|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Вступ. Економіка охорони навколишнього середовища як наука Рівень життя, виробництва і стан навколишнього середовищаНа розв'язання практичних екологічних проблем спрямована діяльність урядів більшості країн світу. У розвинутих країнах гостро стоїть питання про скорочення техногенного тиску на навколишнє середовище і умови життя. У країнах з низьким рівнем доходів переважне значення мають проблеми виживання, боротьби з голодом, бідністю і хворобами, проте і тут все гостріше постають загальні питання екологізації господарської діяльності. Природний і створений людством матеріальний світ становлять навколишнє середовище, в якому людина як суспільне явище задовольняє свої потреби і, в свою чергу, суттєво впливає на стан довкілля. Навколишнє середовище завжди було необхідною умовою і складовим елементом процесу відтворення матеріальних цінностей, в якому воно одночасно виконувало функції природних ресурсів і життєвого простору. Відтворюючи природні ресурси і навколишнє середовище, суспільство водночас відтворює свої продуктивні сили. Деградація довкілля скорочує забезпеченість виробництва сировиною, ускладнює технологічні цикли і погіршує загальний стан екологічних систем. Екологічні фактори неодноразово ставали причиною багатьох кризових ситуацій в історії людства. Екологічні вимоги все частіше відіграють важливу роль у відносинах між державами, загострюють боротьбу за ринки виробництва і постачання продукції, стають бар'єром на шляху імпорту в країни екологічно незахищених промислової, сільськогосподарської та іншої продукції. Взаємовідносини суспільства з навколишнім середовищем значно загострилися в останні десятиріччя, коли обсяги втручання в природу почали суттєво впливати на екологічну рівновагу. Зростання чисельності населення, прискорення темпів розвитку продуктивних сил, залучення значних обсягів природних ресурсів у суспільне виробництво активізують процес занепаду природи, спричинюють непередбачені зміни клімату. Останнім часом природні катастрофи і стихійні лиха мали місце в усіх великих регіонах світу. Під впливом діяльності людини поверхня планети розігрівається (парниковий ефект). Все це значно посилює екологічний ризик. Взаємозв’язок екології і економіки Навколишнє природне середовище і соціально-економічні системи невіддільні одне від одного. По-перше, людське суспільство є носієм взаємообумовлених соціальних і природних цінностей. По-друге, пріоритетним напрямом господарської діяльності є створення таких умов для використання природного капіталу, які б забезпечували повноцінне існування і розвиток суспільства. Тому охорона навколишнього середовища і раціональне використання природних ресурсів — не кон'юнктурний фактор і не самоціль, а об'єктивна необхідність, що випливає з умов соціально-економічного розвитку. Пошук ефективних взаємозв'язків між економікою і навколишнім середовищем, між потребами соціально-економічного розвитку і поліпшенням екологічних умов існування людини має неабияке теоретичне значення. Розвиток світової економіки і зміни в навколишньому середовищі визначаються характером їх взаємодії, при цьому традиційні напрями впливу економічного розвитку на якість життя не завжди збігаються з інтересами природо користувачів. За цих умов регулювання відносин між продуктивними силами та існуючими макро- і мікроекосистемами потребує послідовного вдосконалення за рахунок залучення економічних важелів впливу на стан навколишнього середовища. Тільки за наявності чіткої уяви щодо еколого-економічного характеру цих відносин і ефективності інвестицій у здійснення заходів у галузі комплексного природокористування можливе справді наукове формування якості навколишнього середовища. Завдання економіки природокористування Економіка охорони навколишнього середовища вивчає економічні відносини і закономірності залучення природних ресурсів до процесу відтворення матеріальних цінностей та еколого-економічність, ефективність цього процесу з метою визначення основних напрямів розвитку продуктивних сил і забезпечення життєво важливих потреб людини. Завдання економіки охорони навколишнього середовища випливають з об'єктивних законів роз- витку суспільства і вирішуються на всіх рівнях управління і регулювання. До них належать: визначення існуючих взаємозв'язків між потребами соціально- економічного розвитку, станом навколишнього середовища і умовами існування людей; визначення загальних збитків від забруднення навколишнього середовища; розробка перспективних напрямів структурної перебудови виробництва на базі екологічних пріоритетів; прогнозування розвитку продуктивних сил відповідно до можливого стану навколишнього середовища; економічна оцінка природних ресурсів; формування єдиної територіально-галузевої системи управління екологічним господарством незалежно від форм власності на природні ресурси і підпорядкування господарських структур; розробка і вдосконалення основ управління, планування, регулювання й економічного стимулювання природокористування та охорони навколишнього середовища; розробка основних положень з планування, обліку і калькулювання екологічних витрат на виробництві; розробка екологічних вимог до інвестування і ведення господарської діяльності; розробка положень з еколого-економічного експер-тування схем, прогнозів і програм розвитку продуктивних сил, проектів будівництва (реконструкції) і технічного переозброєння виробництва; розробка фінансово-кредитних важелів стимулювання природоохоронної діяльності; розробка еколого-економічних атласів і кадастрів території, створення єдиного кадастру природно-ресурсного потенціалу. Функції економіки природокористування Сутність економіки охорони навколишнього середовища як однієї з структур суспільних відносин знаходить свій вияв у виробничій, просторовій і еколого-економічній функціях. Виробнича функція економіки охорони навколишнього середовища ґрунтується на діалектичній єдності природи і матеріального виробництва. Використовуючи природні ресурси у формі, придатній для їх наступної переробки, суспільство споживає ці ресурси з метою задоволення своїх потреб і відтворення (при нагоді) природного капіталу. Просторова функція економіки охорони навколишнього середовища ґрунтується на територіальному зонуванні природно-промислових комплексів і територій відповідно до існуючих об'єктів і тих, що проектуються, і значною мірою залежить від розбіжностей у природних умовах виробництва, існуючих можливостях енерго-, паливо- і водопостачання, від перспектив містобудування, демографічних і урбанізаційних факторів. Еколого-економічна функція економіки охорони навколишнього середовища відбиває процес екологізації виробничих відносин. Ця функція означає, що подальший розвиток продуктивних сил може відбуватися лише за умов обов'язкового застосування екологічних принципів і методів господарювання. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |