професійного саморозвитку важлива передусім культура читання наукового тексту. Це одна з функцій пізнавальної діяльності людини, спрямована на вилучення наукової інформації із друкованих джерел. Формуючи програму читання наукового тексту, варто поставити собі такі запитання: чого я очікую від цього тексту, яку інформацію хочу вилучити і з якою метою.

Виділяють кілька різновидів читання: читання переглядове, ознайомлювальне, поглиблене, творче.

Переглядове читання спрямовується на попереднє ознайомлення із книгою і виділення ключових слів, зокрема, в анотації, змісті, передмові /вступі, окремих частинах тексту.

Ознайомлювальне читання передбачає загальне ознайомлення із змістом тексту та вияв його основної ідеї.

Поглиблене читання – це детальне опрацювання наукового тексту, його аналіз та оцінка: виписування понять з їх поясненням; неодноразове перечитування окремих частин у тексті.

Аналітико–критичне, творче читання спрямовується на постановку різного типу питань до тексту, сортування наукового матеріалу під певним кутом зору, коментарі до фрагментів наукового тексту, його рецензування.

Серед факторів, що знижують швидкість читання фахівці називають неуважність, відсутність мети читання, нездатність виділити потрібну інформацію, зрозуміти смисл слова, тексту.

Візьмемо до уваги поради українського мовознавця Г.Онуфрієнко стосовно роботи з науковим текстом:

– ознайомлюємося з бібліографічним описом тексту;

– переконуємося, що розуміємо всі слова, терміни, терміносполуки, фрази;

– осмислюємо здобуту інформацію, спираючись на отримані знання і досвід;

– добираємо самостійно приклади, що також ілюструють головні ідеї (думки) тексту;

– перечитуємо найважливіші за змістом фрагменти тексту і ті, що ще не зовсім зрозумілі або ж викликають певний сумнів;

– письмово передаємо основну інформацію наукового тексту.

Процес читання невіддільний від процесів сприймання, усвідомлення і розуміння наукового тексту, залежать від сформованої наукової культури читача в цілому, а також від складності й насиченості самого тексту.

Сприймання наукового тексту - це психічний процес відображення людиною змісту тексту при безпосередньому впливі на органи чуття.

Важливою умовою успішного сприймання реципієнтами наукових текстів є потреба, зацікавленість, внутрішня мотивація. Осмислення сприйнятого значною мірою залежить від досвіду та фонових знань особистості, оперативної пам'яті, творчого мислення.

Для тренування навичок більш успішного читання С.Михайлов пропонує тренінг «Розкладіть текст на смислові ряди». Читачеві важливо вже на першій сторінці / в першому абзаці тексту «вихопити» основні ідеї, важливі слова, фрази, які обумовлюють зміст тексту наступних сторінок. Потім розкласти зміст тексту на короткі логічні ланцюжки. Відзначити в кожному ланцюжку ключове поняття й асоціювати ці поняття між собою. Потім утворити єдиний логічний ланцюжок ідей і визначити суть тексту загалом.

Читання тексту відбувається у три етапи. На першому етапі читання підкресліть важливі (на перший погляд) ключові слова (слова, що несуть основне смислове навантаження). На другому етапі об'єднайте ключові слова у смислові ряди (пари слів, які становлять комбінацію ключових слів), що позволяють зрозуміти зміст тексту. Запишіть отримані смислові ряди на листку. Під час третього етапу прочитайте складені вами смислові ряди і спробуйте сформувати основний смисл тексту (ті образи, які знаходяться у вашій образній пам'яті (уявлення). Під час наступного читання періодично перевіряйте, як і чи збереглися в образній пам'яті ключові слова.

Фахівці пропонують й інтегральний алгоритм читання. Цей алгоритм має такий абревіатурний вигляд: НАВДОТФКН.

Н – це назва тексту. Її варто записати уважно, без скорочень.

А – автор (автори). Варто без скорочень записати наведені відомості про авторів, вказати, якщо це можливо, заклад, установу, в якій працює автор.

ВД – вихідні дані. Назва книги, журналу, видавництва, місця і рік видання, номер, якщо журнал, сторінки: кількість, якщо книга, номери сторінок, коли стаття.

ОТ – основна тема (це може бути назва статті, книги; важливо відобразити основну тенденцію або основну ідею автора/ів).

Ф – факти (фактологічний матеріал: чому він важливий для читача і як його конспектувати: детально чи оглядово).

К – критика (висловлення власної думки з цього питання).

Н – новизна (коли написаний текст, що нового порівняно з іншим текстом такого ж напряму).

Упродовж сприймання й усвідомлення наукового тексту читач замінює смислові елементи тексту на еквівалентні (тотожні) елементи власного смислового поля. На ефективність цих процесів значною мірою впливає змістова (лексико-граматична і візуальна) структура тексту, а також такі формально-структурні ознаки, як структурування на абзаци, параграфи, розділи та їх заголовки, рисунки, фотографії.

Науковий текст характеризується великою кількістю термінів та понять, що мають абстрактну природу. Останнє вимагає достатнього розвитку абстрактного мислення, а також високого рівня розвитку мислительних процесів, аналізу та синтезу.

Підтвердженням сприймання тексту є розуміння його смислової структури.

Розуміння наукового тексту –розкриття сутності предметів та явищ, описаних у науковому тексті, усвідомлення зв'язків, стосунків та залежностей між ними.

Лексичний, когнітивний рівень і рівень розуміння текстуреалізують шляхом інтелектуального діалогу читача з автором наукового продукту: аналізу логічної структури тексту й заголовка, складання плану, тез і анотації, виділення ключових слів і термінів, постановки запитань.

Це означає, що реципієнту важливо вміти порівняти пропонований зміст з наявними знаннями для того, щоб вилучити нову для себе інформацію й, відповідно, нове знання.

Для кращого запам'ятовування фахівці радять чітко уявляти образи, в які переведена інформація. З цією метою варто сконцентрувати увагу на образі: уявно збільшити розміри образу, уявити, як вони рухаються, звучать, створюють радість,

Виявом розуміння вважають інтерпретацію тексту, тобто вміння читача подати власне бачення тексту.

Мислительна обробка отриманої інформації відбувається шляхом:

– розчленування змісту заголовка та бібліографічного посилання на складники;

– поділу тексту на смислові частини;

– виділення ключових слів;

– сортування смислових частин за їх значенням і ознаками;

– співвідношення вилученої інформації з існуючими знаннями;

– визначення новизни отриманої інформації, можливості її використання у практичній діяльності;

– згортання інформації, зведення її до основних положень.

Фіксацію інформації при читанні наукового тексту доцільно здійснювати через помітки, виписки, складання плану, тез, реферату, анотацій, конспектів.

Помітка — позначення у вигляді певних знаків, символів важливих для читача (користувача) слів, словосполучень, рядків, речень у тексті.

Застосовують помітки під час поглибленого читання.

Для того, щоб помітки допомагали ефективно працювати з науковим текстом, швидко знайти потрібне місце у тексті, важливо застосовувати певну систему поміток. Серед таких позначень виділяють вигуки, модельні слова (Необхідно; Потрібно; Можливо), окличні, питальні та інші знаки, що відображають емоційний стан, зірочки, цифри, букви, що показують зв'язок цього абзацу з наступним.

Загальноприйнятими помітками в науковому тексті є такі:

! – повна згода з тим, про що йде мова в тексті;

? – незгода з автором, сумнів;

?! – здивування;

NB – вельми важливо;

V – важливо;

~~ – цікаво, може згодитися;

* - речення, які можна використати в якості цитат;

Т – термін, визначення терміна в тексті;

Л – назви праць, які слід знайти і прочитати.

Використання поміток виховує, структурує внутрішній інтелектуальний простір, готує до більш швидкого відображення будь-якої зовнішньої інформаційної структури.

Уміння робити виписки – це вміння вибирати потрібні теоретичні положення, статистичні дані тощо, не забуваючи при цьому здійснювати посилання на наукове джерело.

Виписки бажано виконувати на окремих листках, картках, які можна вкладати в окремі папки (такі папки варто завести до розділів і параграфів наукової роботи). У тексті виписок виділяють заголовки, підкреслюють важливі поняття, визначення чи фрагменти, роблять помітки. Такий дослідницький матеріал відповідно до задуму слугує основою наукової (дипломної, магістерської, дисертаційної) роботи.

Помітки у науковому тексті і виписки з нього важливо здійснювати паралельно зі складанням плану.

Складання плану – один із видів роботи з текстом, засіб засвоєння і розуміння прочитаного, шлях до вивчення (складання, підготовки) композиції тексту.

На відміну від конспектів і тез, які варто готувати після повного прочитання матеріалу, план укладають під час ознайомлювального читання тексту. План визначається змістом тексту, його основною ідеєю. Виділяючи в науковому творі окремі частини і в кожній частині – головну думку і називаючи її певним заголовком, важливо усвідомлювати сутність цієї назви для розкриття основного змісту твору.

У процесі роботи над текстом план змінюють, уточнюють, доповнюють. Інколи корисно складати кілька варіантів плану тексту, що увиразнює уявлення про предмет дослідження.

План повинен бути наочним і відображати послідовність викладу матеріалу. Шляхом складання плану можна з'ясувати ступінь засвоєння тексту (відтворити його у пам'яті), виявити повтори, непослідовність у викладі змісту.

Складання плану сприяє кращому розумінню наукових текстів, які не мають детальної рубрикації (поділу на розділи, параграфи, підрозділи), наприклад, наукових статей. Однак план не передає фактичного змісту наукового тексту, а лише пропонує певну схему.

Отже, важливою складовою роботи з текстом є його переглядове, ознайомлювальне, поглиблене, аналітико-критичне читання. Успішність цих процесів залежить від сприймання й усвідомлення, необхідними умовами успішного перебігу яких є внутрішня мотивація. Омислення сприйнятого залежить від віку, досвіду, фонових знань, творчого мислення читача. Унаслідок сприймання й усвідомлення відбувається розуміння тексту та його інтерпретація.

Читання наукового тексту супроводжують виділенням смислових частин і визначенням зв'язків між ними, тобто проведенням компресії, різновидами якої є, зокрема, конспект, анотація, тези, реферат.

Запитання. Завдання

1. Що означає вислів "читати "по діагоналі"? Які твори ви так читаєте?

Поиск по сайту: