Лексикографічна культура дослідника

Рівень професійного саморозвитку значною мірою визначається й тим, які загальні і спеціальні лексикографічні знання має особистість, як володіє уміннями користуватися лексикографічними виданнями різних типів і вилучати з них необхідну інформацію, чи усвідомлює потребу звернення до словника з метою вирішення фахових завдань. Дійсно, «чим більшою кількістю слів я володію, тим ширший обсяг моїх впливів» (Л.Фейербах). Фактично йдеться про складові лексикографічної культури дослідника.

Лексикографія -розділ мовознавства, до компетенції якого належить створення словників і опрацювання їхніх теоретичних засад.

Компонентами лексикографічної культури виступають мотиваційно-ціннісний, когнітивний, операційно-діяльнісний.

Мотиваційно-ціннісний компонент передбачає сформованість стійкої усвідомленої потреби, емоційно-оцінного ставлення та інтересу в опануванні здобутків української лексикографії, переконаності в суспільній значущості знань з лексикографії, бажання здійснювати лексикографічний науковий пошук, вироблення мовного смаку, лінгвістичного чуття, розширення філологічного кругозору, професійного задоволення від виконуваної діяльності.

Когнітивний компонент складають знання різних типів словників та їх цільового призначення, праць українських лексикографів й ознайомлення з досвідом словникарської роботи за кордоном; знання принципів побудови й особливостей структури словникової статті, її своєрідності у словниках різних типів, знання лексикографічної роботи з науково-навчальним, публіцистичним і художнім текстом.

Операційно-діяльнісний компонент характеризують уміння та навички користуватися словниково-довідниковими джерелами різних типів й оперувати набутими лексикографічними знаннями: сприймати, впізнавати, аналізувати, зіставляти мовні явища і факти, коментувати, критично оцінювати їх з погляду нормативності, відповідності сфері й ситуації спілкування; розмежовувати варіанти норм і мовленнєві порушення; виконувати порівняльний аналіз словників, володіти навичками збирання та оброблення лексикографічного матеріалу, в т.ч. комп’ютерного, укладати власні словники-довідники тощо. Важливі і властивості особистості для захисту від «інформаційного шуму». Несформованість лексикографічної культури приводить до зниження рівня комунікативної, методологічної культури дослідників.

Для розвитку складових лексикографічної культури, а, отже, професійного саморозвитку особистості важливе значення має ознайомлення із здобутками відповідної науки.

Відомо, що лише протягом 1994 – 2007 років через систему національної словникової бази України випущено понад 60 нормативних українських словників загальним накладом понад 700 тисяч примірників. Постійні лексичні зміни в мовній системі й необхідність їх ефективної фіксації зумовлюють збагачення цілей національної словникової бази. Ідеться про кодифікацію мовної норми, повноту лексикографічного опису, авторитетність словників, інтегрованість. Відбувається і перегляд чинної класифікації лексикографії. Увиразнюється теоретична і практична лексикографія, теорія лексикографії і навчальна лексикографія, динамічно розвивається комп'ютерна і корпусна лексикографія. Відбувається істотне просування в галузі металексикографії, окреслюється адресна спрямованість лексикографічної продукції.

Розглянемо означену проблему крізь призму навчальної лексикографії. На сьогодні розширюється і поглиблюється визначення словника.

Словник - зібрання слів (словосполучень), розташованих у певному порядку, з певними супутніми поясненнями залежно від його призначення.

«Словник – це всесвіт, побудований за абеткою». Крилатий вислів письменника Анатоля Франса влучно відображає вагу словників у житті суспільства й окремої особистості. Їх справедливо називають інтелектуальним наставником і путівником в океані лексичних скарбів мови. Надаючи змогу швидко й ефективно зорієнтуватися у величезному і складному інформаційно-комунікаційному просторі, словники загалом сприяють підтримці норм літературної мови, підвищенню правильності, виразності й точності індивідуального мовлення її носіїв.

У широкому вжитку поняття «академічний словник». Так називають словники і довідники з культури мови, що створені в Академії наук і виступають джерелом надійної інформації про літературну норму. Ці дидактичні засоби мають на меті забезпечити загальноосвітні й культурно-освітні потреби, а також науково-освітні вимоги.

У час розробки і теоретичного обґрунтування метамови словника змінюються мета і функції словникової статті. У ній подається різнобічна інформація про належність слова до певного граматичного класу, його дериваційний потенціал, походження, наявність семантичного інваріанту, тобто, про те, що слово існує в оточенні інших слів. До того ж сьогодні недоцільно говорити про абсолютну повноту словникової статті, адже «кінцевість кожного словника - це початок наступного».

Йдеться, зокрема, і про відносне розмежування енциклопедичних та лінгвістичних (загальномовних або філологічних) словників.

Відомо, що енциклопедичні словники зосереджують увагу на понятті, а також подають стислу характеристику предметів, явищ, подій, абстрактних понять, відомості про історичних осіб, діячів науки та культури, трактують факти і явища з різних галузей науки, мистецтва, політики, релігії, містять інформацію про різні країни, народи, що їх населяють, та мови, якими вони спілкуються. До такого лексикографічного жанру належать енциклопедії, енциклопедичні словники та довідники, термінологічні словники, біографічні словники, а останнім часом лінгвокраїнознавчі словники, словники культури тощо. Такі видання відображають відомості про поняття, а також можуть містити картки, схеми, ілюстрації тощо.

Розвитку загальної освіти, зокрема, сприяють енциклопедії (УРЕ, Енциклопедія українознавства_; Українська загальна енциклопедія), спеціальні наукові енциклопедії (мовознавства, історії, літературознавства), енциклопедичні та галузеві термінологічні словники і довідники з усіх ділянок знань.

Лінгвістичні словники «пояснюють лексику під фаховим кутом зору, її значення, походження, написання, вимови. Лінгвістичні словники поділяють на одномовні, двомовні та багатомовні. Одномовні словники розподіляють на:

– довідниково-лінгвістичні:

а) орфографічні – подають відомості про правильне написання слів відповідно до чинних орфографічних норм;

б) орфоепічні – подають відомості про вимову слів та наголошування їх;

в) етимологічні –тлумачать походження і зміну значень слів на основі зіставлень із словами спільного кореня інших споріднених мов;

г) тлумачні – відображають словниковий склад мови на певному етапі його розвитку;

д) фразеологічні – вміщують цілісні звороти (фразеологізми, крилаті слова, ідіоми та ін.); пояснюють значення стійкого сполучення слів, особливості вживання, походження, можливості варіювання в мовленні;

– іншомовних слів –пояснюють значення слів, запозичених з різних мов;

– граматичні – містять інформацію про морфологічні та синтаксичні властивості слова, категорійні ознаки;

– термінологічні – містять визначення слова-терміна і відомості про використання його в певній галузі знань;

– міжслівних зв’язків: а) синонімічні; б) антонімічні; в) паронімічні; г)омонімічні;

– діалектні – трактують лексику територіальних діалектів;

– історичні – фіксують лексику попередніх періодів розвитку української мови;

– мови окремих письменників – служать для систематизації й пояснення слів, уживаних письменником у його творах;

– інверсійні або зворотні –розташовують слова з урахуванням алфавіту від кінця слова до його початку; для зручності пошуку вирівнювання списку слів у такому словнику йде по правому краю; у комп'ютерній лінгвістиці такі словники використовують як основу для складання і перевірки словників словоформ;

– частотні (подають слова в порядку від найбільш частотного до найменш частотного).

Лексикографами дедалі частіше наголошується на прозорості межі між цими видами словників.

Кожний словник залежно від призначення і функцій – загальномовний чи спеціальний, одномовний чи перекладний, нормативний, вибірковий, генетичний – допомагає вибудувати науковий текст й адекватно сприймати відповідні елементи в ньому.

Зокрема, коли виникають проблеми щодо розуміння значення слова в тексті, вагання в правильності його використання в мовленні, слід звертатися до академічного тлумачного, або комплексного, словника, в яком у слово розкрито в нерозривній єдності парадигматичного, синтагматичного і дериваційного аспектах. Робота з тлумачним словником загострює сприйняття і розуміння глибинного смислу слова.

Для розвинених країн великі тлумачні словники мають статус національного надбання: наприклад, Oxford English Dictionary, Webster English Dictionary (для англійської мови), Le Grand Larousse (для французької мови) тощо. У праці національного рівня - у першому томі фундаментального академічного тлумачного "Словника української мови" у двадцяти томах щироко представлено лексику релігійної літератури; слова, що вживалися до початку 1930-х років і потім були обмежені у використанні; лексику, яка існувала в мові, але не була зафіксована в матеріалах, що використовувалися під час створення словника в 11 томах), мову реклами та Інтернету. Джерельною базою для ілюстрацій словникових статей слугують твори заборонених раніше письменників (Б.Антоненко-Давидович, І.Багряний, В. Барка, Б. Лепкий, Є. Маланюк, І. Огієнко, О. Ольжич, У.Самчук, В. Свідзінський, О. Теліга та ін.), імена, що визначають сучасний літературний процес (Е. Андієвська, Р. Андріяшик, І. Білик, В. Близнець, М.Вінграновський, І. Дзюба, О.Забужко, Л. Костенко та ін.). Головне призначення словника, наголошує А.Мойсієнко, – служити фактором нормалізації мовної діяльності, бути високоякісним посібником для подальшого підвищення культури мови широких кіл населення.

Орфоепічний і орфографічний словники засвідчують правописні стандарти і норми вимови. Робота з етимологічним словником дає змогу з'ясувати походження лексем й розширити уявлення про духовно-матеріальну культуру різних регіонів України. Збагатити мовний потенціал допомагають синонімічні, антонімічні, фразеологічні словники, словники епітетів, іншомовних слів та ін.

Підвищенню грамотності і розвитку філологічної освіти сприяють, цілком слушно зауважує український вчений Л. Полюга, одномовні орфографічні словники академічного та шкільного типів, праці довідкового зразка С. Головащука, словотворчі та морфемні словники З. Сікорської, Т.Яценка, Л. Полюги, а також Н. Клименко та її співробітників, видання про труднощі написання та вимови Є. Чак, Б. Антоненка-Давидовича «Як ми говоримо», «Словник труднощів української мови» за ред. С. Єрмоленко, «Словник-довідник з культури української мови, видання лексико-стилістичних категорій української лексики та фразеології (словники українських синонімів П.Деркача, С. Караванського, А. Багмета і ін., антонімів Л. Полюги, паронімів Д. Гринчишина і О. Сербенської, фразеологічні словники двомовного та тлумачного типів, «Словник іншомовних слів» за ред. О.Мельничука, дво- і багатомовні перекладні словники.

Характеристика слова, особливо його стилістичних рис, створення лексикографічного портрета слова чи групи слів потребує одночасного звернення до словників різних типів і різних баз даних. Це стимулює розвиток комп’ютерної (електронної) лексикографії, отже, зумовлює інформаційно-комп'ютерної складової в лексикографічній культурі сучасного користувача.

Починаючи з 2001 року електронні словники видає Український мовно-інформаційний фонд. Українським мовно-інформаційним фондом в онлайновому варіанті розроблена інтегрована лексикографічна система “Словники України”, до складу якої включені п’ять академічних словників нового покоління - орфографічний, транскрипції, фразеологічний, синонімів та антонімів (252 тис. слів), яка, за свідченням фахівців, немає аналогів у світ. На сьогодні впорядковується «Великий тлумачний словник української мови» або «СЛОВНИК.net». У словнику подано активну лексику української літературної мови, терміни, слова історичного фонду, що свого часу належали до широковживаних, найуживаніші архаїзми, найпоширеніші діалектизми та неологізми, що з'явилися протягом останніх років.

Уточнити правопис слова, з'ясувати приклади його вживання, парадигму допомагають Український лінгвістичний портал (www.ulif.org.ua), лексикографічний сайт Slovnyk_net. У відкритому доступі подано словники з культури мови (http://chak-chy-pravylno-my-hovorymo.wikidot.com/; http://yak-my-hovorymo. wikidot. com/; http://kultura-movy.wikidot.com/). Праці дослідників слугують джерельною базою для розгляду лексикографічної культури як невід'ємної складової професійного саморозвитку.

Електронні словники дозволяють зберігати великий обсяг інформації за рахунок використання гіперпосилань, мають ефективну систему пошуку (повнотекстовий пошук, одночасний пошук у кількох словниках, швидкість пошуку). Крім того, можна постійно відбирати й упорядковувати словниковий матеріал.

Сучасна лексикографія дедалі частіше користується машинними базами даних, зокрема великими корпусами текстів, у яких комп’ютер за запитом знаходить потрібні слова.

Корпус - зібрання різноманітних текстів сучасної мови, здійснений з допомогою комп'ютера.

На цій підставі виформовується сучасний напрям прикладної лінгвістики – корпусна лексикографія. Це галузь вивчення мови на основі текстів сучасної мови з постійним використанням комп'ютера для аналізу, збереження і опрацювання лексикографічної інформації. Корпусна лексикографія дає змогу постійно збільшувати кількість лексичних одиниць, не очікуючи чергового перевидання словника, значно економлячи час і матеріальні ресурси.

Одним із перших електронних корпусів вважають Брауновський корпус (Brown Corpus) Нельсона Френсіса та Хенрі Кучера (1962), що містить корпус друкованих текстів американського варіанта англійської мови й охоплює близько 1 мільйона слів. Функціонують такі електронні корпуси в Чехії, Польщі, Британії. Спробою корпусної лексикографії є електронна енциклопедія “Українська мова” як додатковий засіб до друкованого варіанта (К., 2000), створеного в Інституті мовознавства ім. О.О.Потебні та Інституті української мови НАН України.

Турбота про мовний смак і навчання мовної досконалості користувачів спонукала фахівців з Інституту української мови підготувати медіа-проект «Говоримо і пишемо зразковою українською мовою». За повідомленням завідувача відділу стилістики та культури мови цієї установи С. Ярмоленко, на диску подано сімдесят випусків видання «Культура слова»: вміщено аналіз зразків української мови різних стилів, особливо високого художнього слова, пояснено численні випадки слововживання, поінформовано про походження письма, різноманіття діалектів. Серед авторів — не лише науковці, а й учителі, мовці-практики, зокрема диктор українського радіо Микола Погрібний і Павло Громовенко, видатний співак Дмитро Гнатюк, письменники Максим Рильський і Петро Панч. Користувачі мають змогу дослідити за півстоліття, як розвивалася наука про культуру мови, а, отже, «українська мова у просторі й часі» (С. Ярмоленко).

Отже, сьогодні зростає роль словника як путівника в різних галузях знання. Цей дидактичний засіб виступає вагомою складовою в розвитку мовленнєвої культури шляхом формування лексикографічної культури. Систематичне розширення інформаційного, практичного обсягу лексикографічних знань, стійка усвідомлена потреба в опануванні здобутків української лексикографії, бажання здійснювати лексикографічний науковий пошук, уміння і навички сприймати, впізнавати, аналізувати, зіставляти мовні явища і факти, коментувати, оцінювати їх під кутом зору нормативності, відповідності сфері й ситуації спілкування – усе це підвищує рівень лексикографічної культури.

Ефективним шляхом формування лексикографічної культури є залучення до науково-дослідних лабораторій викладачів-дослідників, які працюють над укладанням словників і власним прикладом стимулюють професійний розвиток своїх учнів. Науковий діалог між співучасниками роботи зі словниками і над новими словниками допомагає формувати самостійність, відповідальність, відкритість, спонукає до розвитку мовленнєвих умінь представити власну думку в гармонії форми і змісту, зіставити її з думкою іншого автора, стимулює процес самовдосконалення, саморозвитку і постійного оновлення.

Запитання. Завдання

1. Користуючись тлумачним словником, укладіть cловникові статті до слів професія, школа. учитель.

Ознайомтеся з анотацією на словник «Український жарґон», який уклала Леся Ставицька (К., 2005). Яка мета такого словника? Як ваше ставлення до жаргонних стилів спілкування? Прочитайте словникові статті такого словника на вибір. Поміркуйте, що впливає на розвиток молодіжного сленгу сьогодні.

Український мовознавець Віталій Жайворонок присвятив свій словник-довідник «Знаки української етнокультури» (К., 2006) синам, а епіграфом до словника взяв таке прислів'я «Сказане чітко, збудоване кріпко переживе віки». Прокоментуйте народну мудрість, орієнтуючись на відповідну словникову статтю.

4. У спеціалізованому магазині "Словники-Самобранки" відбувається Свято українського словника. Видавництва запропонували широкому загалу користувачів коло словників серії “Від А до Я”, “Бібліотека фахівця”, “Nota bene!”, “Ін Юре” та ін. З яким словником ви хотіли познайомитися? Підготуйте його рекламу.

Поиск по сайту: