Сучасний стан охорони праці в Україні. Сутність та значення охорони праці, як комплексної навчальної дисципліни

Умови та безпека праці, їх стан та покращання - самостійна і важлива задача соціальної політики будь-якої сучасної промислово розвинутої держави. Для того, щоб краще усвідомити на якому рівні знаходиться стан охорони праці в сучасній Україні необхідно зважити на те, що 1991 року розпочалася не лише розбудова нової держави, а й те, що країна, опинившись у стані економічної кризи, водночас вирі­шувала (та ще й зараз продовжує вирішувати) задачі зміни соціально­го, економічного та державного устрою.

Рівень безпеки будь-яких робіт у суспільному виробництві знач­ною мірою залежить від рівня правового забезпечення цих питань, тобто від якості та повноти викладення відповідних вимог в законах та інших нормативно-правових актах. У 1992 році вперше не лише в Україні, а й на теренах колишнього СРСР було прийнято Закон Укра­їни «Про охорону праці», який визначає основні положення щодо реа­лізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності та принципи державної політики у цій сфері, регулює відносний між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єди­ний порядок організації охорони праці в країні.

Заявивши про свій намір приєднатися до Європейського Союзу, Україна взяла на себе зобов'язання щодо приведення національного законодавства у відповідність з законодавством ЄС. З цією метою 1992 р. прийнято нову редакцію Закону «Про охорону праці», розро­блюються нові нормативно-правові акти, ведеться робота по внесен­ню змін до діючих нормативних актів по таким напрямкам: загальні вимоги безпеки праці та захисту здоров'я працюючих на робочих міс­цях, безпека машин, безпека електрообладнання, засоби індивідуаль­ного захисту, використання вибухових речовин, гірничі роботи, захист від шуму тощо.

Починаючи з 1994 року в Україні розроблюються Національні, галузеві, регіональні та виробничі програми покращання стану умов та безпеки праці на виробництві, в ході реалізації яких були закладені основи для удосконалення державної системи управління охороною праці, впровадження економічних методів управління, вирішення питань організаційного, науково-технічного та нормативно-правового забезпечення робіт в галузі охорони праці. Розроблені засоби захисту пра­цюючих, які раніше не випускались в Україні; створено ряд засобів, що контролюють стан охорони та умови праці, небезпечні та аварійні ситуації; створена єдина автоматизована інформаційна система охо­рони праці тощо.

Основними причинами нещасних випадків в нашій країні є пору­шення технологічного процесу, трудової та виробничої дисципліни, вимог безпеки при експлуатації транспортних засобів, незадовільне утримання і недоліки в організації робочих місць, незадовільна орга­нізація виконання робіт, невикористання засобів індивідуального захисту.

Разом з тим слід відмітити, що у зв'язку з погіршенням економіч­ної ситуації і матеріально-технічної бази підприємств, що спостеріга­лось протягом минулих майже двох десятиліть, умови праці на біль­шості з них також погіршились. В промисловості, сільському госпо­дарстві, будівництві на транспорті зросла кількість робочих місць, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам і правилам. В серед­ньому 20-25% працюючих постійно знаходяться під впливом шкід­ливих умов праці.

Із загальної кількості технічних засобів, які експлуатуються в кра­їні, під облік потрапляє лише 30%. З них біля 50% вичерпали перед­бачений паспортом ресурс роботи, 20% не відповідають вимогам нор­мативних актів охорони праці і лише 30% мають сертифікат.

___________________________________________________________________________________________________

Поиск по сайту: