Стимулювання охорони праці

Стимулювання діяльності з охорони праціспрямовано на створення зацікавленості працівників в забезпеченні здорових та безпеч­них умов праці. Стимулювання передбачає як моральні та матеріальні заохочення, так і покарання за невиконання покладених на конкретну особу зобов'язань стосовно безпеки праці або порушення вимог щодо охорони праці. До числа заохочувальних заходів належать премії, винагороди за виконану роботу, винахідництво та раціоналізаторські пропозиції з питань охорони праці тощо. Оскільки в умовах ринкової економіки економічні методи управління охороною праці набувають пріоритетного значення, питання стимулювання розглядаються у главі, присвяченій економічним аспектам охорони праці.

Студенти повинні опрацювати питання, пов’язані з економічним стимулюванням охорони праці (стаття 25 закону України “Про охорону праці”). До працівників можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором, угодою. Окрім індивідуального заохочення працівників за активну роботу та ініціативу у вирішенні проблем охорони праці, можливі стимулюючі заходи для підприємства з високим рівнем охорони праці, а саме заохочувальних тарифів на державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві, пільгового оподаткування, цільових витрат на заходи щодо охорони праці, створення спеціальних фондів охорони праці на підприємстві з неоподаткованими коштами і т.д.

При розрахунку розміру страхового внеску для кожного підприємства Фондом соціального страхування від нещасних випадків, за умови досягнення належного стану охорони праці і зниження рівня або відсутності травматизму і професійної захворюваності внаслідок здійснення роботодавцем відповідних профілактичних заходів, може бути встановлено знижку до нього або надбавку до розміру страхового внеску за високий рівень травматизму і професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці. Розрахунок розміру страхового внеску із застосуванням знижок та надбавок для кожного підприємства провадиться відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Стимулювання охорони праці – неодмінна умова попередження виробничого травматизму та профілактики профзахворювань. На державному рівні стимулювання охорони праці регулюється законо­давчими актами і перед усім Законом «Про охорону праці», у якому цьому питанню присвячено IV розділ, та Законом «Про загальноо­бов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Ці закони визначають, що при розрахунку розміру страхового внеску для кожного підприємства за умови досягнення належного стану охорони праці, зниження рівня або відсутності трав­матизму і професійної захворюваності внаслідок здійснення робото­давцем відповідних профілактичних заходів може бути встановлено знижку. За високий рівень травматизму і професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці встановлюється надбавка до розмі­ру страхового внеску.

Згідно ст. 26 Закону «Про охорону праці» роботодавець зобов'яза­ний відшкодувати збитки, завдані порушенням вимог охорони праці іншим юридичним чи фізичним особам. Роботодавець також відшко­довує витрати на проведення робіт з рятування потерпілих під час аварії та ліквідації її наслідків, на розслідування і проведення експер­тизи причин аварії, нещасного випадку або професійного захворювання, на складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці осіб, які проходять обстеження щодо наявності професійного захво­рювання, а також інші витрати, передбачені законодавством.

За порушення законодавства про охорону праці, невиконання роз­поряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці роботодавці притягаються до сплати штрафу. Якщо на робото­давця протягом календарного року накладався штраф за порушення законодавства про охорону праці, він втрачає право на знижку страхо­вого тарифу.

У разі систематичних порушень нормативних актів про охорону праці, внаслідок чого зростає ризик настання нещасних випадків і професійних захворювань, підприємство у будь-який час за рішенням відповідного робочого органу виконавчої дирекції ФССНВ може бути віднесено до іншого, більш високого класу професійного ризику виробництва.

Таким чином, штрафні санкції, а також збільшені страхові виплати, що повинні здійснюватися роботодавцем у випадку незадовільної робо­ти з охорони праці, наявності фактів травмування працівників та проф­захворювань, сьогодні досить значні, тому змушують йоп) замислитись, що краще: зазнавати збитків, не займаючись охороною праці, чи своєча­сно вкласти прийнятні кошти у профілактичні заходи, зберігши при цьому життя та здоров'я людей, та не конфліктувати з Законом. Справжній власник, безумовно, обере другий варіант. Серед стимулюючих заходів, передбачених законодавством, слід відзначити:

• отримання підприємствами на безповоротній основі фінансової допомоги від ФССІІВ для розв'язання гострих проблем з охорони праці;

• отримання безкоштовних консультацій і допомоги при створенні та реалізації ефективної системи управління охороною праці;

• диференціація внесків на державне соціальне страхування, про що було сказано раніше.

Описана вище система стимулювання охорони праці є системою зовнішнього стимулювання, т обто стимулювання роботодавця з боку держави (суспільства). Подібні системи ефективно працюють в біль­шості економічно розвинених країн світу. Класичним прикладом успішного функціонування системи соціального страхування від нещасних випадків на виробництві є Німеччина. Запроваджена там ще у XIX столітті така система пережила дві світові війни, цілий ряд інших потрясінь політичного та економічного характеру й до сих пір ефективно виконує покладені на неї завдання по забезпеченню соціального захисту потерпілих на виробництві, їх реабілітації та по профілактиці нещасних випадків.

Про результати діяльності цієї системи свідчать наступні факти. За 30 років (1960-1990 рр.) середня величина страхового внеску зменшилася з 1,51% до 1,36%. Це зв'язано зі зниженням кількості та серйозності випадків виплати страхових компенсацій, тобто з поліпшенням стану безпеки виробництва і профілактичної діяльності у сфері охорони праці. Розподіл затрат між трьома областями відповідальності (профілактика, реабілітація та фінансові компенсації) за період з 1960 до 1994 рр. перетерпів наступні зміни:

♦ затрати на профілактику збільшилися з 2,6% до 7,1%. Це пов'язане з постійним удосконаленням, інтенсифікацією та розширенням номенклатури профілактичних заходів, які застосовує система страхування;

♦ затрати на реабілітацію зросли з 20,4% до 31,2%;

♦ затрати на страхові компенсації та пенсії зменшилися з 77% до 61,7%.

У нашій країні стимулювання охорони праці через систему соціального страхування запроваджується після 2001 р. з введенням у дію Закону «Про...страхування від нещасного випадку на виробництві...». Проте на 2005 р. система страхування в Україні, в силу причин організаційного характеру та накопичених раніше (до 2001 р.) боргів з виплат потерпілим, ще не застосовує знижок-надбавок до страхових тарифів і переведення підприємств до іншого класу професійного ризику, що не дозволяє використати потенціал стимулювання, закладений в системі.

Не менш важливе значення для забезпечення охорони праці має стимулювання безпечного ведення робіт окремими працівниками впутрішпьо-фірмове стимулювання. До працівників підприємства можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки та покращення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором, угодою.

Економічний механізм управління охороною праці повинен передбачати систему заохочень для тих працівників, які сумлінно дотримуються вимог охорони праці, не допускають порушень правил та норм особистої та колективної безпеки, приймають активну і творчу участь у здійсненні заходів щодо підвищення рівня охорони праці на підприємстві.

Колективний договір (угода) повинен закріплювати різного роду моральні і матеріальні заохочення цих працівників: оплата праці, премії (у тому числі спеціальні заохочувальні премії за досягнення високого рівня охорони праці), винагороди за винахідництво та раціоналізаторські пропозиції з питань охорони праці.

Велику користь дає преміювання робітників бригад, дільниць, цехів за тривалу роботу без порушень правил охорони праці, без травм і аварій. У випадку наявності небезпечних та шкідливих виробничих чинників, що постійно загрожують здоров'ю працівника, йому рекомендується виплачувати надбавку за підвищену обережність. Крім матеріального заохочення, велике значення має також і моральне стимулювання, яке свого часу використовувалось в нашій країні і яке успішно використовують закордонні фірми. Форми морального стимулювання можуть бути найрізноманітнішими: від оголошення подя­ки до організації вечорів відпочинку, пікніків, круїзів для колективів, що досягли найкращих результатів з охорони праці.

Економічне стимулювання потрібної поведінки людини залежить від багатьох чинників, у тому числі від рівня особистого доходу; диференціації доходів на підприємстві, у регіоні, галузі, в державі в цілому; реального бюджету працівника та його сім'ї; рівня забезпеченості житлом, послугами медицини, освіти, культури; дієвості економічних сти­мулів, які застосовує підприємство тощо. Зокрема рівень особистого доходу значною мірою впливає на силу мотивації. Стосовно диференціації доходів відомо, що на силу мотивації негативно впливає як незначна, так і завелика диференціація доходів. Водночас необхідно пам'ятати про те, що підрядну й акордну оплату неприпустимо застосовувати на роботах з підвищеною небезпекою, оскільки в даному випадку підвищення продуктивності може йти на шкоду безпеці.

Для здійснення стимулювання охорони праці необхідно мати кількісні показники для оцінки рівня роботи щодо забезпечення безпеки праці у виробничих підрозділах та на робочих місцях. З цією метою розроблено і знаходять застосування багато різноманітних підходів і показників, з яких покажемо один, як найтиповіший. Узагальнена схема методів стимулювання охорони праці на підприємстві представлена в табл.1.

Таблиця 1

Методи стимулювання дотримання нормативних вимог охорони праці

__________________________________________________________________________

Література

1. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: «Дело ЛТД», 1994. – 702 с.

2. Основи охорони праці: Навч. посібник / [Березуцький В.В., Бондаренко Т.С.,Валенко Г.Г.та ін.]; за ред. В.В. Березуцького.– Х.: Факт, 2005. – 480 с.

3. Костюченко М.П. Паспортизація робочих місць комп’ютеризованого учбово-технічного кабінету відділу технічного навчання і підготовки кадрів гірничого підприємства // Вісті Донецького гірничого інституту: Всеукраїнський науково-технічний журнал. – 2012. – № 1-2 (30-31). – С. 143 – 155.

4. Охорона праці. Терміни та визначення основних понять: ДСТУ 2293-99 // Наказ Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації 26. 03. 1999р. № 164.

7. Конов И.Г. Паспорт санітарно-технического состояния условий труда в цехе: РД 34.03.502-91 /И.Г.Конов, В.И.Ноздрань [Електронний ресурс]. –1991. – Режим доступу: http://www. ielectro.ru.

8. Закон України про колективні договори і угоди //Відомості Верховної Ради, 1993, № 36, ст.361 (Із змінами, внесеними згідно із Законами № 607/96-ВР від 17.12.96, ВВР, 1997, № 6, ст. 49 № 20/97-ВР від 23.01.97, ВВР, 1997, №11, ст. 89).

9. Положення про Державний комітет України з нагляду за охороною праці // Указ Президента України від 16 січня 2003 року №29/2003.

10. Порядок видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами // Постанова Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 р., № 1631.

11. Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці// Постанова Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р., № 442.

12. Порядок побудови, викладу та оформлення нормативно-правових актів з охорони праці: ДНАОП 0.00-4.13-94 // Наказ Державного Комітету України по нагляду за охороною праці від 12 липня 2004 р., № 171.

13. Типове положення про службу охорони праці:НПАОП 0.00-4.21.-04 // Наказ Держнаглядохоронпраці від 15.11.2004 № 255.

14. Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства //Наказ Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21 березня 2007 р., № 55.

15. ДСТУ 2293-99. Охорона праці. Терміни та визначення основних понять //Наказ Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 26.03.1999р. №164.

16. Положення про порядок організації державного нагляду за охороною праці та гірничого нагляду в системі Держнаглядохоронпраці України // Наказ Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 30 березня 2004р. № 92.

17. Положення про Державний реєстр нормативно-правових актів з питань охорони праці // Наказ Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 08.06.2004р., № 151.

18. Про затвердження інструкції щодо застосування порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами//Наказ Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 21 січня 2004 р., № 13.

19. Порядок опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві //Наказ Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 12 грудня 1993 р., № 132.

20. Типове положення про кабінет охорони праці. НПАОП 0.00-4.29-97 // Наказ Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 18 липня 1997 р., № 191.

21. Безпека промислових підприємств. Загальні положення та вимоги.ДСТУ 3273-95// Наказ Держстандарту України від 19 грудня 1995 p № 434.

22. Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці // Наказ Міністра праці України та Головного державного санітарного лікаря України від 1 серпня 1992 р.

23. Правила безпеки при реконструкції будівлів и споруд промислових підприємств // Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 02.04.2001р., №151.

24. Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти // Наказ Міністерства освіти і науки України від 01.08.2001 р., № 563.

25. ДСТУ ISO 9000-2001. Системи управління якістю. Основні положення та словник [чинний від 01.03.2001р]. – К.: Держстандарт України, 2001. – 26 с.

26. ССБТ. ГОСТ 12.2.032-78., ГОСТ 12.2.032-78. Рабочее место при выполнении работ сидя и стоя. Общие эргономические требования.

27. ССБТ. ГОСТ 12.2.049-80. Оборудование производственное. Общие эргономические требования.

28. Буренин В.В., Михайлова В.Л. Безопасность труда при применении промышленных роботов. - М.: Высшая школа, 1987. – 71 с.

29. Гасов В.М., Соломонов Л.А. Инженерно-психологическое проектирование взаимодействия человека с техническими средствами. - М.: Высшая школа, 1990. – 127 с.

30. Людина і праця: Довідник з правових питань /Уклад.: І.П.Козінцев, Л.А.Савенко. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 336 с.

31. Павлов В.В. Системи человек – машина: проблемы и синтез.– К.: Вища школа, 1987. – 55с.

32. Сивко В.Й. Правові та організаційні основи охорони праці в Україні: Навч.посібник. – К.: Кондор, 2003. – 240с.

33. Харченко В.И. Оборудование кабинетов охраны труда / Харченко В.И., Пухляк Б.Е.,Ольшанецкий И.Д..– К.: Будівельник, 1988. – 144 с.

34. OHSAS 18001:2007. Системы менеджмента гигиены и безопасности труда. Требования.

© Костюченко М.П., 2013 р. E-mail: mkost@i.ua. Відповідно до законів України про інформацію (1992р.) і авторське право (1993 р.), відтворення (репродукування) змісту (тексту) даного конспекту лекцій будь-яким способом без згоди автора забороняється

Поиск по сайту: