Композиція наукового тексту

Робота над створенням наукового тексту вимагає дотримуватися головної вимоги: цей текст має бути зромумілим як вам самим, так і потенційним читачам. Слушно про це говорить Ю.Сурмін: потрібно чітко відповісти собі на кілька запитань: "для чого хочеш писати?", "стосовно чого хочеш писати?", "що хочеш писати?", "для кого хочеш писати?", "як хочеш писати?".

Структурними компонентами наукового тексту, який створюють, є вступ, основну частину і висновки.

У вступі подають обґрунтування актуальності дослідження, визначають предмет, мету, завдання, теоретичне і практичне значення роботи. В основній частині - методику і техніка дослідження, пошук способів вирішення проблеми, доказ концепції, ідеї. В исновки містять результати виконаної роботи, перспективи подальшого дослідження. Усе це становить композицію наукового тексту.

Заголовок наукового тексту відображає задум автора, визначає межі інформації, яку має подати автор.

Заголовок наукового тексту – інформативна одиниця, що відображає тему поданого твору і відповідає змісту тексту.

Кількома словами, одним реченням необхідно не лише передати основний смисл наукового тексту, а й зацікавити читача.

Науковці виділяють кілька типів заголовків:

- назви загального характеру (Історія лінгвофілософських учень; Українська мова в освітньому просторі; Риторика у вищій школі);

- назви, які конкретизують питання, що досліджуються автором (Концепція мовленнєвого жанру М.Бахтіна; Специфіка мови професійного спілкування);

- назви, що відображають особливості авторської постановки питання

(Сучасне термінотворення: симптоми і синдроми).

Назви розділів та їх змістове наповнення повинні відображати завдання наукового дослідження. Важливо, щоб назви розділів і параграфів вибудовувалися в певну логіку: загальна характеристика й аналіз проблеми, потім обґрунтування авторських теоретичних позицій і підходів до її вирішення, можливі способи вирішення, перевірка підходів.

Тема (назва, заголовок) дипломної (магістерської, кандидатської) роботи не має бути занадто широкою й водночас занадто вузькою. Однак, зрозуміло, чим менше слів у назві теми, тим вона ширша, охоплює більш широку галузь знань. І навпаки – чим більше слів у назві, тим тема стосується більш вузької галузі. Якщо назва навчальної книги складається з одного слова «Риторика», така книга має охоплювати в загальних рисах всю галузь риторики.

Формулювання дипломної (магістерської, кандидатської) роботи складаються загалом з 11-15 слів, включаючи прийменники, сполучники і те, що в дужках. Наприклад: Підготовка вчителя-філолога подвійного профілю у вищих педагогічних навчальних закладах України (друга половина 50-х рр. ХХ ст. – початок ХХІ ст.)

Коротші назви докторських робіт. Наприклад: Теоретико-методичні засади професійного самовдосконалення викладача вищої школи.

Композиція залежить від плану наукової роботи.

План -короткий запис, щовідображає послідовність викладу думки, розкриває зміст тексту і відновлює його в пам'яті.

План - це каркас майбутньої праці. Важливі ознаки плану – чіткість, логічність і лаконічність у формулюванні пунктів. План наукового тексту складають з урахуванням таких принципів:

- встановлення структури тексту (вступ, основна частина, висновки);

- визначення головної думки кожної частини;

- з'ясування важливих питань у межах кожної частини;

- формулювання пунктів і підпунктів плану, що становлять логічну єдність.

Розрізняють прості і складні плани, робочі плани, плани-проспекти. Простий план складається з основних пунктів-тем, що викладені послідовно і відображають логіку тексту. Складний план містить основні пункти і підпункти, які конкретизують і деталізують зміст пунктів.

За мовним оформленням плани бувають питальними (у вигляді логічних питань), називними (у формі називних речень), тезовими (у вигляді тез), цитатними (в якості пунктів плану використовуються речення з тексту).

Робочі плани складають упродовж виконання кваліфікаційної наукової роботи. Тут у загальних рисах подається характеристика предмета дослідження, перелік завдань за схемою: історія – теорія – практика і потребують розв’язання. Визначають необхiдну кiлькiсть роздiлiв, пiдроздiлiв та їх найменування. У процесі виконання наукової роботи такий план декілька разів уточнюють і доповнюють.

Логіку наукового дослідження допомагає зрозуміти графічне оформлення плану. Це рубрикація тексту, нумерація і називання розділів, підрозділів (параграфів), додатків тощо (див. табл. 2.1).

Рубрикація наукового тексту - чіткий і логічний поділ на певні частини.

Нумерують сторінки, розділи, підрозділи, пункти, підпункти, рисунки, таблиці, формули арабськими цифрами. Порядковий номер ставлять після цих складників (РОЗДІЛ 1;

Заголовки розділів друкують великими літерами з нового рядка. Крапку після номера, як і після заголовка не ставлять. Такі структурні частини, як ЗМІСТ, ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, ВСТУП, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ не мають порядкового номера.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу також повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). У тому ж рядку пишуть заголовок підрозділу.

Зразок плану магістерської роботи

Тема: «Лексика учня початкової школи

в умовах українсько-російського білінгвізму»

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Вікова лінгвістика в парадигмі сучасних лінгвістичних наук

1.1. Актуальні проблеми дослідження дитячого мовлення

1.2. Білінгвізм як лінгвістичне явище

1.3. Поняття мовнокомунікативної особистості

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. Мовна картина світу молодшого школяра

2.1.Співвідношення понять «мовна особистість»

і «мовний портрет»

2.2. Аналіз факторів та етапів становлення мовної

особистості молодшого школяра

2.3. Соціопсихолінгвістичні і власне лінгвістичні параметри

колективного мовного портрета школяра 1-4 класів

Висновки до розділу 2

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Наступний етап – складання плану–проспекту. Це реферативне викладення наукового матеріалу, розташованого у логічній послідовності, своєрідний довідковий покажчик. План-проспект дисертації містить, як правило, титульну сторінку, де зазначають навчальний заклад чи наукову установу, де виконується робота, прізвище, ім'я та по-батькові автора, назву дисертації, спеціальність, за якою захищається дисертація. На наступних сторінках указують актуальність проблеми, ступінь її дослідженості, зв'язок із програмами навчального закладу, об'єкт, предмет, мету, завдання, наукове, теоретичне, практичне значення пропонованого дослідження, а також зміст роботи.

Варто поміркувати, скільки і яку саме інформацію подамо у вступі, в кожному з розділів. Добре, аби відрізки, порції інформації були помірними за обсягом і зрозумілими для сприймання. Назви частин варто формулювати так, щоб заголовки слугувати своєрідним путівником по науковому тексту. Однотипність, чітке визначення предмета думки, сконденсоване розкриття сутності повідомлюваного – ось деякі з функцій назв, які виокремлюють науковці.

Досвідчені фахівці наголошують на помилках, які часто виникають у молодих дослідників під час наповнення структурно-логічної схеминаукової роботи: занадто широко подано описовий огляд наукової літератури і примітивно - результати власного наукового пошуку; текст перевантажений констатувальним описом "сирих" фактів, наявні помилки при статистичних підрахунках. У роботі недостатньо представлені зразки аналізу фактів і явищ, тому втрачається достовірність і доказовість. Висновки лише повторюють вихідні положення роботи, не відповідають завданням дослідження, викладені у вигляді практичних рекомендацій. Відсутні пропозиції щодо подальшого напряму наукових досліджень. Посилання на використані джерела або ці джерела неправильно оформлені. «Перекручене» або перенасичене цитування. Недостатня кількість використаних літературних джерел з глибиною пошуку до п'яти років.

«Обличчя» наукового тексту – це його вступ. Цей складник композиції виконує функцію програми дослідження. Робочий варіант вступу має бути написаний вже на початку виконання цілісної наукової роботи. А остаточно його варто оформляти на заключному етапі роботи, коли вже достатньо повно будуть виявлені її результати відповідно до поставлених завдань.

Схема побудовивступу наукової роботи стандартна:

- обґрунтування актуальності наукової проблеми;

- характеристика наявних за цією темою теоретичних і практичних досліджень, історія питання;

- виділення предмета дослідження, мети, завдань, гіпотези;

- обґрунтування використаних методів.

В огляді літератури подають наукові джерела, що висвітлюють історію розвитку проблеми: теоретичні роботи, які повною мірою чи частково розкривають проблему, виокремлюють потребу у власному дослідженні.

Мета дослідження – це уявлення про результат роботи. Мету визначають на основі більш конкретного, детального опису теми дослідження.

Завдання дослідження в сукупності повинні давати уявлення, що слід зробити для досягнення мети. У науковій роботі формулюють, як правило, від 3 до 5–7 завдань.

Для досягнення поставленої мети i розв'язання завдань у роботі виокремлюють методи. Це шляхи, способи досягнення поставленої мети і завдань дослідження, своєрідні науково обґрунтовані алгоритми застосування визначених, у т.ч. розумових дій та операцій для пізнання предмета дослідження. Вибір методу залежить від предмета дослідження, спеціальності, за якою виконується наукова робота, а також від дослідницької мети. Методи дослідження автор наукової роботи обирає, консультуючись з науковим керівником.

Наукова новизна дослідження. Наукова робота обов'язково має бути скерована на одержання нових знань в обраній галузі. Наукове положення має читатися і сприйматися однозначно. Не бажано вдаватися до викладу наукового положення у вигляді анотації.

Практичне значення дослідження. У цьому пункті вказують на практичну користь отриманих результатів дослідження в навчальному закладі чи на виробництві.

Висновки, що завершують кожний розділ, повинні випливати із сутності результатів проведеної роботи.

Важлива вимога до загальних висновків – стислість, чіткість, ґрунтовність. Відповідно узагальнюють власні спостереження, оцінюють результати, одержані під час дослідження, вказують ступінь досягнення поставленої мети, виконання завдань, пропонують рекомендації стосовно практичного використання здобутих результатів.

Додатки не є обов'язковим елементом наукової роботи, однак їх залучення підвищує рівень довіри до результатів дослідження. У додатки включають додаткові (проміжні) ілюстрації або таблиці, проміжні математичні вирази, алгоритми, програми робіт, методики, акти впровадження і т.д. Кожний наступний додаток починають з нової сторінки і позначають послідовно літерами української абетки за винятком Г, Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Додатки, їх обсяг не входить в обсяг основної роботи.

Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток _А_»

Мова наукового тексту має відзначатися точністю, ясністю, лаконічністю викладу. Спеціальні терміни необхідно вживати в їх точному значенні. Структура речень повинна бути прозорою, не громіздкою, що заважає сприйняттю матеріалу. Не є доцільним використання конструкцій розмовного стилю, виклад матеріалу від першої особи однини, вільне скорочення. Грамотний виклад роботи ґрунтується не тільки на нормах слововживання, орфографії, стилістики, а й пунктуації. Доцільно уважно переглянути розділові знаки при дієприслівникових зворотах, вставних словах, однорідних членах речення, у складних реченнях.

Цифровий матеріал допускається оформляти у вигляді таблиць, але вміщувати слід тільки ті таблиці, котрі важко передати текстом. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над нею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово „Таблиця” починають з великої літери. Назву не підкреслюють. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони становлять одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш, при цьому її назву вміщують тільки над її першою частиною, а над іншими пишуть слова „Продовження табл...” і вказують номер таблиці, наприклад: „Продовження табл. 1.2”.

Таблиця 1.2

Основні дослідницькі підходи у вивченні взаємодії

реального і фінансового секторів економіки (складено на основі [24])

Отже, створити якісний текст допомагає сформована культура читання наукових, навчально-методичних праць, нормативно-програмних документів. Важливими умовами успішного сприймання, усвідомлення, розуміння та інтерпретації тексту виступають внутрішня мотивація, досвід, фонові знання, творче мислення, ступінь концентрації уваги, уміння вдумливого та аналітичного читання.

Компресія наукового тексту через тези, конспект, реферат, анотацію дає можливість більш ефективно вичленувати блоки інформації і розкрити смислову структуру. Тези містять послідовно сформульовані основні ідеї, думки та положення доповіді, лекції, статті. Конспектування дозволяє відпрацювати уміння обдумувати і структурувати прочитане та лаконічно викладати зміст. Реферування спрямоване на аналітико–синтетичне опрацювання наукового джерела, його основних положень і результатів. Анотаціяподає короткі відомості про науковий документ з погляду призначення, змісту, виду, форми й інших особливостей. Активізують роботу над композицією наукового тексту помітки, виписки, складання плану.

Композиція наукового тексту залежить від плану, що допомагає встановити чітку і логічну структуру тексту (вступ, основна частина, висновки), визначити з'ясувати коло важливих питань у кожній частині. Заголовок наукового тексту відображає задум і визначає межі інформації, яку подає автор. Понятійний апарат вступу виконує функцію програми дослідження і спрямовується на обґрунтування актуальності дослідження. В основній частині викладають теоретичні основи і коротку історію проблеми, що розглядається, пропонують доказ концепції, ідеї. У висновках узагальнюють власні спостереження, оцінюють отримані результати, накреслюють перспективи подальшого дослідження. Додатки не є обов'язковим елементом наукової роботи, однак їх залучення підвищує рівень довіри до проведеного дослідження. Мова наукового тексту має відзначатися точністю, ясністю, лаконічністю. Мета посилань і цитат – аргументувати, доповнити, проілюструвати, розвинути власну думку шляхом її порівняння з думкою інших авторів.

Запитання. Завдання

1. Охарактеризуйте ознаки плану наукової роботи.

Поиск по сайту: