|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Платежі за використання прісних водПлата стягується відповідно до Інструкції про порядок обчислення · поверхневі води, віднесені до басейнів річок, що розташовані або використовуються на території кількох областей, включаючи притоки всіх порядків; · підземні прісні води. Решта належать до прісних водних ресурсів місцевого значення. Розміри платежів за використання прісних водних ресурсів, крім тих, що використовуються підприємствами гідроенергетики і водного транспорту, обчислюються відповідно до нормативів плати, обсягів використання води та ліміту. Ліміт використання — це гранична кількість води, на використання якої водокористувачеві видається дозвіл у встановленому порядку. Ліміти використання прісних водних ресурсів місцевого значення затверджують. обласні Ради народних депутатів за поданням природоохоронних органів. Ліміт затверджується на річний обсяг використання води на виробничі та інші потреби до 10 січня, а для зрошуваного землеробства — до 10 березня поточного року. Квартальні ліміти використання води водоспоживачі розраховують у межах затвердженого річного ліміту з урахуванням проектних матеріалів і виробничих програм та узгоджують їх з відповідними органами і подають податковим органам. Не підлягають лімітуванню водні ресурси, що використовуються без вилучення їх з водних джерел. Для водокористувачів, водозабезпечення яких здійснюється з водогосподарських систем — нормативи плати встановлюються в карбованцях за 1 м3 використаної води. Для водокористувачів, виробничі потреби яких задовольняються без вилучення води з водного джерела і для яких не встановлюється ліміт використання прісних водних ресурсів, нормативи плати визначаються: для ГЕС —за 1 м3 води, пропущеної через турбінні агрегати; для діючого вантажного флоту — за 100 т вантажопідйомності на рік. Тимчасові нормативи плати за спеціальне використання прісних поверхневих та підземних водних ресурсів, а також пільгові коефіцієнти до тимчасових нормативів плати для окремих категорій водокористувачів затверджені в 1994 р. постановами Кабінету Міністрів України № 75 «Про затвердження Порядку справляння плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів і тимчасових нормативів плати за їх спеціальне використання» та № 247 «Про розмір плати за використання прісних водних ресурсів сільськогосподарськими товаровиробниками». До нормативів плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів підприємствами гідроенергетики застосовується коефіцієнт 0,005. При використанні води, що надходить із змішаних джерел, норматив її використання обчислюється за середньозваженими вимірами з урахуванням установлених лімітів використання води з різних джерел і відповідних нормативів плати. Підприємства, що використовують для охолодження обладнання оборотну систему водопостачання, плату до бюджетів вносять тільки за воду, яку забирають з водогосподарських систем і використовують для підживлення оборотної системи. Плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів не справляється за: · воду, що відпускається платниками платежів іншим водокористувачам; · використання підземних вод, які є сировиною в технологічному процесі для вилучення корисних компонентів, що містяться в них; · використання підземних вод, які вилучаються з надр разом з видобутком корисних копалин, а також забір яких допомагає усувати небезпечну дію вод у господарській діяльності. Власники водного транспорту не вносять плату за спеціальне використання прісних водних ресурсів стоянковим, службово-допоміжним флотом та буксирами. Водокористувачі, які використовують воду з каналів, вносять плату за спеціальне використання прісних водних ресурсів. За понадлімітне використання прісних водних ресурсів плата обчислюється і справляється у п'ятикратному розмірі. Кількість води, що використовується, підприємство-водокористувач визначає на підставі даних первинного обліку за показниками вимірювальних приладів. У разі відсутності водовимірювальної апаратури витрати води розраховують за обсягом виробленої продукції чи наданих послуг, норми водовитрат на одиницю продукції, характеристик працюючих насосів, витрат електроенергії або іншими можливими методами. У межах встановленого ліміту платежі відносяться на витрати виробництва, а за понадлімітне їх використання стягуються з прибутку, що залишається у розпорядженні суб'єкта підприємницької діяльності. Водокористувачі, які вчасно не подали податковим органам квартальні розрахунки за встановленою формою, сплачують 110% суми платежу за спеціальне використання прісних водних ресурсів, обчисленої за попередній звітний період. Плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів загальнодержавного значення перераховується в розмірі 50 % до державного бюджету і 50 %—до місцевих бюджетів. Суми плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів, що не були внесені у встановлений строк, сплачуються з нарахуванням пені у розмірі 0,3 % від суми недоїмки за кожний день прострочки платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу, включаючи день сплати. У разі приховування або залишення платниками суми платежу в межах ліміту, з них стягується вся сума донарахованого платежу і застосовується фінансова санкція у вигляді стягнення у двократному розмірі тієї ж суми, а у разі повторного порушення протягом року після встановлення порушення попередньою перевіркою—у п'ятикратному розмірі донарахованої суми.
4.3. ПЛАТЕЖІ ЗА ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
Платежі за забруднення навколишнього середовища є складовою частиною фінансового механізму охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів. Основу платежів становлять нормативи плати за забруднення навколишнього середовища. Згідно з Методикою визначення розмірів плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього середовища України (1993 р.) нормативи встановлюються за: викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти, в тому числі скиди, що провадяться підприємствами через систему комунальної каналізації; розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та іншого виробництва. Розміри платежів за забруднення навколишнього природного середовища встановлюються на підставі лімітів та фактичних обсягів викидів і скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, а також базових нормативів плати за них і відповідних регулювальних коефіцієнтів. Плата за забруднення навколишнього середовища в межах установлених лімітів коригується за регіонами України застосуванням коефіцієнтів, що враховують територіальні екологічні особливості, та коефіцієнтів індексації базових нормативів плати. Ліміти скидів забруднюючих речовин визначаються для підприємств з урахуванням гранично допустимих обсягів скидів по кожному інгредієнту і доводяться до них як тимчасово погоджені величини скидів забруднюючих речовин по кожному інгредієнту в тоннах на рік. Ліміти розміщення відходів у навколишньому середовищі визначаються для підприємств у тоннах на рік за класами токсичності згідно з дозволами на розміщення, що видаються в установленому порядку. За понадлімітні скиди забруднюючих речовин і розміщення відходів установлюється підвищений розмір плати на підставі базового нормативу плати, коефіцієнта індексації, коефіцієнтів, що враховують територіальні екологічні особливості, і коефіцієнтів кратності плати за понадлімітні викиди і скиди забруднюючих речовин і розміщення відходів. У разі відсутності на підприємстві затверджених у встановленому порядку лімітів скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів нормативи плати за скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів установлюються як за понадлімітні. Платежі підприємств за викиди і скиди забруднюючих речовин і розміщення відходів у межах встановлених лімітів (тимчасово погоджених величин) відносяться на витрати виробництва, а при перевищенні лімітів провадяться за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства. Індексування розмірів платежів за забруднення навколишнього середовища провадиться підприємствами при сплаті щоквартальних та остаточних річних платежів відповідно до доведених коефіцієнтів індексації. У разі несвоєчасного перерахування авансових та остаточних платежів за забруднення навколишнього середовища не внесена сума стягується з нарахуванням пені з суми недоїмки за кожний день прострочення, включаючи день сплати. Платежі за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення компенсують економічні збитки від негативного впливу забрудненого атмосферного повітря на здоров'я людей, об'єкти житлово-комунального господарства, сільськогосподарські угіддя, водні, лісові, рибні і рекреаційні ресурси, основні фонди промисловості і транспорту. Складовими розміру платежу за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення є плата в межах викидів забруднюючих речовин. Розмір платежу за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення визначають за формулою п
Пас =ΣНбіМбіКтКінд
де Нбі — базовий норматив плати за викиди в атмосферу 1 т і-ї забруднюючої речовини, крб./т; Мбі— маса річного викиду і-ї забруднюючої речовини в межах ліміту, т; Кт— коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості; Кінд— коефіцієнт індексації. Коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості, залежить від чисельності жителів населеного пункту, його господарського значення і розраховується за формулою:
Кт=КнасКф де Кнас— коефіцієнт, що залежить від чисельності жителів населеного пункту; Кф — коефіцієнт, що враховує господарське значення населеного пункту
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.) |