Відповідальність за порушення законодавства з охорони праці

Перед тим, як приступати до вивчення цього параграфу, студенти повинні ознайомитися з такими поняттями: заборона – припинення роботи окремого виробництва, цеху, дільниці, робочого місця або експлуатації будівлі, споруди, приміщення; випуску машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці або застосування нових небезпечних речовин (об'єкт, експлуатація якого зупинена, пломбується); зупинка – припинення дії (руху) машини, механізму, устаткування, транспортного та іншого засобу праці; припинення – заборона на певний час виконання окремих робіт; обмеження роботи –зменшення технологічного навантаження окремого виробництва, цеху, дільниці, машини, механізму, устаткування, транспортного та іншого засобу праці).

Під час проведення планової чи позапланової перевірки дотримання підприємствами (установами, організаціями) безпеки праці посадова особа Держнаглядохоронпраці повинна ознайомитись з технічною та технологічною документацією, зі станом виконання заходів щодо створення безпечних умов праці. Перевірка проводяться у присутності роботодавця або уповноваженої ним особи. Результати перевірки оформлюються актом перевірки. У разі виявлення під час перевірки підприємства порушень з питань охорони праці посадова особа Держнаглядохоронпраці складає припис, до якого: вноситься запис про характер та зміст порушень безпеки праці, промислової безпеки (охорони надр), про невиконання законів та інших нормативних актів (вказуються позначення нормативного акта, його пункти, статті і т. ін.), а також вимоги до роботодавця щодо усунення цих порушень; зазначається вимога до роботодавця про складання заходів щодо усунення виявлених порушень вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці (охорони надр) та письмове інформування щодо виконання цих заходів. вноситься запис про заборону, зупинку, припинення, обмеження роботи та експлуатації окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, а також про порушення умов виданих дозволів

За підсумками перевірки підприємства посадова особа Держнаглядохоронпраці може накласти штраф на підприємство. За порушення законодавства про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці юридичні та фізичні особи, які відповідно до законодавства використовують найману працю, притягаються органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу у порядку, встановленому законом. Максимальний розмір штрафу не може перевищувати 5% місячного фонду заробітної плати юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю. Особи, на яких накладено штраф, вносять його в касу підприємства за місцем роботи. Кошти від застосування штрафних санкцій до юридичних чи фізичних осіб зараховуються до Державного бюджету України. Несплата юридичними чи фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю, штрафу тягне за собою нарахування на суму штрафу пені у розмірі двох відсотків за кожний день прострочення. Рішення про стягнення штрафу може бути оскаржено в місячний строк у судовому порядку.

За порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об'єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом. У разі виявлення посадовими особами Держнаглядохоронпраці України порушень вимог нормативно-правових актів з охорони праці, які створюють загрозу життю або здоров'ю працівників, вони вправі надсилати роботодавцю подання щодо невідповідності посадових осіб, які допустили ці порушення, займаній посаді або передавати матеріали органам прокуратури для притягнення цих осіб до відповідальності згідно із законом.

Закон України «Про охорону праці» передбачає, що за порушен­ня законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державно­го нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об'єднань винні особи притягаються до дисциплі­нарної, адміністративної, матеріальної та кримінальної відпові­дальності.

Студентам необхідно розрізняти види відповідальності за порушення законодавства про охорону праці. Дисциплінарна відповідальність полягає у накладанні дисциплінарних стягнень у вигляді догани, звільнення з роботи (стаття 147 КЗпП). Дисциплінарна відповідальністьполягає в тому, що на винного працівника накладається дисциплінарне стягнення. Ст. 147 КЗпГІУ встановлює два види дисциплінарного стягнення: догана та звільнен­ня з роботи. Законами, уставами та положеннями про дисципліну, які діють в деяких галузях (транспорт, гірничодобувна промисловість тощо), можуть бути передбачені для окремих категорій працівників інші дисциплінарні стягнення.

Право накладати дисциплінарні стягнення на працівників має орган, який має право прийняття на роботу цього працівника, а також органи, вищі нього. Дисциплінарне стягнення може бути накладене за ініціативою органів, що здійснюють державний та громадський кон­троль за охороною праці.

Профспілковий орган, що підписав колективний договір, має право вимагати від власника чи уповноваженого ним органу розірван­ня трудового договору (контракту) з керівником або усунення його з посади, якщо він порушує законодавство про працю.

Фахівці служби охорони праці напідприємстві мають право вима­гати від посадових осіб усунення від роботи працівників, що не прой­шли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань з охо­рони праці, що не мають допуску до відповідних робіт або що порушують нормативні акти про охорону праці.

Дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за вия­вленням провини, але не пізніше одного місяця від дня його виявлен­ня, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи в зв'язку з тим­часовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців від дня здійснення провини. Перед тим, як накласти дисциплінарне стя­гнення, роботодавець зобов'язаний зажадати від працівника, що про­винився, письмового пояснення. У випадку, коли працівник не подав пояснення в установлений термін, дисциплінарне стягнення може бути накладене на основі матеріалів, що є у роботодавця.

За кожне порушення може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення. При виборі дисциплінарного стягнення враховуєть­ся ступінь тяжкості провини та заподіяна шкода, обставини, за яких здійснена провина, минула робота працівника. Стягнення оголошу­ється в наказі та повідомляється працівнику під розпис.

Вище розглянута адміністративна відповідальність пов’язана з штрафними санкціями за порушення законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці (стаття 43 Закону “Про охорону праці”). Рішення про стягнення штрафу з посадових осіб і працівників здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Право накладати адміністративні стягнення мають службові особи Держгірпромнаглядохоронпраці. Рішення про стягнення штрафу може бути оскаржене в місячний строк у судовому порядку.

Адміністративна відповідальністьнастає за будь-які посяган­ня на загальні умови праці. Відповідно до ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення вимог законів та нор­мативно-правових актів з охорони праці тягне за собою адміністра­тивну відповідальність у вигляді накладання штрафу на працівників та, зокрема, посадових осіб підприємств, установ, організацій, а також громадян - власників підприємств чи уповноважених ними осіб.

Адміністративній відповідальності підлягають особи, що досягли на час здійснення адміністративного правопорушення шістнадцяти­річного віку. Право притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законів та нормативно-правових актів з охорони праці мають органи державного нагляду за охороною праці.

Максимальний розмір штрафу за порушення законодавства про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці може сягати п'яти відсотків місячного фонду заробітної плати юридичної чи фізичної особи, яка використовує найману працю. Несплата штрафу тягне за собою нарахування на суму штрафу пені у розмірі двох відсотків за кожний день прострочення. Рішення про стягнення штрафу може бути оскаржено в місячний строк у судовому порядку.

Матеріальна відповідальність за пряму дійсну шкоду заподіяну підприємству винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника (власника), через порушення покладених на нього обов’язків, в тому числі і внаслідок порушення правил охорони праці. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника (власника) і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди.

Матеріальна відповідальністьробітників і службовців регла­ментується КЗпІІУ та іншими нормативними актами, які торкаються цієї відповідальності у трудових відносинах.

Загальними підставами накладення матеріальної відповідальності на працівника є

• наявність прямої дійсної шкоди,

• провина працівника (у формі наміру чи необережності),

• протиправні дії або бездіяльність працівника,

• наявність причинного зв'язку між винуватим та протиправними
діями (бездіяльністю) працівника та заподіяною шкодою.

На працівника може бути накладена відповідальність лише при наявності всіх перелічених умов; відсутність хоча б однієї з них виключає матеріальну відповідальність працівника.

Притягнення працівника до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності за дії, якими нанесена шкода, не звільнює його від матеріальної відповідальності.

При наявності в діях працівника, яким порушені правила охорони праці, ознак кримінального злочину, на нього може бути покладена повна матеріальна відповідальність, а при відсутності таких ознак на нього покладається відповідальність в межах його середнього місяч­ного заробітку.

Неповнолітні особи є повноправною стороною трудової угоди іповинні нести майнову відповідальність за шкоду, що заподіяна з їх вини, нарівні з усім робітниками та службовцями, без притягнення до процесу відшкодування шкоди їх батьків (опікунів) чи осіб, що їх заміняють.

Ст. 130 КЗпІІУ встановлює, що особа, яка заподіяла шкоду підпри­ємству під час виконання трудових обов'язків, може добровільно від­шкодувати шкоду шляхом передачі рівноцінного майна або полаго­дження пошкодженого майна при згоді на це власника.

Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони праці передбачена ст.ст. 271-275 КК України, що об'єднані в розділ X «Злочини проти безпеки виробництва».

Кримінальна відповідальність настає не за будь-яке порушення, а за порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здо­ров'ю потерпілого чи спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів, передбачених вищезазначеними статтями кримінального кодексу України, караєть­ся штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмежен­ням волі па строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до дванадцяти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи зай­матися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Поиск по сайту: