Система коректурних знаків

№	Коректурний знак	Значення
	Z	Зробити в тексті абзац
	~	Друкувати текст без абзацу
	I T	Вписати пропущену букву, викреслити її
		Вставити слово (слова)
	€ | ˘	Ліквідувати пропуск між буквами
	()	Зменшити пропуск між словами
	|	Зробити пропуск між словами
	| |	Викреслити неправильно надруковане слово
		Викреслити непотрібний текст
	...............	Відновити слово, текст
	|Ї|_| ~	Поміняти місцями сусідні букви, слова
	3 2 1	Поміняти місцями слова у реченні
		Ліквідувати пробіл

Виправлення, зроблені за допомогою коректурних знаків, здійснюють чорнилом. Усі коректурні знаки повинні бути чіткими.

На етапі технічного редагування перевіряють уживання графічних знаків. Не можна:

- переносити прізвища, залишаючи в кінці попереднього рядка ініціали (один ініціал) або умовні скорочення (проф., акад. тощо), які до них належать (Л. І. Мацько, а не Л. І. // Мацько; акад. Н. Ничкало, а не акад. // Н. Ничкало).

- роз’єднувати графічні скорочення на зразок та ін., і т. д.;

- відривати скорочені назви мір від цифр, до яких вони належать (2008 р., а не 2008 // р.);

- переносити в інший рядок граматичні закінчення, з’єднані із цифрами через дефіс (2-й, а не 2- // й; 3-го, а не 3- // го);

- розривати односкладові частини складноскорочених слів, зокрема ініціальні й комбіновані абревіатури (АПН України);

- залишати біля попередньої букви м’який знак або апостроф (′);

- розривати буквосполучення, яким передається на письмі один звук (над-звичай-ний, а не на-дзвича-йний);

- відривати одну букву від кореня, префікса (роз- вивати, а не ро-звивати);

- залишати на попередньому рядку або переносити на наступний одну букву (опи-тування, а не о-питування);

- залишати в попередньому рядку одно-, дво- або трибуквений прийменник (в, по, при), з якого починається речення;

- переносити в наступний рядок розділові знаки (крім тире), дужку або лапки, що заривають попередній рядок, а також залишати в попередньому рядку відкриту дужку або відкриті лапки

Редагування передбачає перевірку дотримання автором мовних норм (граматичних, стилістичних, правописних, лексичних). За С.Єрмоленко, м овною нормою вважають історично сформований і суспільноусвідомлений стандарт, вироблений літературною традицією, який регулює мовленнєву діяльність у її типових функціонально-комунікативних різновидах.

Перевіряючи правопис тексту, керуємося пропонованими змінами в українському правописі:

1. Якщо іменник виступає у формі родового відмінка однини, то пів з ним пишемо окремо: пів аркуша, пів віку, пів години, пів кілометра, пів пів світу, пів України.

2. У деяких словах перед приголосними н та р на початку слова пишемо и: инакше, иноді, инколи, инший.

3. Назви населених пунктів у родовому відмінку однини мають закінчення -а, -я: Берліна, Вашингтона, Воронежа, Житомира, Кременчука, Лондона, Луганська, Луцька, Миргорода, Новгорода, Парижа, Пекіна, Пскова, Севастополя, Стамбула, Тернополя, Харкова
(але за традицією Риму). У складених назвах населених пунктів, другою частиною яких є іменник, що в родовому відмінку закінчується на -у, -ю, пишемо -у, -ю: Зеленого Гаю, Кам'яного Броду, Красного Лиману, Кривого Рогу, Червоного Ставу, Широкого Яру тощо.

У розмовному мовленні деякі назви населених пунктів мо­жуть мати паралельні закінчення -а, -я та -у, -ю: Лондона і Лондону, Оренбурга і Оренбургу, Парижа і Парижу, Стамбула і Стамбулу тощо.

4. Дифтонги au, ou, ow передаємо в українській мові переважно через ав: авгур, авдит, авдиторія, авдієнція, авдіовізуальний, авкціон, автентичний, автобіографія, автомобіль, автотренінг, автохтон, астронавт, інавгурація, лавр, лавреат, мавзолей, павза, фавна; Австралія, Австрія, Таврія; Август, Аврора, Фавн та ин.

5. В антропонімах (особових іменах та прізвищах) відповідно до g у мові-джерелі пишемо ґ, а відповідно до h – г: Верґілій, Вільгельм, Геґель, Гемінґвей, Гендель, Васко да Ґама, Магатма Ґанді, Федерико Ґарсія Лорка, Ґрета Гарбо, Едвард Ґриґ, Віктор Гюґо та ин.

6. Уникаємо подвоєної йотації в словах конвеєр, лояльний, плеяда, рояль, саквояж, секвоя, феєрверк, фоє, юдей; Геєрдал, Ґоя, Мая, Меєрхольд, Німеєр, Феєрбах, Хаям; Гаваї, Ємен, Єрусалим тощо.

В український алфавіт повернута літера „ґ". Відповідно в орфографічному словнику змінилося написання слів, які раніше передавали звук „ґ” за допомогою літери „г". Тому доцільно сумнівні слова, що мають у своєму складі літеру „г” перевіряти за орфографічним словником.

Перевіряють уживання в науковому тексті спеціальної термінології. Для цього узгоджують термін зі значенням, яке зафіксоване у словнику. Для контролю термінів певної галузі бажано обирати словники останніх років видання. Коли наявні кілька словників орієнтовно однакового терміну видання, тоді важливо обирати радять за такими пріоритетами: галузева енциклопедія, галузевий словник, універсальна енциклопедія.

Для кваліфікаційних робіт з педагогіки важливою довідниково-аналітичною працею вважають "Енциклопедію освіти" (2008). У книзі ґрунтовно подано понятійно-термінологічний апарат сучасної освіти, основ педагогічної і психологічної наук, персоніфіковану інформацію про педагогів та громадських діячів, що сприяли розвитку освіти в Україні.

Для аналізу таких педагогічних термінів, як апарат, аналогія, динаміка, задача, закон, значення, категорія, якість, критерій, концепція, метод (способ), підхід, принцип, положення, поняття, предмет, умова важливо звертатися до «Українського педагогічного словника» за ред.С.Гончаренка.

Серед психологічної літератури такого роду найбільш вдалим вважають словник К. Платонова, серед філософських словників – «Філософський енциклопедичний словник». Тут корисно ознайомитися із змістом таких понять, як абстракція, аналіз, знання, значення, якість, кількість, узагальнення, образ, об'єкт, досвід, практика, предмет, проблема, розвиток, рефлексія, системний аналіз, властивість, форма, експеримент.

Необхідним для наукових досліджень є логічний словник, де можна знайти пояснення таким термінам, як аксіома, алгоритм, гіпотеза, дедукція, закон, знак, знання, ідея, інваріантність, індукція, класифікація, поняття та ін.

У нових словниках подано і слова, які несуть самобутні ознаки словотвірної системи української мови: пор.: комп’ютерщик – комп’ютерник, випереджуючий – випереджувальний та ін. Відбувається заміна одних запозичених слів іншими з метою певного дистанціювання від російської мови: валіза замість чемодан, мапа замість карта (географічна), вакації замість канікули.

Готуючи науковий текст, варто скласти словничок використовуваних термінів із зазначенням автора /авторів визначення. Запис здійснюють так:

Наприклад:

Гуманітаризація освіти – визначення предметів гуманітарного циклу серед інших шкільних педметів як найважливіших і найбільш значущих для формування особистості. Г.о. – це орієнтація освіти на вивчення цілісної картини світу, на формування в учнів гуманітарного й системного мислення.

/Гончаренко С.У.Український педагогічний словник.-К., 1997/.

Жаргон - один з різновидів соціальних діалектів, що відрізняється від загальновживаної мови використанням специфічної експресивно забарвленої лексики, синонімічної до слів загального вжитку, фразеології, іноді й особливостями вимови.

/Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С.Я.Єрмоленко.-К.:Либідь, 2001. Струганець Л.В. Культура мови. Словник термінів.-Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2000./

Цей словничок можна взяти із собою при захисті кваліфікаційної роботи. Бажано обережно ставитися до уведення нових термінів, уміти пояснити їх значення на достатньому рівні.

В.Герман і Н.Громова пропонують характеристику мовних помилок, які трапляються в наукових текстах (див. табл. 6.2)

Таблиця 6.2

Поиск по сайту: